Ухвала

від 16.05.2024 по справі 334/3117/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

16.05.2024

Справа № 334/3117/24

Провадження № 2/331/1780/2024

УХВАЛА

16травня 2024року суддяЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя ЖуковаО.Є.,розглянувши позовнузаяву Азовського басейного управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої злочином,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в квітні 2024 року звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд визнати винним відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Якімівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області шкоду завдану злочином в розмірі 95200,00 грн..

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 справу передано на розгляд Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Зазначена позовна заява подана до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства за правилами передбаченими ЦПК України.

У змісті статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується, як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикціяце інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Змістом частини 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У відповідності до пункту 2 постанови ВССУ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, змістом частини 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно пункту 4 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.

Як вбачається, позивач в цій справі просить визнати відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що належить до компетенції судів в рамках розгляду справ про адміністративні правопорушення у відповідності до положень КУпАП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір, в частині позовних вимог щодо визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.1 ч.1ст. 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження в цій частині позовних вимог.

При цьому, суд з урахуванням приписів частини 5 статті 186 ЦПК України вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що питання наявності/відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення підлягає розгляду в порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення за правилами встановленими КУпАП.

При вищевикладених обставинах та керуючись п. 1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Азовського басейного управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої злочином в частині позовних вимог щодо визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та підписана 16 травня 2024 року.

Суддя: О.Є. Жукова