Постанова
від 08.05.2024 по справі 807/105/13-а
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 807/105/13-а пров. № А/857/25112/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Заверухи О.Б.,

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2013 року 18 окремий мостовий загін НОМЕР_2 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 вересня 2012 року № 175-15-0/33114148, від 11 жовтня 2012 року № 219/15-0/33114148.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року після відкриття провадження у справі - залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України. Для усунення виявлених після відкриття провадження недоліків адміністративного позову позивачу необхідно було надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишено позовну заяву без розгляду, з підстав передбачених п.7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, 18 окремий мостовий загін НОМЕР_2 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2023, а справу направити для продовження її розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Залишаючи позов без руху, а в подальшому без розгляду, суд керувався тим, що згідно із статтею 99 КАС України (чинною на час звернення позивача із даним позовом до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (стаття 99 частина 4 КАС України).

Відповідно до статті 122 частини 3 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені й іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Згідно із статтею 56 пунктом 56.17 підпунктом 56.17.3 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до статті 56 частини 3 пункту 56.18 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до статті 56 пункту 56.19 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Пріоритетне застосування судом п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, замість п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент подання позову до суду 16.01.2013 року є помилковим та суперечить правам платника податків виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 3 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим же Кодексом або іншими законами.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином, зміст пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо відсилає до статті 102 Податкового кодексу України.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Отже, виходячи із тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу, цей строк з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.

Згідно пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

При розв`язанні розглядуваної законодавчої колізії слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в даній справі суд повинен вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України».

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Із урахуванням викладеного, строк звернення до суду позивачем не пропущено, а отже ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Крім того, апелянт зазначає, що залишення позову без розгляду суперечить принципу юридичної визначеності, порушує право на справедливий суд, як складової права на доступ до правосуддя (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), та позбавляє позивача права на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), оскільки питання пропущення позивачем строку подання позову до суду вже було предметом розгляду суду апеляційної інстанції і вирішено на користь позивача відповідно до актуального на той час підходу до тлумачення судами норм права.

Позов подано до суду 16.01.2013.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 18.01.2013 року позовну заяву залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку подання позову до суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 апеляційну скаргу позивача задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-0770/3638/12 скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, у задоволені позову відмовив.

Постановою Верховного суду від 22 серпня 2023 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року прийнято справу до розгляду.

Судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 повторно наголосила на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, про те, що після ухвалення цієї постанови суди повинні уникати формального підходу при застосуванні її висновків, зокрема не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення змінилось тлумачення Верховним Судом відповідної норми права з цього питання.

Незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із темпоральними межами процесуального строку, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, скасування ним рішення суду першої інстанції за встановлених у цій справі обставин та із застосуванням нової судової практики через пропуск строку звернення до суду з позовом є проявом формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки на момент подання позову та відкриття судом першої інстанції провадження у справі сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування рішень про визначення грошових зобов`язань у 1095 днів, на врахування якої небезпідставно міг сподіватися позивач і яка була врахована судом першої інстанції.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В іншій справі КАС ВС вказав на необхідність врахування темпорального підходу до застосування правових позицій і висновків ВС щодо строків, зокрема у разі зміни підходів Верховного Суду, оскільки питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23.09.2021. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020, однак при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підстави вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справ № 580/3400/20 (постанова від 27.07.2021), № 500/1149/21 (постанова від 04.08.2022).

З огляду на викладене, позивач має право очікувати від суду послідовності в його діях та з розумною завбачливістю очікувати, що його позов буде розглянутий судом після відкриття провадження у справі і не буде повернутий без розгляду лише з тої підстави, що в національного суду змінився підхід до тлумачення відповідних норм права (змінилась судова практика).

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2013 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся 18 окремий мостовий загін НОМЕР_2 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (після заміни Головне управління ДПС у Закарпатській області (ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року)), в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року № 175-15-0/33114148, від 11 жовтня 2012 року № 219/15-0/33114148.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, у задоволені позову відмовив. Постановою Верховного суду від 22 серпня 2023 року касаційну скаргу 18 окремого мостового загону НОМЕР_2 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позовну заяву після відкриття провадження у справі залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України. Для усунення виявлених після відкриття провадження недоліків адміністративного позову позивачу необхідно було надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Вказану ухвалу позивачеві було надіслано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 24 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Оскільки, останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, є 29 листопада 2023 року, а згідно даних які містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду», станом на 05 грудня 2023 року позивачем не надано до суду мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, то суд першої інстанції з урахуванням положень статті 171 частини 15, статті 240 частини 1 пункту 7 КАС України оскаржуваною ухвалою залишив позов без розгляду.

Проте, колегія судів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Постановляючи ухвалу про залишення позову позовної заяви без руху та оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не надав жодної оцінки тій обставині, що вперше зазначений вище позов було подано до суду 11.12.2012.

13.12.2012 зазначену позовну заяву залишено без руху в зв`язку з несплатою позивачем судового збору, при цьому, суд не вказував про наявність пропущення строку на звернення до суду(а.с.13-14 т.1) і відповідно 26.12.2012 суд своєю ухвалою залишив позов без розгляду(а.с.16 т.1).

16.01.2013 позивач вдруге звернувся в суд з зазначеним позовом і ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 18 січня 2013 року позовну заяву НОМЕР_3 окремого мостового загону НОМЕР_2 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду (а.с. 1- 2 т. 1).

За наслідками апеляційного оскарження ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року апеляційну скаргу 18 окремого мостового загону НОМЕР_4 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 106-109 т. 1).

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов виходячи з того, що згідно ч. 1, 3 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим же Кодексом або іншими законами.