Рішення

від 16.05.2024 по справі 927/82/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/82/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. В`ячеслава Чорновола, 50А, м. Прилуки, 17500,

в інтересах держави в особі

Позивача : Ічнянської міської ради,

код ЄДРПОУ 04061748, пл.Шевченко, 1, м. Ічня, 16700,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ,

код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради Прилуцького району

код ЄДРПОУ 39089416, вул. Ковалівка, 6, м. Ічня, 16700,

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 28436,91 грн

Представники сторін:

від прокуратури: начальник відділу Рибалко Н.О.;

від відповідача 1: адвокат Антоненко Л.А.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача Ічнянської міської ради до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ, Комунального некомерційного підприємства Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради Прилуцького району про визнання недійсними додаткових угод №1-4 від 05.02.2021 щодо зміни ціни до Договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-121-21 від 02.02.2021 та стягнення 28436,91 грн.

Позов обґрунтований порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/82/24, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

07.02.2024 від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від. У відзиві на позовну заяву відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді у даній справі, спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі. Стягнення коштів, яких вимагає прокурор га підставі ст. 216 ЦК України є односторонньою реституцією, що є недопустимим.

13.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив прокурора в якій зазначено, що прокурором буде подано заяву про зміну підстав позову з урахуванням результатів перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №922/2321/22.

15.02.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку та відкладення підготовчого засідання для надання часу для підготовки письмових пояснень з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, яка є подібною.

Суд задовольнив клопотання відповідача-1 та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, про що повідомив прокурора під розписку, а позивача та відповідачів ухвалою від 15.02.2024, доставленою до електронних кабінетів сторін в підсистемі Електронний суд.

16.02.2024 прокурором подано заяву про зміну підстав позову.

04.03.2024 відповідачем-1 подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши у підготовчому засіданні 11.03.2024 заяву прокурора про зміну підстав позову, суд встановив наступне.

Заява обґрунтована тим, що спірні додаткові угоди суперечать нормам ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, тому підлягають визнанню недійсними. Таким чином, грошові кошти в сумі 28436,91 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути до місцевого бюджету Ічнянської селищної обєднаної територіальної громади в силу статей 216, 1212 ЦК України. Наведена нормативно-правова кваліфікація спірних відносин узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (що є подібною).

Згідно з частинами 3, 5 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. В разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 частини 2, частиною 3 або 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач наділений правом на зміну підстав позову на стадії підготовчого провадження, беручи до уваги дотримання вимог приписів частини 5 статті 46 ГПК України, суд приймає зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони.

Подальший розгляд справи проводиться з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову.

11.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.04.2024, про що повідомив прокурора та відповідача-1 під розписки, а позивача та відповідача-2 ухвалою від 11.03.2024, доставленою до електронних кабінетів сторін в підсистемі Електронний суд.

У судовому засіданні 18.04.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

13.05.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В судовому засіданні 16.05.2024 дане клопотання було відхилено судом протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 на веб-порталі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення за № UA-2021-01 -08-000167-C про проведення закупівлі за спрощеною процедурою природного газу обсягом 20 000 куб.м. за бюджетні кошти на суму 142 999,00 грн.

За результатом спрощеної/допорогової закупівлі, 02.02.2021 між КНП Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради Прилуцького району (Споживачем) та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (Постачальником) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 (далі за текстом Договір).

Відповідно до пунктів 1.1-1.4. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ, за код за ДК 021:2015: 09123000-7 Природний газ (Природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 20000 куб.м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях: визначено в Додатку№1, що є невід`ємною частиною Договору, а саме: січень -4300, лютий - 4200, березень 3500, квітень 1500, жовтень 1500, листопад 2500, грудень - 3500.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок коменрційного обіку Споживача вказаний у Додатку 2, що є невід`ємною частиною Договору, а саме: ЕІС-код точки 56XS000132НВК00F, місцезнаходження: вул. Ковалівка, 6, Ічня, Чернігівька область,16703.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного за розділом ІІ цього Договору (п. 3.5. Договору).

За умовами п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно з п.3.2. Договору ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також 20% ПДВ. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 7,14995 грн, в т. ч. ПДВ - 20%.

Загальна сума Договору складає 142999,00 грн, в тому числі ПДВ 20% (п. 3.6. Договору).

У п.3.3. Договору сторони визначили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу згазової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ Чернігівгаз Збут в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія Договорупро закупівлю може бути продовжна на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку (п. 9.1-9.2 Договору).

Після підписання Договору ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/295-0121 від 02.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про ринок природного газу та п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі ціна ТОВ Чернігівгаз Збут за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 7,86423 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати (з ПДВ) за грудень 2020 року (станом на 29.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; за січень 2021 року (станом на 29.12.2020) 7558,18 грн/1000куб.м; зміна середньозваженої ціни між вказаними періодами +19,41%.

05.02.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 18183,47 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 7,86423 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/296-0121 від 03.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про ринок природного газу та п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі ціна ТОВ Чернігівгаз Збут за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 8,64987 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати (з ПДВ) за грудень 2020 року (станом на 31.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; за січень 2021 року (станом на 31.01.2021) 7924,07 грн/1000куб.м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +25,19%.

05.02.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 16531,92 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 8,64987 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/297-0121 від 04.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про ринок природного газу та п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі ціна ТОВ Чернігівгаз Збут за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 9,51399 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021, в якій зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі Українська енергетична біржа, середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 04.01.2021 за тис. куб м: на NCG 9 701,94 грн, на Gaspool 9 910,02 грн, на TTF 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м: на NCG 12 794,37 грн, на Gaspool 12 690,14 грн, на TTF 13 102,73 грн; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно.

05.02.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 15030,39 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 9,51399 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/298-0121 від 04.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про ринок природного газу та п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі ціна ТОВ Чернігівгаз Збут за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 10,46444 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) 6 329,75 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021) 8 211,68 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73%.

05.02.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 13665,23 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 10,46444 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору, в період з лютого по травень 2021 року ТОВ "Чернігівгаз збут" поставив КНП Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради природний газ у загальному обсязі 8579,57 куб.м., на загальну суму 89780,40 грн, про що свідчать двосторонні акти приймання-передавання природного газу:

-№ ЧР381002220 від 28.02.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у лютому 2021 року природного газу в об`ємі 4301,68 куб.м по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 45 014,68 грн. (з ПДВ). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок TOB «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення № 52 від 19.03.2021 - 45014,68 грн.;

-№ ЧР381003490 від 31.03.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у березні 2021 року природного газу в об`ємі 3320,91 куб.м. по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 34 751,46 грн. (з ПДВ). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок TOB «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення від 19.04.2021 № 81 - 34 751,46 грн.

-№ ЧР381004621 від 19.05.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у квітні 2021 року природного газу в об`ємі 956,92 куб.м. по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 10013,63 грн. (з ПДВ). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок TOB «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення від 21.05.2021 10013,63 грн.

-№ ЧР381004930 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико- санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у травні 2021 року природного газу в об`ємі 0,06 куб.м. по ціні 10,5 грн. (з ПДВ), на загальну суму 0,63 грн. (з ПДВ). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок TOB «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно виписки по рахунку від 29.06.2021- 0,63 грн.

КНП "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок ТОВ Чернігівгаз збут перераховано кошти у сумі 89780,40 грн, згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що за договором та на підставі спірних додаткових угод відповідачу-2 фактично поставлено природний газ в обсязі 8579,57 куб. м. на суму 89780,40 грн, тоді як виходячи з ціни у Договорі, відповідач-2 повинен був сплатити за фактично поставлений природний газ 61343,49 грн з ПДВ. Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано за природний газ за ціною, визначеною з урахуванням спірних додаткових угод, та сумою за природний газ за ціною відповідно до Договору становить 28436,91 грн з ПДВ.

Прокурор зазначає, що внаслідок укладення з порушенням Закону України Про публічні закупівлі спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених позивачем коштів відповідачу становить 28436,91 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача-1.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 61 Закону України Про місцеве самоврядування).

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (частина 1 статті 61 Закону України Про місцеве самоврядування).

Згідно п. 1.1 Статуту КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради (далі - Статуту), затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії 8 скликання Ічнянської міської ради №686-VII від 17.02.2023, КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради (далі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я - унітарним комунальним некомерційним підприємством, що надає медичну допомогу, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Підприємство створюється рішенням Ічнянської міської ради (далі - Засновник), та є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального закладу «Ічнянський центр первинної ме дико-санітарної допомоги» Ічнянської районної ради. Підприємство створене на базі відокремленої частини майна комунальної власності Ічнянської територіальної громади (п. п. 1.2, 1.3 Статуту).

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що засновником, власником Підприємства є Ічнянська міська рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.

Відповідно до п. 5.3 Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є комунальне майно, передане Підприємству Засновником, кошти місцевого бюджету, та інші визначені Статутом джерела.

Згідно з п. 4.1, 4.8 Статуту підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Відповідно до п. 4.9 Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

Засновник (власник) затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання комунального майна, що є власністю територіальної громади, (п. 8.3.1, п. 8.3.2, 8.3.6 Статуту).

За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (частина 1 статті 22 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п. 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Пунктом 3 частини 5 цієї статті визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та / або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них в установленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Отже, КНП "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів, отриманих за рахунок коштів місцевого бюджету для здійснення діяльності. Джерелом фінансування закупівлі послуг з постачання природного газу за договором від 02.02.2021 № 41 AB 147-121-21 були кошти місцевого бюджету.

Вказані прокурором у позові порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі, завдали шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат цих бюджетних коштів, унеможливили їх раціональне та ефективне використання і спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади в особі Ічнянської міської ради.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Таким чином, КНП "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради в спірних правовідносинах, що виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником указаного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 905/1907/21 від 21.06.2023.

За частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.49.) зазначено, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені в постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 33).

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Ічнянською міською радою та повідомлено про порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі під час укладання додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу №41АВ147-121-21 від 02.02.2021.

Згідно відповіді Ічнянської міської ради від 14.11.2023 №02-04/4884 міська рада з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 05.01.2021 та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не зверталася і вжиття заходів у судовому порядку не планується. Ічнянська міська рада підтвердила нездійснення жодних заходів на усунення допущених порушень. Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, за висновком суду, прокурор правильно визначив позивача в цій справі, оскільки використання коштів місцевого бюджету Срібнянської селищної ради становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиття уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в нього було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

В порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про намір подати позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Ічнянської міської ради Чернігівської області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору про закупівлю природного газу, поставка якого здійснюється через приєднану мережу, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Судом установлено, що відповідачі уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АB147-121-21 від 02.02.2021 за результатами процедури відкритих торгів, на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Виходячи з умов пунктів 1.2., 3.2., 3.6. Договору, обсяг постачання природного газу до 20000 куб. м., ціна 1 куб. м природного газу складає 7,14995 грн (з ПДВ), загальна сума Договору 142999,00 грн (з ПДВ).

Спірними додатковими угодами змінені істотні умови Договору, зокрема за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 7,14995 грн (з ПДВ) до 10,46444 грн (з ПДВ) за 1 куб. м. Фактично ціна за 1 куб. м (одиницю товару) збільшилася на 3,31449 грн або на 46,36%, в той час як замовлений обсяг природного газу зменшився до 9536 куб.м.

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% мотивованим коливанням ціни такого товару на ринку.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач-1 обґрунтував коливанням ціни на природний газ на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав відповідачу-2 цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021,№163/21 від 27.01.2021.

Перераховані довідки Харківської ТПП містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на природний газ за різні періоди часу, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни), та не обґрунтовують тенденцію коливання ціни (зростання) на момент укладення Договору порівняно з моментом введення нової ціни за оскаржуваними додатковими угодами.

Згідно з приміткою, довідки носили фактографічно-інформаційний характер.

Так, цінова довідка №1757/20 від 04.01.2021 видана до укладення Договору, а тому не містить даних про ціну природного газу після укладення вказаного Договору (з 02.02.2021).

Цінові довідки № 62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, містять порівняння ціни на природний газ за період до підписання Договору (до 02.02.2021).

При цьому, жоден з перерахованих документів не містить інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Крім того, відповідач-1 не надав жодного документа, який фактично б підтверджував коливання вартості газового палива та належно обґрунтовував зростання ціни природного газу з 01.01.2021.

Водночас п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни природного газу на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни товару на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88 - 90) зробила наступний правовий висновок, що є обов`язковим для врахуванням судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України: ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення спірних додаткових угод змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 7,14995 грн (з ПДВ) до 10,46444 грн (з ПДВ) за 1 куб. м., тобто фактично ціна за 1 куб. м збільшилася на 3,31449 грн або на 46,36%.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни природного газу на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної закупівлі), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +149,09%.

Крім того, як вбачається з інформації про середньозважені ціни на природний газ за результатами біржових торгів на ТБ Українська енергетична біржа (www.ueex.com.ua), протягом дії Договору простежується тенденція коливання ціни на ринку протягом спірного періоду, проте, зобов`язання документально підтвердити таке коливання (в бік зростання ціни) покладено саме на постачальника на момент його звернення до замовника з відповідними пропозиціями щодо перегляду ціни в відповідному розрахунковому періоді, водночас загальне збільшення погодженої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії Договору.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відповідач-2 мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача-1 про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 куб. м природного газу значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився.

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Позов пред`явлений одночасно до ТОВ Чернігівгаз збут та КНП "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради як сторін оскаржуваних додаткових угод до Договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод до Договору недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 28436,91 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути, в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка природного газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору (пунктів 1.2., 3.2.) відповідач-1 повинен був поставити відповідачу-2 до 20000 куб. м природного газу по ціні 7,14995 грн за 1 куб. м.

Як установив суд, відповідач-1, у період з лютого по травень 2021 року, поставив відповідачу-2 природний газ обсягом 8579,57 куб. м, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач-2 здійснив оплату поставленого природного газу в зазначеному періоді на суму 89780,40 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Виходячи з ціни, обумовленої сторонами в п. 3.2. Договору, відповідач-2 повинен був сплатити відповідачу-1 за спожитий в спірному періоді природний газ 61343,49 грн (8579,57 куб. м х 7,14995 грн/куб. м), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 28436,91 грн.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів у сумі 28436,91 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідачів підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у сумі 7 570,00 грн з кожного.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1,№2, №3, №4 від 05.02.2021 щодо зміни ціни до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, укладені між Комунальним некомерційним підприємством Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради Прилуцького району (код ЄДРПОУ 39089416) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14005) на користь місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади (р/р UA468999980314090544000025669, Ічнянська МТГ, Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м. Ічня/24060300, Казначейство України (ел.адм.подат.) код отримувача: 37972475, призначення: інші надходження) кошти в сумі 28 436,91 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14005) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, №UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ічнянської міської ради Прилуцького району (код ЄДРПОУ 39089416, вул. Ковалівка, 6, м. Ічня, 16700) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, №UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 16.05.2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

СуддяС.В. Белов

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50