Постанова

від 14.05.2024 по справі 461/903/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/903/24 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В.

Провадження № 22-ц/811/589/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року в складі судді Кітова О.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Либідь", Львівської філії Кредитної спілки "Либідь" про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення інфляційних втрат, упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання,-

встановив:

30.01.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КС «Либідь», Львівської філії КС «Либідь» про відшкодування збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, а також моральної шкоди у зв`язку з цим.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про відшкодування шкоди передано до Голосіївського району міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , з такою не погоджується, вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує його процесуальні права.

Покликаючись на роз`яснення надані у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», зазначає, що до відносин, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема, належать відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Вважає, що дана цивільна справа підсудна Галицькому районному суду м. Львова, оскільки грошові кошти у касу спілки внесені за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертає увагу на практику Львівського апеляційного суду, яка висловлена у відповідних постановах, які перебувають у законній силі.

Також зазначає, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням (ч. 7 ст. 28 ЦПК України), при цьому, Львівська філія Кредитної спілки "Либідь" зареєстрована та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративним поділом належить до Галицького району м. Львова.

Просить скасувати ухвалу Галицького районногосуду м.Львова від02лютого 2024рокута направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК Українисудове засідання не проводиться.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті (ст. 23 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що позивачем заявлені вимоги лише до Кредитної спілки «Либідь» щодо відшкодування матеріальної шкоди, стягнення інфляційних витрат та упущеної вигоди, при цьому, місцезнаходженням спілки є АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Голосіївського району м. Києва, тому справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова.

Крім цього, суд вказав, що порушення правил підсудності призводить до того, що особа позбавляється можливості розгляду її справи саме в уповноваженому суді як «суді, встановленому законом», що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є підставою для скасування рішення суду в цивільній справі, внаслідок чого нівелюється вся діяльність суду першої інстанції в цивільній справі.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду.

Так, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.Позивачами івідповідачами можутьбути фізичніі юридичніособи,а такождержава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, у позовній заяві визначив відповідачами Кредитну спілку «Либідь» та Львівську філію Кредитної спілки «Либідь», зазначивши відповідні адреси таких.

З доводів апеляційної скарги встановлено, що обрану підсудність даного спору позивач обґрунтовує тим, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням, а позови з приводу захисту прав споживача - за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Стаття 28 ЦПК Українимістить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача, тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність)це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.

Встановлення альтернативноїпідсудності,яка навідміну відзагальної,є додатковоюпроцесуальною гарантієюзабезпечення інтересівокремих категорійпозивачів,пов`язанез необхідністюстворення позивачевібільш сприятливихумов длязвернення засудовим захистом.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України визначено правило альтернативної підсудності, за яким позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Отже, за загальним правилом позови пред`являються за місцезнаходженням чи місцем реєстрації відповідача відповідно до ст. 27 ЦПК України, проте, у випадках, визначених ст. 28 ЦПК України, позивач може сам обрати суд, до якого звертатися з позовом.

Враховуючи доводи, на які покликається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, виключною правовою проблемою є необхідність встановлення характеру спірних правовідносин та поширення на таких законодавчих положень про захист прав споживачів.

Колегія суддів виходить з того, що однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ЗаконУкраїни «Про захист прав споживачів»№ 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Більше того, сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах № 1023-XII та№ 2664-IIIтерміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону № 1023-XII.

Верховний Суд в ухвалі від 2 липня 2018 року, справа №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

У пункті 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»судам роз`яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів").

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як слідує із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 отримавши виконавчий лист №461/2830/18 від 23.01.2019 про стягнення на його користь 46345,04 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, скерував такий у Голосіївський районний ВДВС у м. Києві.

12.03.2019 старший державний виконавець Голосіївського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження №58588386 (а.с. 9).

Згідно із інформацією про виконавче провадження №58588386, таке є відкритим (а.с. 10).

При цьому, із рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2018 у справі №461/2830/18 слідує, що 02.04.2012 Галицьким районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким стягнуто з кредитної спілки «Либідь» в користь ОСОБА_1 12815,75 грн. заборгованості по депозитному вкладу, 6193,85 грн. нарахованих відсотків, 2257,13 грн. відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн. пені, а всього 23953,53 грн.

Іншими словами, судом встановлено факт наявності заборгованості у кредитної спілки «Либідь» по договорах про внесення депозитного вкладу № 156/08 від 11.01.2008, 28/2008ЛФ від 12.03.2008, 71/2008ЛФ від 18.06.2008 в розмірі 23953,53 грн.

Наведене дає підстави для беззаперечного висновку про те, що даний спір є продовженням того, що був предметом розгляду у справі № 4761/2830/18 та виник із правовідносин депозитного вкладу.

Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Враховуючи наведену вище норму процесуального закону й те, що пред`явлений позивачем позов стосується захисту його прав, як споживача банківських послуг за договором вкладу (депозиту), місцем виконання якого було місцезнаходження Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» у м.Львові на площі Соборній, 12а, через касу якої позивачем внесені грошові кошти на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності, колегія суддів доходить висновку про підсудність даної справи Галицькому районному суду м.Львова відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України за місцем виконання договору.

Оскільки позивач обґрунтовує підстави позову Законом України «Про захист прав споживача», то відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України він вправі обрати підсудність розгляду даного спору.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі правила про підсудність, визначені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, не застосовуються, а застосовується загальна підсудність за ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

В свою чергу, згідно викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 у справі№ 676/5955/18-ц правових висновків, філія, яка в силу положеньст. 95ЦК України не є юридичною особою,не наділена цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

Разом з цим, звернувшись з позовом до Галицького районного суду м. Львова позивач не порушив правила підсудності, встановлені ст. 28 ЦПК України, тому суд першої інстанції помилково та без достатніх на це правових підстав передав справу за підсудністю до Голосіївського району міста Києва.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалунеобхідно скасувати у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складений 14 травня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк