Постанова

від 14.05.2024 по справі 810/1971/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 810/1971/16

касаційне провадження № К/9901/69235/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 №0001652204, №0002531720, №0003852203, від 14.06.2015 №0000012201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав неврахування контролюючим органом, що площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені, або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об`єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком. Позивач своєчасно та у повному обсязі перераховує орендну плату орендодавцям за користування земельними ділянками (паями) з відповідним утриманням та перерахуванням до бюджетів податку з доходів фізичних осіб та військового збору на підставі письмових заяв орендодавців. Нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаро виробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2016, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 16.12.2015 №0001652204, №0002531720, №0003852203, від 14.06.2015 №0000012201.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з безпідставності висновків контролюючого органу про виявлені ним порушення з підстав того, що за приписами пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Суди врахували, що Державною фіскальною службою України на офіційному сайті у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (підрозділ 513.09 у редакції до 01.01.2015) надано консультацію, що площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені, або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об`єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком. Суди дійшли висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України, як наслідок, вартість реалізації такої продукції повинна відображатися у податкових деклараціях з податку на додану вартість щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Суди також дійшли висновку про протиправність застосування до платника штрафу за відображення у податковому розрахунку №1-ДФ ідентифікаційних номерів пайовиків, які вже закриті у відповідному Реєстрі у зв`язку зі смертю останніх згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України, оскільки при нарахуванні та виплати орендної плати за паї протягом 2013-2014 років Підприємство не мало інформації про те, що податкові номери орендодавців закриті у зв`язку з повідомленням про смерть, а нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі. Суди зазначили про безпідставність застосування до платника штрафних санкцій за порушення ним вимог Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ №436/95) за встановлення факту перевищення ліміту залишку готівки в касі, оскільки такого порушення Підприємством допущено не було, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 302, абзацу 2 пункту 308.1 статті 308, підпунктів 14.1.234, 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пунктів 209.6, 209.15 статті 209, підпункту б) пункту 176.2 статті 176 ПК України. Скаржник доводить, що: позивачем занижено фіксований сільськогосподарський податок на загальну суму 6351,39 грн внаслідок невключення площі земельних ділянок (паїв) до декларації з податку щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється фіксований сільськогосподарський податок; позивачем для виробництва продукції рослинництва використовувались сільськогосподарські угіддя без укладання договорів оренди, внаслідок чого платником було не правильно розраховано частку сільськогосподарського товаровиробництва, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 639794,08 грн. Відповідач зауважує про неврахування судами виплату протягом перевіряємого періоду готівкових коштів фізичним особам, які фактично на момент видачі коштів померли на загальну суму 26674,11 грн, що призвело до порушення вимог Указу №436/95.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.05.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2015 у справі №757/35003/15-к надано дозвіл співробітникам Головного управління ДФС у Київській області на проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства Підприємства за період з 01.01.2013 по 30.06.2015 у зв`язку із здійсненням слідчим управлінням прокуратури Київської області досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.05.2015 за №42015110110000265 за фактом зловживання службовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області службовим становищем за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно з пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України у період з 05.10.2015 по 06.11.2015, з 20.11.2015 по 26.11.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 03.12.2015 № 1594/22-4/30684507 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення вимог:

статті 302, абзацу 2 пункту 308.1 статті 308 ПК України (у редакції, що діяла до 01.01.2015), в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок на загальну суму 6351,39 грн;

підпунктів 14.1.234, 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пунктів 209.6, 209.15 статті 209 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 651488,00 грн;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині зазначення недостовірних відомостей про суми отриманих доходів нарахованих (сплачених) на користь пайовиків у зв`язку зі смертю за періоди І, ІІІ, ІV квартали 2013 року, І, ІІІ, ІV квартали 2014 року та І, ІІ квартали 2015 року;

пунктів 2.11, 3.1, 3.4, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), а саме проведення по видатковим касовим ордерам (видатковим відомостям) про видачу грошей за оренду земельних ділянок (земельних паїв) фізичним особам, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 26674,11 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015:

форми "Р" №0001652204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну суму 7939,24 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 6351,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1587,85 грн;

форми "Р" №0001662204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 814359,50 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 651488,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 162871,50 грн;

форми "Р" №0002531720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн;

форми "С" №0003852203, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та згідно з абзацом 5 статті 1 Указу № 436/95 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 26674,11 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 17.03.2016 № 604/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 року №0001652204, №0001662204, №0002531720, №0003852203 залишені без змін.

Рішенням ДФС України від 25.05.2016 № 11455/6/99-99-11-01-02-25 повторну скаргу позивача задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2016 №0001652204, №0002531720, №0003852203; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0001662204 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок отриманого товару від ТОВ "Компанія "Укрпромбудсервіс", ТОВ "Юмас" із відповідною частиною штрафної санкції.

На підставі висновків акта перевірки з урахуванням зазначеного рішення ДФС України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 форми "Р" №0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 799742,32 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 639794,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 159948,32 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами пункту 308.1 статті 308 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, подають станом на 1 січня поточного року: 1) загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); 2) звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; 3) розрахунок частки сільськогосподарського товаро виробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику; 4) відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Як установлено судами, позивач у 2013-2014 роках був платником фіксованого сільськогосподарського податку, здійснював господарську діяльність, пов`язану з вирощуванням зернових культур та картоплі; розведення великої рогатої худоби молочних порід та іншу діяльність у сфері сільського господарства та тваринництва.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження Підприємством фіксованого сільськогосподарського податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6351,39 грн (за 2013 рік в сумі 3569,43 грн, за 2014 рік в сумі 2781,96 грн), внаслідок не відображення у податкових деклараціях з фіксованого сільськогосподарського податку площ земельних ділянок (паїв) без наявності договорів оренди (інших документів на право користування), що, на думку контролюючого органу, є порушенням вимог пункту 302.1 статті 302, абзацу 2 пункту 308.1 статті 308 ПК України.

Пунктом 302.1 статті 302 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державний земельний кадастр" орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Орган державної реєстрації прав одночасно з державною реєстрацією речового права на земельну ділянку надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію, зокрема, про суб`єкта речового права на земельну ділянку і державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельною ділянкою.

Додаток "Відомості про наявність земельних ділянок" до декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку за 2013-2014 роки в обов`язковому порядку потребує зазначення реквізитів укладених договорів оренди (документ, кадастровий номер земельної ділянки, дату укладання, термін дії договору оренди, найменування орендодавця тощо).

Площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені, або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об`єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

Зазначену позицію з цього питання висловила Державна фіскальна служба України на офіційному сайті у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (підрозділ 513.09 у редакції до 01.01.2015).

Пунктом 52.6 статті 52 ПК України передбачено, що Державна фіскальна служба України проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов`язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів.

За приписами пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Ураховуючи зазначену вище податкову консультацію Державної фіскальної служби України, колегія суддів не може погодитись з висновками контролюючого органу про правомірність збільшення ним суми грошового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну суму 7939,24 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 6351,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1587,85 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000012201, колегія суддів зазначає про таке.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про використання Підприємством у господарській діяльності земельних ділянок (паїв) без наявності договорів оренди (інших документів на право користування) загальною площею 647,8465 га, у тому числі за 2013 рік - 364,0849 га, за 2014 рік - 283,7616 га.

На думку, податкового органу сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких не оформлені належним чином договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в декларації з позначкою "0121"/ "0122"/ "0123" не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Як наслідок, в ході проведення перевірки встановлено заниження податку на додану вартість по деклараціях, за якими проводяться розрахунки з бюджетом, на загальну суму 639794,00 грн та завищення податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника на ідентичну суму.

Контролюючим органом фактично перенесено обсяги постачання виробленої сільськогосподарської продукції зі "спец" декларацій з податку на додану вартість до "загальних" пропорційно площі земельних ділянок, які використовуються позивачем на підставі укладених договорів оренди.

Після проведення розпаювання земель, які знаходились у володінні КСП АФ "Відродження" працівникам було видано сертифікати на право на земельну ділянку (пай). Після створення Підприємства, яке є правонаступником КСП АФ "Відродження", всі земельні ділянки (паї), які були отримані членами КСП АФ "Відродження", були передані в оренду позивачу на підставі договорів оренди земельної ділянки (паю) з 01.02.2000 терміном 7 років.

Позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва станом на 01.01.2013 передано в оренду рілля площею 714,5492 га, укладено 304 договорів оренди в межах території селищної ради, з яких 181 договір площею 448,4996 га зареєстровано Бородянським відділом Держземагентства, інші 123 договори площею 266,0496 га зареєстровані Бородянською селищною радою.

З 14.02.2013 укладено 33 договори площею 106,2150 га в межах території Загальцівської сільської ради, які зареєстровані Загальцівською сільською радою та в межах території Дружнянської сільської ради - 49 договорів площею 130,1509 га.

Протягом 2014 року Підприємством додатково укладено 110 договорів оренди площею 270,3233 га, які зареєстровані Бородянською селищною радою.

Загальна площа використання земельних ділянок (паїв) згідно укладених договорів оренди складає 2172,1535 га, у тому числі за 2013 рік - 950,9151 га та за 2014 рік - 1221,2384 га.

Позивачем з орендодавцями укладалися договори оренди земельних ділянок (паїв) за типовою формою. Пунктами 2.2 укладених договорів передбачено, що їх чинність може бути автоматично продовжена на наступні 7 років, якщо сторони не виявили бажання припинити дії цих Договорів.

Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря, про це зокрема йдеться у статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду".

За цими положеннями, якщо наймач (позивач) продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто, на наступні 7 років.

Тобто, підставою для продовження відносин найму стосовно наймодавця є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму, а стосовно наймача бажання продовжувати відносини найму, висловлюється активними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Жодних заперечень щодо припинення дії договорів оренди земельних ділянок (паїв) орендодавці не висловлювали, як наслідок, договори оренди земельних ділянок (паїв) вважається поновленими на строк, який був раніше встановлений такими договорами, тобто, на наступні 7 років.

З набуттям чинності з 01.01.2013 нової редакції Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про Державний земельний кадастр" процедура реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) суттєво змінилась.

Для укладення договору оренди земельної ділянки (паю) орендодавцю відповідно до Законів потрібно самостійно отримати витяги з Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав для підтвердження відомостей про земельну ділянку і наявності зареєстрованого права на неї.

Для здійснення таких дій орендодавцю потрібно було б звернутися до управління Держземагенства Бородянського району, щоб отримати інформацію про земельну ділянку (картографічну документацію, координати поворотних точок, охоронні та санітарні зони, експлікацію складу угідь, детальний опис меж, опис суміжних володінь), яка видається у вигляді довідок і виписок з Державного земельного кадастру, а потім - до Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, годинами сидіти у чергах, щоб написати заяви про отримання витягів, і, як правило, протягом місяця чекати отримання відповідних документів.

Більша частина орендодавців (пайовиків) - це пенсіонери (люди похилого віку), які не змозі займатися оформленням вказаних документів та сплачувати кошти за отримання витягів, довідок, у зв`язку з чим вони категорично відмовляються оформлювати документи та укладати договори оренди земельних ділянок (паїв) в письмові формі, проте, проти обробітки земельних ділянок (паїв) не заперечують.

Позивач своєчасно та у повному обсязі перераховує орендну плату орендодавцям за користування земельними ділянками (паями) з відповідним утриманням та перерахуванням до бюджетів податку з доходів фізичних осіб та військового збору на підставі письмових заяв орендодавців.

Нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі, що не спростовується відповідачем.

Відносно тверджень скаржника про те, що Підприємство повинно було відображати вартість реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках (паях), які не були ні власними, ні орендованими, в загальних податкових деклараціях з податку на додану вартість, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 ПК України.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції (підпункт 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаро виробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Пунктом 308.4 статті 308 ПК України визначено, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаро виробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України, як наслідок, вартість реалізації такої продукції повинна відображатися у податкових деклараціях з ПДВ щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість є недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів.

Положення податкового законодавства не дають будь-яких підстав для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана товаровиробником на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Зазначеним спростовуються висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень підпунктів 14.1.234, 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, пунктів 209.6, 209.15 статті 209 ПК України та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 639794,00 грн, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000012201.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.12.2015 №0002531720, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн за відображення у податковому розрахунку № 1-ДФ ідентифікаційних номерів пайовиків, які вже закриті у відповідному Реєстрі у зв`язку зі смертю останніх, колегія суддів зазначає про таке.

Контролюючим органом а акті перевірки зазначено про поодинокі випадки відображення в податковому розрахунку форми № 1-ДФ померлих пайовиків, яким нараховано та виплачена орендна плата за пай. Дані суми фактично отримували спадкоємці, які на момент смерті не вступили в право спадщини, але податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримувався та сплачувався у повному обсязі.

Перевіркою порядку подання до Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ встановлено порушення підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми отриманих доходів нарахованих (сплачених) на користь пайовиків у зв`язку зі смертю за І, ІІІ-ІV квартали 2013 року, І, ІІІ-ІV квартали 2014 року та І-ІІ квартали 2015 року.

Так, відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Судами з`ясовано, що позивач, нараховуючи та виплачуючи орендну плату за паї протягом 2013-2014 років не мав інформації про смерть орендодавців. При цьому, нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі.

Підпунктом 70.16.4 пункту 70.16 статті 70 ПК України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов`язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема, органи державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Державна фіскальна служба України в листі від 10.11.2015 № 23958/6/99-99-17-02-01-15 зазначила, якщо податковий агент у період, коли померла фізична особа, відобразив дані суми в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ, то контролюючим органом надсилається повідомлення, що податковий номер фізичної особи закрито у зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС. Проте, штрафні санкції передбачені пунктом 119.2 статті 119 ПК України, в цьому випадку до податкового агента застосовуватись не будуть.

Як установлено судами, Підприємство не отримувало повідомлення контролюючого органу про закриття податкового номеру фізичної особи у зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС.

Зазначене свідчить про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до пункту 119.2 статті 119 ПК України на суму 510,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.12.2015 №0003852203, яке прийнято контролюючим органом у зв`язку з висновком про порушення позивачем вимог Положення №637, колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено судами, контролюючий орган дійшов до висновку про виплату готівкових коштів без документального оформлення видаткового касового ордеру, за що застосовано фінансову санкцію у розмірі виплачених готівкових коштів. На думку податкового органу, виписані позивачем видаткові касові ордери оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Судами з`ясовано, що виплата орендної плати за земельні ділянки (паї) здійснювалось Підприємством готівковими коштами відповідно до видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей з відповідним відображенням останніх у касових книгах Підприємства, копії яких наявні у матеріалах справи.

Перевіркою встановлено, що в окремих випадках Підприємство видавало готівкові кошти фізичним особам - орендодавцям, за оренду земельних ділянок (паїв), які на день видачі коштів були померлими та, відповідно, не могли фактично отримувати вказані в документах підприємства кошти.

Абзацом 2 пункту 3 Положення №637 визначено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення касової дисципліни контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі сплачених коштів згідно з абзацом 5 статті 1 Указу № 436/95, яким передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Як встановлено судами, в акті перевірки контролюючим органом не встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та/або видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше отриманих коштів, що свідчить про необґрунтоване застосування штрафних фінансових санкцій.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник В.В. Хохуляк