Рішення

від 14.05.2024 по справі 943/370/23

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/370/23

Провадження №2/943/78/2024

14 травня 2024 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Пирка В.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Буську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника, адвоката МАЛИНЯКА Віктора Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (Готельний комплекс «Женева»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс планета здоров`я» про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з означеним позовом. Мотивує тим, що 04вересня 2022року позивачшляхом використаннямережі Інтернетта телефонногозв`язкувступив вдоговірні відносиниз відповідачамиі замовив готельнупослугу -проживання надвох дорослихосіб іоднієї дитиниз 04вересня 2022року по06вересня 2022року уготелі «Женева», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест». Попередньо, в телефонному режимі позивачем проведено телефонну розмову з представниками готелю, якими було надано фотографії готельного номеру. Позивач попередив, що буде проживати з маленькою дитиною, тому потрібно, щоб умови проживання були якісними на належними відповідно до чинних стандартів якості готельних послуг, на що представники готелю надали фотографії. Вартість проживання становила 6400 гривень, вказані кошти були оплачені на рахунок, що був наданий працівниками готелю на рецепції. При поселенні в готельний номер, встановлено, що він знаходиться в неналежному стані, та не відповідає тому, що був показаний представниками готелю на фото. Позивач відразу повідомив представників готелю про неналежні умови номера, попросив надати інший, належний номер для проживання. На що працівники готелю повідомили, що вільних місць немає. Для врегулювання ситуації, працівники готелю рекомендували позивачу написати заяву про повернення коштів, позивач написав таку за зразком, наданим йому на рецепції готелю із вказанням реквізитів власного рахунку для повернення коштів. Проте, станом на сьогоднішній день, кошти позивачу відповідачі не повернули. Позивач не залишився в даному готелі, змушений був терміново шукати інше місце для проживання та ночівлі. Тому просить суд стягнути з відповідачів в користь позивачів суму завданої майнової шкоди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на загальну суму 17682,95 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 гривень.

Позивач в судове засідання не з`явився, забезпечив явку представника, адвоката Малиняка В.А., який позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у такій заяві, просить позов задоволити повністю, дане засідання проводити без застосування засобів звукозапису, про що подав відповідну письмову заяву.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час, місце слухання справи були повідомлений належним чином за вказаним в позові місцем знаходження (поштові конверти повернулися на адресу суду з відміткою: «повернення, за терміном зберігання»). Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідачів на адресу суду не надходили.

Враховуючи клопотання представника позивача, неявку представників відповідача, відповідно до ч.2ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.223ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу у заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Вказані правовідносини між сторонами регулюються нормамиЦК України,Закону України «Про туризм»,Закону України «Про захист прав споживачів», Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16 березня 2003 року №9, які є спеціальними нормами, які регулюють правовідносини з приводу надання готельних послуг.

У судовому засіданні встановлено, що 04вересня 2022року позивачшляхом використаннямережі Інтернетта телефонногозв`язкувступив вдоговірні відносиниз відповідачамиі замовив готельнупослугу -проживання надвох дорослихосіб іоднієї дитиниз 04вересня 2022року по06вересня 2022року уготелі «Женева», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», розташованого в місті Трускавець у Львівської області, вулиця Суховоля, буд. 61.

Позивачем, перед виїздом, за допомогою додатку «Viber» було проведено попередню розмову з представниками готелю, якими було надано фотографії готельного номеру. Позивач попередив, що буде проживати з маленькою дитиною, тому потрібно, щоб умови проживання були якісними на належними відповідно до чинних стандартів якості готельних послуг, на що представники готелю надали фотографії. Вартість проживання становила 6400 грн., (шість тисяч чотириста гривень). Вказані кошти були оплачені на рахунок, що був наданий працівниками готелю на рецепції, що підтверджується квитанцією 004269 від 04.09.2022 року.

Після проведення оплати та представлення чеку вже в приміщенні готелю, позивачу показали готельний номер. Під час огляду номеру встановлено, що він знаходиться в неналежному стані, та не відповідає тому, що був показаний представниками готелю на фото. Ванна та раковина умивальника були покриті грибками. Позивач відразу повідомив представників готелю про неналежні умови номера, та про те, що він не відповідає фото, і попросив надати інший, належний номер для проживання. Однак їм повідомили, що вільних місць немає та порекомендували написати заяву про повернення коштів. Позивач написав таку заяву, однак відповідачі кошти не повернули.

Позивач змушений був шукати інше місце для поселення на період з 04вересня 2022року по06вересня 2022року та витрачати кошти на проживання повторно.

Відповідно до ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост.627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1ст.639 ЦК Українипередбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.5ст.22 Закону України «Про туризм»договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка.

Відповідно до п.п.3.1. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженихнаказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16 березня 2004 рокупередбачено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

Згідно з п.3.6.наказу Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року N 19 «Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг»договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі: найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім`я по батькові, інформацію про державну реєстрацію); прізвище, ім`я та по батькові споживача; інформацію про номер (місце в номері), що надається; ціну номера (місця в номері); інші необхідні дані на розсуд готелю.

З підтвердження бронювання вбачається, що сторони по справі уклали договір і погодили його істотні умови, а саме: строк проживання в готелі, вартість послуг, місце проживання.

Відповідно до п.1.3 Правил готельна послуга дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання у готелі, а також інша діяльність, пов`язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Дії відповідачів не відповідають вимогам закону та порушують права позивача, у зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідачів грошові кошти за невиконання договору, інфляційні витрати та 3% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.7 ст.13, ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

В силу вимог ст. 625 ЦК України, на дату подання позову сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить = 6 619,26грн; 3% річних становить = 89,69 грн, а разом 6 708,95 грн.

Згідно ч.7 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» на дату подачі позову позивач має право на виплату неустойки в розмірі 6200*177/100=10 974 грн.

Загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем становить 17682,95 грн завданої матеріальної шкоди.

Відповідно дост. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зіст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеного вище можна зробити висновок, що позивач оплатив виконавцеві послугу, однак виконавець таку послугу не надав.

Зі змістуст. 610 ЦК Українивбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено устатті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержані за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно дост. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

В силуст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно з п. 4 ч. 3ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, серед іншого, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 липня 2013 року (справа № 6-42цс13), майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Окрім того, застосування до особи такої міри відповідальності як стягнення збитків, потребує доведення наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини; за відсутності одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).

У судовому засіданні доведений факт порушення умов договору про надання послуг відповідачами, а тому позовна вимога про стягнення майнової шкоди є підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вирішення питання про стягнення з відповідачів в користь позивача витрат на оплату правничої допомоги, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано ряд доказів, зокрема.

Між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Малиняком В.А. був укладений Договір про надання правової допомоги від 01.03.2023.

Предметом вказаного договору є надання адвокатських послуг, що включають у себе, зокрема: консультування замовника, вивчення матеріалів, наданих Клієнтом та аналіз правової позиції щодо подачі позову та подальшу участь адвоката.

До договору було додано акт приймання передачі виконаних робіт згідно означеного договору від 01.03.2023, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: первинна консультація (1 год) 2000,00 грн, вивчення судової практики, складення позовної заяви та підготовка всіх процесуальних документів (5 год)- 5000,00 грн, гонорар 5000,00 грн, на загальну суму 12000 гривень.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК Україниз відповідачів слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 гривень у користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,13,81,137,141, 259, 263-265,268,280-282ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задоволити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичнийкомплекс планетаздоров`я (Готельнийкомплекс «ЖЕНЕВА»)(82200,Львівська обл,місто Трускавець,вулиця Суховоля,буд.65,ЄДРПОУ 32114084)та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл, місто Трускавець, вулиця Суховоля, буд. 61, ЄДРПОУ 30439207) в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , - 17682,95 гривень завданої майнової шкоди.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичнийкомплекс планетаздоров`я (Готельнийкомплекс «ЖЕНЕВА»)(82200,Львівська обл,місто Трускавець,вулиця Суховоля,буд.65,ЄДРПОУ 32114084.)та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл, місто Трускавець, вулиця Суховоля, буд. 61, ЄДРПОУ 30439207) в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 12000 гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичнийкомплекс планетаздоров`я (Готельнийкомплекс «ЖЕНЕВА»)(82200,Львівська обл,місто Трускавець,вулиця Суховоля,буд.65,ЄДРПОУ 32114084)та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл, місто Трускавець, вулиця Суховоля, буд. 61, ЄДРПОУ 30439207) в користь держави по 605,60 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на три дні.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2024 року.

Суддя: Б. М. Журибіда