Рішення

від 17.05.2024 по справі 740/8008/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/8008/23

Провадження № 2/740/335/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, як орган опіки та піклування, про встановлення факту виховання неповнолітньої дитини та встановлення місця проживання,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив встановити факт виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним - ОСОБА_1 та встановити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поряд з ним. В обґрунтування позову посилається на те, що 14.06.2002 він зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листопада 2021 року вони з відповідачем не проживають разом. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.08.2023 шлюб між ними розірвано. Він виховує та утримує дочку самостійно, дочка проживає з ним, навчається у Вертіївському ліцеї. Відповідач тривалий час проживає окремо від нього та дочки у м.Ніжині.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.12.2023 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в заяві від 04.03.2024 підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу без його участі, зазначив, що дочка проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні. Мати проживає окремо, участі у вихованні не приймає.

Відповідач ОСОБА_2 судове засідання не з`явилася, у заяві від 04.03.2024 просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає та просить задовольнити.

Представник третьої особи у заяві від 23.04.2024 просить розглянути справу у відсутності представника за наявними доказами та правом дитини вільно обирати собі місце проживання.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2007 вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками її є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - сторони по справі (а.с.14).

Відповідно до витягу з реєстру Вертіївської територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно довідки Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №376/11-19 від 05.07.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним зареєстрована дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

З довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг» №06-10/2487 від 13.12.2023 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Відповідно до довідки від 11.07.2023 № 245 виданої директором Вертіївського ліцею Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_3 дійсно навчається у 10 класі цього закладу (а.с.7).

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 12.10.2023 про проведення обстеження житлово -побутових умов надано акт обстеження умов проживання від 12.10.2023, відповідно до якого комісією у складі заступника сільського голови Костюк О.І. , начальника служби у справах дітей Гаєвої В.В. , фахівця із соціальної роботи Мороз Н.В. проведено обстеження умов проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання в чотирикімнатному будинку задовільні, кімнати об лаштовані необхідними меблями та побутовою технікою, утримується чистота та порядок. Є все необхідне, зокрема запас продуктів харчування та твердого палива. Для дитини облаштована окрема кімната в якій є все необхідне Сім`я складається з двох осіб: батька ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 , які проживають та зареєстровані за зазначеною (а.с.29).

Так, заявник просив суд встановити факт, а саме, що він виховує неповнолітню дочку.

Частина 1 ст.16 ЦК України гарантує кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України (СК України) - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 5 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 151 СК визначено права батьків щодо виховання дитини.

Стаття 154 СК України закріплює перелік прав батьків по захисту дитини, а саме: батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Згідно зі ч. 1, 2, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Досліджені судом докази свідчать про те, що позивач самостійно виховує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати неповнолітньої ОСОБА_3 проживає окремо від дочки та фактично самоусунулася від її вихованні та утримання.

За таких обставин, з урахуванням заяви органу опіки та піклування Вертіївської сільської ради та акту обстеження умов проживання щодо ухвалення рішення в найкращих інтересах неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту виховання ним неповнолітньої дочки.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

За змістом ст.6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

За змістом ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В силу ч.1 та 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З письмових пояснень представника виконавчого комітету Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, як органу опіки та піклування, від 02.01.2024 вбачається, що відповідно до ч.3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України. фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. Вказана норма ст.160 СК України узгоджується з положеннями ст. 29 ЦК України. Оскільки місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, прийняття рішення органом опіки та піклування щодо визначення місця проживання з батьком неповнолітньої дитини, яка з ним проживає є безпідставним (а.с.24).

З матеріалів справи вбачається, що місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено за згодою її батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як це передбачено ч.1 ст.160 СК України.

Такий факт не оспорювався жодним з учасників справи, спірні питання між батьками також не виникають. Обидва погодилися на те, що дочка буде проживати та перебувати на утриманні батька.

Між тим, позивач просив суд встановити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поряд з ним.

За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст.124 Конституції України та ст.15 ЦК України закріплено: юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Сімейним кодексом України врегульовано процедуру визначення місця проживання дитини державними органами (зокрема судом) лише в разі наявності спору між батьками.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанова ВС від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивач посилається на наявність спору щодо місця проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за їхнім зареєстрованим місцем проживання.

Суд встановив, що дитина проживає разом з батьком, який піклується про неї, забезпечує її всіма необхідними умовами для виховання, розвитку і навчання.

У даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини з яким дочка фактично проживає і від якого мати дитини не вимагає змінити її місця проживання.

Відповідач подала заяву до суду, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позову, що свідчить про те, що дитина залишилася проживати разом із батьком за її згоди.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчиняє дії, які б свідчили про порушення прав позивача, не визнає чи оспорює право дитини проживати разом з батьком, оскільки добровільно залишила дитину з батьком.

Той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір і вказані обставини підлягають перевірці судом.

Судом встановлено, що за згодою матері та за бажанням самої дочки, якій виповнилося шістнадцять років, дитина проживає з батьком, у зв`язку із чим, суд не вбачає спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини.

Тому, за відсутності між сторонами спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами не існує спору, дитина з після розірвання шлюбі між батьками залишилась проживати із батьком й після досягнення чотирнадцяти років залишилася проживати з ним за власною волею без примусу. Нормами ст. ст.141, 160, 161 СК України не передбачено прав позивача визначати місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Тобто у позивача відсутнє право визначати місце проживання такої дитини, відповідно він не має порушеного права. Більше того між сторонами немає спору, щодо визначення місця проживання дитини, адже відповідачка не має заперечень щодо проживання сина із батьком.

Установивши, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Слід зазначити, що суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Крім того, визнання позову суперечить вимогам закону, зокрема, приписам ст. 29 ЦК України, ст.ст. 160, 161 СК України, згідно з якими питання визначення місця проживання з одним із батьків може вирішуватись щодо дитини, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньої дитини), та відповідати інтересам неповнолітнього, який сам має визначати своє місце проживання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі №592/7624/22.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 83, 141, 247, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Встановити факт виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04414313, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, с.Вертіївка, вул.Миру, 126.

Суддя Т.О. Гагаріна