Рішення

від 15.05.2024 по справі 276/716/24

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/716/24

Провадження по справі №2/276/275/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особіфілії -Житомирське обласнеуправління АТ«Державний ощаднийбанк України»,третя особа:Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення обтяження (заборони відчуження) нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у зв`язку з наявністю заборони на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 він не має можливості реалізувати свої права власника. Заборону накладено Володарсько-Волинським районним управлінням юстиції. Підставою виникнення обтяження було повідомлення Ощадбанку № б/н від 27.04.1993 року. Відповідно до повідомлення філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» позивач не має жодної заборгованості.

Про заборону на нерухоме майно позивач дізнався коли з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 він звернувся до державного реєстратора Центру наданні адміністративних послуг Хорошсівської селищної ради.

Таким чином, як наголошує позивач, продовження дії обтяження на нерухоме майно без наявних для того законних підстав порушує його право на власність, що виражається у вільному та повноцінному здійсненні права володіння, користування та розпорядження своїм майном, у зв`язку з чим він змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за підписом представника адвоката Лизуненко С.О., надіслано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що позивачем необґрунтовано та безпідставно залучено відповідачем по справі АТ «Державний ощадний банк України», оскільки банк не є суб`єктом організаційної системи державної реєстрації прав. Крім того, Позивач в позовній заяві не надає належні та достовірні докази наявності будь-яких боргових відносин між ОСОБА_1 та AT «Ощадбанк», що свідчить про відсутність підстав вважати, що оскаржуване обтяження могло бути зареєстроване за повідомленням AT «Ощадбанк». На підставі викладеного вище відповідач просить суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову, розгляд справи здійснювати без участі представника AT «Ощадбанк».

Пердставник третьої особи, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 надіслала до суду пояснення щодо позову, в якому зазначено, що у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні правові підстави та можливість для безпосереднього вчинення дій спрямованих на скасування запису про заборону вчинення реєстраційних дій. Представник третьої особи просить приєднати пояснення до матеріалів справі для врахування при прийнятті рішення, розгляд справи провести за відсутності представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та за результатами розгляду справи надіслати прийнятий судовий акт до відома.

Згідно частини 5статті 279 ЦПК України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Судом досліджено наступні правовідносини.

Відповідно до копії рішення Володарсько-Волинської селищної ради народних депутатів №60 від 13.04.1993 року «Про будівництво житлового будинку і господарських приміщень по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » згідно затвердженого проекту дозволено будівництво житлового будинку і господарських приміщень по АДРЕСА_1 , та виділено з вільного присадибного фонду земельну ділянку площею 0,12 га під забудову ОСОБА_1 (а.с.18).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого, щодо об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , наявна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень: номер запису обтяження: 5717579; дата, час державної реєстрації: 06.04.2006 11:08:29; державний реєстратор: Косинська Любов Ігорівна, Володарсько-Волинське районне управління юстиції. Житомирська обл.; підстава для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: Б/н, виданий 27.04.1993, видавник: Ощадбанк; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13176329 від 20.05.2014 15:10:46, ОСОБА_3 , Володарсько-Волинське районне управління юстиції, Житомирська обл.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про реєстрацію до поновлення перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3069780, 06.04.2006 11:08:29; тип об`єкта: невизначене майно; опис об`єкта: состав: ціле, состояние: добудоване; статус: жиле; адреса: АДРЕСА_2 . (а.сп.9).

Суд враховує, що згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормамиЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 5 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

обтяження- заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до нормЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів, як спеціальних суб`єктів. Державний реєстратор у відповідності до ч. 2ст. 9 зазначеного Законуприймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Також, відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державним реєстратором, зокрема, є нотаріус.

На сьогоднішній день, порядок та підстави зняття заборони з майна регулюються, зокрема, статтею 74 Закону України «Про нотаріат», з якої вбачається, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Суд враховує, що підставою накладення обтяження №571579 від 06.04.2006 року наневизначене майно ОСОБА_1 було повідомлення Ощадбанку від 27.04.1993. З моменту внесення обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкеів нерухомого майнавиникнення минуло понад 18 років. Внаслідок накладеного обтяження, а саме заборони на нерухоме майно, позивач позбавлений можливостіреалізувати свої права на реєстрацію права власності. Відповідач не надає жодних доказів обґрунтованості продовження дії даного обтяження.

Згідно з довідкою АТ Філії - Житомирське обласне управління Державний ощадний банк України від 23.01.2024 року №105.020/11 станом на 23.01.2024 року ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) не має заборгованості по кредиту забезпеченому предметом іпотеки перед їхньою установою (а.с.8).

За таких обставин, виходячи із встановлених обставин, суд вбачаєневідповідність заходу втручання держави в право власності власника критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави, пов`язаними з втручанням в право власності, та інтересами особи, яка страждає від такого втручання, а тому суд вважає, що наявні підстави для припинення обтяження №5717579 від 06.04.2006 року.

Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк», суд констатує наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно доЗакону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність»і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України"на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товаристваДержавний ощадний банк України»затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищевикладеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особіфілії -Житомирське обласнеуправління АТ«Державний ощаднийбанк України»,третя особа:Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення обтяження (заборони відчуження) нерухомого майна, - задовольнити.

Припинити обтяження на нерухоме майно у виді заборони щодо об`єкту обтяження: невизначене майно, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 , номер запису обтяження в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5717579; дата, час державної реєстрації: 06.04.2006 11:08:29; державний реєстратор: Косинська Любов Ігорівна, Володарсько-Волинське районне управління юстиції, Житомирська обл.; підстава для державної реєстрації: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 27.04.1993, видавник: Ощадбанк; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13176329 від 20.05.2014 15:10:46, ОСОБА_3 , Володарсько-Волинське районне управління юстиції, Житомирська обл.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про реєстрацію до поновлення перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3069780, 06.04.2006 11:08:29, зміст, харектреистика обтяження: № реестра: 23, внутр. № 4А012E2625F13А2С5125.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місце знаходження: м. Житомир, вул. Перемоги 15, ЄДРПОУ: 09311380.

Третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), майдан Соборний 1, м. Житомир, код ЄДРПОУ 43315602.

Суддя Д.О.Бобер