Рішення

від 16.04.2024 по справі 297/563/21

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/563/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до ОСОБА_1 , Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 033509, виданий ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства в урочищі Мала Бакта на підставі рішення 12 сесії 2 скликання Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.12.2000 року та договору дарування АМВ № 207151 від 12.07.2000 року за № 37.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання наказу Головного управління від 04.12.2020 року №1298-ДК старшим державним інспектором було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства стосовно видачі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №033509 від 05.02.2001 року громадянці ОСОБА_1 .. Так, за результатом перевірки було встановлено, що згідно вказаного Державного акту на право приватної власності на землю, який виданий на підставі рішення 12 сесії 2 скликання Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.12.2000 року та договору дарування АМВ № 207151 від 12.07.2000 року за № 37, ОСОБА_1 передано у приватну власність дві земельні ділянки загальною площею 0,6590 га: для обслуговування житлового будинку площею 0,1070 га на АДРЕСА_1 та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5520 га в урочищі Мала Бакта. При цьому, видача оспорюваного Державного акту значно передувала терміну надання першої згоди керівництва Української академії аграрних наук на вилучення ряду земельних ділянок на території Великобактянської сільської ради. Згідно з витягом із протоколу №21 засідання президії Української академії аграрних наук від 27.11.2003 року надано згоду на вилучення та передачу до земель запасу сільських рад 242,3000 га землі, із яких Великобактянській погоджено 25,0000 га, що розташовані в урочищі Маточник. Тобто, із зазначеного випливає, що Державний акт на землю ОСОБА_1 видано за рахунок земель державної власності наукової установи Закарпатського інституту АПВ УААН, яка користувалася ними згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, виданого на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10. Враховуючи наведене, на думку позивача, ОСОБА_1 без законних на те підстав, у порушення порядку, передбаченого чинним земельним законодавством, володіє та користується земельною ділянкою державної власності.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області 29.03.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області 22.10.2021 року підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.

26 жовтня 2021 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано відзив представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пуканича Е.В., в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У своєму відзиві представник зазначив, що земельна ділянка площею 0,5520 га для ведення особистого підсобного господарства в урочищі Мала Бакта була отримана відповідачкою ОСОБА_1 в межах чинного на той час законодавства. Разом з цим, у відзиві зазначено, що позивачем у даній цивільній справі було пропущено строк позовної давності, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про його об`єктивну неспроможність дізнатися про порушення прав держави ще 05 лютого 2001 року, тобто в момент передачі спірної земельної ділянки відповідачці у власність. Крім цього, позивач подав позов до неналежного відповідача, а саме Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. При цьому, клопотань про заміну неналежного відповідача позивач не подавав.

04 листопада 2021 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що представником відповідачки ОСОБА_1 було пропущено строк на подання відзиву, тому позивач просив такий суд не брати до уваги. При цьому, позивачем зазначено, що повноваження Держгеокадастру на території Закарпатської області здійснюється Головним управлінням, яке діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року. Разом з цим, інвентаризація спірної земельної ділянки не проводилась та як згідно Державного акта на право власності на землю від 05.02.2001 року серії ІІ-ЗК №033509 земельна ділянка площею 0,552 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 й відповідно про фактичний стан оформлення та використання земельної ділянки Головне управління не могло знати. Так, на підставі наказу Головного управління від 04.12.2020 року №1298-ДК старшим державним інспектором було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства стосовно видачі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №033509 від 05.02.2001 року громадянці ОСОБА_1 .. В результаті вказаної перевірки було виявлено порушення вимог земельного законодавства.

Отже, враховуючи наведене, суд не приймає до уваги відзив представника відповідача, отриманий судом 26 жовтня 2021 року як такий, що поданий з порушенням процесуальних строків на його подання.

Берегівським районним судом Закарпатської області 07 березня 2023 року було отримано заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пуканича Е.В. про застосування строку позовної давності.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву не подала.

Представником відповідачки адвокатом Пуканич Е.В. було подано до суду заяву про розірвання договору про надання правової допомоги.

Представник відповідача Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 033509, виданого на підставі рішення 12 сесії 2 скликання Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.12.2000 року та договору дарування АМВ № 207151 від 12.07.2000 року за № 37 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,659 га для обслуговування житлового будинку і ведення ОПТ, яка розташована на території с. В.Бакта.

Рішенням 12 сесії ІІ скликання Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.12.2000 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і ведення особистого підсобного господарства» передано в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 0,552 га, розташовану в ур. «М.Бакта» для ведення особистого підсобного господарства.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 року видано Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В.Бакта Берегівського району Берегівською районною держадміністрацією Берегівського району Закарпатської області право постійного користування землею площею 3166,8 га в межах згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Держаного акта), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Держаного акта) передбачено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади; землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв`язку, оборони; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Відповідно до ст. 15 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Держаного акта) визначено, що державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Земельного кодексу України(в редакції чинній на момент видачі Держаного акта), передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Держаного акта) визначено, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Статтею 32 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Держаного акта) передбачено, що за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об`єктів (частина п`ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Так, рішенням Великобактянської сільської ради Берегівського району від 28 вересня 2001 року прийнято рішення про вилучення із користування Закарпатського інституту АПВ 10 га орної землі і передання її у користування сільської ради для задоволення потреб мешканців.

Згідно Витягу із протоколу №21 засідання президії Української академії аграрних наук від 27 листопада 2003 року постановлено дати згоду на вилучення із землекористування Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН 242,3 га землі і передачу сільським радам Берегівського району Закарпатської області, в тому числі Великобактянській 25 га.

Отже, видача Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №033509 громадянці ОСОБА_1 передувало терміну надання першої згоди керівництва Української академії аграрних наук на вилучення ряду земельних ділянок на території Великобактянської сільської ради.

Порушення вищенаведених норм закону підтверджено, також, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки №1298-ДК/1174/АП/09/01-20 від 28 грудня 2020 року, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, згідно якого встановлено наступне: у доповідній записці начальника юридичного управління ОСОБА_2 від 27.11.2020 року №321/3-20-0.7 зазначено наступне: при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором відділу у Берегівському районі Головного управління Держгкокадастру у Закарпатській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про присвоєння кадастрового номера у зв`язку з тим, що земельна ділянка гр. ОСОБА_1 перетинається із земельною ділянкою приватної власності площею 10,00 га за кадастровим номером 2120483300:01:000:0048, власницею якої є ОСОБА_3 .. Цільове призначення ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначена сформована ділянка розташована в урочищі Маточник за межами населеного пункту на території Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. Тобто, назва урочища, в якому розташовані спірні земельні ділянки, не відповідає зазначеній у Державному акті гр. ОСОБА_1 наявної на час проведення перевірки інформації видача Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №033509 гр ОСОБА_1 провадилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що значно передувало терміну надання першої згоди керівництва Української академії аграрних наук на вилучення ряду земельних ділянок на території Великобактянської сільської ради. Так, згідно Витягу із протоколу №21 засідання президії Української академії аграрних наук від 27.11.2003 року надано згоду на вилучення та передано до земель запасу сільських рад 242,3000 га землі, із яких Великобактянській погоджено 25,0000 га, що розташовані в урочищі Маточник. Отже, Державний акт на землю гр. ОСОБА_1 видано за рахунок земель державної власності наукової установи Закарпатського інституту АПВ УААН, яка користувалась ними згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, виданого на підставі розпорядження голови Берегівської РДА від 12.01.1998 року №10.

Враховуючи вищенаведене, з дотриманням вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами факт порушення вимог земельного законодавства під час видачі оспорюваного Державного акту на право власності на землю відповідачці ОСОБА_1 , тому позовна заява підлягає до задоволення.

Щодо клопотання представника відповідачки про застосування строків позовної давності, суд констатує наступне.

Пунктами 1 та 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Згідно підпункту 24 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у сфері землеустрою.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 6 вказаного вище закону визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Так, на підставі наказу Головного управління від 04.12.2020 року №1298-ДК старшим державним інспектором було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства стосовно видачі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №033509 від 05.02.2001 року громадянці ОСОБА_1 ..

Тобто, про порушення видачі оспорюваного Державного акта про право приватної власності на землю позивачу стало відомо 28 грудня 2020 року після складення Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Статтями 256та 257ЦК Українивизначено,що позовнадавність це строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогоюпро захистсвого цивільногоправа абоінтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, враховуючи наведене, а саме те, що позивачем було подано позов до суду 17 березня 2021 року, тобто з моменту фактичного дізнання про порушення норм земельного законодавства не минуло 3 років, суд приходить до висновку про безпідставність подання представником відповідачки ОСОБА_1 клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 15, 17, 31, 32, 187, 188 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 141, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (с. Велика Бакта, просп. Перемоги, 10а, Берегівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 22107916) про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та договору дарування задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 033509, виданий ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства в урочищі Мала Бакта на підставі рішення 12 сесії 2 скликання Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.12.2000 року та договору дарування АМВ № 207151 від 12.07.2000 року за № 37.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Великобактянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області в користь Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН