Постанова

від 14.05.2024 по справі 910/19008/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19008/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Тацишина О. П. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024,

за позовом Приватного акціонерного товариства аудиторської фірми "Де Візу"

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними та скасування пунктів резолютивної частини рішення від 23.09.2021 № 60/79-р/к.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство аудиторської фірми "Де Візу" (далі - Товариство, Фірма, позивач) звернулося до суду з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) про визнання недійсним і скасування пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 23.09.2021 № 60/79-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) у справі № 865/89-р-02-06-14 у частині, що стосується Товариства.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до статей 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Рішення АМК (у частині, що стосується позивача у справі) підлягає визнанню недійсним, оскільки при прийнятті рішення не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки Відділення АМК, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Відповідачем порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 910/19008/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 зі справи № 910/19008/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суд міста Києва.

2.4. За результатами нового розгляду справи № 910/19008/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 (суддя Марченко О. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.) позовні вимоги задоволено:

- визнано частково недійсними пункти 1, 4 і 7 резолютивної частини Рішення АМК у частині, що стосується Товариства;

- визнано недійсними пункти 3, 6 і 9 резолютивної частини Рішення АМК, якими накладено на Товариство штрафи;

- стягнуто з Відділення АМК на користь Товариства 2 270,00 грн судового збору за подання позову, 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 540,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

2.5. Судові рішення мотивовані з посиланням на те, що Відділенням АМК не доведено обставин об`єктивної та обґрунтованої (з поважних причин) необхідності проведення розслідування у справі № 865/89-р-02-06-14 у строк майже понад 9 років за трьома процедурами закупівель з двома учасниками. Відділення АМК не надало суду обґрунтованих пояснень стосовно об`єктивності та поважності причин, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи. Зокрема, щодо складності справи, поведінки сторін (відповідачів антимонопольної справи), дій / бездіяльності відповідних державних органів, тощо. Натомість матеріалами справи підтверджується, що збір доказів в антимонопольній справі, які покладені в основу оскаржуваного Рішення АМК, органами АМК відбувався у 2012 - 2014 роках, і Товариством було надано всі документи, які витребовувалися Відділенням АМК, у строки визначені останнім. Крім того, за висновками судів, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом такого тривалого строку став надмірним тягарем для Товариства. Наведені обставини у своїй сукупності з положеннями частини першої статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) і стали підставою для скасування оскаржуваного Рішення АМК, у частині, що стосується Товариства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відділення АМК (скаржник), посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/19008/21, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі Відділення АМК із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) у частині спеціальних процесуальних засад діяльності Антимонопольного комітету України (далі - АМК).

4.1.2. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовують оскаржувані судові рішення в частині висновків щодо порушення Відділенням АМК "розумного строку" розгляду антимонопольної справи № 865/89- р-02-06-14 з посиланням на положення частини другої статті 3 Конституції України та статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

4.1.3. Поряд з тим, суди у вирішенні спірного питання не врахували, що ні Законом № 2210, ані Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (далі - Правила розгляду заяв і справ), не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування антимонопольної справи з моменту його початку та до винесення відповідного рішення АМК.

4.1.4. Відповідач зазначає, що здійснював розгляд антимонопольної справи № 865/89-р-02-06-14 у межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів АМК, які визначені спеціальним законодавством України і яке не містить будь-яких норм щодо строків розгляду та/або строків зупинення розгляду антимонопольної справи.

4.1.5. За твердженням скаржника, будь-яких пояснень щодо реалізації завдань та повноважень спеціально уповноваженим органом, зокрема Відділенням АМК, за відсутності норми права, яка підлягала б застосуванню у спірному питанні, апріорі бути не може. Натомість, відповідні дії суду можуть розглядатися, як втручання в діяльність державного органу, гарантії незалежності якого передбачені статтею 19 Закону № 3659-XII.

4.1.6. Відповідач зазначає, що в силу положень статті 59 Закону № 2210 для скасування рішення органів АМК має існувати підстава - порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Поряд з тим, оскаржувані судові рішення не містять мотивів та висновків, які саме норми матеріального та/або процесуального права порушив відповідач під час розгляду антимонопольної справи № 865/89-р-02-06-14 та у прийнятті оскаржуваного Рішення АМК.

4.1.7. Скаржник також наголошує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували вимоги статті 60 Закону № 2210, вирішивши питання дискреційних повноважень органів АМК у частині питання "власного розсуду" на розгляд антимонопольних справ. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанції фактично можуть бути визнані втручанням суду у встановлені межі, які визначені у частині другій статті 42 Закону № 2210, оскільки є власним та самостійним доповненням положень Закону № 2210 та, не належить до компетенції суду. У цьому контексті скаржник наголошує, що суд не має повноважень втручатися у дискреційні повноваження законодавчої влади та перебирати на себе функції Верховної Ради України, змінюючи встановлені законодавчим органом правові норми.

4.2. Позиція інших учасників справи

4.2.1. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

4.2.2. 10.05.2024 від Товариства надійшли письмові пояснення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини:

- розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК від 05.06.2012 №68-р розпочато розгляд справи № 64-02/2012 за ознаками вчинення, зокрема, Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час проведення Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (далі - Порт) у 2012 році конкурсних торгів на закупівлю послуг зі складання звітів проведення ревізій;

- справа № 64-02/2012 порушена на підставі розпорядження адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК від 05.06.2012 № 68-р за результатами розгляду заяв Державної фінансової інспекції в Одеській області від 28.04.2012 № 15-32-34-14/4285 щодо можливого порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення Портом процедури закупівель;

- згідно з дорученням АМК від 23.04.2013 № 12-01/2826 Одеському обласному територіальному відділенню АМК доручено передати матеріали справи № 64-02/2012 до АМК;

- розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК від 24.01.2013 № 13-р розпочато розгляд справи № 13-02/2013 за ознаками вчинення, зокрема, Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за результатами проведених у 2012 році Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - Підприємство) відкритих торгів на закупівлю консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю;

- за розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК від 05.03.2013 № 36-р розпочато розгляд справи № 32-02/2013 за ознаками вчинення, зокрема, Товариством, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частиною другою статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час проведення у 2011 році Підприємством відкритих торгів на закупівлю послуг зі складання звітів та проведення ревізій;

- розпорядженням Державного уповноваженого АМК від 10.04.2014 № 09/55-р вказані справи вирішено об`єднати в одну справу та присвоєно номер 20-26.13/73-14/64-13/86-13/87-13;

- дорученням АМК від 02.12.2014 №13-09/602 доручено провести розслідування у справі № 20-26.13/73-14/64-13/86-13/87-13 Київському обласному територіальному відділенню АМК, про що зазначено у листі АМК від 23.12.2014 №20-26/06-11723;

- розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 23.12.2014 №89-р справі №20-26.13/73-14/64-13/86-13/87-13 присвоєно номер 865/89-р-02-06-14. Збір та аналіз доказів у вказаній справі доручено Другому відділу досліджень і розслідувань;

- розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 10.09.2019 №60/95-рп/к збір та аналіз доказів у справі №865/89-р-02-06-14 вирішено доручити Четвертому відділу досліджень і розслідувань.

5.2. Суди також встановили, що Київське обласне територіальне відділення АМК 02.06.2020 змінило найменування на Відділення АМК.

5.3. У зв`язку із зміною структури та штатного розпису та враховуючи службову необхідність, розпорядженням адміністративної колегії відділення від 12.06.2020 № 60/46-рп/к збір та аналіз доказів у справі №865/89-р-02-06-14 вирішено доручити Шостому відділу досліджень і розслідувань.

5.4. Адміністративна колегія Відділення АМК за результатами розгляду справи № 865/89-р-02-06-14 постановила Рішення АМК від 23.09.2021, відповідно до якого:

- визнала, що, зокрема, Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівлі "Консультативні послуги з питань управління комерційною діяльністю", яка проводилась Підприємством (номер бюлетеня: 4 (606) від 09.01.2012, номер оголошення у бюлетені: 007154) [пункт 1 резолютивної частини Рішення];

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення, накласти на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн [пункт 2 резолютивної частини Рішення];

- визнала, що, зокрема, Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівлі "Послуги зі складання звітів і проведення ревізій (консультаційні послуги з трансформації фінансової звітності Украероруху за 2010 рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та проведення аудиту фінансової звітності Украероруху за 2010 рік складеної відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності)" (Лот №1), яка проводилась Підприємством (замовник 1) (номер бюлетеня: 79 (252) від 04.07.2011, номер оголошення у бюлетені: 104554) [пункт 4 резолютивної частини Рішення];

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 4 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 гривень [пункт 6 резолютивної частини Рішення];

- визнала, що, зокрема, Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівлі "Послуги зі складання звітів і проведення ревізій", яка проводилась Портом (замовник-2) (номер бюлетеня: 19 (621) від 13.02.2012, номер оголошення у бюлетені: 065164) [пункт 7 резолютивної частини Рішення];

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 7 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 гривень [пункт 9 резолютивної частини Рішення].

5.5. У Рішенні АМК встановлені таке обставини:

- відповідачами у справі є такі суб`єкти господарювання: ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" та Товариство (позивач);

щодо процедури закупівлі 1

- свої пропозиції для участі у процедурі закупівлі 1 надали такі суб`єкти господарювання: ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" і Товариство;

- за результатом проведеної замовником 1 оцінки пропозицій учасників, найбільш економічно вигідною визнана пропозиція Товариства;

- з Товариством замовник 1 уклав договір від 15.03.2012 на загальну суму 398 520,00 грн без ПДВ;

щодо процедури закупівлі 2

- свої пропозиції для участі у процедурі закупівлі 2 за лотом № 1 надали такі суб`єкти господарювання: ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ"; Товариство; Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкер Тіллі Україна";

- за результатом проведеною замовником 1 оцінки пропозицій учасників, найбільш економічно вигідною визнана пропозиція Товариства;

- із Товариством замовник 1 договір від 15.09.2011 на загальну суму 386 040,00 грн;

щодо процедури закупівлі 3

- свої пропозиції для участі у процедурі закупівлі 3 надали такі суб`єкти господарювання: ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ"; Товариство;

- процедуру закупівлі 3 відмінено замовником, у зв`язку із порушенням порядку публікації оголошення про проведення та результати закупівлі про акцепт;

- аналіз матеріалів свідчить про антиконкурентну узгоджену поведінку ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" та Товариства під час участі у процедурах закупівель;

Відділенням АМК установлені факти у своїй сукупності, а саме:

1) використання учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення процедур закупівель одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству;

2) використання учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення процедури закупівлі 2 (Лот №1) одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству;

3) спільні особливості в оформленні документів, наданих учасниками для участі у процедурах закупівель;

4) отримання довідок для участі у процедурі закупівлі 1, процедурі закупівлі 3 однією особою, яка була працівником одного з учасників;

5) наявність в учасників у період проведення процедури закупівлі-1, процедури закупівлі 2 (Лот №1) регіональних представництв, які розташовані за однією адресою;

6) відхилення ціни ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" від ціни Товариства на однаковий відсоток у процедурі закупівлі 3, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах (тендері), зокрема про обмін між ними інформацією;

7) узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовниками торгів, порушивши права замовників на отримання найбільш ефективних для них результатів, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом;

8) таким чином, доказами, зібраними у справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку учасників, та зауваженнями і запереченнями учасника не спростовується висновок адміністративної колегії Північного відділення АМК про те, що дії учасників, які полягали у:

9) використанні учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення процедур закупівель одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству;

10) використанні учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення процедури закупівлі 2 (Лот №1) одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству;

11) спільних особливостях в оформленні документів, наданих учасниками для участі у процедурах закупівель;

12) отриманні довідок для участі у процедурі закупівлі 1, процедурі закупівлі 3 однією особою, яка була працівником одного з учасників;

13) наявність в учасників у період проведення процедури закупівлі 1, процедури закупівлі 2 (Лот № 1) регіональних представництв, які розташовані за однією адресою;

14) відхиленні ціни ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" від ціни Товариства на однаковий відсоток у процедурі закупівлі 3, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів процедур закупівель.

6. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною звернення до суду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК в частині, що стосується позивача.

7.2. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, якими позовні вимоги Товариства задоволено, визнано недійсним Рішення АМК у частині, що стосується позивача.

7.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Так, Відділенням АМК у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.6. Зокрема, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону № 3659-XII у частині спеціальних процесуальних засад діяльності АМК.

7.7. Відносно аргументів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень Закону № 2210 та Закону № 3659-XII, Суд зазначає таке.

7.8. Матеріали справи свідчать, що під час первісного розгляду справи № 910/19008/21 судові рішення були мотивовані тим, що встановлені відповідачем факти у своїй сукупності підтверджують як пов`язаність Товариства та ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ", так і обмін інформацією / узгодження дій під час підготовки та проведення трьох торгів, і не можуть бути результатом випадкового збігу обставин.

7.9. Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, зокрема, що:

- критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності, тощо;

- дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- хоча окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так і принципу "належного урядування";

- проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлені у статті 42 Закону № 2210 (п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи Відділенням АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК, тощо;

- також з`ясуванню підлягає питання, чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття рішення Відділенням АМК після 9 років з початку розслідування на права Товариства, у тому числі майнові. Оцінка доводів має відбуватися, у тому числі в контексті реалізації Товариства права на захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для Товариства реалізація такого права у такий строк (9 років);

- суди попередніх інстанцій не з`ясували ці питання, які мають вагоме значення для встановлення обставин порушення / непорушення прав Товариства тривалим строком розслідування.

7.10. За результатами нового розгляду справи № 910/19008/21 при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що Відділенням АМК у оскаржуваному Рішенні встановлено факти, які у своїй сукупності, а саме: використання учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення Процедур закупівель одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству; використання учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення Процедури закупівлі 2 (Лот № 1) одного номера телефонного зв`язку, який належав Товариству; спільні особливості в оформленні документів, наданих учасниками для участі у Процедурах закупівель; отримання довідок для участі у Процедурах закупівель № 1, 3 однією особою, яка була працівником одного з учасників; наявність в учасників у період проведення Процедур закупівель № 1, 2 регіональних представництв, які розташовані за однією адресою; відхилення ціни ТОВ АФ "ПРОФЕСІОНАЛ" від ціни Товариства на однаковий відсоток у Процедурі закупівлі № 3, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах (тендері), зокрема, про обмін ними інформацією.

7.11. Зі змісту оскаржуваних судових рішень також вбачається, що суди попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду встановили такі обставини, зокрема:

- розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи № 865/89-р-02-06-14 здійснювався з 2012 року по 2021 рік;

- збір доказів в антимонопольній справі, які лягли в основу оскаржуваного рішення (довідки з Єдиної бази даних про підприємства щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство Головного управління юстиції у м. Києві від 30.01.2012, 05.03.2012; листи управління юстиції від 20.02.2013 та від 14.06.2012; довідки ПуАТ "СЕБ Банк" щодо відсутності заборгованості по кредитам та відсоткам від 13.03.2012 та від 12.06.2012; лист Головного управління ПФУ в м. Києві від 24.10.2014; лист позивача від 22.10.2014) відбувався саме у 2012 - 2014 роках, і Товариством було надано всі документи, які було витребувано Відділенням АМК;

- Відділенням АМК двічі протягом 2012 - 2013 років надсилалося Фірмі попередні висновки в антимонопольній справі, які є ідентичними за своїм змістом із подання про попередні висновки у справі № 865/89р-02-06-14, надісланими Товариству листом від 28.08.2020 №60-02/4817;

- надіслана Відділенням АМК Товариству вимога від 21.01.2020 № 60-02/342 про надання інформації жодним чином не стосувалася обставин справи і Процедур закупівель, які були підставою для розгляду Відділенням АМК антимонопольної справи. У вказаній вимозі Відділення АМК просило позивача надати інформацію, зокрема: бухгалтерські (податкові) звіти за 2019 рік; балансовий звіт про фінансові результати, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (або податкову декларацію платника єдиного податку); відомості про всі процедури закупівлі, в яких позивач брав участь протягом 2016-2019 років; інформацію про особу, яка готувала інформацію на вимогу;

- з розділу 8 антимонопольного рішення вбачається, що визначення розміру штрафів (пункт 143 Рішення АМК) Відділенням АМК здійснювалось саме за інформацією наданою ГУ ДПС у місті Києві (лист від 31.08.2021 № 36571/5/26-15-04-18-14) стосовно доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік;

- разом з тим, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для Товариства, в тому числі і для можливості конкурувати на відповідному ринку.

7.12. Надавши оцінку встановленим та наведеним вище обставинам, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично збір доказів у антимонопольній справі був завершений у 2014 році, після об`єднання справ в одну і нових доказів АМК зібрано не було, і будь-яких дій щодо їх збору Відділенням АМК не проводилось.

7.13. Крім того суди надали оцінку доводам відповідача стосовно поважності і об`єктивності причин розгляду справи протягом тривалого строку (майже понад 9 років) та зазначили, що фактично всі доводи Відділення АМК, які викладені у поданих 13.07.2023 поясненнях зводяться лише до того, що Товариство протягом всього періоду розгляду антимонопольної справи не заперечувало проти тривалого розгляду, а тому, на переконання відповідача, порушення прав останнього щодо отримання та надання доказів у справу, інших фактичних даних стосовно проведення процедур закупівель в частині тривалого проміжку часу проведення розслідування не відбулось.

7.14. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідачем не доведено об`єктивної складності антимонопольної справи. У цьому контексті суди врахували, зокрема, що: предмет закупівлі є однотипним, у справі об`єднано лише три закупівлі, кількість учасників закупівель невелика; позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації, натомість вчиняв дії щодо об`єктивного розгляду справи шляхом подачі своїх пояснень; в оскаржуваному Рішенні АМК відповідач посилався виключно на ті докази, які були зібрані АМК в 2012-2014 роках і дій щодо збирання додаткових доказів після 2014 року АМК не було здійснено; проте рішення прийнято лише 23.09.2021.

7.15. Також за висновками судів, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для Товариства, з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання відповідності дій останнього положенням Закону № 2210, яке було предметом розгляду антимонопольної справи. При цьому, Товариством після 2014 року вчинялись активні дії, шляхом надання необхідної інформації на запити АМК, яка у подальшому так і не була застосована та відображена у рішенні АМК.

7.16. У цьому контексті, суди зазначили, що розгляд органами АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратили достовірність і повноту з плином часу, тощо. За висновками судів, у цьому спорі під час тривалого розслідування антимонопольної справи позивач знаходився в стані правової невизначеності.

7.17. Враховуючи наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій і дійшли висновку, що за встановлених обставин, зокрема, недоведення відповідачем наявності об`єктивних та поважних причин для такого тривалого розгляду антимонопольної справи, загальна тривалість розгляду антимонопольної справи майже понад 9 років не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства. Крім того, суди зазначили, що в силу положень частини першої статті 42 Закону № 2210 суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. З огляду, що і дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним Рішення № 60/79-р/к АМК в частині, що стосується Товариства.

7.18. У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

7.19. За змістом статті 1 Закону № 3659-XII Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

7.20. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону № 3659-XII основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики та здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

7.21. Згідно зі статтею 4 Закону № 3659-XII Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

7.22. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини першої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

7.23. Преамбулою Закону № 2210 визначено, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

7.24. Відповідно до статті 2 "Сфера застосування Закону" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

7.25. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2210 законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

7.26. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону № 2210 державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та користувачів від його порушень у сфері медіа здійснюються органами Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому Законом України "Про медіа".

7.27. Отже, АМК та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону № 3659-XII, у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) в межах своїх дискреційних повноважень, визначених у частини четвертій статті 4 Закону № 2210 здійснює державний контроль та вчиняє відповідні дії з метою додержання законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень у підприємницькій діяльності та у сфері медіа.

7.28. Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що зазначені нормативно-правові акти (з огляду на критерій регулювання суспільних відносин та кола питань, які вони вирішують) є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини АМК, як державного органу з спеціальним статусом у правовідносинах з суб`єктами господарювання, органами влади, органами місцевого самоврядування, а також органами адміністративно-господарського управління та контролю у відносинах, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

7.29. Отже, в силу наведених вище нормативно-правових актів захист економічної конкуренції в Україні покладено на АМК, які останній реалізує шляхом виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури - розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.30. У аспекті порушених у касаційній скарзі питань колегія суддів зазначає, що важливою гарантією захисту прав осіб від незаконних рішень органів АМК є можливість оскаржити ці рішення в судовому порядку. На сьогодні така можливість гарантується Конституцією України, що передбачає право кожного оскаржувати рішення, дії та бездіяльність державних органів у суді (стаття 55), та спеціальним Законом № 2210.

7.31. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

7.32. Суд не втручається у дискрецію АМК поза межами перевірки за наявними підставами, які передбачені у статті 59 Закону № 2210. Водночас суди можуть контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень /дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо. Отже, у разі звернення позивача до суду з вимогою про оскарження рішення/дій АМК саме на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органами АМК вимог законодавства та здійснення ними рішення / дій на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.201 та 26.10.2021 у справі № 922/1865/20).

7.33. Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.34. У вирішенні спірних питань, які поставлені перед Судом відповідачем у касаційній скарзі Верховний Суд зазначає, що дійсно ні Законом № 2210, ані Правилами розгляду заяв і справ, не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК.

7.35. При цьому, Суд виходить з того, що в силу положень статті 8, статті 9, частини другої статті 19 Конституції України, які є нормами прямої дії АМК, як державний орган має виконувати свої дискреційні повноваження керуючись принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства.

7.36. Суд зазначає, що в силу положень Закону № 3659-XII АМК, як державний орган із спеціальним статусом, у правовідносинах з суб`єктами господарювання щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури (розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) має виконувати свої дискреційні повноваження сумлінно, ретельно, відповідально, добросовісно, дотримуватися принципів правової визначеності та захисту правомірних очікувань, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для інтересів суб`єкта господарювання і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

7.37. Як вже було зазначено вище, у справі, яка переглядається Верховним Судом, Товариство, зокрема, послідовно наголошувало на тому, що розгляд антимонольної справи здійснювався протягом тривалого строку (понад 9 років) і такі дії / бездіяльність органу АМК, на його думку, є порушенням розумних строків її розгляду.

7.38. У вирішенні доводів касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 59 Закону № 2210 (пункти 4.1.5., 4.1.6. цієї постанови) та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд повторно наголошує на тому, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання.

7.39. Таким чином, в силу положень Закону № 3659-XII питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв`язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.

7.40. З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень органам обсяг яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Конституцією України (висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.05.2023 у справі, яка переглядається - №910/19008/21).

7.41. Колегія суддів зазначає, що такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції.

7.42. Згідно з судовою практикою в межах розслідування порушення конкурентного законодавства ЄСПЛ неодноразово зазначав, що адміністративні органи, приймаючи рішення, не можуть забезпечувати дотримання гарантій, передбачених Конвенцією. Тому такі рішення згодом повинні бути предметом перевірки судового органу, що має "повну юрисдикцію" та насправді забезпечує гарантії пунктом 1 статті 6 Конвенції (зокрема, Albert and Le Compte v. Belgium, Tsfayo v. the United Kingdom, Vasteberga Taxi Aktiebolag And Vulic v. Sweden).

7.43. За висновками ЄСПЛ "повна юрисдикція" передбачає наявність у суду повноважень дослідити всі питання факту і права, що мають значення для відповідного спору, та поетапно оцінити всі аргументи сторони. Лише такий орган судової влади відповідає поняттю "Суд" у розумінні статті 6 Конвенції (рішення Terra B. V. Woningen v. the Netherlands, Sigma Radio Television Ltd v. Cyprus та Produkcija Plus Storitveno Podjetje d.o.o. v. Slovenia).

7.44. Крім того ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції"; від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").

7.45. У справі "Funke, Crйmieux and Miailhe" ЄСПЛ вважає, що оскаржувані операції в сфері конкуренції не можна розглядати як суворо пропорційні переслідуваним законним цілям (пункт 49 рішення).

7.46. Таким чином, у вирішенні питань, які порушені відповідачем у касаційній скарзі та наведені у пункті 4.1.7. цієї постанови, Верховний Суд вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин / юридичну природу заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті.

7.47. У цьому аспекті Верховний Суд першочергово враховує, що органи АМК у своїй діяльності щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції керуються положеннями статей 8, 9, 19 Конституції України, положеннями Закону № 3659-XII та Закону № 2210 у тому числі і щодо вчинення процесуальних дій, визначених у Розділі VII цього Закону "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

7.48. У наведеному Розділі VII Закону № 2210 містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом АМК у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.49. Зокрема, згідно положеннями статті 35 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

7.50. Частиною другою статті 38 Закону № 2210 визначено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов`язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

7.51. Так, відповідно до положень статті 42 Закону № 2210:

Суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша).

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).

7.52. Суд зазначає, що аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).

7.53. Крім того, у Розділі VІІ Правил розгляду заяв і справ, ким визначено порядок розгляду справ також визначено, що службовцями Комітету (АМК), відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін. У справах можуть проводитися, зокрема такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.

7.54. Підсумовуючи наведене вище Верховний Суд констатує, що дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону № 3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210.

7.55. Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності.

7.56. Також в аспекті порушених у касаційній скарзі питань колегія суддів вважає за необхідне звернутися до власних висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі, що розглядається (№ 910/19008/21) та у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/2248/23. Суд наголошує, що: "дискреція (адміністративний / процесуальний розсуд) є юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби особи правозастосовної діяльності органів влади та будучи видом повноваження органу, надає останньому певний простір, оскільки, він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій.

Дискреція зазвичай не є абсолютним повноваженням (правом). Обов`язковою умовою для її застосування є зв`язаність дискреції нормативними актами, що, як наслідок, виключає існування "вільного розсуду" або розсуду за межами закону (права). Орган влади має (= зобов`язаний) здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом. Якщо орган влади не виконує цих юридичних зобов`язань, він діє "з помилковим застосуванням дискреції" і, отже, протиправно".

7.57. На переконання Суду, здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган має обов`язок: переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечити належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для суб`єкта господарювання стосовно якого порушено справу та переслідуваною метою; приймати рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; враховувати конкретні обставини кожної справи; діяти добросовісно (зі щирим наміром), сумлінно, докладаючи всіх зусиль без умислу та недбалості.

7.58. Суд зазначає, що у процесі прийняття рішення органом АМК на підставі дискреції безумовно мають бути враховані також і фактичні обставини справи. Поряд з тим, врахуванню також підлягає і те, що реалізація дискреції покладає на адміністративний орган обов`язок дотримуватися процедурних норм, чітко визначених у нормативному акті, яким визначаються його повноваження.

7.59. Колегія суддів наголошує, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи мають діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120; "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72; "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51).

7.60. Отже, у контексті висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Суд зазначає, що у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону № 3659-XII щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.

7.61. Таким чином, у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону № 2210 за відсутності об`єктивних і поважних причин, що пов`язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону № 2210.

7.62. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій з`ясували означені Верховним Судом питання та встановили, що: відповідачем не доведено об`єктивної складності антимонопольної справи; позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації, натомість вчиняв дії щодо об`єктивного розгляду справи шляхом подачі своїх пояснень; в оскаржуваному Рішенні АМК відповідач посилався виключно на ті докази, які були зібрані АМК в 2012-2014 роках і дій щодо збирання додаткових доказів після 2014 року АМК не було здійснено; проте рішення прийнято лише 23.09.2021, тобто Товариство було притягнуто до відповідальності поза межами строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210.

7.63. Крім того суди встановили, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для Товариства, з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання відповідності дій останнього вимогам Закону № 2210.

7.64. З огляду на викладене, встановивши відсутність у Відділення АМК об`єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу (9 років) та недотримання строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210 статті, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність, визначених Законом № 2210 підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК та на законних підставах задовольнили позов Товариства.

7.65. Крім того, у контексті доводів касаційної скарги стосовно відсутності у положеннях Закону № 2210 чітко визначених строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, Суд також вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб`єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів АМК в аспекті забезпечення дотримання прав суб`єктів господарювання.

7.66. Загальною метою Закону № 3295-IX є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства.

7.67. Зокрема, цим Законом внесені зміни до Закону № 2210 та доповнено його положення статті 371 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

7.68. Відповідно до положень наведеної норми: справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша цієї статті). За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга цієї статті). До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя цієї статті). Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта цієї статті).

7.69. У контексті викладеного у пунктах 7.65. - 7.68. цієї постанови, Верховний Суд зазначає, що хоча Законом № 3295-IX не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування судами попередніх інстанцій положень статей 42, 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону № 3659-XII у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема в аспекті забезпечення дотримання прав суб`єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності / відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.

7.70. Колегія суддів касаційного господарського суду вважає, що відповідач у касаційній скарзі необґрунтовано посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги статті 60 Закону № 2210, вирішивши питання дискреційних повноважень органів АМК у частині питання "власного розсуду" на розгляд антимонопольних справ, стверджуючи саме про перевищення судами своїх повноважень. На переконання Суду, за відсутності встановлення судами обставин щодо об`єктивності та поважності причин виконання Відділенням АМК основного завдання (зазначеного в пункті 1 статті 3 Закону № 3659-XII) протягом тривалого часу (майже понад дев`ять років) такі доводи ніяким чином не спростовують встановлених судами обставин, що притягнення Товариства до відповідальності відбулось поза межами строків, які встановлені у статті 42 Закону № 2210.

7.71. Інші доводи касаційної скарги зводяться передусім до переоцінки доказів, водночас у силу імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.72. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.73. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.74. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.3. Згідно з положеннями частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

8.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/19008/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова