Постанова

від 29.11.2018 по справі 810/1971/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1971/16 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне сільськогосподарське підприємство Колос звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, та з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, просило визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2015 року № 0001652204, № 0002531720, № 0003852203 та від 14 червня 2015 року № 0000012201.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2016 року позов задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0001652204, № 0002531720, № 0003852203 та від 14 червня 2015 року № 0000012201.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 серпня 2016 року залишив вказану апеляційну скаргу без руху на підставі абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент подання позовної заяви), а також у зв'язку з невиконанням вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги не долучено документу про сплату судового збору), та встановив строк протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд від 03 жовтня 2016 року відмовив Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, з огляду на те, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху в установлений такою ухвалою строк, щодо надання заяви про поновлення строку касаційного оскарження.

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області 29 грудня 2016 року подала апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Київський апеляційний адміністративний суд 30 січня 2017 року постановив ухвалу про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та відкриття апеляційного провадження у справі.

Київський апеляційний адміністративний суд 28 лютого 2017 року постановив ухвалу про закриття провадження, відкритого за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 810/1971/16.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 810/1971/16 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року прийнято до провадження судді Шостого апеляційного адміністративного суду Мельничука В.П. справу та призначено справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 листопада 2018 року о 10:00 годині.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року по справі № 757/35003/15-к надано дозвіл співробітникам ГУ ДФС у Київській області на проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПСП "Колос" за період з 01.01.2013 року по 30.06.2015 року у зв'язку із здійсненням слідчим управлінням прокуратури Київської області досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42015110110000265 від 22 травня 2015 року за фактом зловживання службовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області службовим становищем за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на виконання даної ухвали видано наказ № 852 від 01.10.2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПСП "Колос".

У період з 05.10.2015 року по 06.11.2015 року, з 20.11.2015 року по 26.11.2015 року Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 05.10.2015 року №№ 385-388, від 20.11.2015 року № 440, від 23.11.2015 року №№ 442-443, відповідно до наказу від 01.10.2015 року № 852 та згідно з п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2015 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 03.12.2015 року № 1594/22-4/30684507 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 302, абз. 2 п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015 року), в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок на загальну суму 6351,39 грн.;

- п.п. 14.1.234, п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 а), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 209.6, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 651488,00 грн.;

- п.п. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині зазначення недостовірних відомостей про суми отриманих доходів нарахованих (сплачених) на користь пайовиків у зв'язку зі смертю за періоди І кв., ІІІ кв., ІV кв. 2013 року, І кв., ІІІ кв., ІV кв. 2014 року та І кв., ІІ кв. 2015 року;

- п. 2.11, п. 3.1, п. 3.4 та п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме проведення по видатковим касовим ордерам (видатковим відомостям) про видачу грошей за оренду земельних ділянок (земельних паїв) фізичним особам, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 26674,11 грн.

На підставі висновків акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкове повідомлення-рішення, а саме:

- форми "Р" від 16.12.2015 року № 0001652204, згідно з яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну суму 7939,24 грн., у т.ч. за основним платежем - 6351,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1587,85 грн.;

- форми "Р" від 16.12.2015 року № 0001662204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 814359,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 651488,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 162871,50 грн.;

- форми "Р" від 16.12.2015 року № 0002531720, згідно з яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.;

- форми "С" від 16.12.2015 року № 0003852203, згідно з яким до позивача на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 26674,11 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 17.03.2016 року № 604/10/10-36-10-01-04 про результати розгляду первинної скарги ПСП "Колос" податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 року № 0001652204, № 0001662204, № 0002531720 та № 0003852203 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 25.05.2016 року № 11455/6/99-99-11-01-02-25 повторну скаргу позивача задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2016 року № 0001652204, № 0002531720 та № 0003852203; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 року № 0001662204 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок отриманого товару від ТОВ "Компанія "Укрпромбудсервіс" та ТОВ "Юмас" із відповідною частиною штрафної санкції.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (далі - Порядок № 1204), якщо за результатами адміністративного оскарження грошове зобов'язання, штрафна (фінансова) санкція (штраф), зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

У той же час, згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 1204 податкові повідомлення-рішення складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного оскарження.

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання.

17 червня 2015 року за вхідним номером № 31 Позивачем від Ірпінської ОДПІ отримано нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму нарахування ПДВ форми "Р" від 14.06.2016 року № 0000012201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 799742,32 грн., у т.ч. за основним платежем - 639794,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 159948,32 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані рішення протиправними, Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, ПСП "Колос" у 2013 - 2014 роках був платником фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП).

01 березня 2013 року листом № 145/10 ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС надано відмову у набутті (підтвердженні) статусу платника ФСП.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі № 810/2630/13-а, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, визнано відмову ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС від 01 березня 2013 року № 145/10 у підтвердженні статусу ФСП ПСП "Колос" протиправною та зобов'язано ДПІ підтвердити статус платника ФСП ПСП "Колос".

У 2014 році статус ПСП "Колос" як платника ФСП підтверджено довідкою Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25 лютого 2014 року № 33/10 (а.с. 46 том 1).

Так, за приписами пункту 308.1 статті 308 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, подають станом на 1 січня поточного року: 1) загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); 2) звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; 3) розрахунок частки сільськогосподарського товаро виробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику; 4) відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Позивачем до ДПІ у Бородянському районі ГУ Міндоходів у Київській області подано наступну податкову звітність:

1) за 2013 рік: 05 березня 2013 року - уточнюючу звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Бородянської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9011132187; 05 березня 2013 року - розрахунок частки сільськогосподарського товаро виробництва за 2012 рік; 06 березня 2013 року - звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Загальцівської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9011347888; 06 березня 2013 року - звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Дружнянської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9011354138; 06 березня 2013 року - загальну звітну податкову декларацію з ФСП щодо всієї площі земельних ділянок, отримання якої підтверджується вхідним штампом податкової інспекції за № 2055.

2) за 2014 рік: 12 лютого 2014 року - розрахунок частки сільськогосподарського товаро виробництва за 2013 рік, отримання якого підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9006045669; 27 квітня 2015 року - уточнюючу звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Бородянської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9081847891; 27 квітня 2015 року - уточнюючу звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Дружнянської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9081874882; 27 квітня 2015 року - уточнюючу звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", що розташовані у межах Загальцівської сільської ради, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9081847900; 28 квітня 2015 року - уточнюючу загальну звітну податкову декларацію з ФСП з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок", щодо всієї площі земельних ділянок, отримання якої підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер звіту 9081850704.

При цьому, ПСП "Колос" задекларовано та перераховано до бюджету суму ФСП у розмірі 20349,60 грн., у тому числі за 2013 рік - 8890,57 грн. (загальна звітна декларація від 06.03.2013 року № 2055) та за 2014 рік - 11459,03 грн. (уточнююча загальна звітна декларація від 28.04.2015 року № 9081850707), що не спростовується відповідачем (стор. 9 акту перевірки).

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено про заниження ПСП "Колос" ФСП, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6351,39 грн. (за 2013 рік - 3569,43 грн. та за 2014 рік - 2781,96 грн.), внаслідок не відображення у податкових деклараціях з фіксованого сільськогосподарського податку площ земельних ділянок (паїв) без наявності договорів оренди (інших документів на право користування), що на думку податкової інспекції, є порушенням п. 302.1 ст. 302, абз. 2 п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що Позивач у періоді, який підлягав перевірці (2013-2014роки), здійснювало господарську діяльність, пов'язану з вирощуванням зернових культур та картоплі; розведення великої рогатої худоби молочних порід та іншу діяльність у сфері сільського господарства та тваринництва.

У періоді з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року ПСП "Колос" було платником фіксованого сільськогосподарського податку у відповідності до приписів чинного на той час Податкового кодексу України.

Задля здійснення господарської діяльності у 2013-2014 роках Позивач використовував земельні ділянки (паї), у тому числі на підставі укладених та належним чином зареєстрованих договорів оренди.

ПСП "Колос" за 2013 рік та 2014 рік було подано відомості про наявні земельні ділянки (паї) (Додатки до декларацій ФСП) загальною площею 2172,1535 га, у тому числі за 2013 рік - 950,9151 га та за 2014 рік - 1221,2384 га.

Згідно з даними бухгалтерського обліку та відповідно до форми державного статистичного спостереження за № 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" позивачем зазначено про фактично користування земельними ділянками (паями) загальною площею 2820 га, у тому числі за 2013рік - 1315 га та за 2014 рік - 1505 га.

Різниця становить всього 647,8465 га, у тому числі за 2013 рік - 364,0849 га, за 2014 рік - 283,7616 га.

Котролюючим органом під часпроведення перевірки встановлено, що у 2013 році було списано у зв'язку з поганими погодними умовами площу посівів озимого жита на 233 га, що підтверджується актом списання від 29 квітня 2013 року, який затверджено управлінням агропромислового розвитку Бородянської РДА 29 квітня 2013 року.

Також, в ході проведення перевірки від управління агропромислового розвитку Бородянської РДА отримано лист від 25 листопада 2015 року за № 453 про підтвердження списання посівів позивачем у 2013 році на площі 233 га.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що площі сільськогосподарських угідь (земельних паїв) без наявності договорів оренди (інших документів на право користування) загальною площею 647,8465 га (за 2013 рік - 364,0849 га, за 2014 рік - 283,7616 га) повинні відображатися у податкових деклараціях з ФСП за 2013-2014 роки та враховуватися при розрахунку та сплаті сум зазначеного податку.

При цьому, згідно з п. 302.1 ст. 302 ПК об'єктом оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Полоденнями статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 202 Земельного кодексу державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державний земельний кадастр" орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Орган державної реєстрації прав одночасно з державною реєстрацією речового права на земельну ділянку надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію, зокрема, про суб'єкта речового права на земельну ділянку і державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельною ділянкою.

Додаток "Відомості про наявність земельних ділянок" до декларацій з ФСП за 2013-2014 роки в обов'язковому порядку потребує зазначення реквізитів укладених договорів оренди (документ, кадастровий номер земельної ділянки, дату укладання, термін дії договору оренди, найменування орендодавця тощо).

Тобто, площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені, або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об'єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

Аналогічну позицію з цього питання Державна фіскальна служба України висвітила на офіційному сайті у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (підрозділ 513.09 у редакції до 01.01.2015 року).

Пунктом 52.6 статті 52 ПК України передбачено, що Державна фіскальна служба України проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів.

За приписами пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0001652204 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0000012201, яке прийнято контролюючим у зв'язку з висновком про заниження податку на додану вартість, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки Відповідачем зазначено про використання підприємством у господарській діяльності земельних ділянок (паїв) без наявності договорів оренди (інших документів на право користування) загальною площею 647,8465 га, у тому числі за 2013 рік - 364,0849 га, за 2014 рік - 283,7616 га.

На думку, податкового органу сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких не оформлені належним чином договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в декларації з позначкою "0121"/ "0122"/ "0123" не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Як наслідок, в ході проведення перевірки встановлено заниження податку на додану вартість по деклараціях, за якими проводяться розрахунки з бюджетом, на загальну суму 639794 грн. та завищення ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника на ідентичну суму.

Таким чином, контролюючим органом фактично перенесено обсяги постачання виробленої сільськогосподарської продукції зі "спец" декларацій з ПДВ до "загальних" пропорційно площі земельних ділянок, які використовуються позивачем на підставі укладених договорів оренди, що є необґрунтованим.

Судом першої інстанції, що після проведення розпаювання земель, які знаходились у володінні КСП АФ "Відродження" працівникам було видано сертифікати на право на земельну ділянку (пай). Після створення ПСП "Колос", яке є правонаступником КСП АФ "Відродження", всі земельні ділянки (паї), які були отримані членами КСП АФ "Відродження", були передані в оренду ПСП "Колос" на підставі договорів оренди земельної ділянки (паю) з 01 лютого 2000 року терміном 7 років.

ПСП "Колос" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва станом на 01.01.2013 року передано в оренду рілля площею 714,5492 га, укладено 304 договорів оренди в межах території селищної ради, з яких 181 договір площею 448,4996 га зареєстровано Бородянським відділом Держземагентства, інші 123 договори площею 266,0496 га зареєстровані Бородянською селищною радою.

З 14 лютого 2013 року укладено 33 договори площею 106,2150 га в межах території Загальцівської сільської ради, які зареєстровані Загальцівською сільською радою та в межах території Дружнянської сільської ради - 49 договорів площею 130,1509 га.

Протягом 2014 року ПСП "Колос" додатково укладено 110 договорів оренди площею 270,3233 га, які зареєстровані Бородянською селищною радою.

Відповідно до акта перевірки загальна площа використання земельних ділянок (паїв) згідно укладених договорів оренди складає 2172,1535 га, у тому числі за 2013 рік - 950,9151 га та за 2014 рік - 1 221,2384 га.

Крім того, контролюючи органом у ході проведення перевірки не враховано те, що Позивачем з орендодавцями укладалися договори оренди земельних ділянок (паїв) за типовою формою.

Пунктами 2.2 укладених договорів передбачено, що їх чинність може бути автоматично продовжена на наступні 7 років, якщо сторони не виявили бажання припинити дії цих Договорів.

Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря, про це зокрема йдеться у ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду".

Відповідно до даних статей, якщо наймач (у даному випадку - ПСП "Колос") продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто, на наступні 7 років.

Тобто, підставою для продовження відносин найму стосовно наймодавця є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму, а стосовно наймача бажання продовжувати відносини найму, висловлюється активними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Також, у ході проведення перевірки, Відповідачем не взято до уваги, що жодних заперечень щодо припинення дії договорів оренди земельних ділянок (паїв) орендодавці не висловлювали, як наслідок, договори оренди земельних ділянок (паїв) вважається поновленими на строк, який був раніше встановлений такими договорами, тобто, на наступні 7 років.

Колегія суддів звертає увагу на те, щоз набуттям чинності з 01 січня 2013 року нової редакції Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про Державний земельний кадастр" процедура реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) суттєво змінилась.

Для укладення договору оренди земельної ділянки (паю) орендодавцю відповідно до Законів потрібно самостійно отримати витяги з Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав для підтвердження відомостей про земельну ділянку і наявності зареєстрованого права на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення таких дій орендодавцю потрібно було б звернутися до управління Держземагенства Бородянського району, щоб отримати інформацію про земельну ділянку (картографічну документацію, координати поворотних точок, охоронні та санітарні зони, експлікацію складу угідь, детальний опис меж, опис суміжних володінь), яка видається у вигляді довідок і виписок з Державного земельного кадастру, а потім - до Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, годинами сидіти у чергах, щоб написати заяви про отримання витягів, і, як правило, протягом місяця чекати отримання відповідних документів.

Позивач пояснив, що більша частина орендодавців (пайовиків) - це пенсіонери (люди похилого віку), які не змозі займатися оформленням вказаних документів та сплачувати кошти за отримання витягів, довідок, у зв'язку з чим вони категорично відмовляються оформлювати документи та укладати договори оренди земельних ділянок (паїв) в письмові формі, проте, проти обробітки земельних ділянок (паїв) не заперечують.

У той же час, Позивач своєчасно та у повному обсязі перераховує орендну плату орендодавцям за користування земельними ділянками (паями) з відповідним утриманням та перерахуванням до бюджетів податку з доходів фізичних осіб та військового збору на підставі письмових заяв орендодавців.

Нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі, що не спростовується Відповідачем.

Відносно посилання контролючого органу про те, що підприємство повинно було відображати вартість реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках (паях), які не були ні власними, ні орендованими, в загальних податкових деклараціях з ПДВ, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п. 209.7 ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної п. 209.17 ст. 209 ПК України.

При цьому, згідно з п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.п. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 ПК України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відтак, Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

За таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаро виробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Пунктом 308.4 статті 308 ПК України визначено, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаро виробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України, як наслідок, вартість реалізації такої продукції повинна відображатися у податкових деклараціях з ПДВ щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Крім цього, єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість є недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів.

Також, положення податкового законодавства не дають будь-яких підстав для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана товаровиробником на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Відповідачем не доказано факту порушення позивачем п.п. 14.1.234, п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, п. 209.6, п. 209.15 ст. 209 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 639794 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0000012201 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0002531720, яке прийнято контролюючим органому зв'язку із зазначенням недостовірних відомостей про суми отриманих доходів, нарахованих на користь пайовиків, колегія суддів зазначає таке.

Контролюючим органом а акті перевірки зазначено про поодинокі випадки відображення в податковому розрахунку форми № 1-ДФ померлих пайовиків, яким нараховано та виплачена орендна плата за пай. Дані суми фактично отримували спадкоємці, які на момент смерті не вступили в право спадщини, але податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримувався та сплачувався у повному обсязі.

Перевіркою порядку подання до Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ встановлено порушення п.п.б) п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми отриманих доходів нарахованих (сплачених) на користь пайовиків у зв'язку зі смертю за І, ІІІ-ІV квартали 2013 року, І, ІІІ-ІV квартали 2014 року та І-ІІ квартали 2015 року.

Так, відповідно до п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Ірпінською ОДПІ застосовано до ПСП "Колос" штраф у розмірі 510 грн. за відображення у податковому розрахунку № 1-ДФ ідентифікаційних номерів пайовиків, які вже закриті у відповідному Реєстрі у зв'язку зі смертю останніх згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Як зазначив Позивач, при нарахуванні та виплати орендної плати за паї протягом 2013-2014 років ПСП "Колос" не мало інформації про те, що податкові номери орендодавців закриті у зв'язку з повідомленням про смерть.

При цьому, нараховані та виплачені суми орендної плати відображені у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за ознакою доходу "106", при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано та сплачено до бюджету у повному обсязі.

За приписами п.п. 70.16.4 п. 70.16 ст. 70 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема, органи державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у листі Державної фіскальної служби України від 10.11.2015 року № 23958/6/99-99-17-02-01-15 зазначено, якщо податковий агент у період, коли померла фізична особа, відобразив дані суми в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ, то контролюючим органом надсилається повідомлення, що податковий номер фізичної особи закрито у зв'язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС. Проте, штрафні санкції передбачені п. 119.2 ст. 119 ПК України, в цьому випадку до податкового агента застосовуватись не будуть (а.с. 91 том 3).

Між тим, ПСП "Колос" не отримувалися повідомлення контролюючого органу, що податковий номер фізичної особи закрито у зв'язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС.

Разом з тим, Відповідач не надав суду будь-яких належних доказів на спростування таких доводів позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до Позивача штрафних санкцій у відповідності до п. 119.2 ст. 119 ПК України на суму 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 16.12.2015 року № 0002531720 є протиправним, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0003852203, яке прийнято податковим органом у зв'язку з висновком про порушення Позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, колегія суддів зазначає таке.

Контролюючий орган дійшов до висновку про виплату готівкових коштів без документального оформлення видаткового касового ордеру, за що застосовано фінансову санкцію у розмірі виплачених готівкових коштів.

На думку податкового органу, виписані Позивачем видаткові касові ордери оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що виплата орендної плати за земельні ділянки (паї) здійснювалось ПСП "Колос" готівковими коштами відповідно до видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей з відповідним відображенням останніх у касових книгах підприємства.

Перевіркою встановлено, що в окремих випадках ПСП "Колос" видавало готівкові кошти фізичним особам - орендодавцям, за оренду земельних ділянок (паїв), які на день видачі коштів були померлими та, відповідно, не могли фактично отримувати вказані в документах підприємства кошти.

Абзацом 2 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення № 637) визначено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення касової дисципліни Відповідачем застосовано до ПСП "Колос" штрафні санкції у розмірі сплачених коштів згідно абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами та доповненнями), яким передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом не встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та/або видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше отриманих коштів.

Отже, суд першої інстанції правильно вважає, що застосування штрафних фінансових санкцій у даному випадку та на підставі вказаної норми є незаконним та необґрунтованим, з чим погоджується колегія суддів

Також, судом першої інстанції встановлено, що Державною фіскальною службою України на офіційному сайті у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі з вказаного питання зазначено, що відповідно до п.п. 7.24 п. 7 Положення № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

У випадку встановлення факту перевищення ліміту залишку готівки в касі до платника податків застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Крім цього, за своєю суттю передбачена ст. 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Так, згідно з статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Положеннями статті 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Так, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавством встановлено граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, наведена норма фактично наведена норма містить два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки.

У свою чергу, другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

З наведених правових норм випливає, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Як свідчить таблиця акту перевірки (стор.41-42), відповідачем застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу, по-перше, за порушення, яке ПСП "Колос" не допускало, по-друге, з порушенням встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16 грудня 2015 року № 0003852203 штраф є адміністративно-господарською санкцією, який мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0003852203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 29.11.2018 року.