Постанова

від 15.05.2024 по справі 160/15014/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15014/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-БЕТОН»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1 ), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/15014/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-БЕТОН» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В :

30.06.2023 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідність звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МТС-БЕТОН на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 109 992,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває на обліку у відділенні Фонду. Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, складеного в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, надісланого відповідачу у формі електронного документа: середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік склала 38 осіб; середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні повинна складати 2 особи; середньооблікова численність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у роботодавця склала 1 особа. Таким чином, відповідачем не забезпечено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, внаслідок чого за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 109 992,74 грн. Оскільки зазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 109 992,74 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25.12.2023 задовольнив позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю, виконав тим самим свій обов`язок, визначений Законом. Також, відповідач зазначає, що жодних перевірок виконання вимог трудового законодавства проведено не було, відтак позивач не має підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ МТС-БЕТОН перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу у формі електронного документа:

- середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу за рік 38 осіб;

- середньооблікова численність штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 1 особа;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2 особи;

- фонд оплати праці штатних працівників 4 179 724,12 грн;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 109 992,74 грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю 1 особа;

- сума адміністративно-господарських санкцій 109 992,74 грн.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 17 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ), відповідача повинна складати 2 особи.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином у 2022 році 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, залишились не зайнятими.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 109 992,74 грн., виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати.

Так, відповідач на підтвердження обставин мобілізації трьох його працівників до лав Збройних Сил України надав до суду такі документи:

1.Наказ ТОВ МТС-БЕТОН від 29.04.2022 №25/а Про увільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та увільнено:

- ОСОБА_4 , машиніста бульдозера, від роботи 01.05.2022 у зв?язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби?;

- ОСОБА_3 , робітника карти намиву, від роботи з 01 травня 2022 р. у зв?язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

2.Наказ ТОВ МТС-БЕТОН від 17.05.2022 №25/б Про увільнення ОСОБА_5 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та увільнено ОСОБА_5 , водія автотранспортних засобів, від роботи з 17.05.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення належної до сплати суми 109 992,74 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, відтак наявними є підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок обчислення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік встановлений Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі - Інструкція № 286).

Відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції №286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов`язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, і до цих працівників не входять особи, які виконують державні або громадські обов`язки, зокрема особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивач вірно визначив середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік у кількості 2 осіб, врахувавши при обрахунку також працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Частинами першою і другою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ ).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов`язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок № 827-22).

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2022 році становила 38 осіб. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач мав працевлаштувати 2 осіб з інвалідністю, але середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2022 році становила 1 особа.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач створив у 2022 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не виконав у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Стосовно посилань відповідача на те, що до позивача не надходило жодних актів органів Держпраці про порушення вимог норм трудового законодавства, відтак позивач не мав підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів вважає безпідставними, адже перевірка виконання нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю відноситься до повноважень саме позивача, останній також наділений виключними повноваженнями щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та звернення до суду з позовом про їх стягнення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-БЕТОН» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 в адміністративній справі № 160/15014/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяН.П. Баранник

суддяА.В. Шлай