Постанова

від 14.05.2024 по справі 380/11136/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11136/21 пров. № А/857/5554/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року з питань відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства Кам`янкаводоканал про стягнення коштів за податковим боргом,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_1 ,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 20 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі №380/11136/21 стягнуто з Комунального підприємства Кам`янкаводоканал до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та коштів в розмірі 2856489,33 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, що залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, заяву Комунального підприємства Кам`янкаводоканал про відстрочення виконання вказаного судового рішення задоволено та відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 380/11136/21 строком на один рік.

Ухвалою цього ж суду від 20 лютого 2024 року заяву Комунального підприємства Кам`янкаводоканал про відстрочення виконання вказаного судового рішення задоволено та відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року по справі № 380/11136/21 строком на один рік.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що на час прийняття цієї ухвали підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах.

Поряд з цим підприємство першочергово вирішує питання щодо погашення податкових боргів за минулий період у розмірі, що надає можливість послідовно його сплачувати, при цьому одночасно забезпечувати діяльність підприємства та виробничий процес.

Вказані обставини суд вважав такими, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, а відстрочення його виконання матиме важливе значення для відновлення господарської діяльності підприємства та надасть в подальшому можливість отримувати кошти для погашення суми податкового боргу. Тому з метою дотримання розумного балансу між інтересами позивача та реальними можливостями Комунального підприємства «Кам`янкаводоканал» погасити борг, а також з огляду на те, що підприємство вживає заходи для відновлення своєї господарської діяльності, від виконання рішення не уникає, судом вбачається критичне фінансове становище підприємства, яке є підставою для задоволення вказаної заяви та відстрочення виконання рішення суду.

У апеляційній скарзі позивач Головне управління ДПС у Львівській області просить зазначену ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що така ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Звертає увагу, що вимоги викладені в заяві боржника про відстрочення виконання судового рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області Комунальне підприємство «Кам`янкаводоканал» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначену норму, апеляційний суд зазначає, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.

Стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 100.1 статті 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Вочевидь, вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є.

Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку відстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться.

Окрім того, відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків.

Отже, інститут відстрочення податкового боргу платника податків та відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2а-25767/10/0570, від 06 вересня 2022 року у справі № П/811/904/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 280/5799/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.

Таким чином, у випадку, що розглядається, підстави розстрочення боргового зобов`язання судом, передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених в Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Апеляційний суд враховує скрутне матеріальне становище відповідача та неможливість виплати суми податкового боргу одним платежем на час звернення з заявою, а господарська діяльність відповідача надає можливість сплатити податковий борг у майбутньому.

Позивачем не заперечується те, що окрім податкового боргу підприємство має значні фінансові зобов`язання.

До негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище, також належать інфляційні процеси в економіці держави, які не залежить від діяльності підприємства.

Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Наведені обставини та наявні у справі докази також надають підстави для висновку, що погашення вказаної заборгованості без відстрочення виконання судового рішення у цій справі призведе до негативних наслідків для відповідача, зокрема у вигляді неспроможності виконання зобов`язань з виплати заробітної плати працівників та ймовірності процедури банкрутства. У контексті аналізу цього питання апеляційний суд також зазначає, що право на оплату праці є конституційним правом працівників, регламентованим статтею 43 Основного Закону.

Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що Комунальне підприємство Кам`янкаводоканал віднесено до об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізоване водопостачання, централізоване водовідведення у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року №1109, Міністерством розвитку громад та територій України наказом від 07 вересня 2022 року №167 у зв`язку з чим є необхідність в забезпеченні його функціонування належним чином, що потребує фінансових витрат, окрім обов`язкових платежів, зокрема на: паливо, запчастини, насоси та інше.

Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів про те, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не виконує рішення суду.

Частина 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що відстрочення виконання рішення можливе на строк не більше ніж одного року з дня ухвалення відповідного рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має місце як у випадку окремого звернення з заявою так і в резолютивній частині рішення суду відповідної інстанції при ухваленні рішення по суті.

Оскільки у цьому випадку розстрочення відбувається на підставі окремої заяви, за результатами розгляду якої суд приймає ухвалу, строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такої ухвали. Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції відстрочення виконання рішення встановлено у межах вказаного строку.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків судді першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №380/11136/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2024 року.