Ухвала

від 13.05.2024 по справі 914/1875/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1875/16

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023

та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023

у справі № 914/1875/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантієро" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь")

до: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" (відповідач-1),

Приватного підприємства "Укрторгцентр" (відповідач-2),

ОСОБА_2 (відповідач-3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3

про визнання недійсним договору від 07.10.2016 № 07/10-16 про організацію та проведення аукціону, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гетьман" з Приватним підприємством "Укрторгцентр"

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гетьман", який відбувся 01.12.2017

про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гетьман" та ОСОБА_2 за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 із продажу майна банкрута (лот № 1)

у межах справи №914/1875/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман"

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 зокрема було визнано вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» на суму 9006890 грн.; судовий збір в розмірі 2756 грн., сплачений ОСОБА_1 за подання заяви з вимогами до боржника, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Гетьман".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2021 року у справі №914/1875/16 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кантієро".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №914/1875/16 в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (у подальшому заміненого на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро") про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким вимоги заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задоволено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман", який відбувся 01.12.2017. Визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" та ОСОБА_2 за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 із продажу майна банкрута (лот № 1). У решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 914/1875/16 залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами (надіслана 26.02.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №914/1875/16, подана в порядку ст. 305 ГПК України, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги було мотивовано тим, що 13.02.2024 в Господарському суді Львівської області під час ознайомлення з матеріалами справи уповноваженій особі кредитора у справі ОСОБА_1 стало відомо про розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції. За результатами розгляду було ухвалено постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023. Однак, про відкриття апеляційного та касаційного провадження, про дату, час та місце розгляду справи учасника справи ОСОБА_1 не повідомлялося. Оскаржувані судові рішення на адресу скаржника надіслано не було. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 було вручено уповноваженому представнику кредитора у справі ОСОБА_1 тільки 13.02.2024, що підтверджується відповідною розпискою.

03.03.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантієро" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Заперечення мотивовані зокрема тим, що скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а наведені ним причини є неповажними. Заявник звертає увагу суду про відсутність обгрунтованих підстав пропущення процесуального строку на звернення ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції з відповідною скаргою, оскільки наявні підстави вважати про обізнаність останнього щодо перегляду рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом. Так, зокрема в ухвалі Господарського суду Львівської області від 11.09.2023, що направлялася учасникам справи було зазначено, «Постановою Верховного Суду від 05.07.2023 касаційну скаргу ТзОВ «ФК «Кантієро» задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 914/1875/16 в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» (у подальшому заміненого на ТзОВ «ФК «Кантієро») про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ фірми «Гетьман» та заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Кантієро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрут; прийнято в цій частині нове рішення, яким вимоги заяв ТзОВ «ФК «Кантієро» задоволено; визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТзОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017 .; визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н, укладений між ТзОВ фірмою «Гетьман» та ОСОБА_2 за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 із продажу майна банкрута (лот № 1); у решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 р. у справі №914/1875/16 залишено без змін».

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантієро" зазначає про відстутність у скаржника права на касаційне оскарження відповідно до ст. 287 ГПК України, оскільки ОСОБА_1 не подав заяви про участь у справі позовного провадження за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантієро" про визнання недійсними результатів аукціону, не брав участі в судових засіданнях та не набув жодного статусу учасника в межах відповідного провадження.

Як підставу для залишення касаційної скарги без руху Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантієро" відзначає не долучення ОСОБА_1 доказів надсилання касаційної скарги з додатками ТОВ «Медфарм» за зареєстрованою адресою Товариства.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/1875/16. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 до надходження до матеріалів справи № 914/1875/16 до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №914/1875/16, залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску.

19.04.2024 до Верховного Суду скаржником подано заяву про усунення недоліків у справі. В заяві скаржник просить визнати поважною причину пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №914/1875/16 та поновити строк зазначаючи, що касаційна скарга подана протягом 20-ти днів з дня вручення оскаржуваних постанов на підставі ч.2 ст. 288 ГПК України. Скаржник звертає увагу, що право на поновлення строку презюмується, оскільки таку причину поважною визначено в силу закону. Закон не вимагає наведення інших причин пропуску строку в разі подання скарги на підставі ч.2 ст.288 ГПК України. Скаржник зазначає, що наведення інших поважних причин передбачено ч.3 ст. 288 ГПК України, на яку останній за змістом скарги не посилався.

Крім того, скаржник зазначає, що учасник справи - кредитор ОСОБА_1 через значне погіршення стану здоров`я набув статус інваліда 3 групи, та як наслідок отримав обмеження активності та перешкоди в участі у суспільному житті. Так, в період направлення судом першої інстанції ухвал (зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05.04.2024) відбулося загострення хронічних хвороб, які спровокували інші захворювання, внаслідок чого скаржник проходив лікування під наглядом лікарів та не мав можливості прибути до міста Львова для ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується відповідними довідками.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам ст.129 Конституції України.

Відповідно до положень ст.286 ГПК судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.

Згідно ст. 26 ГПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 305 ГПК передбачає можливість касаційного оскарження судових рішень, що вже переглянуті касаційним судом.

Відповідно до приписів ч.1 ст.305 ГПК якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Отже, до касаційної скарги, яка надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, розповсюджуються всі вимоги гл.2 "Касаційне оскарження".

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті (п.1 ч.1 ст.287 ГПК).

Відповідно до ч.4 ст.287 ГПК особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

У ст.287 ГПК розмежовано два випадки звернення осіб, які не брали участі у справі, а саме: перший - оскарження постанови апеляційного господарського суду та другий - оскарження рішення місцевого господарського суду, переглянутого апеляційним судом за апеляційною скаргою такої особи.

Наявність права на касаційне оскарження у першому випадку прямо передбачена п.1 ч.1 ст.287 ГПК; у другому випадку це право обмежено умовою, викладеною у частині 4 цієї ж статті.

У ч.4 ст.287 ГПК наведено виняток із загального правила та встановлено особливий процесуальний фільтр для осіб, які не брали участі у справі, у виді вимоги про обов`язковий апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку саме за їх апеляційною скаргою.

Отже, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки має право звернутися до касаційного суду лише після перегляду такого рішення суду першої інстанції апеляційним судом за її апеляційною скаргою.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/17126/19.

21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Таким чином, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України. Зазначена позиція викладена у Постанові Великої Палати ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі № 923/719/17 (910/618/21).

У розумінні положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство, є саме особи, які визначені статтями 41, 45 ГПК України. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема в постанові від 14.04.2023 у справі № 914/2441/15(914/1140/22).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в цій справі учасниками позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство є позивач, відповідачі та третя особа, а не всі учасники провадження основної справи про банкрутство, які визначені ст. 1 КУзПБ.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 ухвалена за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантієро" та цією постановою ухвалу Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2021 року залишено без змін.

ОСОБА_1 будучи кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» повинен цікавитися розглядом справи і ухваленими у межах справи судовими рішеннями, діючи розумно та добросовісно.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Предметом касаційного оскарження є зокрема постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 повний текст якої складено 24.04.2023 (забезпечено надання загального доступу в Єдиному Державному реєстрі судових рішень: 27.04.2023) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 17.05.2023.

Забезпечено надання загального доступу в Єдиному Державному реєстрі судових рішень: 18.07.2023 до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Господарським судом Львівської області ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 на виконання вимог процесуального законодавства здійснювалось направлення копій ухвали Господарського суду Львівської області від 11.09.2023, 03.10.2023, 24.10.2023, 21.11.2023, 07.12.2023, 30.01.2024, 22.02.2024, що містили інформацію/відомості про ухвалення Західним апеляційним господарським судом оскаржуваного рішення від 09.02.2023 та постанови Верховного Суду від 05.07.2023 ухваленої за результатами касаційного перегляду Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023.

Однак, касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції та касаційної інстанції надіслано 26.02.2024, тобто за спливом більш ніж 9 місяців після останнього дня строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та за спливом більш ніж 7 місяців після ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови Верховного Суду від 05.07.2023.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Аналіз наведених норм процесуального закону у сукупності свідчить, що у разі звернення скаржником із касаційною скаргою на судове рішення протягом двадцяти днів із дня його вручення (за умови доведення дати вручення) його право на поновлення строку презюмується, оскільки таку причину поважною визначено в силу закону.

Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, за невиконання цих вимог судом можуть бути застосовані заходи впливу передбачені ст. 292 ГПК України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16.

2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Погребняк В.Я.