Постанова

від 08.05.2024 по справі 818/3449/13-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 р.Справа № 818/3449/13-аДругий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача - Черненко Д.О.

представник відповідача - Савченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 07.02.23 по справі № 818/3449/13-а

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Головного управління ДПС у Сумській області, як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Шосткинське лісове господарство» (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на даний час ГУ ДПС в Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (далі відповідач, ГУ ДПС в Сумській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. № 0000092201 про визначення суми податкового зобов`язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 232 723, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. № 0000102201 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки господарські операції з ФОП ОСОБА_1 по коруванню деревини, з ФОП ОСОБА_2 по лісозаготівлі та ФОП ОСОБА_3 по лісозаготівлі і коруванню деревини є реально здійсненими, направленими на настання правових наслідків, обумовлених ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 16 квітня 2013 року № 0000092201 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: податок на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 232 723, 00 грн. та № 0000102201 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що для застосування до спірних правовідносин пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) необхідним є встановлення на підставі належних та допустимих доказів того, що перевірка позивача, яка оформлена актом від 08.04.2013 №373/22-005/00992987, була призначена в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ДП «Шосткинське лісове господарство», тобто, для правильного вирішення справи та з`ясування наявності/відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень судам необхідно було перевірити, в рамках якого кримінального провадження призначена перевірка позивача, й у випадку встановлення обставин проведення перевірки не в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ДП «Шосткинське лісове господарство», перевірці повинні підлягати висновки акту щодо допущених позивачем правопорушень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов ДП Шосткинське лісове господарство задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 16 квітня 2013 року № 0000092201 та № 0000102201.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що розглядаючи справу та зазначаючи в своїх рішеннях про реальний характер господарських операцій позивача із контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , суди залишили поза увагою посилання податкового органу на неузгодженість даних лісорубних квитків щодо осіб, яким дозволялись роботи по вирубці (лісничим), із обраними позивачем контрагентами; відсутності у останніх спеціальних технічних засобів, необхідних для виконання обумовлених договорами робіт в об`ємах, зазначених в акті перевірки, а також необхідності як такої по залученню для здійснення останніх сторонніх осіб за договорами, зважаючи на те, що ДП "Шосткинське лісове господарство" займається лісодобувною та лісовідновлюючою діяльністю, а відтак має в своєму штаті працівників із відповідною кваліфікацією (зокрема, у спірний період їх кількість становила близько 300 осіб).

Також суди не перевірили й тверджень Інспекції про те, що контрагенти позивача і без укладення договорів перебували із ним у трудових відносинах (зокрема, ОСОБА_3 працював на посаді лісника Воронізького лісництва за основним місцем роботи повний робочий день), у зв`язку із чим нею поставлена під сумнів доцільність укладення спірних правочинів та можливість виконання такими особами узгоджених в договорах робіт (у тому числі у контексті відсутності найманого персоналу).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Також замінено відповідача по справі - Шосткинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39521341) на Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 43995469). Під час підготовчого провадження строк проведення підготовчого засідання проводжувався на 30 днів, сторонами надавалися додаткові пояснення та докази з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022 по даній справі. Судом задоволено клопотання представника позивача про виклик свідком головного лісничого підприємства, який займав посаду в перевіряємий період, та який, як зазначав представник позивача, може надати пояснення щодо обставин необхідності залучення для здійснення лісозаготівельної продукції сторонніх осіб.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 року у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що укладені між позивачем та контрагентами договори містять положення щодо предмету договору, його умов, розмірів оплати, порядку розрахунків та порядку здавання та приймання робіт, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину. Правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток є помилковими.

Позивач також зауважив, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, апелянт вважає безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що правочини між ДП «Шосткинське лісове господарство» та його контрагентами не підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того позивач зазначив про незгоду з наступним висновком суду: Крім того, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами наявну неузгодженість даних лісорубних квитків, що надавалися позивачем до матеріалів справи, щодо осіб, яким дозволялись роботи по вирубці (лісничим), із обраними позивачем контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що в лісорубних квитках відсутня інформація про те, що документ видано саме контрагентам позивача. З цього приводу до суду надавалися пояснення 18.10.2022, які судом не взяті до уваги взагалі.

У зв`язку з вищевикладеним апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права щодо з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме : вимоги ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності з`ясування всіх обставин у справі; вимоги ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо дослідження та оцінки доказів; вимоги ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 визначений головуючий суддя по справі (суддя-доповідач) Курило Л.В. та склад колегії суддів - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 по справі № 818/3449/13-а за позовомДержавного підприємства «Шосткинське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Сумській області, як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Другого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з відрахуванням судді Харківського апеляційного адміністративного суду Курило Л.В. з 03.08.2023 зі штату суду у зв`язку із закінченням строку відрядження до Другого апеляційного адміністративного суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 818/3449/13-а.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.08.2023 визначений склад суду: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 замінено позивача справі - Державне підприємство "Шосткинське лісове господарство" правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України".

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі постанови слідчого від 06.03.2013 згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Шостлісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 28.02. 2013.

До позапланової виїзної перевірки перевіряючи були допущені, і за результатами перевірки 08.04.2013 складений акт перевірки № 373/22-005/00992987 (т. 1 а.с. 11-88) згідно якого податковий орган зазначив про порушення позивачем :

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170 089, 00 грн, з яких: за 2010 рік 124 046,00 грн, за 1 квартал 2011 року 46 044,00 грн;

- підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України, статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підпункту 13 пункту 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, пункту 1 Порядку відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку державними підприємствами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011, внаслідок чого занижено нарахування і сплату до Державного бюджету України частини чистого прибутку на загальну суму 108 383, 00 грн, з яких: за 2010 рік 74 427,00 грн, за 1 квартал 2011 року 27 626,00 грн, за 2-4 квартали 2011 року 6 330,00 грн, а також суми авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 26 970, 00 грн, у тому числі: за 2010 рік 18 607,00 грн, за 1 квартал 2011 року 6 907,00 грн, за 2 4 квартали 2011 року 1 456,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 16.04.2013 податковим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000092201 (т. 1 а.с. 9) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: податок на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 232 723, 00 грн., з яких: 197 059, 00 грн. основний платіж, 35 664, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0000102201 (т. 1 а.с. 10) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем доведено правомірність висновків перевіряючих щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 170 089, 00 грн. та заниження нарахування і сплати до Державного бюджету України частини чистого прибутку на загальну суму 108 383, 00 грн., а також суму авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 26 970, 00 грн., пов`язані із взаємовідносинами позивача та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В період з 01.01.2011 по 28.02.2013 порядок формування витрат визначався ПК України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV) передбачалось, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (стаття 9 Закону України №996-XIV).

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що підставою збільшення Державному підприємству "Шосткинське лісове господарство" грошових зобов`язань з податку на прибуток та пов`язані із збільшенням визначення суми податкового зобов`язання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі є висновки контролюючого органу про нереальність угод позивача із контрагентами - ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , про що зазначено в акті перевірки від 08.04.2013.

Матеріалами справи, підтверджується, що 02.01.2010 між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 02-01 про надання послуг по лісозаготівлям (а.с. 254-255 т. 1).

Відповідно до умов договору виконавець зобов`язувався провести комплексну розробку лісосік, тобто лісозаготівлю.

До зазначеного договору № 02-01 були укладені додатки №№ 1 - 3 в яких зазначено: лісництво, в якому необхідно здійснити лісозаготівлю, ділянку та площу де буде проводиться вирубка лісу та об`єм деревини (а.с. 256-258 т. 1).

22.04.2010 між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 31 на виконання робіт по лісозаготівлям з додатком № 1 «термін проведення рубок та основна інформація про лісосіки», в якому зазначається: лісництво, в якому необхідно здійснити лісозаготівлю, ділянку та площу, де буде проводиться вирубка лісу та об`єм деревини (а.с. 259-262 т. 1).

01.11.2010 між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 197 на виконання робіт по лісозаготівлям (а.с. 263-265 т.1).

Також матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 було видано дозвіл на роботи підвищеної небезпеки з 19.12.2007 по 19.12.2010 (а.с. 54 т. 2).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду:

- акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.2010 (а.с. 132 т.1);

- акти здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) за період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. (а.с. 133-144 т. 1);

- сортиментні структури заготівлі сировини з січня 2010 р. по грудень 2010 р. (а.с. 145-158, 168-253 т. 1);

- платіжні доручення № 89 від 15.01.2010, 26.02.2010 № 398, 12.03.2010 № 535, 26.04.2010 № 865, 21.05.2010 № 1090, 30.06.2010 № 1452, 22.07.2010 № 1607, 23.07.2010 № 1622, 23.07.2010 № 1623, 27.08.2010 № 1870, 23.09.2010 № 2108, 08.10.2010 № 56, 16.11.2010 № 2477, 23.11.2010 № 2534, 09.12.2010 № 2666 (а. с. 159- 163, 165-167 т. 1).

- лісорубні квитки (а.с. 49-53 т. 2);

- дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки (а.с. 54 т. 2);

- звіти по прибутку на лісо продукції за січень - грудень 2010 року (а.с. 55-72 т. 2);

- звіти по реалізації продукції по підприємству за січень - грудень 2010 року (а.с. 73-118 т. 2);

- реєстри товарно-транспортних накладних за січень - грудень 2010 року та товарно-транспортні накладні (а.с. 119-252 т. 2);

- рапорти про рух лісопродукції (а.с. 253-264 т.2, а.с. 222 т. 3);

- щоденники приймання робіт (а.с. 186-221, 223-270 т. 3).

Також, матеріалами справи підтверджується, що між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір на виконання робіт по коруванню деревини від 09.07.2010 № 159, відповідно до умов якого виконавець здійснює корування деревини (зачищення сучків) (а.с. 127-128 т. 1).

На виконання умов цього договору ФОП ОСОБА_4 здійснив роботи по коруванню деревини починаючи з липня 2010 р. по грудень 2011 р.

На підтвердження виконаних робіт між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 були оформлені наступні документи:

- акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 та станом на 31.12.2011 (а.с. 101, 129 т. 1);

- акти виконаних робіт за період з липня 2010 року по грудень 2011 року (а.с. 102-107, 116-126 т. 1);

- платіжні доручення: № 1942 від 03.09.2010, № 2078 від 21.09.2010, № 55 від 08.10.2010, № 2519 від 19.11.2010, № 1219975223 від 29.12.2010, № 971 від 12.07.2011, № 1038 від 05.08.2011, № 763 від 14.10.2011, № 572 від 14.10.2011, № 943 від 03.11.2011, № 1228 від 12.12.2011, № 404 від 11.03.2011, № 581 від 08.04.2011, № 801 від 20.05.2011, № 899 від 15.06.2011 (а.с. 108-115 т.1).

Також, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено наступні договори: договір на виконання робіт по коруванню деревини № 169 від 09.07.2010, договір на проведення лісозаготівельних робіт від 04.01.2011 № 27 у Воронізькому лісництві, договір на проведення лісозаготівельних робіт від 13.04.2011 № 104 (а.с. 34-38 т.2).

Крім того, ФОП ОСОБА_3 було видано дозвіл на роботи підвищеної небезпеки з 22.12.2010 по 22.13.2013 (а.с. 15 т. 3).

На підтвердження виконаних господарських операцій позивачем надано до суду:

- акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2011 (а.с. 3 т. 2);

- акти виконаних робіт/наданих послуг/ по коруванню деревини за період з липня 2010 року по січень 2011 рік, березень 2011 (а.с. 10, 27 т. 2).

- сортиментні структури за січень - березень 2011 року (а.с. 10-22, 28-33 т. 2);

- платіжні доручення: № 2665 від 09.12.2010, № 2520 від 19.11.2010, № 2094 від 21.09.2010, № 1880 від 27.08.2010, № 58 від 08.10.2010, № 227 від 07.02.2011, № 364 від 03.03.2011 (а.с. 23-26 т. 2).

- лісорубні квитки (а.с. 2-14 т. 3);

- дозвіл на початок виконання роботи підвищеної безпеки (а.с. 15 т. 3);

- звіти по прибутку лісопродукції за 1 квартал 2011 року (а.с. 16-17 т. 3);

- звіт по реалізації за 1 квартал 2011 року (а.с. 18-21 т. 3);

- рапорти про рух лісопродукції за період з січня 2011 року по (а.с. 22, 31, 33, 37, 40, 46, 48, 50, 54, 57, 60, 71, 81, 84, 87, 89, 91 т. 3);

- щоденники приймання робіт (а.с. 23-30, 32, 34-36, 38-39, 41-45, 47, 49, 51-53, 55-56, 58-59, 61-70,72-80, 82-83, 85-86, 88, 90, 92-95 т. 3).

Верховний Суд в постанові від 13.07.2022 по даній справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, вказав, зокрема, про те, що зазначаючи в своїх рішеннях про реальний характер господарських операцій позивача із контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , суди залишили поза увагою посилання податкового органу на неузгодженість даних лісорубних квитків щодо осіб, яким дозволялись роботи по вирубці (лісничим), із обраними позивачем контрагентами; відсутності у останніх спеціальних технічних засобів, необхідних для виконання обумовлених договорами робіт в об`ємах, зазначених в акті перевірки, а також необхідності як такої по залученню для здійснення останніх сторонніх осіб за договорами, зважаючи на те, що ДП "Шосткинське лісове господарство" займається лісодобувною та лісовідновлюючою діяльністю, а відтак має в своєму штаті працівників із відповідною кваліфікацією (зокрема, у спірний період їх кількість становила близько 300 осіб). Також, суди не перевірили і тверджень Інспекції про те, що контрагенти позивача і без укладення договорів перебували із ним у трудових відносинах (зокрема, ОСОБА_3 працював на посаді лісника Воронізького лісництва за основним місцем роботи повний робочий день), у зв`язку із чим податковим органом і поставлена під сумнів доцільність укладення спірних правочинів та можливість виконання такими особами узгоджених в договорах робіт (у тому числі у контексті відсутності найманого персоналу).

Судом першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 13.07.2022, було запропоновано позивачу надати відповідні документи на підтвердження реальності та товарності здійснення господарських операції.

Разом із тим, показами допитаного в судовому засіданні свідка - головного лісничого підприємства, який займав посаду в перевіряємий період, не підтверджується реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 .

Пояснення свідка щодо обставин необхідності залучення для здійснення лісозаготівельної продукції сторонніх осіб, не можуть підтверджувати саме фактичне здійснення зазначеними особами господарських операцій з позивачем, оскільки для бухгалтерського обліку господарських операцій необхідні саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій

Крім вже наявних документів, що надані були представником позивача при первісному розгляді даної справи, додаткових документів та доказів на підтвердження позиції позивачем не надано.

Представником позивача не надано доказів на спростування висновків податкового органу, що працівники підприємства (станом на 2010 р. працювало 288 осіб за основним місцем роботи), не виконували роботи по заготівлі лісу з аналогічними роботами, які зазначені у договорах, укладених позивачем із контрагентами.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді лісника Воронізького лісництва за основним місцем роботи повний робочий день. ОСОБА_4 також знаходився у трудових правовідносинах із позивачем та працював на посаді лісничого.

Разом із тим, ОСОБА_3 , який працював на посаді лісника Воронізького лісництва надавав послуги на території Воронізького лісництва, тобто за основним місцем роботи. ОСОБА_4 , який працював на посаді лісничого Миронівського лісництва надавав послуги на території Миронівського лісництва, тобто за основним місцем роботи.

Щодо посилань позивача на те, що у контрагентів позивача були в наявності відповідні дозволи на роботи підвищеної небезпеки, суд першої інстанції правильно вказав на те, що наявність у будь-якої особи дозволу на роботи підвищеної небезпеки, не є доказом фактичного здійснення таких робіт. Зазначений документ лише надає право особі на роботи підвищеної небезпеки у визначений у доволі строк.

Разом із тим, представником відповідача було надано докази того, що у контрагентів позивача, які виконували значний об`єм робіт згідно укладених договорів та відображено в актах прийманняпередачі робіт, відсутні спеціальні технічні засоби, необхідні для виконання обумовлених договорами робіт в об`ємах, зазначених в акті перевірки. Також відсутні у контрагентів позивача наймані працівники, які мали можливість виконати такий об`єм робіт, при тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі перебували в трудових правовідносинах із підприємством та знаходилися на робочому місці.

У наданих податковим органом довідках про проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 в графі чисельність працюючих (у т.ч. за сумісництвом) згідно довідок за формою 1 ДФ не зазначено жодної особи.

В свою чергу, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами наявну неузгодженість даних лісорубних квитків, що надавалися позивачем до матеріалів справи, щодо осіб, яким дозволялись роботи по вирубці (лісничим), із обраними позивачем контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що в лісорубних квитках відсутня інформація про те, що документ видано саме контрагентам позивача.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що податковим органом не було встановлено порушень законодавства при проведення перевірок контрагентів позивача, зокрема, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , оскільки зазначені довідки не є результатом позапланової чи планової перевірки, а є результатом звірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій, і за результатом такої звірки розбіжностей не було встановлено.

Аналізуючи зміст вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України, судова колегія зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені платником податків і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Отже, складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні в повному обсязі підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення податкових вигод.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.07.2022 при направленні даної справи на новий розгляд, а тому враховується судом при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правочини між ДП "Шосткинське лісове господарство" та його контрагентами не підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено правомірність висновків перевіряючих щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 170 089, 00 грн. та заниження нарахування і сплати до Державного бюджету України частини чистого прибутку на загальну суму 108 383, 00 грн., а також суми авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 26 970, 00 грн., пов`язані із взаємовідносинами позивача та його контрагентами.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092201 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем: податок на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 232 723, 00 грн., з яких: 197 059, 00 грн. основний платіж, 35 664, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкового повідомлення-рішення № 0000102201 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 року по справі № 818/3449/13-а прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 по справі № 818/3449/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 16.05.2024 року