Постанова

від 03.09.2024 по справі 927/82/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"03" вересня 2024 р. Справа№927/82/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024

у справі №927/82/24 (суддя Белов С.В.)

за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»

2) Комунального некомерційного підприємства «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 28 436,91 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради (далі по тексту - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі по тексу - відповідач 1 та Комунального некомерційного підприємства «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району (далі по тексту - відповідач 2) про визнати недійсними додаткових угод №1-4 від 05.02.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-121-21 від 02.02.2021, укладених між відповідачами та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь а користь місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади кошти в сумі 28 436,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що за час дії договору від 02.02.2021 №41AB147-121-21, внаслідок укладання 4 оспорюваних додаткових угод ціну 1 куб.м. природного газу збільшено з 7,14995 грн. до 10,46444 грн. з ПДВ, тобто зростання склало +46,36% щодо ціни за результатами закупівлі, визначеної у договорі, у зв?язку з чим обсяг постачання природного газу фактично зменшився. Вказане підвищення ціни за договором закупівлі від 02.02.2021 №41АВ147-121-21 суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відповідач 1 усвідомлено та цілеспрямовано діяв з метою збільшення ціни договору без належного обґрунтування підстав та пропорційності збільшення ціни, про що досить детально зазначено у змісті позовної заяви, та з перевищенням 10% максимального ліміту збільшення ціни.

Щодо представництва прокурором інтересів держави зазначено, що підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними, оскільки правовідносини пов?язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткових угод №1-4 до Договору, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають. Оскільки, КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради с підконтрольним Засновнику, Ічнянській міській раді, тому фінансування послуг з постачання природного газу за договором від 02.02.2021 №41AB147-121-21, укладеного між КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради та ТОВ «Чернігівгаз збут», проводилось за рахунок коштів місцевого бюджету. Прокурором зазначені підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженими органами у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 16.05.2024 у справі №927/82/24 позов задовольнив повністю. Визнав недійсними додаткові угоди №1,№2, №3, №4 від 05.02.2021 щодо зміни ціни до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут». Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади кошти в сумі 28 436,91 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 7 570,00 грн. Стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни природного газу на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної закупівлі), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +149,09%. Суд першої інстанції установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод до Договору недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Встановив, що розмір надмірно сплачених коштів становить 28 436,91 грн, оскільки Відповідач-2 здійснив оплату поставленого природного газу в зазначеному періоді на суму 89780,40 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а виходячи з ціни, обумовленої сторонами в п. 3.2. Договору, відповідач-2 повинен був сплатити відповідачу-1 за спожитий в спірному періоді природний газ 61 343,49 грн (8579,57 куб. м х 7,14995 грн/куб. м).

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Ічнянської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави. Встановлено, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в нього було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 повністю. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 1 вказує, що прокурор не зазначив та не надав доказів до позовної заяви, які підтверджували б використання коштів на оплату отриманого спірного природного газу саме з бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади, а відтак, на думку Товариства, і відсутні докази щодо наявності підстав для представництва інтересів Ічнянської міської ради.

До укладення кожної додаткової угоди ТОВ «Чернігівгаз Збут» надавало довідки коливання ціни за одиницю товару природного газу на ринку, кожна додаткова угода була підписана та скріплена печатками уповноважених осіб без зауважень чи протоколів розбіжностей, виконана в повному обсязі з обох сторін.

Тому, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено коливання ціни при укладенні спірних додаткових угод, які визначали збільшення ціни за одиницю товару, не відповідають обставинам справи та протирічать нормам діючого законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.06.2024 витребував з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/82/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24.

Матеріали справи №927/82/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.06.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.06.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 20.08.2024 о 12 год. 00 хв.

01.07.2024 прокурором сформовано та подано через систему "Електронний суд" відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, за яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 залишити без змін.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.07.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» - Антоненко Людмили Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

12.07.2024 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №927/82/24 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

18.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення прокурора щодо зупинення провадження у даній справі.

08.08.2024 відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі №927/82/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21, обставини в якій є подібними обставинами даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення справи №927/82/24.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.08.2024 відклав розгляд справи №927/82/24 на 03.09.2024 на 12 год. 30 хв.

Колегія суддів, порадившись на місці, протокольною ухвалою відмовляє у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі №357/10397/19 виснувала, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №927/82/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, вирішення Конституційним судом відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII не впливатиме на спірні правовідносини у даній справі.

03.09.2024 у судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.09.2024 прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 залишити без змін.

Позивач та відповідач 2 своїх представників в судове засідання 03.09.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з вимогами статті 120 ГПК України.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із позовної заяви прокурора та про що зазначено судом першої інстанції у рішенні, 02.02.2021 на веб-порталі публічних закупівель оприлюднено оголошення за №UA-2021-01 -08-000167-C про проведення закупівлі за спрощеною процедурою природного газу обсягом 20 000 куб.м. за бюджетні кошти на суму 142 999,00 грн.

За результатом спрощеної/допорогової закупівлі, 02.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району (Споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (Постачальником) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 (далі за текстом Договір).

Відповідно до пунктів 1.1-1.4. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ, за код за ДК 021:2015: 09123000-7 Природний газ (Природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 20000 куб.м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях: визначено в Додатку№1, що є невід`ємною частиною Договору, а саме: січень -4300, лютий - 4200, березень 3500, квітень 1500, жовтень 1500, листопад 2500, грудень - 3500.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку Споживача вказаний у Додатку 2, що є невід`ємною частиною Договору, а саме: ЕІС-код точки 56XS000132НВК00F, місцезнаходження: вул. Ковалівка, 6, Ічня, Чернігівська область,16703.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного за розділом ІІ цього Договору (п. 3.5. Договору).

За умовами п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно з п.3.2. Договору ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також 20% ПДВ. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 7,14995 грн, в т. ч. ПДВ - 20%.

Загальна сума Договору складає 142 999,00 грн, в тому числі ПДВ 20% (п. 3.6. Договору).

У п.3.3. Договору сторони визначили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія Договору про закупівлю може бути продовжна на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку (п. 9.1-9.2 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/295-0121 від 02.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна ТОВ "Чернігівгаз Збут" за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 7,86423 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди (а.с. 58).

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати (з ПДВ) за грудень 2020 року (станом на 29.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; за січень 2021 року (станом на 29.12.2020) 7558,18 грн/1000куб.м; зміна середньозваженої ціни між вказаними періодами +19,41% (а.с. 60).

05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 18183,47 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 7,86423 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021 (а.с. 59).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/296-0121 від 03.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна ТОВ "Чернігівгаз Збут" за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 8,64987 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди (а.с. 61).

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати (з ПДВ) за грудень 2020 року (станом на 31.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; за січень 2021 року (станом на 31.01.2021) 7924,07 грн/1000куб.м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +25,19% (а.с. 63-64).

05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 16531,92 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 8,64987 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021 (а.с. 62).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/297-0121 від 04.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна ТОВ "Чернігівгаз Збут" за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 9,51399 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди (а.с. 65).

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021, в якій зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 04.01.2021 за тис. куб м: на NCG 9 701,94 грн, на Gaspool 9 910,02 грн, на TTF 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м: на NCG 12 794,37 грн, на Gaspool 12 690,14 грн, на TTF 13 102,73 грн; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно (а.с. 67).

05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 15030,39 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 9,51399 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021 (а.с. 66).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось з листом №14704-Сл-341/298-0121 від 04.02.2021 до відповідача-2 щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна ТОВ "Чернігівгаз Збут" за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.01.2021 становить 10,46444 грн за 1 куб м., в т. ч. ПДВ 20%, а тому існує необхідність підписання додаткової угоди (а.с. 68).

На підтвердження коливання ціни на природний газ надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) 6 329,75 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021) 8 211,68 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73% (а.с. 70-71).

05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 13665,23 куб. м., а ціну за 1 куб. м газу погодили в розмірі 10,46444 грн, в т. ч. ПДВ 20% з 01.01.2021 (а.с. 69).

Спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що на підставі спірних додаткових угод №№1-4 до договору від №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, укладених з порушенням умов договору та вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за договором та на підставі спірних додаткових угод відповідачу-2 фактично поставлено природний газ в обсязі 8579,57 куб. м. на суму 89 780,40 грн, тоді як виходячи з ціни у Договорі, відповідач-2 повинен був сплатити за фактично поставлений природний газ 61343,49 грн з ПДВ. Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано за природний газ за ціною, визначеною з урахуванням спірних додаткових угод, та сумою за природний газ за ціною відповідно до Договору становить 28436,91 грн з ПДВ.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1, №2, №3 та №4 до Договору відповідач обґрунтував зростанням вартості природного газу на ринку України в січні 2021 року відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» та п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор звертає увагу, що замовником - Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району, здійснено оплату товару за ціною значно вищою, ніж воно розраховувало під час укладення договору та отримано менше природного газу.

Також, за твердженням прокурора, недобросовісні дії зі сторони ТОВ "Чернігівгаз Збут", яке ініціювало внесення відповідних змін до договору, роблять результат закупівлі невизначеним та, як наслідок, призводять до неефективного використання бюджетних коштів Комунальним некомерційним підприємством «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Закон України "Про публічні закупівлі" не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Проте, Верховний Суд у постановах від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Крім того Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Як було зазначено вище, на момент підписання договору №41АВ147-121-21 від 02.02.2021 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Того ж дня та протягом наступних трьох днів Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» надіслано відповідачу 2 листи з примірниками підписаних додаткових угод щодо зміни ціни на природний газ.

Поряд з цим матеріалами справи підтверджено факт укладання між відповідачами додаткових угод до договору, якими було збільшено ціну за одиницю товару з 7,14995 грн (з ПДВ) до 10,46444 грн (з ПДВ) за 1 куб. м. Фактично ціна за 1 куб. м (одиницю товару) збільшилася на 3,31449 грн або на 46,36%, в той час як замовлений обсяг природного газу зменшився до 9536 куб.м.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач-1 обґрунтував коливанням ціни на природний газ на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав відповідачу-2 цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021.

Судом першої інстанції зауважено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що перераховані довідки Харківської ТПП містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на природний газ за різні періоди часу, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни), та не обґрунтовують тенденцію коливання ціни (зростання) на момент укладення Договору порівняно з моментом введення нової ціни за оскаржуваними додатковими угодами.

Згідно з приміткою, довідки носили фактографічно-інформаційний характер.

Цінова довідка №1757/20 від 04.01.2021 видана до укладення Договору, а тому не містить даних про ціну природного газу після укладення вказаного Договору (з 02.02.2021).

Цінові довідки № 62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, містять порівняння ціни на природний газ за період до підписання Договору (до 02.02.2021).

При цьому, жоден з перерахованих документів не містить інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Дослідивши цінові довідки, які слугували підставою для укладення додаткових угод №№1-4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар, так як не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення додаткових угод в порівнянні з датою підписання договору про закупівлю, а лише відображають інформацію щодо середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 29.12.2020, 13.01.2021, 22.01.2021, в той час як договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 укладено 02.02.2021.

Отже, з метою отримання перемоги у торгах, вказані дії відповідача 1 свідчать про умисне заниження ним ціни під час участі у відкритих торгах на продукцію - природний газ, оскільки в подальшому було безпідставно збільшено ціну з 7, 14995 грн (ціна за договором від 02.02.2021 №41АВ147-121-21) до 10, 46444 грн (ціна за додатковою угодою від 05.02.2021 №4), тобто на 149, 09 % від первинної ціни за договором.

Постачальник природного газу мав можливість звернутись до компетентної організації з метою проведення дослідження, аналізу ринку природного газу протягом дії Договору, та отримати за результатами такого дослідження висновок з реальним відсотком коливання ціни протягом лютого 2021 року, однак, таким правом та можливістю не скористався.

Натомість, сторонами послідовно збільшувалась вартість газу на максимально визначений у законі відсоток, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача 1.

З урахуванням установлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання сторонами вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при укладенні Додаткових угод №1 від 05.02.2021, №2 від 05.02.2021, №3 від 05.02.2021, №4 від 05.02.2021 щодо зміни ціни до Договору №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, які суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону №922-VIII.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що додаткові угоди №1 від 05.02.2021, №2 від 05.02.2021, №3 від 05.02.2021, №4 від 05.02.2021 щодо зміни ціни до Договору №41АВ147-121-21 від 02.02.2021 укладені за відсутності законодавчо визначених підстав для зміни ціни (без дотримання принципу пропорційності коливання ціни на ринку товару, а також без належного підтвердження такого коливання), тому підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені додаткові угоди №№1-4 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни природного газу, поставленого за договором №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, мали регулюватись Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-121-21 від 02.02.2021, згідно з яким ціна природного газу за 1 куб.м складає 7, 14995 грн.

На підставі Договору, в період з лютого по травень 2021 року ТОВ "Чернігівгаз збут" поставив КНП «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради природний газ у загальному обсязі 8579,57 куб.м., на загальну суму 89780,40 грн, про що свідчать двосторонні акти приймання-передавання природного газу:

-№ЧР381002220 від 28.02.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у лютому 2021 року природного газу в об`ємі 4301,68 куб.м по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 45 014,68 грн. (з ПДВ)(а.с. 74). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення № 52 від 19.03.2021 - 45 014,68 грн (а.с.72);

-№ЧР381003490 від 31.03.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у березні 2021 року природного газу в об`ємі 3320,91 куб.м. по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 34 751,46 грн. (з ПДВ) (а.с. 78). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення від 19.04.2021 № 81 - 34 751,46 грн (а.с.76).

-№ЧР381004621 від 19.05.2021 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у квітні 2021 року природного газу в об`ємі 956,92 куб.м. по ціні 10,46444 грн. (з ПДВ), на загальну суму 10013,63 грн. (з ПДВ) (а.с. 81). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно платіжного доручення від 21.05.2021 - 10 013,63 грн (а.с. 80).

-№ЧР381004930 про передачу та прийняття Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико- санітарної допомоги" Ічнянської міської ради у травні 2021 року природного газу в об`ємі 0,06 куб.м. по ціні 10,5 грн. (з ПДВ), на загальну суму 0,63 грн (з ПДВ) (а.с. 86). Комунальним некомерційним підприємством "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради на рахунок «Чернігівгаз Збут» перераховано кошти згідно виписки по рахунку від 29.06.2021- 0,63 грн (а.с. 84).

За договором №41АВ147-121-21 від 02.02.2021 відповідач 1, у період лютий - травень 2021 року, поставив відповідачу 2 природний газ в обсязі 8 579,57 куб. м. за який останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу кошти в сумі 89 780,40 грн.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі, відповідач 2 повинен був сплатити відповідачу 1 за природний газ в спірному періоді 61 343, 49 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 28 436, 91 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 28 436, 91 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Ічнянської міської ради, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 77, 78, 81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, сформувала висновки, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, де вказано, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 5 та 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1 та 4 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1 та 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (пункт 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді в особі Ічнянської міської ради у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам Ічнянської міської ради.

Ічнянська міська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах Ічнянську міську раду, оскільки Ічнянська міська рада є засновником, власником Комунального некомерційного підприємства "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради та в спірних правовідносинах, що виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до відповідача 2, який в свою чергу, є одержувачем вказаних коштів, які в подальшому були сплачені на користь відповідача 1 в порядку виконання договору від 02.02.2021 №41АВ147-121-21.

Як встановлено судом, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом в особі Ічнянської міської ради, прокурор посилається на укладення між відповідачами оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки природного газу.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що прокурор звертався до Комунального некомерційного підприємства "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради листом №42777вих22 від 03.10.2022 про надання інформації про вжиті заходи КП «Ічнянським центром ПМСД" Ічнянської міської ради щодо приведення умов договору №41AB147-121-21 від 02.02.2021 про постачання природного газу у відповідність до вимог чинного законодавства, стягнення надміру сплачених коштів, насамперед, звернення з позовом до суду в інтересах держави про визнання вказаних укладених додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених коштів (якщо такі кошти було сплачено), чи зарахування вказаних коштів в рахунок наступних платежів.

Відповідач 2, на звернення прокурора, листом №214 від 06.10.2022 повідомив, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» були укладені додаткові угоди та укладення додаткових угод обґрунтовано та документально підтверджено (а.с. 37-38). Також повідомив, що витрати на комунальні послуги підприємства фінансуються з місцевого бюджету, засновником Комунального некомерційного підприємства "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради являється Ічнянська міська рада; з позовною заявою до суду про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в сумі 28 436, 90 грн самостійно не звертались та не планують звертатися за відсутності коштів(а.с.39).

01.11.2023 листом №54-75-7209-вих23 прокурор звернувся до Ічнянської міської ради, в якому просив надати інформацію про те, чи вживалися та чи будуть вживатися Ічнянською міською радою заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору поставки газу від 02.02.2021 та стягнення надміру сплачених коштів у сумі 41 461,22 грн. Також просив вказати банківські реквізити для зарахування повернутих коштів (рахунок, МФО, банк) та належним чином завірену копію рішення міської ради про створення Ічнянського ЦПМСД, Статуту/Положення КП

«Ічнянський ЦПМСД».

14.11.2023 листом №02-04/4884 Ічнянською міською радою надані запитувані документи та повідомлено, що Ічннянська міська рада не зверталася до суду щодо стягнення до бюджету надміру сплачених коштів відповідно до договору про постачання природного газу від 02.02.2021 №41АВ147-121-21 та вжиття заходів у судовому порядку не планується.

21.12.2023 Комунальне некомерційне підприємство "Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ічнянської міської ради листом №03/175 повідомило керівника Прилуцької окружної прокуратури, що фінансування по договору №41АВ147-121-21 здійснювалось за кошти місцевого бюджету.

Щодо посилань відповідача 1 про те, що до позовної заяви мали б бути додані докази, які б свідчили, що саме з місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади використовувались кошти КНП на оплату отриманого спірного природного газу, їх цільового призначення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 та 3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне некомерційне підприємство «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради Прилуцького району створене рішенням Ічнянської районної ради від 01.06.2018 №05-29/07 відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" шляхом перетворення Комунального закладу охорони здоров`я «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської районної ради в Комунальне некомерційне підприємство «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради (а.с. 42).

Згідно п. 1.1 Статуту КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради (далі - Статуту), затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії 8 скликання Ічнянської міської ради №686-VII від 17.02.2023 ( у редакції яка чинна на час звернення до суду з даним позовом) КНП «Ічнянський ЦПМСД» Ічнянської міської ради (далі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я - унітарним комунальним некомерційним підприємством, що надає медичну допомогу, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Підприємство створюється рішенням Ічнянської міської ради (далі - Засновник), та є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального закладу «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської районної ради. Підприємство створене на базі відокремленої частини майна комунальної власності Ічнянської територіальної громади (п. п. 1.2, 1.3 Статуту).

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що засновником, власником Підприємства є Ічнянська міська рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.

Відповідно до п. 5.3 Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є комунальне майно, передане Підприємству Засновником, кошти місцевого бюджету, та інші визначені Статутом джерела.

Згідно з п. 4.1, 4.8 Статуту підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Відповідно до п. 4.9 Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

Засновник (власник) затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання комунального майна, що є власністю територіальної громади, (п. 8.3.1, п. 8.3.2, 8.3.6 Статуту).

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-08-000167-с, розміщеного в електронній системі публічних закупівель Ргоzоrrо, джерелом фінансування за договором №41AB147-121-21 від 02.02.2021 про постачання природного газу виступали кошти місцевого бюджету (а.с. 29).

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3013/18).

Оскільки засновником Комунального підприємства та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі та отримувачем безпідставно сплачених коштів місцевого бюджету.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33), та підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 №905/1907/21, яка в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Прилуцька окружна прокуратура листом №54-77-210вих-24 від 11.01.2024 повідомила Ічнянську міську раду у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно доведеності прокурором бездіяльності компетентного органу та наявності підстав для звернення з позовом.

Наведе підтверджує дотримання прокурором порядку звернення до суду в інтересах Ради, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/82/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут».

4. Матеріали справи №927/82/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 05.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська