Рішення

від 16.05.2024 по справі 235/3167/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.05.24

Провадження 2/235/1036/24

Справа 235/3167/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Тищенко І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» про відшкодування моральної шкоди при виникненні хронічного професійного захворювання, яке спричинило втрату професійної працездатності, -

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» про відшкодування моральної шкоди при виникненні хронічного професійного захворювання, яке спричинило втрату професійної працездатності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2016 року до 12.02.2024 року.

Звільнений згідно наказу № 80-к від 08.02.2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

24.01.2024 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким йому встановлено професійні захворювання :

1.Хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м?язово-тонічним та больовим синдромами.

2.Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3.Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ступеня.

08.02.2024 року за результатами огляду міжрайонної МСЕК м. Покровськ, в зв`язку з професійним захворюванням, при первинному огляді, йому була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково (з 08.02.2024 року).

За результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, під час огляду, йому, інваліду ІІІ групи було визначено ступінь втрати професійної працездатності, за сукупністю 65%. Із них: 30% - проф. радикулопатія; 20% - хронічних бронхіт; 15% - приглухуватість.

Висновок про умови і характер праці: пенсіонер за віком.

У пункті 18 Акту зазначено, що причинами професійних захворювань є зокрема: вуглепроводний пил та тривалість його дії впродовж зміни; фізичне дінамічне навантаження; маса вантажу, що підіймається та переміщується; робоча поза в нахиленому положенні; нахили корпусу; фактичні рівні звукового тиску.

Відповідно до п. 15, чітко визначено, що раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було.

Таким чином,його роботана користьпідприємства буланадважкою,зі значнимперевищенням граничнодопустимих норм.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода, яка йому не нараховувалась та не виплачувалась.

27.12.2023 року отримав медичний висновок лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання № 51/1254 від ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва академії медичних наук України», з діагнозом: хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м?язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_3 та Пономарьової; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ступеня.

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, інформація про умови праці, представлена в санітарно-гігієнічної характеристиці від 27.11.2023 року, згідно якої він підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, незручна робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини; шуму, концентрація якого перевищував ГДР, пилу, концентрації якого перевищували ГДК, профмаршрут.

Наслідки профзахворювань суттєво погіршили загальний стан його здоров`я. Вимушений досить часто проходити курс лікування. Змушений обмежувати себе в рухах, оскільки різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на самопочуття. Необхідність постійного лікування впливало на зміни в його житті, він був вимушений витрачати час на подолання негативних наслідків захворювання, які занепокоювали його та лишали можливості спілкування з родиною та близькими. Лікування впливало і на виробничі відносини з підприємством-відповідачем, бо керівництво було незадоволене частими, хоча й не тривалими лікарняними.

Внаслідок цього позивач відчуває неповноцінність та безпомічність, навіть незважаючи на підтримку своїх рідних, постійна емоційна напруга через це призводила до погіршення стосунків не лише з оточуючими, а й в родині, враховуючи, що на його вихованні та утриманні перебуває малолітня дитина.

Таким чином, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на його психологічному стані.

Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому, він отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 306930,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

19 квітня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

23 квітня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву 23.04.2024 року, що підтверджується супровідним листом на а.с. 49. Відзив на позовну заяву відповідачем не надано.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2016 року до 12.02.2024 року. Звільнений згідно наказу № 80-к від 08.02.2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 11-16).

24.01.2024 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с. 23-26), яким йому встановлено професійні захворювання :

1.Хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м?язово-тонічним та больовим синдромами.

2.Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3.Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ступеня.

08.02.2024 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями. Йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з них 30% - проф. радикулопатія; 20% - хронічних бронхіт; 15% - приглухуватість. Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями безстроково. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне, санаторно- курортне лікування (а.с. 18-19).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійних захворювань позивача. Висновком МСЕК від 08.02.2024 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи, інвалідність встановлена безстроково (а.с. 18).

В зв`язку цим 19 квітня 2024 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 65% працездатності, визнаний інвалідом третьої групи.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні (а.с. 27-40).

Позивачу внаслідок професійного захворювання була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що необхідність постійного лікування впливало на зміни в його житті, він був вимушений витрачати час на подолання негативних наслідків захворювання, які занепокоювали його та лишали можливості спілкування з родиною та близькими. Лікування впливало і на виробничі відносини з підприємством-відповідачем, бо керівництво було незадоволене частими, хоча й не тривалими лікарняними.

Внаслідок цього позивач відчуває неповноцінність та безпомічність, навіть незважаючи на підтримку своїх рідних, постійна емоційна напруга через це призводила до погіршення стосунків не лише з оточуючими, а й в родині, враховуючи, що на його вихованні та утриманні перебуває малолітня дитина.

Таким чином, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на його психологічному стані.

Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 65 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 115000грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1150,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13,19,81,263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань у розмірі 115000,00(стоп`ятнадцять тисяч)грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 1150,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 16 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія», ЄДРПОУ 40162326, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.

Суддя О.Є. Філь