Рішення

від 23.10.2024 по справі 461/903/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/903/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

23 жовтня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черевка В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кредитної спілки «Либідь» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67; ЄДРПОУ 33779075), Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» (адреса:79008,м.Львів,пл.Соборна,12а) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.07.2024 року, просить cтягнути солідарно з Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» на користь позивача матеріальні збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі: 80564,82 гривень - на відшкодування трьох процентів річних; 309540,95 гривень - на відшкодування інфляційних втрат; 2928216,90 гривень - на відшкодування упущеної вигоди; а всього 3318322,67 гривень та 977531,00 грн. компенсації на відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року у цивільній справі №461/2830/18 за позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 46345,04 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2018 року у справі № 461/2830/18 виправлено описку допущену в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року у цій справі, та ухвалено вважати правильним в даному рішенні суму нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 463454,04 грн.

16.11.2018 р. рішення суду набрало законної сили. 23.01.2019 р. було видано виконавчий лист №461/2830/18, який позивачем було скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві.

На сьогодні у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Київ відкрито виконавче провадження ВП № 58588386 по вище вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Вважає, що необгрунтована відмова Кредитної спілки «Либідь» у поверненні йому грошових коштів відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2018 року у справі №461/2830/18 є протиправною. Вказує на те, що такими діями кредитна спілка «Либідь» спричинила йому майнову шкоду, у виді упущеної вигоди.

Окрім цього, позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням КС «Либідь» своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі, внаслідок погіршення стану здоров`я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, яку оцінює в розмірі 977531,00 грн.

У зв`язку з наведеним, просить позов задоволити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про відшкодуванняматеріальної шкоди,стягнення інфляційнихвитрат таупущеної вигоди направлено до Галицького районного суду м. Львова для продовження розгляду.

Матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова 30 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.07.2024 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог на підставі п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Ухвалою судувід 31.07.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою судового засідання від 23.10.2024 року, постановленою без виходу в нарадчу кімнату, у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено, у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування неможливості надати такі докази самостійно.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачі (уповноважені представники) у судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за їх відсутності не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 223ЦПКУкраїни, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідачів по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

Суд, заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року у цивільній справі №461/2830/18 позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 46 345 (сорок шість тисяч триста сорок п`ять) гривень 04 копійки нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. У решті задоволення позовних вимог відмовити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2018 року у цивільній справі №461/2830/18 виправлено описку, допущену в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року по справі ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Ухвалено вважати правильним в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року, суму нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання - 463 454,04 грн.

16.11.2018 р. вищевказане рішення суду набрало законної сили.

23.01.2019 р. Галицьким районним судом було видано виконавчий лист №461/2830/18, який позивачем скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві.

Встановлено, що на виконанні Голосіївського районного відділі ДВС у м. Київ перебуває виконавче провадження ВП № 58588386 з виконання вищевказаного виконавчого листа та тривають виконавчі дії.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно достатті 599 ЦК України,зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першоїстатті 1058 ЦК України, задоговором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 631 ЦК України,строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей525,526 ЦК України,одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із системного аналізу статей525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору таЦК України.

Відповідно до частини першої статті549та частини другої статті551 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Отже, передумовою для стягнення пені є порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

З урахуванням вказаних правових норм та наявності судового рішення, за яким із відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість та таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов`язанням, суд дійшов висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що КС «Либідь» є фінансовою установою.

Згідно із ч.2ст.1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансової послуги.

Позивач зазначає, що боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Позивачем у позові наведено розрахунок, відповідно до якого три проценти річних від простроченої суми 463454,04 грн. за період з 16.11.2018р. по 31.08.2024р. становить: (463454,04 х 3 х 2115):365 = 80564,82 грн.; з урахуванням встановленого індексу інфляції боржник повинен сплати 772994,99 грн, з яких: 772994,99 - 463454,04 = 309540,95 гривень інфляційних втрат; 2928216,90 гривень упущеної вигоди.

Однак, позивач не обґрунтував із посиланням на діюче законодавство належності розрахунку та стягнення матеріальних збитків за вказаний період.

Доказів того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання, що дає підстави для стягнення на користь позивача матеріальних збитків, матеріали справи не містять, оскільки відсутні будь-які відомості про невиконання виконавчого листа.

Позивачем не долучено жодного доказу, який б підтвердив, що ухвалене рішення на даний час є невиконаним, обмежившись наданням суду Інформації про виконавче провадження, яка фактично засвідчує перебування виконавчого листа на виконанні. З наявного у матеріалах справи інформаційного витягу від 25.01.2024 неможливо встановити чи відбувалися стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 .

В свою чергу, позивач, є учасником виконавчого провадження та наділений повноваженнями знайомитись з його матеріалами та отримувати копії документів які стосуються перебігу провадження.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналогічну правову позицію висловив й Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2021 року у цивільній справі №461/709/19.

У постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Окрім того, 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який згодом був продовжений відповідними Указами.

Отже, вимоги позивача про застосуванняст.625 ЦК Українизаявлені за період, який стосується періоду дії в країні воєнного стану задоволенню не підлягають. Разом з тим, з наявного у матеріалах справи розрахунку встановлено, що позивачем не було враховано вищенаведену норму цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду із даним позовом.

Практика суду касаційної інстанції стосується застосування відповідних положень законодавства за умови належного обґрунтування заявлених стороною до стягнення сум, а також представлення відповідних достатніх та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. У даному випадку, як зазначено вище, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів для належного обґрунтування та доведення відповідних вимог, а тому ця практика не може бути застосована у даному конкретному випадку, за відсутності достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин наведених у позовній заяві. Як зазначено вище, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає що відсутні факти, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача про стягнення матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 188 ЦПК України встановлено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди за несвоєчасне виконання останнім грошових зобов`язань за договорами є похідною вимогою від основної вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за згаданими договорами.

Відтак, оскільки основна позовна вимога (про стягнення матеріальних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання) до задоволення не підлягає, то і похідна вимога - про стягнення моральної шкоди, також до задоволення не підлягає.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.У разі відмови в позові - на позивача.

При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач ? Кредитна спілка«Либідь» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67; ЄДРПОУ 33779075);

відповідач ? Львівська філіяКредитної спілки«Либідь» (адреса: 79008, м. Львів, пл. Соборна, 12а).

Головуючий суддя Олександр КІТОВ