Постанова

від 13.05.2024 по справі 927/270/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. Справа№ 927/270/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024

у справі №927/270/24 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-примислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ"

про стягнення 18 499 683,10грн,-

В судовому засіданні 13.05.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ", в якому просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 18 499 683,10грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки нафтопродуктів №743/2/2118 від 01.10.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086) в межах суми позову в розмірі 18 499 683,10 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 по справі №927/270/24 заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" від 20.03.2024 про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; код ЄДРПОУ 00152307) шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" (пр. Перемоги. 62, кімн. 208, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44127086) в межах суми 18 499 683,10грн.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

- вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог, тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача;

- наявний зв`язок між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленою позивачем вимогою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 29.03.2024 (документ сформовано в системі "Електронний суд") звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідач вважає ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 по справі №927/270/24 такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:

- твердження заявника про те, що ТОВ "Норд ОІЛ" взагалі може не виконати наявні перед заявником грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання зобов`язань, є припущенням та не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні чинного процесуального законодавства;

- твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках;

- станом на 27.03.2024 ТОВ «НОРД ОІЛ» в рамках справи № 927/676/23 погасило заборгованість в сумі 2 145 971,27 грн, що підтверджується скан-копіями банківських виписок по рахункам Товариства в банку «Південний» та «ПриватБанк», доданих до апеляційної скарги, а суд, в свою чергу, не перевірив достовірність наданої позивачем інформації;

- застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втрутився у безпосередню господарську діяльність Товариства;

- ТОВ «НОРД ОІЛ» здійснює діяльність з продажу паливно-мастильних матеріалів через орендовану АЗС та має господарські правовідносини з багатьма контрагентами, отже, забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "НОРД ОІЛ" призведе до повного блокування діяльності Товариства та порушення прав третіх осіб - контрагентів ТОВ «НОРД ОІЛ»;

- судом першої інстанції не дотримано умови щодо співмірності застосовуваних заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог, адже заходи забезпечення мають відповідати критерію співмірності та грунтуватися на беззаперечних доказах намірів ухилитися від подальшого виконання судового рішення;

- сам лише факт здійснення досудового розслідування стосовно ТОВ «НОРД ОІЛ» жодним чином не може підтверджувати наміру Товариства на ухилення від виконання зобов`язань перед своїми контрагентами, на намір невиконання рішення суду та не може слугувати як підстава необхідності забезпечення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що згідно довідки №13-986 від 18.03.2024, підписаної головним бухгалтером ПАТ «Укртатнафта», за ТОВ "НОРД ОІЛ" рахується заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 147 808 021,52 грн. за різними договорами. зазначена довідка є офіційним документом ПАТ «Укртатнафта», оскільки підписана головним бухгалтером та складена на підставі облікових реєстрів, зокрема містить в собі інформацію про стан заборгованості, її розмір, зміст господарської операції та посилання на договір, за яким обліковується заборгованість; вказує, що ТОВ "НОРД ОІЛ" зверталося до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, ухвалою від 15.04.2024 по справі №927/270/24 Господарського суду Чернігівської області відмовлено у задоволенні вказаного клопотання; звертає увагу, що ТОВ "Норд Оіл" примусово, через органи ДВС повернуло суму заборгованості в рамках іншої судової справи, однак, в рамках даної судової справи №927/270/24 заборгованість у розмірі 18 499 683,10 грн., що є предметом позову, залишається, як і залишається заборгованість ТОВ "Норд Оіл" перед ПАТ "Укртатнафта", що виникла в рамках інших укладених договорів; вважає, що як раз саме забезпечення позову та примусове стягнення грошових коштів через органи виконавчої служби, спонукало ТОВ "Норд Оіл" погасити заборгованість згідно рішення суду, що набрало законної сили, добровільно ТОВ "Норд Оіл" не здійснив жодних дій щодо погашення чи узгодження графіку погашення заборгованості, що виникла; звертає увагу, що ТОВ "Норд Оіл" також не зверталося до ПАТ "Укртатнафта" щодо вирішення питання порядку погашення багатомільйонної заборгованості, відтак, не може бути погашення заборгованості в рамках іншої судової справи у розмірі приблизно 2,2 млн. примусово, гарантією того, що буде погашена заборгованість в рамках даної судової справи у розмірі приблизно 18,5 млн. і тим паче загальна сума заборгованості у розмірі приблизно 146 млн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали оскарження у справі №927/270/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження у справі №927/270/24.

11.04.2023 матеріали оскарження у справі №927/270/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі 15.04.2024 після виходу з підготовки для підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі №927/270/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі №927/270/24 на 13.05.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні в апеляційній інстанції 13.05.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, прийняту у справі ухвалу суду просив залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання в апеляційній інстанції 13.05.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ", в якому просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 18 499 683,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки нафтопродуктів №743/2/2118 від 01.10.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086) в межах суми позову в розмірі 18 499 683,10 грн.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначає наступне.

ПАТ "Укртатнафта" з ухвали Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі №463/658/23 дізналося, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023140000000012 від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212 КК України. В даному кримінальному провадженні розслідується факт системного виведення коштів з підприємства та нарощування безнадійної дебіторської заборгованості колишніми посадовими особами ПАТ "Укртатнафта" у змові з окремими акціонерами товариства шляхом укладання непрозорих договорів на поставку продукції та надання послуг, в тому числі з ТОВ "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2023 у справі №927/676/23, яке набрало законної сили 05.12.2023, з ТОВ "Норд ОІЛ" стягнуто на користь ПАТ "Укртатнафта" 2 221 853,71 грн заборгованості за іншим договором поставки нафтопродуктів №475/2/2118 від 01.06.2021.

Заявник стверджує, що вказане рішення відповідачем добровільно не виконано, через органи ДВС примусово вдалося стягнути тільки незначну частину грошових коштів.

Згідно з довідкою №13-986 від 18.03.2024, підписаної головним бухгалтером ПАТ "Укртатнафта", за ТОВ "Норд ОІЛ" рахується заборгованість перед заявником на загальну суму 147 808 021,52 грн за різними договорами.

Звернення ПАТ "Укртатнафта" з претензіями в рамках вказаних у довідці договорів про сплату заборгованості боржник ігнорує, будь-яких повідомлень від ТОВ "Норд ОІЛ" щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, можливості виконання своїх зобов`язань не надходило. Така бездіяльність та протиправна поведінка ТОВ "Норд ОІЛ" негативно впливає на фінансовий стан заявника, оскільки сума простроченої заборгованості є значною.

Заявник вважає, що ТОВ "Норд ОІЛ" взагалі може не виконати наявні перед заявником грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання зобов`язань. Наявне навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості, та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів заявника призведе до утворення безнадійної заборгованості, створює передумови неможливості виконання ПАТ "Укртатнафта" власних грошових зобов`язань перед контрагентами.

Також заявник зазначає, що 06.11.2022 на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ у зв`язку із військовою необхідністю, відбулося примусове відчуження у власність Держави акцій стратегічно важливих підприємств, серед яких є ПАТ "Укртатнафта". Вилучені акції набули статусу військового майна, а їх управління було передано Міністерству оборони України. Головною причиною вилучення корпоративних прав ПАТ "Укртатнафта" на період дії воєнного стану стала потреба Міністерства оборони та інших збройних формувань, задіяних у відсічі широкомасштабної збройної агресії, у бензинах, дизельному та авіаційному пальному, єдиним виробником яких є ПАТ "Укртатнафта". Тому заявник наголошує, що на даний час перед ПАТ "Укртатнафта" стоїть питання кричущої важливості щодо винайдення грошових коштів.

Враховуючи викладені факти щодо недостатності фінансових ресурсів у ТОВ "Норд ОІЛ", а також щодо фігурування даного підприємства в кримінальних провадженнях, ПАТ "Укртатнафта" вважає що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Судом першої інстанції перевірено інформацію, яка міститься на сайті https://opendatabot.ua/c/44127086 щодо ТОВ "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086), статутний капітал останнього складає 100,00 грн; дохід у 2023 році склав 22 842 000 грн, зобов`язання - 196 827 200 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду з даною заявою, позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086) в межах суми позову в розмірі 18 499 683,10 грн.

Згідно довідки №13-1239 від 10.04.2024, підписаної головним бухгалтером ПАТ «Укртатнафта», за ТОВ "НОРД ОІЛ" станом на 10.04.2014 рахується заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 146 788 574,73 грн. за договорами №462/2/2118 від 01.06.2021, №743/2/2118 від 01.10.2021, №395/11/2118 від 01.02.2022, №334/19/2118 від 04.06.2021.

Така значна сума заборгованості впливає на господарську діяльність позивача та у випадку її безнадійності може створити передумови невиконання ПАТ "Укртатнафта" своїх зобов`язань.

При цьому, основним видом діяльності позивача є переробка нафти, що відноситься до переліку об`єктів критичної інфраструктури згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2022 № 1109. Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 07.09.2022 №1-ДСК «Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» - ПАТ «Укртатнафта» віднесено до об`єктів критичної інфраструктури.

05.11.2022 за рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача під головуванням Президента України, у зв`язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року № 4765 "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" активи стратегічно важливих підприємств, з-поміж яких є і ПАТ "Укртатнафта", були відчужені у власність держави. Вказане викликане необхідністю, у тому числі, для забезпечення нагальних потреб сектору оборони.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 звернуто увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Враховуючи, що предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення 18 499 683,10 грн, виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.

Отже, зазначені позивачем (заявником) обставини можуть вказувати на відсутність наміру у відповідача проводити розрахунки за договором або можливість витрати наявних оборотних грошових коштів не на розрахунки з позивачем, та дають достатньо обґрунтовані припущення, що виконання можливого рішення може бути істотно ускладненим чи неможливим.

За таких умов, наведені дані, обґрунтовані відповідними доказами (судовими рішеннями, відомостями з кримінального провадження, даними з інформаційних реєстрів та інших відкритих джерел), видаються достатньо переконливими та обґрунтовано свідчать про вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів та майна в межах спірної суми.

Відтак, суд першої інстанції належним чином дослідив зміст та надав належну правову оцінку доказам, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову.

При цьому, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не дотримано умови щодо співмірності застосовуваних заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 02.09.2019 у справі № 917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21).

В свою чергу, щодо адекватності вжитого заходу забезпечення позову та урахування принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Водночас, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення, а у майбутньому такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже, немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.

Крім того, колегія суддів враховує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог є безпосередньо пов`язаним із предметом спору.

Щодо обраного способу забезпечення позову, слід зауважити, що арешт коштів як такий не означає зміну їх власника, водночас, у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №908/3247/20.

При цьому, зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

В свою чергу, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такі правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20).

Вживаючи заходи забезпечення позову судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було накладено арешт саме у межах спірної суми, яка заявлена до стягнення позивачем, тобто дотримано критерій співмірності.

Наведене не впливає на можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" здійснення взаєморозрахунків зі своїми контрагентами та не створює перешкоди у веденні ним господарської діяльності іншим чином, тим самим спростовується протилежні аргументи скаржника, зокрема, що забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "НОРД ОІЛ" призведе до повного блокування діяльності Товариства та порушення прав третіх осіб - контрагентів ТОВ «НОРД ОІЛ».

Апеляційним судом не встановлено порушення або безпідставного обмеження внаслідок вжиття відповідних заходів забезпечення позову прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, оскільки арешт накладено на майно та грошові кошти, що перебувають на рахунках відповідача, саме в межах спірної суми, тобто судом фактично було запроваджено, зокрема, тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у боржника, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Судом враховано, що позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) за договором поставки ще у 2021-2022 роках, вартість якого переважно складає суму заявлених позивачем вимог до стягнення.

За таких обставин, арешт грошових коштів та майна у розмірі ціни позову (суми заборгованості за поставлений товар) забезпечить паритетність становища обох сторін та баланс їх інтересів, з огляду на те, що вимоги позивача не забезпечені іншим чином, в той час як відповідач має у своєму розпорядженні поставлений за договором товар.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог, тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Посилання скаржника на погашення заборгованості станом на 27.03.2024 в сумі 2 145 971,27 грн за рішенням суду у справі № 927/676/23, яке набрало законної сили, не свідчить про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі.

Апеляційним судом враховано також наявність забезпечення позову у справах №912/1960/24 та №916/706/24, щодо відповідачів, які також фігурують в ухвалі Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі №463/658/23, та мають багатомільйонні борги перед позивачем.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі №927/270/24.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі №927/270/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі №927/270/24 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №927/270/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 16.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко