Ухвала

від 15.05.2024 по справі 450/2275/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2275/18 Головуючий у 1 інстанції Мельничук І.І.

Провадження № 22-з/811/142/24 Доповідач в 2-й інстанції Ванівський О. М.

УХВАЛА

15 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Ванівського О.М.,

Суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Райхеля Романа Петровича про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 вересня 2018 року про внесення виправлень, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 000 дол. США, що еквівалентно 5 244 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року призначено до розгляду на 12 год. 00 хв. 27 травня 2024 року.

30 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Райхель Роман Петрович подав заяву про забезпечення позову у даній справі, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 , корпоративні права, які належать ОСОБА_4 у вигляді частки в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КООРДИНАТА», ЄДРПОУ 20843739, юр. адреса: 79495, м.Львів, м.Винники, вул.Винниченка 14. та заборонити відчуження вказаного майна будь-яким способом.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заяву про забезпечення позову розглянуто апеляційним судом без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник ОСОБА_1 - адвокат Райхель Роман Петрович зазначає, що у зв`язку із вступом в силу Постанови Львівського апеляційного суду від 11.05.2023 року у даній справі приватний виконавець Баірова Н.М. зняла арешти з майна боржника - ОСОБА_4 та закінчила виконавче провадження. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 р. Постанова Львівського апеляційного суду від 11.05.2023 року була скасована, а справа направлена на новий розгляд до Львівського апеляційного суду. Скориставшись відсутністю арештів, з метою невиконання судового рішення та невиконання зобов`язань по поверненню боргу ОСОБА_1 ОСОБА_3 22.04.2024 р. подарував ОСОБА_2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був мало не єдиним майном, за рахунок якого можна було погасити хоча б частину заборгованості. Дарування вчинено за обставин, коли ОСОБА_2 обґрунтовувала вимоги своєї апеляційної скарги нібито існуючою заборгованістю ОСОБА_4 перед нею по договору позики. Укладення договору дарування за обставин непогашеної заборгованості перед обдарованим є чітким доказом удаваності та фраудаторності договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 єдиною метою укладення якого було унеможливлення стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 . Інша частина будинку належала померлій дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , відповідно, ОСОБА_4 вважається спадкоємцем цього майна.

Матеріалами справи та судом встановлено, що в липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 вересня 2018 року про внесення виправлень, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 000 дол. США, що еквівалентно 5 244 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду звернулася ОСОБА_2 , яка не брала участі в розгляді справи, але вважала, що рішенням районного суду вирішено питання про її права та інтереси.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір та побоювання заявника, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не спростовані.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому нерухомим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення заборгованості в разі задоволення позову.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки представник позивача обґрунтовано навів припущення про те, що відчуження відповідачем майна, яке належить останньому, ускладнить або взагалі виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду про стягнення заборгованості, щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача, а також навів обґрунтовані припущення вірогідного відчуження майна, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачеві майно відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися майном, на яке накладено арешт на підставі ухвали суду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, а відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

За таких обставин відповідач не позбавлений можливості звернутися із вмотивованим клопотанням про заміну або скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами існує спір, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову.

З врахуванням предмету позову та характеру спірних правовідносин, суд вважає, що є реальна загроза відчуження майна відповідачем третім особам, що унеможливить виконання можливого рішення суду. Тому є всі достатні передумови для застосування судом заходів забезпечення позову задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 268, 381, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Райхеля Романа Петровича про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на: - нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 , - корпоративні права, які належать ОСОБА_4 у вигляді частки в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КООРДИНАТА», ЄДРПОУ 20843739, юр.адреса: 79495, м.Львів, м.Винники, вул.Винниченка 14. та заборонити відчуження вказаного майна будь-яким способом.

Копію даної ухвали направити Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції для виконання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 15 травня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.