Постанова

від 15.05.2024 по справі 916/4346/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4346/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 12.02.2024 в м. Одесі

у справі: №916/4346/23

за позовом: Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВО"

про стягнення 226 543,16 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВО" заборгованість за Договором №2306000033 від 12.06.2023 загальному розмірі 226 543,16 грн, з яких 209 337,35 грн - пеня та 17 205,81 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2306000033 від 12.06.2023 в частині своєчасної сплати рахунку №3 від 13.06.2023.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВО" на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" пеню у розмірі 104 668,68 грн, 3% річних у розмірі 17205,81 грн та судовий збір у сумі 2718,52 грн; в решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено той факт, що відповідач виконав взятий на себе обов`язок в частині сплати рахунку №3 від 13.06.2023 відповідно умов п. 3.1. Договору, з порушенням встановлених Договором строків для виконання грошового зобов`язання. При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 17 205,81 грн за період з 29.06.2023 по 01.08.2023 судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 209 337,35 грн за період з 29.06.2023 по 01.08.2023, суд встановив його правильність та обґрунтованість, водночас, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої пені на 50% до 104 668,68 грн.

01.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 скасувати в частині відмови у стягненні 104 668,67 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що розмір зобов`язання відповідача у вигляді вартості спірного Договору становить 6 156 981,00 грн, а нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 226 543,16 грн за порушення Відповідачем умов Договору в частині неналежного виконання грошового зобов`язання, становлять лише 3,68% від вартості Договору. Сторонами Договору не були передбачені умови для зменшення нарахованих штрафних санкцій або уникнення відповідальності за порушення або неналежне виконання умов Договору. В матеріалах справи не міститься жодних підтверджуючих документів або заяв про наявність обставин за наявності яких було б обґрунтовано необхідність зменшення пені. При здійсненні господарської діяльності Відповідачу потрібно було передбачити ризики укладення Договору.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до приписів статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн *100 = 268400 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 226 543,16 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ «Перехідні положення» ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебування судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І. відповідно до наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в у відпустці з 13.05.2024 по 24.05.2024, на підставі розпорядження керівника апарату суду від №138 від 15.05.2024 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4346/23, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді: Савицький Я.Ф., Принцевська Н.М.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06.2023 між Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВО» (покупець) було укладено договір №2306000033 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця труби, які були у використанні (Товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.l. Договору, ціна Договору складається із загальної вартості Товарів, наведених у Специфікації до цього Договору і становить 6 156 981,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 026 163,50 грн.

У п. 3.l. Договору сторони передбачили, що розрахунки за Товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюються покупцем у розмірі 100% від ціни Договору, зазначеної в п. 2.1, протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі 12 цього Договору.

Згідно п. 4.5. Договору, фактична кількість та вартість кожної переданої Продавцем і прийнятої Покупцем партії Товарів визначаються за результатами їх зважування та/або вимірювання і зазначаються в акті приймання-передачі Товарів, який складається одразу після зважування та/або вимірювання Товарів. Складання акта приймання-передачі Товарів свідчить про те, що Покупець прийняв партію Товарів у кількості, зазначеній в цьому акті, і не має будь-яких претензій щодо визначення кількості та якості прийнятих Товарів.

Відповідно до п. 4.11. Договору, датою передачі партії Товарів визнається дата, вказана в акті приймання-передачі Товарів (п. 4.5).

За умовами п. 6.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 6.3. Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати Товарів у строки, зазначені в пункті 3.1 цього Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У випадку порушення Покупцем строків приймання, завантаження та вивозу партії Товарів зі складу Продавця у строки встановлені цим Договором Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 5% від вартості такої партії Товарів (п. 6.4. Договору).

Положеннями п. 6.5. Договору передбачено, що за вимогою продавця покупець сплачує нараховані йому продавцем пеню, штрафи протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня виставлення продавцем цієї вимоги.

Сплата пені та/або штрафу не звільняє Сторони від виконання зобов`язань за Договором (п. 6.10. Договору).

Відповідно до п. 6.11. Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з частині передачі Товарів по « 31» грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Також сторонами було погоджено Додаток до специфікації, згідно якої сторонами було визначено товар, місце поставки товару, ціну, кількість та загальну вартість товару (без ПДВ).

На виконання умов Договору Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СКВО" рахунок № 3 від 13.06.2023 на загальну суму 6 156 981,00 грн (з ПДВ), який було вручено відповідачу 21.06.2023.

27.06.2023 ТОВ "СКВО" звернулось до АТ "УКРТРАНСГАЗ" із листом за вих.№125, у якому пояснювали складнощі, які виникли для підприємства відповідача щодо виконання зобов`язань по оплаті за договором, у зв`язку із чим просили позивача розглянути можливість заміни сторони у договорі, що передбачено пунктом 11.2. Договору, на компанію-партнера, який зможе замість відповідача провести оплату з правом на отримання податкового кредиту та отримати за договором товар.

Листом за вих.№330/ВИХ-23/552 від 04.07.2023 АТ "УКРТРАНСГАЗ" повідомило ТОВ "СКВО" про відсутність згоди на передачу прав та обов`язків відповідача третім особам, відповідно до п. 11.2 Договору від 12.06.2023 № 2306000033.

06.07.2023 ТОВ "СКВО" звернулось до АТ "УКРТРАНСГАЗ" із листом за вих.№184, у якому просили позивача дозволити провести оплату першого серпня для отримання податкового кредиту для полегшення вкрай тяжкого становища в умовах війни.

На виконання умов Договору 02.08.2023 ТОВ "СКВО" здійснило платіж на суму 6 156 981,00 грн згідно платіжної інструкції OCI5885_00000/79cc9cd2-4753-4f4c-a6f5-d879eda3b921.

02.08.2023 АТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до ТОВ "СКВО" із Претензією за вих.№1001ВИХ-23-6154, у якій позивач висловив вимогу, щодо перерахування відповідачем пені та 3% річних, з огляду на порушення ним умов п. 3.1. Договору.

14.08.2023 ТОВ "СКВО" звернулось до АТ "УКРТРАНСГАЗ" із листом за вих.№432, у якому просили позивача, з огляду на існування вкрай тяжкого становища, не дивлячись на здійснення попередньої оплати із порушенням встановлених договором строків, не вимагати нарахованих до стягнення штрафних санкцій.

Однак здійснення з боку ТОВ "СКВО" попередньої оплати із порушенням визначених у п. 3.. Договору строків, і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення 209 337,35 грн пені та 17 205,81 грн 3% річних.

Оскільки скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно у частині відмови у стягненні 104 668,67 грн пені, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 17 205,81 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної оплати.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно, обгрунтовано, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%, зважаючи на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, АТ «Укртрансгаз» 13.06.2023 рекомендованим листом №0815301018464 було направлено на адресу Відповідача в тому числі рахунок №3 від 13.06.2023 на суму 6 156 981,00 грн., що відповідає ціні вказаної в п. 2.1. Договору, та підтверджується документами АТ «Укрпошта», а саме: накладною рекомендованого листа №0815301018464, описом до рекомендованого листа №0815301018464.

Відправлений Позивачем рахунок №3 від 13.06.2023 був отриманий Покупцем 21.06.2023, що підтверджується відміткою про вручення 21.06.2023 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, поштового відправлення №0815301018464 та роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження (трекінг) поштового відправлення №0515301018464.

Враховуючи умови п. 3.1. Договору та отримання Покупцем 21.06.2023 рахунку №3 від 13.06.2023, то останній днем для здійснення Відповідачем попередньої оплати в розмірі 100% від ціни Договору є 28.06.2023 (включно).

Відповідач 02.08.2023 здійснив платіж на суму 6 156 981,00 грн згідно платіжної інструкції OC15885_00000/79c9c2-4753-4f4c-a6f5-d879eda3b921 від 02.08.2023.

Отже, відповідач виконав взятий на себе обов`язок в частині сплати рахунку №3 від 13.06.2023 відповідно умовам п. 3.1. Договору, з порушенням встановлених Договором строків для виконання грошового обов`язку на 34 календарних дні.

Відтак, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 3.1. Договору, відповідач допустив порушення зобов`язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 6.3. Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати Товарів у строки, зазначені в пункті 3.1 цього Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом вірно перевірені надані розрахунки позивача та встановлено, що позивачем розмір пені у загальній сумі 209 337,35 грн за період з 29.06.2023 по 01.08.2023 визначений арифметично вірно.

Разом з цим, місцевий господарський суд, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої пені на 50% до 104 668,68 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та незначний пропуск строку сплати рахунку №3 від 13.06.2023;

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних;

-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Колегія суддів враховує той факт, що з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКВО", на виконання вимог п.п. 5.1.1., 5.1.6. п. 5.1. Договору, неодноразово зверталось до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" із листами: за вих.№125 від 27.06.2023, №184 від 06.07.2023, №432 від 14.08.2023, у яких зазначало про вкрай тяжкі для нього умови праці, пропонувало здійснити заміну сторони зобов`язання або відстрочити здійснення попередньої оплати товару.

Зокрема, у своєму листі №184 від 06.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "СКВО" просив позивача дозволити відповідачу провести оплату 01.08.2023, щоб останній міг отримати податковий кредит для полегшення вкрай тяжкого становища в умовах війни. Відповідач зазначив, що зобов`язується виконати всі умови, лише просить зрозуміти становище останнього та не нараховувати штрафних санкцій за прострочення оплати, адже це прострочення викликане скрутним фінансовим становищем, яке може змінитися в кращий бік всього через кілька тижнів.

Однак такі пропозиції були відхилені позивачем.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Одеської області правомірно, обгрунтовано, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційних скаргах порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі №916/4346/23 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська