Ухвала

від 16.05.2024 по справі 905/729/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

16.05.2024 Справа № 905/729/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» б/н б/д, що зареєстрована у суді за №4009/24, про забезпечення позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ», до відповідача2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, у розмірі 804760,00 грн, а саме, 660 000,00 грн заборгованості за кредитом; 144760,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії

без повідомлення учасників

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави заяви

14.05.2024 Акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ» (далі - ТОВ «ЯРІВСЬКЕ»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, у розмірі 804760,00 грн, а саме, 660 000,00 грн заборгованості за кредитом; 144760,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Разом з позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» подало заяву про забезпечення позову, в яких просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження об?єктів рухомого майна, які належать відповідачу 1 - ТОВ «ЯРІВСЬКЕ»(код ЄДРПОУ: 31046270), а саме: автотранспортих засобів: ГАЗ 2752 2006 р.в. держ. № НОМЕР_1 ; ГАЗ-САЗ 1992 р.в. держ. № НОМЕР_2 ; ГАЗ 33021 2000 р.в. держ. № НОМЕР_3 ; ВАЗ 212140 2012 р.в. держ.№ НОМЕР_4 ; ЗАЗ 110557 2003 р.в.; FORD TRANSIT COURIER 2015 р.в. держ. № НОМЕР_5 ; шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження об?єктів рухомого майна, які належать відповідачу 2 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), а саме, автотранспортих засобів: CHEVROLET NIVA 2007 р.в. держ. № НОМЕР_7 ; TOYOTA LAND CRUISER 150 2012 р.в. НОМЕР_8 ; ЗИЛ 130 1984 р.в. НОМЕР_9 .

АТ КБ «Приватбанк» вимоги мотивує тим, що, відповідач 1 тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла у нього заборгованість, у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем 1 будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором. Відчуження зазначеного вище майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі. В розрізі вищевикладеного та враховуючи ухилення відповідачів від свого обов`язку щодо задоволення вимог кредитора, існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову банком зазначено щодо застосування інституту зустрічного забезпечення з вказівкою на те, що після накладення арешту на нерухоме майно відповідачі ніяким чином не будуть обмежений у вільному доступі та безперешкодному володінні та користування цим майном.

На підтвердження доводів заяви позивач надав суду роздруківки Інформації про транспорті засоби Українського бюро кредитних історій:№ req2#000870168860 від 21.12.2023, №req2#000870170232 від 21.12.2023.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Разом з позовною заявою в якості додатків до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» подало дві заяви про забезпечення позову. Перша заява зареєстрована у суді 14.05.2024 за № 4009/24, друга заява 14.05.2024 - за №4010/24. Зміст заяв є ідентичним.

В якості доказу на підтвердження оплати судового збору надана одна платіжна інструкція №BOJ60B3YR2 від 10.05.2024, яка згідно картки справи №905/729/24 у розділі «Судовий збір» комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» приєднана до заяви, яка зареєстрована у суді 14.05.2024 за № 4009/24.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2024 для розгляду заяви, що зареєстрована за №4009/24, визначена суддя Устимова А.М.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, що зареєстрована за №4009/24, за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим статтею 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Заявником підтверджено сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, надіслання іншим учасникам копій заяви і доданих до неї документів приписи закону не вимагають.

Приймаючи рішення щодо відповідності форми та змісту заяви приписам ст.139 ГПК України суд виходив з того, що ч. 1 ст.141 Кодексу передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Правовий висновок щодо правомірності розгляду заяви у разі відсутності пропозиції щодо зустрічного забезпечення міститься у п. 6.9 постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/789/18.

Висновок щодо відсутності підстав вважати порушенням п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не зазначення у заяві конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення висловлено у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №916/4053/23.

Підстави для прийняття рішення щодо повернення заяви, передбачені ст.140 ГПК України, судом не встановлені.

Згідно п.1 ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Заявником при зверненні до суду дотримано правило, встановлене наведеною вище нормою права.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.140 ГПК України).

Правова оцінка аргументів та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у заяві, та додані документи, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог заяви, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зокрема, ч. 1 ст. 136 вказаного Кодексу передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, якщо це стосується майнових вимог.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення чи наявності ризику неможливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, згідно п.11 ч.6 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема, заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Предметом позову у справі №935/729/24 є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, у розмірі 804760,00 грн, а саме, 660 000,00 грн заборгованості за кредитом, 144760,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 кредитного договору № б/н від 24.02.2022, виконання якого забезпечено укладанням договору поруки №POR1642665911634 від 20.01.2022 з поручителем - відповідачем 2.

Отже, АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанова Верховного суду від 07.04.2023 у справі №910/8671/22).

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовуючи заяву базується на факті ухилення відповідачів від свого обов`язку щодо задоволення вимог кредитора, внаслідок чого вважає, що існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.

В заяві про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які доводи, посилання, обґрунтування на підтвердження того, що відповідачами здійснюються будь-які дії, спрямовані на реалізацію майна на час звернення з заявою, однак при цьому, позивач у тексті заяви припускає, що цілком можливе чергове відчуження відповідачами об`єктів рухомого майна й створення ситуації появи нових власників майна, а відтак і нових судових спорів.

Формулювання «чергове», яке застосовує заявник, свідчить щонайменше про наявність таких дій з боку відповідачів у минулому або що вони мали місце неодноразово, відбуваються регулярно, тоді як з цього приводу у тексті заяви будь-яких відомостей не наведено.

У заяві про забезпечення позову АТ КБ «Приватбанк» просить накласти арешт на автотранспортні засоби відповідачів та заборонити їм вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження об?єктів рухомого майна та наводить конкретний перелік автотранспортних засобів, які належать відповідачу 1 - ТОВ «ЯРІВСЬКЕ»: ГАЗ 2752 2006 р.в. держ. № НОМЕР_1 ; ГАЗ-САЗ 1992 р.в. держ. № НОМЕР_2 ; ГАЗ 33021 2000 р.в. держ. № НОМЕР_3 ; ВАЗ 212140 2012 р.в. держ.№ НОМЕР_4 ; ЗАЗ 110557 2003 р.в.; FORD TRANSIT COURIER 2015 р.в. держ. № НОМЕР_5 та аналогічний перелік автотранспортних засобів, що належать відповідачу 2 Шнипку С.М.: CHEVROLET NIVA 2007 р.в. держ. № НОМЕР_7 ; TOYOTA LAND CRUISER 150 2012 р.в. НОМЕР_8 ; ЗИЛ 130 1984 р.в. НОМЕР_9 .

До заяви про забезпечення позову на підтвердження права власності відповідачів на транспортні засоби, на які позивач просить накласти арешт, заявником надані роздруківки Інформації про транспорті засоби Українського бюро кредитних історій: №виписки req2#000870168860 від 21.12.2023 та № виписки req2#000870170232 від 21.12.2023.

Згідно зі змісту інформаційних виписок №req2#000870170232 від 21.12.2023 та №req2#000870168860 від 21.12.2023, наведені в них об`єкти належать особі з ІПН2167512017 та підприємству з ІПН 31046270, що відповідає даним відповідачів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ідентифікаційний код 33546706, види діяльності: 82.91 діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність. Одним з засновників Товариства є АТ КБ «Приватбанк».

На офіційному сайті Товариства https://www.ubki.ua/about-company?curtab=0 у відкритому доступі міститься інформація, що база даних ТОВ «Українського бюро кредитних історій» зареєстрована і внесена до Державного реєстру баз персональних даних з рег.№ 6204 Положення Українського бюро кредитних історій.

Згідно з преамбулою Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначає правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій.

Бюро кредитних історій - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію; ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; (ст.3 Закону).

Частина 1 статті 5 вказаного Закону передбачає, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

Бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно Користувачам та іншим Бюро на підставах, передбачених цим Законом. Бюро надають кредитні звіти Користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та Договором. Під час опрацювання запитів Бюро можуть перевіряти наявність кредитних історій суб`єкта кредитних історій в інших Бюро. Кредитні звіти надаються Користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам.(ч.ч.3-5 ст.11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій»).

Надані заявником в якості доказів роздруківки інформації про транспорті засоби Українського бюро кредитних історій: №виписки req2#000870168860 від 21.12.2023 та № виписки req2#000870170232 від 21.12.2023 не підписані ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро.

З їх змісту не вбачається, чи є вказана інформація частиною кредитної історії відповідачів, чи надавалась вона за запитом заявника як Користувача, чи є частиною звіту, з якого джерела була отримана інформація, що в ній міститься тощо.

Крім того, суд вказує, що зазначена в інформаційних виписках №req2#000870170232 та №req2#000870168860 інформація про транспортні засоби не є актуальною, оскільки виписки датовані 21.12.2023.

Виходячи з викладеного, означені роздруківки суд не приймає в якості належних та допустимих доказів на підтвердження права власності відповідачів на транспортні засоби.

На підставі вищевикладеного, суду не доведено належність права власності на майно (транспортні засоби), на яке заявник просить накласти арешт, відповідачу 1 ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» та відповідачу 2 - ОСОБА_1 .

Окрім наведеного, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, зокрема, про це мова йде у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Таким чином, накладення арешту на майно боржника може відбуватись виключно у розмірі суми заборгованості, яка є предметом стягнення.

У тексті заяви про забезпечення позову АТ КБ «Приватбанк» викладена вимога щодо накладання арешту на весь перелік транспортних засобів, які останнім виявлені як такі, що належать відповідачам, при цьому, не обґрунтовано співвідношення вартості даного рухомого майна з ціною позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 86, 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» б/н б/д, що зареєстрована за №4009/24, про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження об?єктів рухомого майна, які належать відповідачу 1 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ: 31046270), а саме: автотранспортих засобів: ГАЗ 2752 2006 р.в. держ. № НОМЕР_1 ; ГАЗ-САЗ 1992 р.в. держ. № НОМЕР_2 ; ГАЗ 33021 2000 р.в. держ. № НОМЕР_3 ; ВАЗ 212140 2012 р.в. держ.№ НОМЕР_4 ; ЗАЗ 110557 2003 р.в.; FORD TRANSIT COURIER 2015 р.в. держ. № НОМЕР_5 ; шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження об?єктів рухомого майна, які належать відповідачу 2 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), а саме, автотранспортих засобів: CHEVROLET NIVA 2007 р.в. держ. № НОМЕР_7 ; TOYOTA LAND CRUISER 150 2012 р.в. НОМЕР_8 ; ЗИЛ 130 1984 р.в. НОМЕР_9 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду згідно приписів ст. 256 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з дня її проголошення.

Ухвала підписана 16.05.2024.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя А.М. Устимова