Рішення

від 15.05.2024 по справі 489/8086/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

15.05.2024

Справа №489/8086/23

Провадження №2/489/522/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Дикий Сад ЛТД» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 75374,23 грн. та судові витрати. Мотивуючи вимоги тим, що 04.09.2019 о 09 год. 05 хв. за адресою: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 234/7 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб автомобіль марки Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ПП «Дикий Сад ЛТД». ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом Камаз, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , який будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечність свого маневру, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 , який стояв позаду, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 140.1, 10.9 ПДР України. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «Страїхова компанія «Гардіан», яка у добровільному порядку страхове відшкодування не виплачувала. Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області. У справі № 915/360/20 господарським судом призначено судову автотоварознавчу експертизу. Згідно висновку експерта № 21-274 від 29.07.2021, сума матеріального збитку завданого власникові автомобіля Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 04.09.2019, з урахуванням втрати товарної вартості - 38515,98 грн., складає 175374,23 грн. (без ПДВ) та 202745,88 грн. (з ПДВ). Під час розгляду справи, страхова компанія платіжним дорученням № 15679 від 27.05.2020 на рахунок позивача сплатила частину страхового відшкодування у розмірі 64057,69 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021 зі страхової компанії було стягнуто 35942,31 грн., що становить різницю між межею відповідальності страховика за полісом та суми сплаченої раніше. Платіжним дорученням № 31335 від 21.08.2022 на виконання вищевказаного рішення господарського суду, страхова компанія сплатила 35942,31 грн. Сума завданої позивачеві матеріальної шкоди, завданої ДТП, яка залишилася не відшкодованою страховою виплатою, становить 75374,23 грн. (без ПДВ).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 09.04.2024, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачці та третій особі була направлена ухвала про відкриття провадження, у встановлений в ухвалі строк, відповідачка правом на подання відзиву не скористалась, третя особа пояснень щодо позовної заяви не надав, в судове засідання не з`явилися, судом про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення, доказів про поважність причин неявки суду не надали.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 04 вересня 2019 року о 09 год. 05 хв. в м. Миколаєві за адресою пр-т Богоявленський, 234/7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Камаз, державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 283202 від 04.09.2019 з додатками.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2019, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ПП «Дикий Сад ЛТД» на підставі свідоцтва пр реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Камаз, державний номер НОМЕР_2 застрахована ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на підставі Полісу №АО1450825 від 03.08.2019.

Позивач зазначає, що ТДВ «Страїхова компанія «Гардіан», у добровільному порядку страхове відшкодування не виплачувала, у звязку з чим він звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області. У справі № 915/360/20 господарським судом призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № 21-274 судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу від 29.07.2021, сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 04.09.2019, з урахуванням втрати товарної вартості - 38515,98 грн., складає 175374,23 грн. (без ПДВ) та 202745,88 грн. (з ПДВ).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь Приватного підприємства «Дикий Сад» 35942,31 грн. страхового відшкодування, 539,13 грн. судового збору, 1034,20 грн. витрат на проведення судової експертизи та 1319,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

З мотивувальної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021, вбачається, що під час розгляду справи, страхова компанія платіжним дорученням № 15679 від 27.05.2020 на рахунок позивача сплатила частину страхового відшкодування у розмірі 64057,69 грн.

Згідно платіжного доручення № 31335 від 28.01.2022, ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ПП «Дикий Сад» сплатила страхове відшкодування у розмірі 35942,31 грн.

Частина 4ст. 82 ЦПК Українивказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5ст. 1187 ЦК України, передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, за змістом зазначеної норми закону саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановленозаконом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Статтею 1194 ЦК Українивизначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15, щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, висловила правову позицію, згідно якої відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Як зазначалося раніше, сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Rav4, державний номер НОМЕР_1 , згідно висновку експерта № 21-274 від 29.07.2021, становить 175374,23 грн. (без ПДВ) та 202745,88 грн. (з ПДВ).

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ПП «Дикий Сад» сплатила страхове відшкодування у загальному розмірі 100000,00 грн.

Отже, встановлені обставини свідчать про наявність підстав щодо відшкодування з ОСОБА_1 на користь ПП «Дикий Сад ЛТД» матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 75374,23 грн.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідачки витрати на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи: Договір про надання правової допомоги від 16.11.2023; копія Довіреності від 08.11.2023; рахунок фактура № 1/23 від 01.12.2023; Акт № АП-0003 приймання передачі наданих послуг; платіжна інструкція № 26327 від 01.12.2023 про сплату ПП «Дикий Сад» на користь адвоката Заливчий Я.В. у розмірі 8052,00 грн.

В той же час, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витраченого на ведення справи часу), суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8052,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 2 684,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4,12, 82, 89, 141, 259, 263-265ЦПК України, суд

вирішив:

позов Приватного підприємства «Дикий Сад ЛТД» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Дикий Сад ЛТД» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 75374 грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Дикий Сад ЛТД» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8052 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне підприємство «Дикий Сад ЛТД», юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 52, кв. 4, ЄДРПОУ 22426550 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

Повний текст судового рішення складено «15» травня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева