Постанова

від 18.09.2024 по справі 320/3629/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3629/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Дівос" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Дівос" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 340540410.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2024 року задовольнив позов.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Виробничо-комерційна фірма "Дівос" є власником двох об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) у м. Київ по бульвару Ромена Роллана, 7 із реєстраційними номерами 1630536780000 та 1630565480000.

11 лютого 2022 року підприємством подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік із додатком 2. У декларації відповідний податок за рік визначено у розмірі 157 196 грн. (1-й квартал - 39 299,01 грн, 2-й квартал - 39 299,01 грн., 3-й квартал - 39 299,01 грн., 4-й квартал - 39 298,97 грн.).

Тут же зазначалось про нарахування вказаного податку на об`єкти площею 1636,90 грн. та 781,50 грн.

У жовтні 2022 року підприємством подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік із додатком 2, у якій вказано податок за 2022 рік у розмірі 26 199,25 грн. (за перший квартал - 26199,25 грн., за другий, третій, четвертий квартали - 0 грн.).

Головним управлінням ДПС у м.Києві було проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.

Результати перевірки оформлені Актом від 28.10.2022 №33473/Ж5/26-15-04-10/22868160. У висновках якого вказано, що сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, задекларована за 2022 рік в уточнюючій податковій декларації з додатком 2, нижча, ніж встановлена за результатами камеральної перевірки. Також деталізовано, що показники уточнюючого розрахунку за даними платника: за 2022 рік - 26199,25 грн. (за перший квартал - 26199,25 грн., за другий квартал - 0 грн.); показники за даними перевірки: за 2022 рік - 157196 грн. (за перший квартал - 39299,01 грн., за другий квартал - 39299,01 грн.), сума відхилення: 130996,75 грн. (за перший квартал - 1309976 грн., за другий квартал - 39299,01 грн.)

Також у акті зазначено, що відповідальність за відповідне заниження податкового зобов`язання передбачена пунктами 123.1, 123.2 статті 123 Податкового кодексу. При цьому, у акті відсутні посилання на об`єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, стосовно яких проведено донарахування податкових зобов`язань.

28.11.2022 ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 340540410, яким нараховано 52398,77 грн. із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік та 13099,69 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначений в п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Відповідно до п. п. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Строки сплати податку визначенні у п. 266.10 ст. 266 ПК України.

Згідно п. п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому період воєнного стану продовжувався і триває на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту:

за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Закону № 2142-IX Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз п. п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України дозволяє зробити висновок про те, що за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

При цьому для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні визначеного Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що стала наслідком бездіяльності Уряду, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян чи юридичних осіб, які наділені такими правами.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру та визначити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає, що негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

У свою чергу, така бездіяльність Уряду має прямий вплив на майнові права позивача у вигляді необхідності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, квартальний розмір якого дорівнював 39 299,01 грн до моменту уточнення податкових зобов`язань.

Факт ведення з 24 лютого 2022 року на території міста Києва та Київської області бойових дій є загальновідомим.

Відповідно до частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість вказаних обставин, у свою чергу, надавала позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, незалежно від того, визначений Кабінетом Міністрів України відповідний перелік територій чи ні.

06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно цього Переліку з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Вказаний Перелік підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Дівос» у спірний період у 2022 році було власником об`єктів нерухомості, які розташовані у м. Києві, територія якого віднесена до територій, на якій у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 велися активні бойові дії, а з 11.08.2022 - до території, на якій ведуться (велися) бойові дії, то, відповідно, позивач відповідає визначеним критеріям для застосування означеної вище податкової пільги, а тому нарахування йому у оскаржуваному повідомленні-рішенні відповідних податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно є протиправним.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом у апеляційній скарзі жодним чином не спростовано висновок суду попередньої інстанції, а лише викладено норми ПК України та обставини справи, які жодним чином не спростовують висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Посилання відповідача на листи Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерства фінансів України, за змістом яких перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії, затверджений Мінреінтеграції, не може застосовуватись для цілей оподаткування, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак зазначені у листах тези не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання.

Водночас відповідно до презумпції правомірності рішень платника податків, регламентованої пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, усі сумніви в разі неоднозначного формулювання норми законодавства трактуються на користь платника.

З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції визначив вірний спосіб поновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких