Рішення

від 14.05.2024 по справі 904/371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024м. ДніпроСправа № 904/371/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", м. Київ

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

від позивача: Барабаш В.В.;

від відповідача: Лихолат І.С.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором про закупівлю № 23076 від 21.03.2023 в загальній сумі 1 785 944, 79 грн, з яких: основний борг у розмірі 1 740 960 грн, пеня в розмірі 12 987, 56 грн, 3% річних у розмірі 10 666, 10 грн, інфляційні втрати в розмірі 21 331, 13 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.03.2024.

15.02.2024 від Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

20.02.2024 від Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» надійшов відзив на позовну заяву.

20.02.2024 відповідачем подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" штрафу в розмірі 417 830, 40 грн та пені у розмірі 44 220, 38 грн за порушення строків поставки товару та поставок товару в неповному обсязі за договором про закупівлю № 23076 від 21.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

27.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" надійшла відповідь на відзив та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 28.02.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

04.03.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла заява про усунення недоліків.

04.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із територіальною віддаленістю місця перебування та здійснення адвокатської діяльності представником позивача та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.03.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/371/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та відкладено підготовче засідання до 02.04.2024.

26.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

29.03.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

01.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 02.04.2024 з`явились представник позивача та представник відповідача та надали усні пояснення.

Ухвалою суду від 02.04.2024 продовжено строк підготовчого засідання на 30 дні та відкладено підготовче засідання до 16.04.2024.

03.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

15.04.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшли заперечення на клопотання про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 16.04.2024 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 14.05.2024.

В ході судового засідання 14.05.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 14.05.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача за первісним позовом викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору про закупівлю № 23076 від 06.09.2023 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар.

Позиція відповідача за первісним позовом викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях

ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем не описано у своїй позовній заяві виконання свого договірного зобов`язання з надання замовнику документів щодо якості на товар; згідно п. 4.2. договору, належним чином оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні є такі, що містять, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД.

Також відповідач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що долучені до позовної заяви видаткові накладні № 41 від 17.07.2023 та № 55 від 07.09.2023, рахунки на оплату № 45 від 17.07.2023 та № 60 віз 07.09.2023, ТТН № 016 від 17.07.2023 та № 023 від 07.09.2023 не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД. Внаслідок наведеного, вищезазначені документи не містять узгодженого в договорі реквізиту, а тому є неналежно оформленими в розумінні умов спірного договору.

Крім того, варто зазначити, що видаткові накладні не містить відомостей про передачу документів, які підтверджують якість товару. Доказів виконання цього свого договірного зобов`язання ТОВ «Транспромрезерв» не надано. Позовна заява та додатки до неї не містять доказів надання замовнику документів щодо якості на товар та належно оформлених, в розумінні умов спірного договору, товаро-супровідних документів (рахунку на оплату, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної), а відтак, позивачем за первісним позовом не доведено, що строк оплати за договором є таким, що настав.

Внаслідок наведеного, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені відповідно п. 7.5 Договору. Сторони спірного договору реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши розмір інфляції та 3% річних, що дорівнюють нулю, а тому вимога позивача про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» інфляційних витрат та 3% річних є неправомірною, необґрунтованою та такою, що суперечить умовам укладеного договору.

Позиція позивача за первісним позовом викладена у відповіді на відзив

Позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що і рахунок на оплату і видаткові накладні містять всі обов`язкові реквізити, які визначені такими за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані з боку Замовника представником, що діяв на підставі довіреності № 357 від 17.07.2023 та № 489 від 04.09.2023. Видаткові накладні підписані ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» без зауважень, відсутні листи відповідача за первісним позовом на адресу ТОВ «Транспромрезерв» з проханням надати інший пакет товаросупроводжувальної документації. Тобто, замовник не повідомляв позивача за первісним позовом про неналежне оформлення документів ні після їх отримання, ні після отримання претензії. У податкових накладних позивач визначав код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Позивач за первісним позовом зазначає, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Разом з цим, відповідно до податкових накладних № 3 від 17.07.2023, № 2 від 07.09.2023, код товару згідно УКТ ЗЕД визначений позивачем.

Позивач вважає, що пункт 11.1. договору стосується виключно добровільного виконання та добровільного погашення замовником грошових зобов`язаннь, передбачених договором, щодо яких він допустив прострочення оплати. Даний висновок виходить із самого формулювання даного пункту та підтверджується відсутністю в даному пункті посилання на ст. 625 ЦКУ.

Позиція позивача за зустрічним позовом викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки № 23076 від 06.09.2023 в частині своєчасної поставки товару.

Позиція відповідача за зустрічним позовом викладена у відзиві на позовну заяву

ТОВ «ТРАНСПРОМРЕЗЕРВ» підтверджує, що дійсно на його електронну адресу на підставі Договору про закупівлю №23076 від 21.03.2023 надходили заявки на поставку товару, однак, зважаючи на те, що виробник товару погоджений сторонами, розташовано на території активних бойових дій (м. Берислав, Бериславського району, Херсонської області, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) та на загальновідомий факт, що м. Берислав, Бериславської міської територіальної громади, Бериславського району, Херсонської області знаходиться під постійними артилерійськими та ракетними обстрілами окупантів, відвантажувати товар вчасно не виявилось можливим, з міркувань безпеки.

Позивачу за зустрічним позовом про цей факт було відомо, оскільки представники сторін підтримували постійний зв`язок у телефонному режимі та не заперечував цьому.

На думку ТОВ «Транспромрезерв», відповідач за зустрічним позовом мав право призупинити або не відвантажувати Товар за Заявкою № 15-01/1976 від 01.09.2023, скориставшись правом наданим йому ст. 538 ЦК України, у зв`язку з невиконанням позивачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань по оплаті за отриманий товар.

17.07.2023 на підставі Договору та Специфікації № 1, Постачальник поставив, а Замовник прийняв товар, загальною вартістю 696 384 грн, в тому числі ПДВ. У відповідності до п. 4.2. Договору, кінцевою датою виконання зобов`язань Замовника щодо оплати за Продукцію було 07.10.2023, однак жодних оплат від Замовника на користь Постачальника за цю поставку не надходило.

Отже, згідно Заявки № 15-01/1976 від 01.09.2023 нараховані позивачем за зустрічним позовом штраф у розмірі - 34 819, 20 грн та пеня у розмірі - 6 963, 84 грн безпідставно та незаконно.

Крім того, позивач за зустрічним позовом, порушив обов`язково встановлену п. 9.1 Договору про закупівлю № 23076 від 21.03.2023 процедуру досудового врегулювання спору, одразу звернувся до суду.

Відповідач за зустрічним позовом також просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90 %.

Позиція позивача за зустрічним позовом викладена у відповіді на відзив

Позивач за зустрічним позовом зазначає. що укладаючи спірний договір, відповідач за зустрічним позовом міг передбачити можливі труднощі на виробництві ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» та перебої у поставці йому товару, міг оцінити обсяги ймовірної закупівлі (що міститься в специфікації до договору) та можливість своєчасного відвантаження товару на адресу ПрАТ «ДТРЗ» з урахуванням наведених умов.

Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення письмового повідомлення, згідно п. 8.2. договору, позивачу за зустрічним позовом про настання для відповідача за зустрічним позовом обставин непереборної сили, що унеможливлюють можливість останнього виконати умови спірного договору у визначений строк, а також: в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України або її регіонального органу про зазначені обставини.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

06.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" (далі - позивач за первісним позовом, постачальник) був укладений договір про закупівлю № 23076 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Найменування (асортимент) товару: Гільза циліндру Д27.03.01.14. Кількість товару: згідно специфікації.. Ціна товару, що поставляється за договором вказана у специфікації (пункти 1.2-1.4 договору).

Згідно пунктом 1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору.

Загальна сума (ціна) Договору складає 5 222 880, 00 грн (п`ять мільйогів двісті двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 870 480, 00 грн (ппункт 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки партії товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2. договору, та за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6. даного договору.

У пункті 5.5. договору сторони визначили умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника).

Відповідно до підпункту 6.2.5 пункту 6.2 договору замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару.

Постачальник зобов`язаний надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару (підпункт 6.3.3 пункту 6.3 договору).

Згідно пунктом 7.2 спірного договору, у разі не поставки товару в строк або поставки товару не в повному обсязі, заявленому замовником, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 % від вартості не своєчасно поставленого або непоставленого товару.

В пункті 7.4 договору сторони узгодили, що за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0, 1 % від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому замовник має право стягнути збитки з постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня).

Згідно пункту 7.5 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 10.1. договору)

Пунктом 11.1 договору сторони погодилися, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

В розділі 15 Договору - ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" назначена адреса для листування, а саме: tov.tpr@gmail.com.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1 від 21.03.2023, відповідно до якої сторони узгодили поставку Гільзи циліндру Д27.03.01.14 в кількості 180 шт на суму 5 222 880 грн з ПДВ 870 480 грн (арк. с. 23).

Позивач за первісним позовом здійснив поставку товару за Специфікацією на суму 1 740 960 грн, що підтверджується підписаними в двосторонньому порядку видатковими накладними:

- № 41 від 17.01.2023 на суму 696 384 грн з ПДВ (арк. с. 26);

- № 55 від 07.09.2023 на суму 1 044 576 грн з ПДВ (арк. с. 34);

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" було виставлено рахунки-фактури № 45 від 17.07.2023 (арк. 25) на оплату товару в розмірі 696 384 грн з ПДВ та № 60 від 07.09.2023 на суму 1 044 576 (арк. с. 33).

Позивач за первісним позовом стверджує, що ПАТ «Дніпропетровський теплорезервний завод» не здійснило повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1 740 960 грн.

Для досудового врегулювання ТОВ «Транспромрезерв» на адресу ПАТ «Дніпропетровський теплорезервний завод» надіслало претензію № 42 від 18.12.2023 в якому позивач просив відповідача здійснити оплату за поставлений товар згідно умов договору.

Грошові кошти у розмірі 1 740 960 грн ПАТ «Дніпропетровський теплорезервний завод» на користь ТОВ «Транспромрезерв» не перерахувало, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із первісним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений згідно договору від 21.03.2023 № 23076 товар у розмірі 1 740 960 грн. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 12 987, 56 грн та 3% річних у розмірі 10 666, 10 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 331, 13 грн.

Матеріалами справи підтверджується, відповідно до пункту 5.1 договору, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю " Транспромрезерв" із заявками на поставку товарів, а саме з:

- заявка № 15-01/583 від 04.04.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 24 шт на загальну суму 1 218 672 грн з ПДВ. Зазначена заявка була направлена 04.04.2023 ТОВ «Транспромрезерв» на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

- заявка № 15-01/700 від 18.04.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 42 шт на суму 1 218 672 грн з ПДВ. Зазначена заявка була направлена ТОВ «Транспромрезерв» 18.04.2023 на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

- заявка № 15-01/1034 від 30.05.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 42 шт на загальну суму 1 218 672 грн з ПДВ. Зазначена заявка була направлена 30.05.2023 ТОВ «Транспромрезерв» на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

- заявка № 15-01/1301 від 22.06.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 24 шт на загальну суму 696 384 грн. Зазначена заявка була направлена 22.06.2023 ТОВ «Транспромрезерв» на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

- заявка № 15-01/1357 від 28.06.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 24 шт на суму 696 384грн. Зазначена заявка була направлена 28.06.2023 ТОВ «Транспромрезерв» на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

- заявка № 15-01/1976 від 01.09.2023 на поставку Гільзи циліндру у кількості 36 шт на суму 1 044 576 грн. Зазначена заявка була направлена 28.06.2023 ТОВ «Транспромрезерв» на електронну пошту (tov.tpr@gmail.com), що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

ПАТ «Дніпропетровський теплорезервний завод» зазначає, що постачальник не виконав своєчасно своїх зобов`язань з поставки товару. Тому покупець, посилаючись на умови пункти 7.2, 7.4 договору, звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Транспромрезерв» про стягнення неустойки в розмірі 44 220, 38 грн та штрафу в розмірі 417 830, 40 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу за первісним позовом

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 1 740 960 грн, що підтверджується видатковими накладними № 41 від 17.01.2023 на суму 696 384 грн з ПДВ та № 55 від 07.09.2023 на суму 1 044 576 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 60 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, документів щодо якості на товар, У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткові накладній, товарно-транспортній накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" здійснило часткову оплату у загальній сумі 1 740 960 грн.

Доказів сплати оплати поставленого товару у повному обсязі відповідач до суду не надав.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, які ґрунтуються на недоведені позивачем факту настання строку для оплати товару, оскільки видаткові накладні не містять код товару згідно УКТ ЗЕД, а отже є неналежно оформленими, ПрАТ «ДТРЗ» реалізувало своє право, передбачене п. 6.2.5 Договору та залишило рахунок постачальника без здійснення оплати.

Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов`язок відповідача щодо оплати товару настав.

Умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов`язання, а отже, наявність або відсутність таких документів не звільняє відповідача від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають його відповідальності за порушення цього зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Крім того, товар, за видатковими накладними, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення цих накладних, про що свідчить підпис представника відповідача на кожній видатковій накладній, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Будь-яких зауважень чи претензій щодо кількості поставленого товару чи щодо його якості відповідачем пред`явлено не було.

Тому, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 1 740 960 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 21 331, 13 грн за загальний період жовтня по грудень 2023 року та 3 % річних у розмірі 10 666, 10 грн.

Відповідно до пункту 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3 %. Тобто 3 % - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Отже оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України сторони визначили інший розмір процентів - 0, що узгоджується зі свободою договору.

Водночас зважаючи на викладені мотиви та враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за спірним договором не можуть бути задоволені.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Суд не погоджується із посиланнями відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат.

Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично точним. На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21 331, 13 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 7.5 договорів сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 01 % від несвоєчасно оплаченої суми на кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 12 987, 56 грн, за загальний період з 08.10.2023 по 22.01.2024.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є вірним. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 987, 56 грн також підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі непоставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому замовником, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% від вартості не поставленого/недопоставленого товару.

За порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня. При цьому замовник має право стягнути збитки з постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня) (пункт 7.4 договору).

На підставі пункту 7.2 та 7.4 договору Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" нарахована та заявлена до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" штраф у розмірі 417 830, 40 грн та пеня у розмірі 44 220, 38 грн.

Поставка Товару здійснюється партіями, не пізніше 30 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на е-mail пошту Постачальника, яка зазначена в розділі 15 Договору). Кількість та асортимент партії Товару визначається в заявці Замовника (пункт 5.1 договору).

На виконання п. 5.1 Договору позивачем за зустрічним позовом було сформовано та направлено на електронну пошту, визначену в розділі 15 Договору tov.tpr@gmail.com заявки: № 15-01/583 від 04.04.2023; № 15-01/700 від 18.04.2023; № 15-01/1034 від 30.05.2023; № 15-01/1301 від 22.06.2023; № 15-01/1357 від 28.06.2023, № 15-01/1976 від 01.09.2023, що підтверджується скріншотами з електронної пошти відправника (арк. с. 95-100 на зворотній стороні аркуша).

Відтак, матеріалами справи підтверджується направлення заявок на електронну пошту відповідача за зустрічним позовом, що і не заперечується ТОВ «Транспромрезерв».

Враховуючи вказане, а також приймаючи до уваги положення умов пункту 5.1. договору, граничним строком поставки товару за заявками є:

- за заявкою № 15-01/583 від 04.04.2023 - 16.05.2023;

- за заявкою № 15-01/700 від 18.04.2023 - 30.05.2023;

- за заявкою № №15-01/1034 від 30.05.2023 - 11.07.2023;

- за заявкою № 15-01/1301 від 22.06.2023 - 03.08.2023;

- за заявкою №15-01/1357 від 28.06.2023 - 09.08.2023;

- за заявкою № 15-01/1976 від 01.09.2023 - 13.10.2023.

Пунктом 1.5 договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору передачі товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях найменування, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи, визначені у пункті 6.3.6. договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність прострочення поставки товару.

Суд, перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу та пені зазначає, що він є вірним.

З приводу посилання відповідача за зустрічним позовом на відсутність у матеріалах справи доказів виконання ПАТ «Дніпропетровський тепло резервний завод» пункту 9.1 щодо досудового врегулювання спору суд зазначає таке.

Вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту. Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 201/13756/16-ц (провадження № 61-6896св19), від 18.09.2019 у справі № 183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача за зустрічним позовом в цій частині судом відхиляються.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" зупинення поставки товару за Заявкою № 15-01/1976 від 01.09.2023.

Так, відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Передбачене ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України право на зупинення виконання зобов`язань, спрямовано на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 року у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 року у справі № 920/845/22)

Відповідно до ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов`язку, продавець, не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).

При цьому, проаналізувавши положення вказаних правових норм, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою застосування ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов`язань до такого зупинення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" не зверталося до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з письмовим повідомленням про наявність обставин, що впливають на строки поставки.

Тому, суд відхиляє посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв".

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Крім того, як вбачається з підписаної сторонами Специфікації № 1 до договору про закупівлю № 23076 від 21.03.2023 виробником товару є ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що територія м. Берислав Херсонської області віднесено з 11.11.2022 до територій на яких ведуться бойові дії.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач за зустрічним позовом мав значні труднощі щодо вчасної поставки товару.

З огляду на те, що відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку замовлених одиниць товару, враховуючи те, що виробництво товару знаходиться на території активних бойових дій в м. Берислав Херсонської області, зважаючи на відсутність письмових претензій з приводу несвоєчасної поставки товару, суд вважає, що нарахований позивачем за зустрічним позовом до стягнення розмір штрафу та пені є непропорційним наслідкам правопорушення. Крім цього суд враховує введення на території України військового стану, а також складну ситуацію, яка склалася у Херсонській області. Позивачем за зустрічним позовом в свою чергу не обґрунтовано/не доведено факту завдання йому прямих збитків у зв`язку із несвоєчасною поставкою/недопоставкою товару, та їх реального розміру. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що загальна сума нарахувань не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

На підставі викладеного господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір належного до стягнення штрафу до 208 915, 20 грн та розмір пені до 22 110, 19 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.

Тому судовий збір за подання первісного позову в розмірі 26 629, 18 грн пропорційно задоволеним вимогам, слід покласти на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський теплорезервний завод», а витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» у розмірі 5 544, 61 грн.

Позивач за первісним позовом заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 17; ідентифікаційний код 44002610) основний борг у розмірі 1 740 960 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 331, 13 грн, пеню у розмірі 12 987, 56 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 629, 18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 17; ідентифікаційний код 44002610) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) штраф в розмірі 208 915, 20 грн, пеню в розмірі 22 110, 19 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 544, 61грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.05.2024

Суддя В.І. Ярошенко