Рішення

від 16.05.2024 по справі 520/7407/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2024 року справа № 520/7407/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування адміністративно господарського штрафу №035341 від 16.01.2024;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

В обгрунтування заявленого позову зазначив, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необгрунтованою. Зокрема, позивач вказував, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не врахував, що з 01.06.2015р. набула чинності вимога про наявність тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон, а у разі відсутності такого пристрою водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія. В даній справі, як наголошував позивач, транспортний засіб не був обладнаний тахографом на момент перевірки, а водій мав індивідуальну контрольну книжку, яку не був зобов`язаний пред`явити при проведенні перевірки.

Ухвалою суду від 28.03.2024р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за яким з позовними вимогами не погодився та просив у їх задоволенні відмовити. При цьому він пояснив, що у водія, який здійснював перевезення в інтересах позивача на момент проведення перевірки при наданні послуг з нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом встановлено відсутність оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, згідно якої наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням викладеної правової позиції.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно яких також підтвердив раніше наведену правову позицію та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 000116 від 08.12.2023р., 11.10.2023р. співробітниками інспекторами Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку на автодорозі Н-08 440 км + 330 м., в межах якої перевірено транспортний засіб марки VOLSKSWAGEN, модель CRAFTER, тип автобус, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював перевезення на замовлення ФОП ОСОБА_1 за договором № 1488 про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км. Згідно копії вказаного договору, долученої до матеріалів справи перевезення здійснювалось за маршрутом руху : Запоріжжя Харків, проміжні зупинки : Дніпро, Новомосковськ.

Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються.

За наслідками перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки було складено Акт АР № 005862 від 11.12.2023р., згідно якого встановлено порушення ст. ст. 34, 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. № 340, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385.

За змістом вказаного акту у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки при наданні послуг з нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом відсутній оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Також за змістом дослідженого судом акту АР № 005862 від 11.12.2023р. інші документи з питання робочого часу водія, зокрема, індивідуальна контрольна книжка, також відсутня.

Згідно заперечень до акту перевірки водій вказав, що транспортний засіб не обладнаний тахографом заводом виробником, автобус проводить в дорозі не більше 300 км. на день.

На підставі розгляду зазначеного вище акту перевірки в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 16.01.2024р. виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035341, відповідно до якої до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За наслідками адміністративного оскарження вказана постанова залишена без змін.

Правове регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт", цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (в подальшому Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пп. 1 п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека, здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (в подальшому Порядок - № 1567).

Згідно із пп. 2-4 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлений вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність, визначених статтями 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно із ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте, зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 р. (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 385, повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 встановлено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно із пунктом 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.

Крім того, Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до п. 6.3 п. 6.3. водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні та пасажирські перевезення діючим та повіреним тахографом та протоколом про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а водій під час перевірки зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу. Відсутність або не пред`явлення вказаних документів, на час проведення перевірки є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналізуючи також п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, слід дійти висновку, що за відсутності тахографа водій повинен мати та, відповідно, надати особам, які проводять перевірку індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даній справі доводи позовної заяви зведено до того, що автобус, який використовував позивач для здійснення пасажирських перевезень не був обладнаний тахографом заводом-виробником, а водій вів індивідуальну контрольну книжку водія.

Досліджуючи вказані доводи з урахуванням наявних матеріалів справи суд зауважує, що вказані матеріали не містять доказів наявності у водія ОСОБА_2 на час проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія. Так само, ним не зазначено в акті перевірки від 11.12.2023р. про її наявність та не пред`явлено її посадовим особам, які проводили перевірку.

При цьому, доводи позовної заяви про те, що водій не був зобов`язаний надати при проведені перевірки всі передбачені законодавством документи на здійснення перевезення є помилковими з підстав, на які суд посилався вище, наводячи зміст ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зокрема, Законом України "Про автомобільний транспорт" встановлено обов`язок перевізника забезпечити, а водія пред`явити для перевірки відповідні документи, в даному випадку протокол перевірки та адаптації пристрою тахографа або індивідуальну контрольну книжку водія, тобто, непред`явлення їх під час перевірки є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Доказів надання вказаних документів під час перевірки позивачем не надано. Та обставина, що позивачем копію індивідуальної контрольної книжки водія було подано разом з позовною заявою до суду не свідчить про те, що вона існувала на час виникнення спірних правовідносин.

Суд наголошує, що підставою притягнення позивача до відповідальності в даному випадку слугувала саме відсутність документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Судовим розглядом вказана обставина підтверджена.

Що стосується посилань позовної заяви на судову практику Верховного Суду, слід звернути увагу, що в наведених позивачем постановах касаційної інстанції досліджувалися питання відсутності товаро-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов`язкових реквізитів, а також чи є особа перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону в частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбачених Інструкцією № 385 (протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія). В цій справі вказані питання не є спірними.

Стосовно розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позовна доводів про їх порушення з боку відповідача не містить.

Відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

З матеріалів справи слідує, що повідомленням № 484/24-24 від 03.01.2024р. про розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом позивача було викликано для розгляду на 16.01.2024р., отже відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування про час та місце розгляду справи, оскільки поштове відправлення отримано 08.01.2024р . Позивачем в ході розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства було надано заперечення, які було прийнято до відома.

Згідно з приписами пункту 29 Порядку № 1567, копія оскаржуваної постанови № 035341 від 16.01.2024 направлена Позивачу разом із супровідним листом № 4316/38/24-24 від 16.01.2024 р.

З врахуванням викладеного судом не встановлено порушень з боку відповідача при розгляді справи про порушення автотранспортного законодавства, які могли б вплинути на законність та обгрунтованість ухваленого рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність та обгрунтованість оскаржуваного управлінського рішення.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відсутніми є підстави для стягнення на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 14, 139, 242 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Д.В. Григоров