Рішення

від 14.05.2024 по справі 918/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/178/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури (34400, Рівненська обл., м. Вараш, вул. м-н Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Вараської міської ради (34403, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 00019593)

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003); Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (34403, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Енергетиків, 23, код ЄДРПОУ 33992414)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 25625 грн. 74 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: ТОВ "РОЕК"- Крук В.Р.; КНП "Вараська багатопрофільна лікарня"- не з`явився;

від прокуратури: Рункевич І.В..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня", в якому просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 1/4 від 04.03.2021 до Договору на постачання електричноїенергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021, укладеногоміж Комунальним некомерційнимпідприємствомВараськоїміськоїради«Вараська

багатопрофільна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія»;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2/18 від 28.08.2021 до Договору на постачання електричноїенергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємствомВараськоїміськоїради«Вараська

багатопрофільна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія»;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3/19 від 31.08.2021 до Договору на постачання електричноїенергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021,укладеногоміж КомунальнимнекомерційнимпідприємствомВараськоїміськоїради«Вараська багатопрофільна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42101003) на користь Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 00019593) в дохід місцевого бюджету грошові кошти в сумі 25 625 грн. 74 коп..

Даний позов обгрунтовує наступним. Комунальним некомерційнимпідприємствомВараськоїміськоїради«Вараська багатопрофільна лікарня» проведено переговорну процедуру UA-2021-02-16-014086-а за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 3,0833 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Керівник Вараської окружної прокуратури зазначає, що у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «Оператор Ринку» та експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 1/4 від 04.03.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить до 3,10 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з лютого 2021 року;

-додатковою угодою № 2/18 від 28.08.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,26946 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 3/19 від 31.08.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,47419 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 4/21 від 01.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,66069 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 5/22 від 01.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,84617 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 14 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 6/24 від 05.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,08106 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 15 вересня 2021 року).

Керівник Вараської окружної прокуратури зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 32,4%.

Керівник Вараської окружної прокуратури зазначає, що за даним Договором ТОВ "РОЕК" поставлено 310024 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1172702,14 грн., що підтверджується реєстром актів приймання-передавання електричної енергії за Договором №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021.

З огляду на вищезазначене Керівник Вараської окружної прокуратури вважає, що додаткові угоди №1/4 від 04.03.2021, №2/18 від 28.08.2021, №3/19 від 31.08.2021 до Договору

про постачання електричної енергії споживачу №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021 укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Вараської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "12" березня 2024 року.

Ухвалою суду від 01.03.2024 року продовжено строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" відзиву на позовну заяву до 21 березня 2024 року.

21.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. При цьому зазначає, що укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії №18045/3-ВЦ від 23.02.2021 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10%, загальна ціна Договору не збільшилась а сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором, що прямо визначено в ч. 5. ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач вважає, що позовні вимоги Прокурора та твердження про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та Комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» уклали нікчемні додаткові угоди до Договору та допустили надмірну сплату грошових коштів у сумі 25625 грн. 74 коп. за поставлену електричну енергію є недоведеними, оскільки повністю спростовуються доказами щодо коливання цін на електричну енергію та збільшення її вартості відносно ціни встановленої на момент укладання договору, а тому позовні вимоги є безпідставними.

29.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Вараською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує повністю.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 14.05.2024 року не з"явились представники позивача та відповідача Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня", про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причин неявки в судове засідання вказані учаснику суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 вказаної статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача та відповідача Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня".

Під час розгляду справ по суті представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, натомість представник ТОВ "РОЕК" проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтресів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Крім того слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду наведеною у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угоди до договору поставки електричної енергії порушуються матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяє виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Відтак звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів місцевого бюджету.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини за яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «б».

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/5 80/16-ц.

Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Вараської міської ради відповідний лист № 52-1960вих-23 від 18.12,2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Відповідно до відповіді міської ради від 16.01.2024 №1530-83-3110-37-05-24, в результаті укладених додаткових угод ціна договору про постачання електричної енергії споживачу станом на 31.12.2021 залишилась незмінною з дати укладення договору.

Крім того, опрацюванням веб порталу «Судова влада України» та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Вараська міська рада не використовує надані повноваження та не звернулась до суду щодо оскарження вказаних додаткових угоди та стягнення коштів.

Таким чином, Вараською міською радою фактично проігноровано встановлені окружною прокуратурою порушення та будь-яких заходів, щодо відновлення порушених інтересів держави не вжито.

Вказане, відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави шляхом звернення прокурора до суду з даним позовом.

Щодо суті позовних вимог.

Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" проведено закупівлю UA-2021-02-16-014086-а за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021.

Так, за цим Договором ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", як Постачальник продає електричну енергію КНП Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня", як Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії ( п. 2.1 Договору). Згідно з п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є лютий 2021.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 3,0833 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 13.8 Договору, його умови не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків встановлених договором.

Абзацами 3-4 п. 13.8 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається з умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визначаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» згідно законодавств або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 1/4 від 04.03.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить до 3,10 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з лютого 2021 року;

-додатковою угодою № 2/18 від 28.08.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,26946 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 3/19 від 31.08.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,47419 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 4/21 від 01.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,66069 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 01 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 5/22 від 01.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,84617 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 14 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 6/24 від 05.10.2021 року ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,08106 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись з 15 вересня 2021 року).

Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 32,36%.

Тобто, до Договору у період його виконання 6 разів вносились зміни щодо вартості одиниці електроенергії в сторону збільшення.

Необхідність укладення додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на ринку.

Крім того, встановлено, що TOB «РОЕК» на виконання Договору поставлено 310 024 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 172 702 грн. 14 коп., а саме:

-згідно акту приймання-передавання за лютий 2021 року №А-6960449012 - 37431 кВт*год. на суму 139 476 грн 45 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №45 від 23.02.2021;

-згідно акту приймання-передавання за лютий 2021 року №А-6073128826 - 48172 кВт*год. на суму 178 236 грн. 24 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №56 від 11.03.2021;

-згідно акту приймання-передавання за березень 2021 року №А-6074330272 - 41820 кВт*год. на суму 154 733 грн 83 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №114 від 23.04.2021;

-згідно акту приймання-передавання за квітень 2021 року №А-6219529762 - 33696 кВт*год. на суму 124 675 грн. 06 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №166 від 17.05.2021;

-згідно акту приймання-передавання за травень 2021 року №А-6122372409 - 25300 кВт*год. на суму 93 609 грн. 90 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №250 від 16.06.2021;

-згідно акту приймання-передавання за червень 2021 року №А-6076839106 - 37233 кВт*год. на суму 137 761 грн. 95 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №309 від 16.07.2021;

-згідно акту приймання-передавання за липень 2021 року №А-6077728647 - 33854 кВт*год. на суму 125 259 грн 68 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №389 від 26.08.2021;

-згідно акту приймання-передавання за серпень 2021 року №А-6079146400 - 52518 кВт*год. на суму 218 949 грн 03 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №420 від 16.09.2021.

Надавши правову оцінку вищевказаним діям сторін Договору №18045-ВЦ/З від 23.02.2021 суд вважає, що додаткові угоди №1/4 від 04.03.2021, №2/18 від 28.08.2021, №3/19 від 31.08.2021 до договору укладені з порушенням чинного законодавства та, відповідно, є недійсними з наступних підстав.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» (далі по тексту Закон), про що, відповідно, закріплено в преамбулі закону.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для можливості збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Так, 04.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №1/4, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 3,10 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року.

На обґрунтування необхідності внесення вказаних змін до договору TOB «РОЕК» надано порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку ДП «Оператор ринку» за лютий, січень 2021. Відповідно до вказаної інформації на ринку «на добу на перед» середньозважена ціна в ОЕС в лютому 2021 року в порівняні з січнем 2021 року зросла до 1 644,15 грн/МВт.год., тобто на 12,42 %. Окрім цього, відповідно до цієї ж інформації на внутрішньодобовому ринку середньозважена ціна в ОЕС в лютому 2021 року в порівняні з січнем 2021 року зросла до 1 808,13 грн/МВт.год.

Разом з тим вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021 щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди 04.03.2021 оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

З наданого TOB «РОЕК» порівняльного аналізу роботи ринку «на добу на перед» та внутрішньодобовому ринку ДП «Оператор ринку» вбачається, що в них зазначені відомості лише щодо зміни цін на електричну енергію, які фактично мали місце до підписання 23.02.2021 договору між Сторонами та були їм відомі на момент його укладення, а тому вони не могли братись до уваги та слугувати підставою для укладення додаткової угоди. Також вказані відомості не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди, оскільки додаткова угода була укладена в березні 2021 року.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що станом на 04.03.2021 - дату підписання додаткової угоди №1/4, ціни на електричну енергію були нижчим ніж станом на 23.02.2021, дату укладення договору, зокрема ціна на РДН 04.03.2021 становила 1386,72 грн/МВт.год. проти 1616,71 грн/МВт.год. станом на 23.02.2021, на ВДР 04.03.2021 ціна становила 1415,64 грн/МВт.год. проти 1737,86 грн/МВт.год. станом на 23.02.2021.

Також слід зазначити, що відповідно до відомостей розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» ціна за електричну енергії на «ринку доба на перед» в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, зменшилась на 19,3 %. Так середньозважена ціна електричної енергії на РДН за лютий 2021 року становила 1611,59 грн/МВт.год. (без ПДВ), а за березень 2021 року становила 1316,42 грн/МВт.год. (без ПДВ). Окрім цього, на внутрішньодобовому ринку в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, ціна за електричну енергію зменшилась на 22,6 %. Так середньозважена ціна електричної енергії на ВДР за лютий 2021 року становила 1756,16 грн/МВт.год. (без ПДВ), а за березень 2021 року становила 1359,04 грн/МВт.год. (без ПДВ).

Окрім цього, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в березні 2021 року - 1 316,42 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 394,41 грн/МВт.год. була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в лютому 2021 року - 1 611,59 грн/МВт.год.

Також, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в березні 2021 року - 1 359,04 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 407,09 грн/МВт.год, була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в лютому 2021 року - 1 756,16 грн/МВт.год.

Разом з тим, не дивлячись на значне коливання цін в бік зниження ТОВ «РОЕК» не ініціювало питання, щодо укладення додаткової угоди та зменшення цін на електричну енергію.

28.08.2021 між Сторонами укладено додаткову угоду №2/18, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» останні визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 3,26946 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому зазначили, що вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року. На обґрунтування необхідності внесення вказаних змін до договору ТОВ «РОЕК» надано порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку ДП «Оператор ринку» за 10 днів серпня та липня 2021 року. Відповідно до вказаної інформації середньозважена ціна на РДН за 1 декаду серпня 2021 року складає 2 079,35 грн/МВт.год, що на 81,69% вище, ніж за 10 днів липня 2021 року, та на 41,02% вище, ніж за липень в цілому. Середньозважена ціна по ОЕС України за 10 днів серпня збільшилась в порівняні з 1 декадою липня на 101,51% та становить 2 127,1 грн/МВт.год.. На ВДР за 10 днів серпня 2021 року середньозважена ціна складає 3 301,3 грн/МВт.год, що вище на 192,73% від аналогічного періоду липня 2021 року, та на 89,14% вище в порівняні з липнем місяцем в цілому. По ОЕС України - 3 310,71 грн/МВт.год, що вище на 200,11% в порівняні з 1 декадою липня 2021 року.

Разом з тим, вказані відомості, як і у випадку укладення додаткової угоди №1/4, не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №18042- ВЦ/5 від 28.01.2021 щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди. Зокрема, в наданому TOB «РОЕК» порівняльному аналізі, ціни на електричну енергію протягом 10 днів серпня 2021 року порівняно виключно з цінами, що діяли протягом липня 2021 року. Однак, ціни на електричну енергію на РДН в липні 2021 року були нижчими ніж ціни на РДН в лютому, березні, квітні та червні 2021 року, а саме 1 284 грн/МВт.год. в порівняні з 1 611,59 грн/МВт.год., 1 316,42 грн/МВт.год., 1 394,41 грн/МВт.год., 1 362,37 грн/МВт.год. відповідно. Разом з тим ці ціни до уваги не брались та не порівнювались з цінами на електричну енергію в серпні 2021 року.

Слід зазначити, що оскільки додаткові угоди №1/4 та №2/18 укладені з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже підлягають визнанню судом недійсними, наступні додаткові угоди, щодо збільшення ціни електричної енергії також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди №3/19 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 12,68 % відносно ціни, що визначена в Договорі; додаткової угоди № 4/21 - на 18,73 %; додаткової угоди № 5/22 - на 24,7 %; додаткової угоди № 6/24 - на 32,36 %.

В зв`язку з цим варто звернути увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі. Зокрема у пунктах 5.58. - 5.60. вказаної постанови зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наяваності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22 де судом поміж іншого зазначено, що приписи Закону України «Про публічні закупівлі» є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону (п. 8.61 Постанови).

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти, та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3,0833 грн. без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 32,36 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Подібну позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Отже аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладення додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, можна прийти до висновку, що TOB «РОЕК» ініціював укладення додаткових угод без документально обгрунтованих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржувані додаткові угоди №1/4 від 04.03.2021, №2/18 від 28.08.2021, №3/19 від 31.08.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною вказаною за умовами Договору, а саме 3,0833 грн. без ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, КНП BMP «Вараська багатопрофільна лікарня» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 310 024 кВт*год кошти у розмірі 1 147 076 грн. 40 коп. з ПДВ (310 024 * 3,0833+20%).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 25 625 грн. 74 коп. (1 172 702 грн. 14 коп. - 1 147 076 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 25 625 гри. 74 коп. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Окрім вище викладеного слід зазначити, що КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» створене на базі майна Вараської міської територіальної громади.

Згідно до форми річного плану закупівель на 2021 рік джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Відповідно до п. 5.1-5.3 Статуту КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» (нова редакція), що затверджений рішенням Вараської міської ради №1178 від 22.12.2021, майно, яке знаходиться на балансі Підприємства, перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади і закріплюється за Підприємством, на праві господарського відання. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передбачені його Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Підприємство не має відчужувати або іншим способом розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів без попередньої згоди Засновника.

Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно третім особам (юридичним чи фізичним особам) крім випадків, прямо передбачених законодавством. Усі питання, які стосуються відмови від права на земельну ділянку, що знаходиться на балансі Підприємства або її відчуження, вирішується виключно Засновником.

Пунктом 5.5.2 Статуту встановлено, що джерелами формування майна та коштів Підприємства зокрема є кошти місцевого та державного бюджетів (бюджетні кошти).

Окрім цього, п. 7.1 Статуту встановлено, що контроль діяльності підприємства здійснює виконавчий комітет Вараської міської ради, який виконує функцію органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Засновником та власником КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» відповідно до п. 1.2 Статуту є Вараська міська рада.

Таким чином, Вараська міська рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку №228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, в даному випадку, комунальне підприємство у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Вараською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані TOB «РОЕК» кошти в результаті укладення додаткових угод, підлягають стягненню на користь Вараської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Заперечення ТОВ "РОЕК", наведені у відзиві та додаткових поясненнях спростовуються всім вищенаведеним, а відтак є безпідставними та необгрунтованими.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Керівник Вараської окружної прокуратури довів належними та допустимими доказами те, що Додаткові угоди № 1/4 від 04.03.2021, №2/18 від 28.08.2021, № 3/19 від 31.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії № 18045-ВЦ/3 від 23.02.2021 укладені з порушенням актів цивільного законодавства України, а також інтересів держави і суспільства, а Відповідачі вказаного не спростували, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними Додаткову угоду № 1/4 від 04.03.2021, Додаткову угоду № 2/18 від 28.08.2021, Додаткову угоду № 3/19 від 31.08.2021 до Договору на постачання електричноїенергії №18045-ВЦ/3 від 23.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Вараської міської ради (34403, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 00019593) в дохід місцевого бюджету грошові кошти в сумі 25 625 грн. 74 коп..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 6056 грн. 00 коп..

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (34403, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Енергетиків, 23, код ЄДРПОУ 33992414) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 6056 грн. 00 коп..

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.