Рішення

від 16.05.2024 по справі 500/7/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7/24

16 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка М.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Теребовлянської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

визнати бездіяльність Теребовлянської міської ради щодо не облаштування заїзду до будинковолодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 протиправною;

зобов`язати Теребовлянську міську раду облаштувати заїзд до будинку та земельних ділянок, що на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 зі сторони вулиці Грушевського в місті Теребовля Тернопільського району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок для будівництва та обслуговування вказаного вище житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6125010100:03:003:0228 та для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125010100:03:003:0227.

Позивач є особою пенсійного віку, проживає сама, проте на сьогодні будь-яке вуличне сполучення до її будинку відсутнє в будь-кому вигляді, що унеможливлює проїзд та практичне належне використання нею її садиби, як помешкання, подвір`я та присадибної ділянки.

Позивачка через свого представника зверталася до відповідача з проханням облаштувати заїзд до її земельної ділянки. У відповідь відповідачем, листом від 17.08.2023 року №1945/02-13, повідомлено про те, що при наявності вільних коштів у 2023-2024 роках міською радою планується виготовити проектно-кошторисні документації на проведення капітального ремонту ряду вулиць міста, в число яких входить і АДРЕСА_1 . Проте, незрозуміло, чи має на меті відповідач, окрім розробки проектно-кошторисних документацій проводити фактично ремонт та чи стосується це ремонту вулиці Грушевського, що примикає до вулиці Бічної та облаштування заїзду позивачці.

Окрім того, у 2023 році вказаних документацій розроблено не було. В бюджеті на 2024 рік фінансування робіт із облаштування заїзду позивачці не передбачено, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк відповідача відзиву не подав, як і будь яких клопотань.

В силу ч.4 ст.159 КАС України, у зв`язку із неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву без поважних причин, суд кваліфікує це, як визнання позову.

При цьому, суд враховує, що в листі від 17.08.2023 року №1945/02-13 адресованому позивачеві (аркуш справи 9), відповідачем не заперечується обов`язок щодо забезпечення проїзду до будинку позивача, однак, повідомлено про те, що при наявності вільних коштів у 2023-2024 роках міською радою планується виготовити проектно-кошторисні документації на проведення капітального ремонту ряду вулиць міста, в число яких входить і АДРЕСА_1 . Разом з тим, будь-яких доказів вчинення дій на виконання таких зобов`язань відповідачем суду не надано.

Ухвалою суду від 13.03.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/7/24, однак будь-яких документів від відповідача ненадходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6125010100:03:003:0228 та для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125010100:03:003:0227 (арк. справи 9 зворот - 10).

Представник позивача звернувся до Теребовлянської міської ради із зверненням, в якому просила облаштувати заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 .

За результатами розгляду її звернення, відповідач листом від 17.08.2023 №1945/02-13 повідомив представника позивача, що вирішення питання влаштування під`їзду до житлового буднику АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 можливе тільки шляхом виготовлення проектно-кошторисної документації. При наявності вільних коштів у 2023-2024 роках міською радою планується виготовити проектно-кошторисні документації на проведення капітального ремонту ряду вулиць міста, в число яких входить і вул. Бічна (арк. справи 9).

Вважаючи таку бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах); залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об`єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.

Згідно із ч.1 ст.16, ст.17, п.1, п.2 ч.1 ст.19 Закону України "Про автомобільні дороги", вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами.

Отже, законодавець покладає на органи місцевого самоврядування контрольні функції, зокрема, щодо здійснення благоустрою, забезпечення дорожнього руху та облаштування доріг.

Статтею 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно ст.39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Тобто, місцева рада за результатами розгляду заяв та звернень, відповідно до положень вказаних вище норм та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зобов`язана приймати рішення по суті порушених прав мешканців громади та вирішувати питання, що належать до її відання.

Позивач вказує, що зважаючи на те, що частина ділянки для заїзду до її будинковолодіння є приватною власністю ОСОБА_2 , проте виходячи з того, що під`їзди до присадибних земельних ділянок АДРЕСА_1 відповідно до топографічної зйомки (опорного плану) м.Теребовля, виконаної інститутом "УКРГИИГИС" 1986 року та генерального плану населеного пункту м.Теребовля передбачені з проїжджої частини (дороги) вулиці по обидві її сторони, відповідач повинен облаштувати позивачці заїзд до її будинку по АДРЕСА_1 з іншої сторони, зокрема з АДРЕСА_2 .

Як слідує із листа відповідача від 17.08.2023 останній не заперечує можливості влаштуванні під`їзду до житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Поряд із цим, у даному листі відповідач вказує, що при наявності вільних коштів у 2023-2024 роках міською радою планується виготовити проектно-кошторисну документацію на проведення капітального ремонту ряду вулиць міста, в число яких входить і АДРЕСА_1 .

Однак, суд зауважує, що посилання відповідача на відсутність коштів не є безумовною підставою для звільнення його від обов`язку покладеного чинним законодавством щодо здійснення благоустрою, забезпечення дорожнього руху, його безпеки та облаштування доріг.

Тому, суд приходить до переконання, що у даному випадку бездіяльність Теребовлянської міської ради є протиправною.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тому, суд вважає за необхідне зобов`язати Теребовлянську міську раду вчинити дії щодо влаштування заїзду до житлового будинку що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Обраний судом спосіб захисту відповідає ст.245 КАС України, є належним та ефективним для відновлення порушеного права позивача.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, на користь позивача слід стягнути судовий збір сплачений згідно квитанції від 26.12.2023.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Теребовлянської міської ради щодо не влаштування заїзду до житлового будинку що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Теребовлянську міську раду вчинити дії щодо влаштування заїзду до житлового будинку що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Теребовлянської міської ради судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (.місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Теребовлянська міська рада (місцезнаходження.: вул. Князя Василька, 104А, м. Теребовля, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 48101, код ЄДРПОУ 04058456).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.