Рішення

від 23.05.2024 по справі 927/270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/270/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

електронна адреса: pobox@ukrtatnafta.com

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ"

пр. Перемоги. 62, кімн. 208, м. Чернігів, 14000

про стягнення 18 499 683,10 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сухорук А.М.

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ", в якому просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 18 499 683,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки нафтопродуктів №743/2/2118 від 01.10.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 заяву ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" від 20.03.2024 про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ТОВ "Норд ОІЛ" в межах суми 18 499 683,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.04.2024.

29.03.2024, у встановлений судом строк, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

01.04.2024, у встановлений судом строк, від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

04.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі 927/240/24.

Ухвалою суду від 05.04.2024 клопотання ТОВ «Норд Оіл» про скасування заходів забезпечення позову повернуто без розгляду.

08.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" повторно подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 у справі 927/240/24.

Ухвалою суду від 10.04.2024 клопотання ТОВ «Норд Оіл» про скасування заходів забезпечення позову прийнято до розгляду у судовому засіданні 15.04.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Норд Оіл» про скасування заходів забезпечення позову.

Підготовче засідання 23.04.2023 проведено в режимі відеоконференції, присутня представник позивача.

Відповідач не скористався правом на участь у підготовчому засіданні, про дату, час та місце провдення підготовчого засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.05.2024 на 10:00 в режимі відеоконференції, про що на адресу відповідача направлено ухвалу повідомлення від 23.04.2024.

14.05.2024 до суду від приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. надійшов лист від 19.04.2024 №76891, яким направлено суду до відома постанову від 19.04.2024 про примусове виконання ухвали від 22.03.2024 у справі №927/270/24.

Судове засідання 23.05.2024 проведено в режимі відеоконференції, присутня представник позивача.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце провдення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення учасників справи господарський суд встановив наступне.

01.10.2021 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово- промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРД ОІЛ» (надалі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №743/2/2118 (надалі - Договір).

За умовами п.1.1 Договору Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити їх в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору. Одиниця виміру Товару - тонна.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями на підставі Актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних Сторонами. Зобов`язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними, право власності на Товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3.3 Договору передбачено, що строк поставки: жовтень 2021 року - грудень 2022 року.

Згідно з п.4.2 Договору, оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки Товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок Постачальника.

Строк дії Договору: з моменту підписання Сторонами по 31.12.202 , а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п.7.1. Договору).

В рамках вказаного Договору між ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «НОРД ОІЛ» були підписані:

- Специфікація на поставку Товару (Додаток №1/10) від 01.10.2021, загальною вартістю 47 818,84 грн;

- Специфікація на поставку Товару (Додаток №1/11) від 01.11.2021, загальною вартістю 4 057 966,85 грн;

- Специфікація на поставку Товару (Додаток №1/12) від 01.12.2021, загальною вартістю 8 246 490,44 грн;

- Специфікація на поставку Товару (Додаток №1/01) від 01.01.2022, загальною вартістю 6 147 406,97 грн.

На виконання умов Договору ПАТ «Укртатнафта» передало ТОВ «Норд Оіл» нафтопродукти, загальною вартістю 18 499 683,10грн, про що свідчать акти приймання- передачі нафтопродуктів:

- №1/10 від 31.10.2021 на загальну суму 47 818,84 грн та у кількості 1,726 тн;

- №1/11 від 30.11.2021 на загальну суму 4 057 966,85 грн та у кількості 128,884 тн;

- №1/12 від 31.12.2021 на загальну суму 8 246 490,44 грн та у кількості 272,423 тн;

- №1/01 від 31.01.2022 на загальну суму 6 147 406,97 грн та у кількості 195,028 тн.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені пічетками товариств.

На виконання умов Договору, ПАТ «Укртатнафта» були виставлені Рахунки-Фактури на оплату:

№90835223 від 31.10.2021 на суму 47 818,84грн;

№90843022 від 30.11.2021 на суму 2 447 154,58грн;

№90843024 від 30.11.2021 на суму 654 691,80грн;

№90843027 від 30.11.2021 на суму 956 120,47грн;

№90854699 від 31.12.2021 на суму 2 316 050,10грн;

№90854701 від 31.12.2021 на суму 540 146,98грн;

№90854705 від 31.12.2021 на суму 3 878 952,70грн;

№90854708 від 31.12.2021 на суму 581 841,30грн;

№90854711 від 31.12.2021 на суму 929 499,36грн;

№90863262 від 31.01.2022 на суму 2 051 070,84грн;

№90863264 від 31.01.2022 на суму 925 704,48грн;

№90863267 від 31.01.2022 на суму 1 056 189,42грн;

№90863272 від 31.01.2022 на суму 2 114 442,23грн.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату вартості поставлено товару повністю.

13.04.2023 ПАТ «Укртатнафта» супровідним листом від 04.04.2023 №38/10-781 повторно направило на поштову адресу ТОВ «НОРД ОІЛ» вказані вище рахунки-фактури з проханням здійснити оплату.

Вказаний лист отримано відповідачем 20.04.2023, про що свідчить трекінг із сайту Укрпошти.

Відповідач не звертався до Позивача з будь-якими пропозиціями щодо погашення існуючої заборгованості, заборгованість ТОВ «НОРД ОІЛ» в сумі 18 499 683,10 грн перед ПАТ «Укртатнафта» не погашена, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, в обгрунтування заперечень посилався на наступне:

- позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що рахунки на оплату були виставлені відповідачу;

- позивачем не надсилалися претензії, не було дотримано процедури досудового врегулювання спору, тому звернення з позовом є передчасним;

- рахунки-фактури не містять підпису відповідальної особи, що є підставою для сумнівів щодо належного їх оформлення;

- ТОВ «Норд Оіл» перебуває у скрутному матеріальному становищі по причині настання форс-мажорних обставин (введений воєнний стан на території України) та невиконання контрагентами своїх грошових зобов`язань.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, зокрема, про те, що рахунки-фактури містять дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у його оформленні, а саме - бухгалтер Петренко О.В.; обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку-фактури; відповідачем не надано доказів засвідчення форс-мажорних обставин регіональною торгово-промисловою палатою в межах договору поставки нафтопродуктів №743/2/2118 від 01.10.2021; що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч.2 ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГПК України та не може вважатись форс-мажором.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір №743/2/2118 поставки нафтопродуктів від 01.10.2021 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, поставив відповідачу товар. Відповідач прийняв нафтопродукти, про що свідчать підписані ним акти приймання-передачі, але не розрахувався за них. Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача становить 18 499 683,10грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, не спростовані відповідачем.

Щодо тверджень відповідача про недотримання позивачем процедцри досудового врегулювання спору, суд критично оцінює зазначений довід враховуючи наступне.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії.

Вказана позиція викладена також у постанові КГС Верховного Суду від 18.06.2019 по справі №910/7476/18.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2002 справа №1-2/2002 зазначив, що: "Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист."

Щодо рахунків-фактур суд зазначає, що обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому товару (нафтопродуктів) виникає в силу закону (ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст. 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 справа №918/537/18.

Щодо посилання відповідача на неможливість оплати заборгованості за поставлені нафтопродукти у зв`язку з настанням форс-мажору суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пунктами 6.1, 6.4 договору сторони визначили, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись таким: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими незалежними від сторін обставинами, що виникли після укладання договору і перешкоджають належному виконанню зобов`язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов`язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно продовжуються на час дії відповідних обставин. Положення цього розділу не застосовуються. Якщо обставини форс-мажору наступили протягом строку прострочення виконання зобов`язань стороною, яка на них посилається.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Також Верховний Сул у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 чітко зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в рузумінні с.2 ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України та не може вважатись форс мажором.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів сторін, ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 19.03.2024 сплачено 221 996,20грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 221 996,20грн.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44127086, пр. Перемоги. 62, кімн. 208, м. Чернігів, 14000) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307, НОМЕР_1 в філії Полтавське ОУ АТ «ОЩАДБАНК», МФО 331467, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) 18 499 683,10грн заборгованості та 221 996,20грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення виготовлено 31.05.2024.

Суддя В.В. Моцьор