Постанова

від 14.05.2024 по справі 728/282/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 травня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/282/24

Головуючий у першій інстанції Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/739/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі Бахмацька міська рада Чернігівської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року (проголошена о 12:49) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного за результатами земельних торгів,-

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.03.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області, ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного за результатами земельних торгів, закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, як таку, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бахмацького районного суду Чернігівської області як фізична особа, оскільки вважає, що передача в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , порушує її права як власника нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 292,3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 .

Зазначає, що право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстроване за нею як фізичною особою, договір оренди земельної ділянки від 16.01.2020 за цією адресою, укладений Бахмацькою міською радою з громадянкою ОСОБА_1 до 16.01.2025.

Посилається на правові позиції, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10647/18 від 07.07.2020, у справі № 916/2084/17 від 08.10.2019.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, тому позов ОСОБА_1 , яка має статус ФОП та використовує торгівельний об`єкт - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельні ділянки, на яких він розміщений, для здійснення підприємницької діяльності, до Бахмацької міської ради та ФОП ОСОБА_2 , згідно з положеннями ст. 4, 20 ГПК України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтуються на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бахмацької міської ради та ФОП ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420310100:00:011:0121, укладений 23.10.2023 Бахмацькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 за результатами земельних торгів № LRE001-UA-20230906-66706, що відбулись 12.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 292,3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8953792 від 05.09.2013. Земельна ділянка площею 0,018 га, кадастровий номер 7420310100:00:004:0835, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за цією ж адресою, передана їй Бахмацькою міською радою в оренду до 16.01.2025.

Зазначала, що вона також є власницею земельної ділянки площею 0,0104 га з кадастровим номером 7420310100:00:004:0215, що призначена для комерційного використання та розташована по АДРЕСА_1 , яка набута нею за договором купівлі-продажу від 24.05.2002, та на яку 31.03.2003 Бахмацькою міською радою виданий державний акт на право власності серії ЧН 048985.

Указувала, що рішенням Бахмацької міської ради від 30.06.2023 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, право оренди якої було набуте на земельних торгах у АДРЕСА_1 загальною площею 0,0010 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗД 03.07), кадастровий номер 7420310100:00:011:0121, та передано земельну ділянку у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади. У пояснювальній записці до цього проекту землеустрою зазначено, що на момент його складання проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості), при цьому встановлено: земельна ділянка забудована. Заявою представника власника земельної ділянки від 18.05.2023-1 міський голова Бахмацької міської ради просив не закріплювати межі земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка, виходячи з того, що межові знаки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , співпадають в натурі зі штучними лінійними спорудами (парканом).

12.10.2023 відбулися земельні торги № LRE001-UA-20230906-66706 з продажу права оренди земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 7420310100:00:011:0121, площею 0,0010 га, місце розташування АДРЕСА_2 , переможцем яких став ФОП ОСОБА_2 . За результатами торгів 23.10.2023 з застосуванням електронного цифрового підпису між відповідачами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. У п. 3 цього договору вказано, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури.

Позивачка зазначала, що в інформації про лот, яка розміщена на сайті «Prozorro продажі», відсутня інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; адреса земельної ділянки зазначена не повністю (вказана тільки вулиця та населений пункт), тобто відсутня конкретна поштова адреса розташування земельної ділянки, яка вказана в проекті землеустрою.

Уважала, що продаж Бахмацькою міською радою права оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне їй нерухоме майно та укладення договору оренди з іншою особою є порушенням її права на отримання цієї земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, гарантованого ст. 13 Земельного кодексу України.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.03.2000, видами економічної діяльності є:

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний),

77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку,

93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг,

68.20 Надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна,

56.30 Обслуговування напоями,

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами,

01.61 допоміжна діяльність у рослинництві,

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазином (а.с. 67-68).

Із укладеного 24.05.2002 між Бахмацькою міською радою та ПП ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений державним нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори Охрімець Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1555, вбачається, що його предметом є земельна ділянка загальною площею 0,0104 га відповідно до плану земельної ділянки розміщена на землях, що знаходяться у віданні Бахмацької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , надана для несільськогосподарського призначення, для здійснення підприємницької діяльності, комерційного використання, розташування магазину (а.с. 12-13).

31.03.2003 ПП ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2002 № 2-1555 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 048985 площею 0,0104 га, кадастровий номер 7420310100:00:004:0215, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки для комерційного використання, відомості про реєстрацію цієї земельної ділянки внесені до ДЗК (а.с. 14-16).

Згідно зі свідоцтвом про право власності індексний номер 8953792 від 05.09.2013, що видано державним реєстратором реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області Баришевською Т.Ф., ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 292,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

16.01.2020 між Бахмацькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування магазину (код 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) з кадастровим номером 7420310200:00:004:0835, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0180 га, строком на 5 років із датою закінчення строку дії договору 16.01.2025. У п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля (а.с. 23-25).

Відповідно до протоколу про результати земельних торгів № LRE001-UA-20230906-66706 від 12.10.2023, склад лота: продаж права оренди земельної ділянки, оренда земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7420310100:00:011:0121, площею 0.0010 га, місце розташування АДРЕСА_2 , переможцем торгів визнано ФОП ОСОБА_2 . Учасником торгів, у тому числі була ОСОБА_1 (а.с. 40).

23.10.2023 між Бахмацькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 7420310100:00:011:0121, загальною площею 0,0010 га, зазначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури, договір укладено на 5 (п`ять) років (а.с. 42-44).

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20 ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Разом з тим, положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) від 07 серпня 2019 року, у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) від 09 листопада 2021 року, у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21) від 23 листопада 2021 року, у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) від 23 листопада 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 916/385/19 від 25.02.2020, Верховний Суд в постанові у справі № 335/5044/21 від 12 січня 2022 року.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного за результатами земельних торгів між Бахмацькою міською радою Чернігівської області та ФОП ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, власником нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , останньою ініційовано спір через порушення, на її думку, права як власника магазину, на отримання спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, а відтак спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

За приписами статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина 1 статті 320 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 ЦК України).

Частиною 3 статті 128 ГК України визначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 904/10132/17 від 15 травня 2019 року, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Між тим, у справі що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП з 27.03.2000 і з цього часу вказаний статус не припинено. Основним видом діяльності є 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 є магазином «Саша», який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7420310100:00:004:0215.

Ураховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, з огляду на те, що позивачка є суб`єктом господарської діяльності, власником магазину, а спір, що виник, стосується її інтересів саме як підприємця, а не фізичної особи.

За таких обставин, не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звернулась до суду як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, оскільки має інтерес, як суб`єкт господарської діяльності.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10647/18 від 07.07.2020, у справі № 916/2084/17 від 08.10.2019 не є слушними, з огляду на те, що фактичні обставини у вказаних справах та у справі, що переглядається, не є тотожними.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.03.2024 залишенню без змін, оскільки вона постановлена судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2024 року.

Головую О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко