Ухвала

від 07.05.2024 по справі 522/16652/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16652/21

Провадження №6/522/239/24

УХВАЛА

07 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.;

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,-

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 -адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, у якій він просить стягнути з Державного Університету інтелектуальних технологій і зв`язку середній заробіток за посадою Директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії в період з 13.07.2023 року по дату розгляду справи.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

У зв`язку із тим, що матеріали справи перебували у Одеському апеляційному суді, та повернулися до Приморського районного суду м. Одеси 20.03.2024 року, судове засідання по справі було призначено на 27.03.2024 року.

26 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 27.03.2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Судове засідання відкладено на 08.04.2024 року.

05 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку надійшло заперечення на заяву про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, у якому заявник просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

08 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Щукіна Олександра Сергійовича надійшли додаткові пояснення по справі в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судове засідання, призначене на 08.04.2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю в приміщенні суду доступу до мережі інтернет, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання. Судове засідання по справі відкладено на 25 квітня 2024 року.

25 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Щукіна Олександра Сергійовича надійшли додаткові пояснення по справі в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судове засідання, призначене на 25.04.2024 року з`явився представник ОСОБА_1 , представник Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку та представник Державної виконавчої служби. Судове засідання відкладено на 07.05.2024 року.

У судове засідання, призначене на 07.05.2024 року з`явився представник ОСОБА_1 , та представник Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку.

Будь-яких інших заяв або клопотань не надходило.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від22жовтня 2021року усправі № 522/16652/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, третя особа: в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково, та, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку.

Статтею 235 КЗпП України, серед іншого, передбачено, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Постанова КЦС ВС від 16.02.2024 у справі № 947/7076/22 містить висновок про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Проте, доказів того, що рішення суду від 22.10.2021 року виконано, Державним університетом інтелектуальних технологій і зв`язку надано не було.

Як частиною першою ст. 94 КЗпП України, так і частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст.236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (див. постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Посилання представника Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується тримісячним строком позовної давності суд не бере до уваги, оскільки, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зробила висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що увесь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Відтак, оскільки у випадку несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі з вини роботодавця працівник позбавлений можливості приступити до виконання попередніх трудових обов`язків та отримувати заробітну плату, тому він має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за своїм змістом є заробітною платою, й таке право не обмежується будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України.

Також, у запереченні представник відповідача вказує на те, що періодом затримки є наступний день після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання наказу про поновлення на роботі. В якості обґрунтування зазначеної позиції, представник відповідача посилається на постанову ВС від 21.04.2021 року №461/1303/19 та постанову ВС від 05.03.2020 року у справі №280/360/19.

Суд звертає увагу на те, що відносини, що виникли у даній справі, та у справах №461/1303/19, №280/360/19 не є подібними, оскільки, у них позивачі звернулися із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі після фактичного виконання рішення про поновлення на роботі.

В той же час, у межах цієї справи рішення про поновлення на роботі не виконано

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Тобто, середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Враховуючи те, що невиконання рішення суду про поновлення на роботі призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на працю та на оплату праці, що в свою чергу призводить до погіршення матеріального становища особи, права якої було порушено та/або позбавлення джерела доходу, що може бути єдиним засобом існування.

Тому, суд вважає, що заявник має право звернутися із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на будь-якому етапі виконання рішення по справі, при цьому, часові межі строку, за який може бути стягнуто такий середній заробіток обмежується моментом належного виконання рішення про поновлення на роботі.

Щодо посилання відповідача на те, що він фактично був позбавлений можливості виконати рішення суду, то на думку суду, відповідач, як правонаступник не позбавленим можливості виконати рішення, оскільки, якщо підприємство або установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником, на що неодноразово наголошував ВС у своїх постановах.

Суд також звертає увагу на те, що у постанові Одеського апеляційного суду від 21.02.2024 року у справі №522/16652/21 наголошено на тому, що суд також критично поставився до тверджень представника Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про те, що рішення суду неможливо виконати через відсутність посади, на яку має бути поновлено позивача, оскільки законодавством передбачена також поняття «рівнозначна посада», що допомогло б у вирішенні даного питання, так як стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо штатним розписом посада на яку поновлено працівника відсутня.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 складає 1384,21 гривня.

Розрахунковий період 13.07.2023 року по 07.05.2024 року.

Кількість робочих днів у періоді 214 днів.

Розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 296220,94 (214*1384,21).

З врахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду, а саме, у період з 13.07.2023 по 07.05.2024 року у розмірі 296220,94 гривень.

На підставінаведеного такеруючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.260,353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівниика задовольнити.

Стягнути з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, м. Одеса, вул. Кузнечна, 1, ЄДРПОУ 43997335, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за часзатримки виконаннярішення суду в період з 13.07.2023 року по 07.05.2024 року у розмірі 296220 (двісті дев`яносто шість тисяч двісті двадцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 17 травня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.