Рішення

від 16.05.2024 по справі 320/3629/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року справа №320/3629/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» (ПП «Виробничо-комерційна фірма «Дівос», ПП «Дівос», підприємство) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПС, ГУ ДПС, податковий орган, контролюючий орган).

Просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.11.2022 № 340540410.

Ухвалою від 17.02.2023 (суддя Харченко С.В.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, внаслідок чого матеріали справи передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою від 07.03.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М., вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» вказали, що оскаржуване повідомлення-рішення не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки і у ньому, і у акті перевірки відсутні посилання на факти та підстави для прийняття. Стверджували, що у 2022 році не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Зазначили, що є власником об`єктів нерухомості, які розташовані у м. Київ, стосовно яких і відбулись відповідні протиправні донарахування.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджували, що зменшення підприємством податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2022 рік суперечить вимогам чинного законодавства.

У відповіді на відзив ПП «Дівос» звертали увагу, що положення пункту 69 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу є чіткими і точними, і відповідно до них не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, що розташовані на територіях, на яких (ведуться) велися бойові дії або на тимчасово окупованих територіях у спірний період. Обмежень чи умов для такого застосування законодавець не передбачив.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку ГУ ДПС у м. Києві, місцезнаходження підприємства: 03170, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7. Основним видом економічної діяльності позивача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

28.10.2022 посадовими особами ГУ ДПС проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2022 №33473/Ж5/26-15-04-10/22868160 (а.с.22-23), за висновками якого констатовано, що сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, задекларована за 2022 рік в уточнюючій податковій декларації з додатком 2, нижча, ніж встановлена за результатами камеральної перевірки. Також деталізовано, що показники уточнюючого розрахунку за даними платника: за 2022 рік 26199,25 грн. (за перший квартал - 26199,25 грн., за другий квартал 0 грн.); показники за даними перевірки: за 2022 рік 157196 грн. (за перший квартал - 39299,01 грн., за другий квартал 39299,01 грн.), сума відхилення: 130996,75 грн. (за перший квартал - 1309976 грн., за другий квартал 39299,01 грн.)

Також у акті зазначено, що відповідальність за відповідне заниження податкового зобов`язання передбачена пунктами 123.1, 123.2 статті 123 Податкового кодексу. При цьому, у акті відсутні посилання на об`єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, стосовно яких проведено донарахування податкових зобов`язань.

28.11.2022 ДПС прийнято повідомлення-рішення № 340540410, яким нараховано 52398,77 грн. із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік та 13099,69 грн. за штрафними санкціями (а.с.24).

Так, 11 лютого 2022 року підприємством подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік із додатком 2 (а.с.13-16). У декларації відповідний податок за рік визначено у 157196 грн. (1-й квартал 39299,01 грн, 2-й квартал 39299,01 грн., 3-й квартал 39299,01 грн., 4-й квартал 39298,97 грн.).

Тут же зазначалось про нарахування вказаного податку на об`єкти площею 1636,90 грн. та 781,50 грн.

У подальшому, у жовтні 2022 року, подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік із додатком 2 (а.с.18-21), відповідно якої названий податок вказано у 26199,25 грн. (за перший квартал - 26199,25 грн., за другий, третій, четвертий квартали 0 грн.). Підприємство пояснило подання такої уточнюючої звітності у зв`язку із запровадженням пільги з відповідного податку.

Також судом встановлено, що ПП «Дівос» є власником двох об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) у АДРЕСА_1 із реєстраційними номерами 1630536780000 та 1630565480000 (а.с.26-29).

Самі названі реєстраційні номери об`єктів нерухомості вказувалися підприємством як в первинно поданій декларації за 2022 рік, так і в уточнюючій декларації.

Податковий орган, при перевірці, як вказано в акті, використовував відомості цих декларацій, при цьому не конкретизував жодних обрахунків, не зазначив об`єкти нерухомості, їх площі, а також ставку податку, рішення яким її запроваджено тощо.

У оскаржуваному повідомленні-рішенні вказано на порушення підприємством підпункту 266.7.5 статті 266 Податкового кодексу, при цьому у акті перевірки посилання на таку норму Податкового кодексу - відсутнє.

У свою чергу, позивачем підставою визначення податкового зобов`язання у меншому розмірі, ніж вказано у першій декларації за 2022 рік з відповідного податку, зазначено звільнення від оподаткування таким податком у зв`язку з вступом у дію норм підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.

Таким чином, суду, для правильного вирішення спору, необхідно з`ясувати наявність або ж відсутність підстав для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо позивача стосовно об`єктів, розташованих на території міста Києва у відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).

За нормами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

За правилами пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

За положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За положеннями підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 ПК України).

Як закріплено у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За правилами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу (у редакції на час виникнення спірних відносин та винесення повідомлення-рішення) тимчасово положення статті 266 ПК України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Названа норма Податкового кодексу набрала чинності 05.04.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 регламентовано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вказаної постанови № 1364, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309.

Відповідно до цього Переліку, територія м. Києва (Код UA80000000000093317) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії з 11.08.2022, а у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 - до території активних бойових дій.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що відповідно до податкових пільг, введених законодавцем у зв`язку із воєнним станом задля зменшення податкового тягаря на платників, останні звільнені від сплати за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або на території активних бойових дій.

Оскільки підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» у спірний період у 2022 році було власником об`єктів нерухомості, які розташовані у м. Києві, територія якого віднесена до територій, на якій у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 велися активні бойові дії, а з 11.08.2022 до території, на якій ведуться (велися) бойові дії, то, відповідно, позивач відповідає визначеним критеріям для застосування означеної вище податкової пільги, а тому нарахування йому у оскаржуваному повідомленні-рішенні відповідних податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно є протиправним.

Суд враховує і закріплену у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

До того ж, суд враховує і недоліки у оскаржуваному повідомленні-рішенні та акті перевірки. Так, у названих документах взагалі не відображено стосовно яких саме об`єктів нерухомого майна здійснюється донарахування податкових зобов`язань, не зазначено їх площі, не деталізовано вихідних даних обрахунку та обрахунку як такого.

Також суд зазначає, що податковим органом у спірному випадку прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, не дочекавшись затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, хоча органи ДПС достеменно, у силу своїх функцій, знали про внесення змін до Податкового кодексу стосовно особливостей застосування положень статті 266 ПК України.

Крім того, закріплене у підпункті 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу (у редакції на час виникнення спірних відносин) право платника податків на подання уточнюючих податкових декларацій протягом ще шести місяців після припинення воєнного стану, жодним чином не впливає на наявність пільги зі сплати податку на нерухоме мано, відмінне від земельної ділянки, на відповідних територіях.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цьому випадку оскаржуване рішення не відповідає перерахованим вимогам.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжної інструкції №1270 від 20.12.2022 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2481 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2481 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2022 № 340540410.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» (код ЄДРПОУ: 22868160; місцезнаходження: 03170, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7) судовий збір у розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.