Рішення

від 15.05.2024 по справі 357/310/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/310/24

Провадження № 2/357/1288/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та вилучення і повернення об`єкту лізингу, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024року позивачтовариство з обмеженою відповідальністю «Май-Авто» звернулося до Білоцерківськогоміськрайонного суду Київськоїобласті з позовноюзаявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та вилучення і повернення об`єкту лізингу, мативуючи тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Май-Авто» (надалі - Лізингодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Лізингоодержувач/Відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 66 від 05.11.2021 (надалі - Договір фінансового лізингу).Відповідно до п. 1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу Лізингодавець на підставі замовлення Лізингоодержувача зобов`язався придбати та передати Лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування вживаний транспортний засіб (надалі - Об`єкт лізингу) на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіків платежів сплачувати на користь Лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим Договором.Свої зобов`язання Лізингодавець/Позивач виконав в повному обсязі, а саме придбав та передав у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу/Відповідачачу Об`єкт лізингу, а саме: автомобіль «BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2021 року.Вказаний об`єкт лізингу належить Лізингодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданий органом ТСЦ 1841 від 05.11 2021 р. Відповідач оплатив перший лізинговий платіж та сплачував лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі, але з серпня 2022 року припинив виконувати свої зобов`язання за договором фінансового лізингу, продовжуючи незаконно експлуатувати об`єкт лізингу на безоплатній основі до сьогодні. У зв`язку з порушенням умов договору фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а саме прострочення платежів більше ніж на 60 днів, 28 липня 2023 року відповідно до умов договору та норм закону, позивач направив відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (вих. № 3 від 28.07.2023 року). З 07 серпня 2023 року Договір фінансового лізингу № 66 від 05.11.2021 року, розірваний ( припинена дія ). Враховуючи наведене, об`єкт лізингу транспортний засіб марки«BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ,має бути повернутим відповідачем позивачу разом із документами та приналежностями отриманими відповідно до Акту приймання-передачі протягом трьох днів з дня розірвання договору, тобто у строк до 10 серпня 2023 року. Однак, на момент подання позовної заяви, договір є розірваним, а заборгованість за договором та об`єкт лізингу відповідачем позивачу не повернуті. Згідно Графіку платежів, заборгованість зі сплати лізмнгових платежів, термін сплати яких настав на дату розірвання договору склвадає 131 706 грн. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом. Тому, просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Май-Авто» заборгованість за договором фінансового лізингу від 05.11.2021 року за № 66 в розмірі 131 706 гривень, вилучити у ОСОБА_1 та повернути ТОВ «Май-Авто» об`єкт лізингу, а саме транспортний засіб марки«BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 та вирішити питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат у справі ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а.с. 42) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

12 січня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 46).

16 лютого 2024 року за вх. № 9049 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а.с. 47).

Згідно отриманої інформації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.08.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 19 лютого 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Май-Авто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та вилучення і повернення об`єкту лізингу. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 22.03.2024 року (а.с. 48-49).

22 березня 2024 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2024 року ( а. с. 55 ) у зв`язку із заявою відповідача ОСОБА_1 ( а. с. 52, 53 ), неможливістю прибуття на розгляд справи через перебування у цей день у відрядженні.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року здійснено зміну назви з ТОВ «Май-Авто» на ТОВ «Драйв Лізинг» ( а. с. 80-82 ).

15 травня 2024 року позивач в судове засідання не з`явився, 15.05.2024 року за вх. № 26987 судом від директора ТОВ «Драйв Лізинг» Рубан О.В. отримано клопотання, в якому зазначав, що у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, розгляд якої призначено на 16:30 годину 15 травня 2024 року, просив розглянути зазначену справу без присутності представника ТОВ «Драйв Лізинг» на підставі наявних документів у справі. Позивач свої вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує ( а. с. 88, 89 ).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання вдруге не з`явився, повторно направив до суду заяву, отримана судом 10.05.2024 року за вх. № 26098про відкладення розгляду справи, яка призначена на 15.05.2024 року о 16:30 год. в залі суду № 2 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з неможливістю прибуття на розгляд справи через перебування у цей день у відрядженні ( а. с. 85, 86 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, позивач скористувався своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 211 ЦПК України.

Водночас, відповідач не скористувався вимогами ст. 211 ЦПК України, навпаки происввідкласти розгляд спрваи.

Однак, вищевказаная заява відповідача про відкладення розгляду справи не може бути прийнята до уваги та врахована судом, оскільки до неї з боку відповідача не було долучено жодного належного та допустимого доказу неможливості прибуття останнього в судове засідання через перебування у цей день у відрядженні, про що зазначено у заяві.

Крім того, суд звертає увагу, що з аналогічною заявою ( а. с. 53 ) відповідач вже звертався до суду, в якій просив відкласти розгляд справи, призначений судом на 22.03.2024 року, яке було судом задоволено.

Направлення повторної аналогічної заяви без належних доказів неможливості прибуття відповдіача в судове засідання, судом розцінюється, як зловживання своїми правами та зятягування розгляду справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається ( ч. 1 ст. 44 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як зазначено вище, відкриття провадження у даній справі мале місце 19.02.2024 року.

До того ж, сторона відповідача не була позбавлена можливості скористуватися своїм правом та надати відзив на позовну заяву, виклавши свою позицію стосовно позовних вимог позивача, з боку відповідача вказаного не було вчинено.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею ( ч. 1 ст. 223 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повторно не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим без поважних причин.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи не з`явилися в судове засіданні, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки визнані судом не поважними та з боку останнього не надано відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Май-Авто» та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу № 66 від 05.11.2021 року (а. с. 7-15).

Відповідно до Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець на підставі замовлення Лізингоодержувача зобов`язався придбати та передати Лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування вживаний транспортний засіб (надалі - Об`єкт лізингу) на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіків платежів сплачувати на користь Лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим Договором.

Лізингоодержувач самостійно на свій власний розсуд та ризик обирає вживаний автомобіль, номер кузова, найменування, марка, модель, рік випуску та інші характеристики та необхідні властивості визначаються Лізингоодержувачем особисто ( п. 1.1. Договору ).

Згідно п. 1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування обраний та замовлений Лізингоодержувачем вживаний автомобіль, номер кузова, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєвиумовикористування якого зазначаються в Договорі, а Лізингоодержувачзогбов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупом вартості визначеною у Договорі.

Лізингоодержувачу надається право користуватьсяОб`єктом лізингу на строк, вказаний у Договорі. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами Акту прийому-передачіцОб`єкту лізингу, але в будь-якому рані не може бути менше одного року ( п. 1.3 Договору ).

Приймання лізингоодержувачем об`єкту лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкту лізингу. Якщо у Акті прийому-передачі немає заперечень з боку лизингоодержувача, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятим лізингоодержувачем у належному стані та у відповідності до вимог останнього (п. 3.4. Загальних умов договору фінансового лізингу).

Згідно до умов п. 11.4, 11.4.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір ( відмовитися від Договору ) та вилучити Об`єкт лізингу коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж ( частково або повністю ) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 60 днів з дня настання строку платежу.

Як вбачається з п. 11.6. Загальних умов договору фінансового лізингу, при настанні будь-якої обставини, передбаченої п. 11.4.1. - 11.4.6., лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) із зазначенням дати розірвання Договору та дати і місця повернення об`єкту лізингу Лизингодавцю. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого у повідомленні, повернути об`єкт лізингу за адресою, визнаною у повідомленні. Повернення/вилучення об`єкту лізингу оформляється підписанням сторонами Акту повернення об`єкту лізингу або підписанням Акту вилучення об`єкту лізингу комісією у складі уповноважених осіб лізингодавця, в якому зазначаються фактичні показники пробігу об`єкту лізингу та всі дефекти.

Пунктом 11.8. Загальних умов договору фінансового лізингу передбачено, що датою розірвання Договору фінансового лізингу є дата вказана у відповідному повідомленні про відмову від договору.

Пунктом п.13.1. Загальних умов Договору Сторонами погоджено механізм направлення одна-одній будь-яких листів та визначено, що будь-яке повідомлення, направлене Лізингодавцем на поштову адресу Лізингоодержувача, визначену в Договорі, вважається доставленим через 5 (п`ять) робочих днів з дня, наступного за днем його направлення, що підтверджується квитанцією (фіскальним чеком) поштової установи та/або кур`єрської служби доставки.

На виконання вищезазначених пунктів Договору, лізенгоодержувач самостійно обрав автомобіль з наступними характеристиками: марки модель «BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , пробіг 243 000 км, об`єм двигуна 1995 см3, вартість 274 575 грн, та перевірив стан, комплектність, супровідні документи, інші якості, на відповідність своїм інтересам, після чого надав лізингодавцю інструкцію його придбати.

За результатами чого між сторонами договору було підписано Додаток №1 до Загальних умов Договору фінансового лізингу від 05.11.2021 року - Акт прийому-передачі об`єкту лізингу (а.с. 16).

Підписанням цього Акту лізингоодержувач підтвердив, що не має жодних претензій до лізингодавця щодо ціни, комплектації та комплектності автомобіля, супровідних документів до автомобіля, а також процедури, порядку та строків передачі автомобіля, і вважає надані ним інструкції про придбання автомобіля повністю та належним чином виконаними Лізингодавцем.

Таким чином, свої зобов`язання Лізингодавець виконав в повному обсязі, а саме придбав та передав у фінансовий лізингЛізингоодержувачуОб`єкт лізингу, а саме: автомобіль «BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Вказаний об`єкт лізингу належить Лізингодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданий органом ТСЦ 1841 від 05.11 2021 р. ( а. с. 25 ).

Отже, вказаний Об`єкт лізингу був переданий відповідачу у платне володіння та користування.

Додано Додаток № 2 до Договору про фінансовий лізинг № 66 від 05.11.2021 року Графік платежів ( а. с. 17-20 ).

Встановлено, що у зв`язку з порушенням умов договору фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а саме прострочення платежів більше ніж на 60 днів, 28 липня 2023 року за вих. № 3 відповідно до умов договору та норм закону, позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року(а.с.21).

У вказаному повідомлення зазначено про необхідність сплати заборгованість за договором фінансового лізингу, повернути об`єкт лізингу протягом трьох днів з дня розірвання договору та про те, що Договір фінансового лізингу № 66 від 105 листопада 2021 року вважатиметься розірваним на сьомий робочий день з дня надіслання цього повідомлення на поштову адресу, зазначену в договорі, що розривається.

Повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу було направлено на адресу Лізингоодержувача, що вказана в Договорі лізингу, цінним листом з описом та повідомленням про вручення ( а. с. 22 ).

Тож, з 07 серпня 2023 року Договір фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року розірваний.

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки від 11.09.2023 року за вих. № 15/н, станом на 11.09.2023 року ОСОБА_1 має не погашену заборгованість перед ТОВ «Май-Авто» за договором фінансового лізингу № 66 від 05.11.2021 року у загальному розмірі 131 706 грн. ( а. с. 23 ).

Відповідно до складеного 10.08.2023 року Акту, комісією встановлено, що станом на 10.08.2023 року Об`єкт лізингу: автомобіль автомобіль«BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , Лізингодавцю добровільно не повернуто ( а. с. 24 ).

Встановлено, що змінено найменування ТОВ «Май-Авто» на ТОВ «Драйв Лізинг», що підтверджується рішенням № 08/03/24 Єдиного учасника ТОВ «Май-Авто» та Випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а. с. 61-62, 63-64 ).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу, вилучити та повернути транспортний засіб.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Спірні правовідносини, ураховуючи дату укладання сторонами справи Договору фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року, урегульовані нормамиЦК УкраїнитаЗакону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 року №1201, який набрав законної сили 13.06.2021 року.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше і встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмо форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважаєте таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомого телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважаєте таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4частини першоїстатті 5 цього Закону(стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Таким чином, судом встановлено обставини укладення 05.11.2021 року між сторонами по справі Договору фінансового лізингу № 66 у письмовій формі, без нотаріального засвідчення, оскільки, що відповідачем не спростовано, ним відповідної вимоги не пред`являлося, що узгоджується з положенням ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Більше того суд зважає, що факт підписання відповідачем вказаного вище документа останнім не оспорювався та не спростований.

За таких обставин, судом встановлено, що між ТОВ «Май-Авто» та відповідачем ОСОБА_1 виникли договірні відносини фінансового лізингу, оскільки між ними було укладено відповідний Договір.

На переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсним у суду відсутні, зустрічний позов стороною відповідача не заявлено.

Статтею 14 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачено, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:

1) найменування та опис об`єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об`єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об`єкта;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу;

3) строк передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;

4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу;

5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов`язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об`єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;

6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об`єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов`язаної здійснити страхування.

Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Із метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо, лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Як встановлено судом, сторонами справи укладено Договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач отримав як об`єкт фінансового лізингу відповідний транспортний засіб на строк 60 місяці з моменту підписання Акту прийому передачі об`єкта лізингу та обов`язком сплати за визначеним Графіком лізингових платежів.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 після отримання об`єкта фінансового лізингу порушив графік внесення лізингових платежів.

Відповідно до частини 4 та 5статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Вказана норма (ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг»), узгоджується з положенням п. 11.4., 11.4.1. Загальних умов договору фінансового лізингу обумовлених сторонами по справі.

Вказане кореспондується з положенням ч. 7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», зміст якого визначає, що лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг"лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу.

Як встановлено судом, позивач 28 липня 2023 року року надіслав відповідачу ОСОБА_1 . Повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу з вимогою сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу та повернути об`єкт лізингу у зазначені строки.

У визначений позивачем в повідомленні строк та на час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не сплатив заборгованість за договором фінансового лізингу та не повернув позивачу об`єкт фінансового лізингу.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту з підстав, визначених пунктом 3 частини 1статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким надано право лізингодавцювідмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови та вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу.

Станом на дату звернення з даним позовом, сума несплаченої вартості отриманого відповідачем за умовами договору фінансового лізингу об`єкта лізингу становить 131 706 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою.

При цьому суд зауважує, що на день розгляду справи відповідачем не спростований розрахунок несплачених лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта лізингу та власних розрахунків з даного приводу останнім не надано, а тому розрахунок позивача судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача лізингових платежі за Договором фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року у розмірі 131 706 гривень.

Щодо заявленої позивачем вимоги в частині вилучення та повернення від ОСОБА_1 на користь позивача об`єкту лізингу, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з п. 11.6. Загальних умов договору фінансового лізингу, при настанні будь-якої обставини, передбаченої п.п. 11.4.1. - 11.4.6. п. 11.4., лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) із зазначенням дати розірвання Договору та дати і місця повернення об`єкту лізингу Лизингодавцю. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого у повідомленні, повернути об`єкт лізингу за адресою, визнаною у повідомленні. Повернення/вилучення об`єкту лізингу оформляється підписанням сторонами Акту повернення об`єкту лізингу або підписанням Акту вилучення об`єкту лізингу комісією у складі уповноважених осіб лізингодавця, в якому зазначаються фактичні показники пробігу об`єкту лізингу та всі дефекти.

Як вже встановлено судом, позивачем у встановленому сторонами порядку було повідомлено відповідача щодо його обов`язку повернути протягом трьох днів з дня розірвання Договору об`єкт лізингу, надавши документи та приналежності до нього за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку свої зобов`язання щодо повернення об`єкту лізингу за відповідним Договором, не виконав та транспортний засіб «BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , лізингодавцю не повернув.

Свідченням чого є відповідний Акт про неповернення лізингоодержувачем об`єкту лізину від 10 серпня 2023 року, складений комісією ТОВ «Май-Авто» у складі: ОСОБА_2 - директора, ОСОБА_3 - менеджера з фін. економічної безпеки та ОСОБА_4 - головного бухгалтера (а.с. 24).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18 роз`яснено, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (п. 9.12).

Також, в п.26 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Враховуючи, що на час розгляду справи Договір фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року, є розірваним, то лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався за вказаним договором та продовжує експлуатувати і нині, що фактично останнім не спростовано.

При цьому, оскільки відповідачем не вчинено будь-яких дій щодо добровільного повернення вказаного об`єкту лізингу позивачу, то такий підлягає примусовому вилученню у відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та вилучення і повернення об`єкту лізингу є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати у сумі 5 368,00 гривень, які документально підтверджені наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 11.09.2023 року за № 1940 (а. с. 6).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 5 368,00 гривень.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16,203, 205, 207, 509, 530, 612, 629, 316, 317, 319, 321, 1212Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 131, 141, 187, 211, 223, 247, 263-265, 273-275, 280-289 ЦПК України, Законом України «Про фінансовий лізинг»,п. 26 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»,п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір» , суд,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та вилучення і повернення об`єкту лізингу, -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» суму заборгованості за Договором фінансового лізингу № 66 від 05 листопада 2021 року в розмірі 131 706 ( сто тридцять одна тисяча сімсот шість ) гривень.

Вилучити у ОСОБА_1 об`єкт лізингу транспортний засіб марки«BMW 318і», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 та передати власнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисячі триста шістдесят вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйв Лізинг» ( адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-Б, ЄДРПОУ: 44214744 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне заочне судове рішення складено 15 травня 2024 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов