Рішення

від 17.05.2024 по справі 160/3707/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 рокуСправа №160/3707/24

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» (вул. Волгодонська, буд.27-А, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, код ЄДРПОУ 43704891) до Дніпровської митниці (вул. Ольги Княгині, буд. 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання дій протиправними та скасування рішення,

установив:

09 лютого 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 №UA110140/2024/000002/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що що спірнерішення про коригування митної вартості товарує протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки надані товариством до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протирічь та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На виконання ухвали суду від 21.02.2024 р., позивачем 26.02.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі №160/3707/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» до Дніпровської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення.

18 березня 2024 року від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

20 березня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» уклало контракт від 18.08.2023 № 2023-24/DP та додаток від 17.10.2023 № 3, додаток від 21.11.2023 № 3-2 та Додаткову угоду від 21.11.2023 № 3 з «ANNEX POLIMERS» Китай на закупівлю товару - мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену (далі товар). За період з 08.012024р по 09.01.2024р. товар надійшов до м. Дніпро Україна. Умови поставки CIF Constanta (Румунія).

Особою відповідальною за декларування згідно договору доручення про надання послуг митного брокера № 31/10/2022-1 від 31.10.2022, визначено ТОВ "ІНТЕР БРОК СЕРВІС".

Декларантом, з метою випуску товару у вільний обіг, подано додаткову ЕМД типу ДЕ від 08.01.2024 №24UA110140000154U8. До декларації надано наступні документи:

1. Зовнішньоекономічний контракт від 18.08.2023 №2023-24/DP,

2. Додаток від 17.10.2023 № 3,

3. Додаток від 21.11.2023 № 3-2,

4. Додаткову угоду від 21.11.2023 № 3,

5. Інвойс-проформа від 17.10.2023 №127/2023-24,

6. Інвойс-проформа від 21.11.2023 №127/2023-24,

7. Інвойс-фактура від 28.11.2023 №GT/172,

8. Платіжна доручення в іноземній валюті від 25.10.2023 № 30,

9. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.11.2023 №31,

10. Коносамент від 04.12.2023 №HLCUBO12311ASOX8,

11. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2023 № ТЕО 43704891,

12. Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 28.10.2022 №ТЕО 44703904,

13. Договір надання послуг з організації перевезень вантажів від 01.09.2021 № 01092021/21,

14. Договір про транспортно-експедиційні послуги від 01.01.2024 № 0101/24,

15. Автотранспортна накладна від 05.01.2024 №2146,

16. Рахунок на оплату від 05.01.2024 № 90,

17. Рахунок на оплату від 05.01.2024 №91.

1-9 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах CIF Constanta (Румунія).

10-17 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Constanta (Румунія)-кордон-Дніпро (Україна).

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1. В наданому декларантом інвойсі від 28.11.2023 № GT/172 зазначено номер контракту № 2023-24/DP від 18.08.2023, але відсутнє посилання на специфікацію. Згідно п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 № 2023-24/DP «Продавець продає, а Покупець купує товар відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку, який є невід`ємною частиною цього Контракту». Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю інвойсу № GT/172 від 28.11.2023 із задекларованою партією товарів. 2. Рахунки на оплату від 05.01.2024 № 90 та 91 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», не містить інформації щодо маршруту транспортування вантажу. Вищезазначене не дає можливості упевнитися, що зазначені рахунки ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 05.01.2024 № 90 та 91 стосуються задекларованих товарів. 3. Проформа-інвойс від 21.11.2023 № 127/2023-24 та проформа-інвойс від 17.10.2023 №127/2023-24 містять опис товару, який не збігається із описом товару в інвойсі від 28.11.2023 № GT/172, сертифікаті про походження від 01.12.2023 № 40783 та коносаменті від 04.12.2023 № HLCUBO12311ASOX8.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу відповідача декларантом декларантом було подано лист про технічну помилку від 09.01.2024р, в якому повідомлено, що в специфікації від 21.11.2023 №3-2, була допущена технічна помилка, а саме помилка у номенклатурі товарів. Просять вважати вірним згідно товаросупровідних документів, комерційний інвойс №GT/172 від 28.11.2023, пакувальний лист №б/н від 28.11.2023, коносамент №HLCUBO12311ASOX8 від 04.12.2023.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: від 09.01.2024 № UA110140/2024/000002/1 відповідно до статті 64 МК Україниз наступним обґрунтуванням:

- графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» не заповнена.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд встановив, що позивачем 09.01.2024 було отримано повідомлення Дніпровської митниці № 299269 в якому посадова особа відповідача витребувала додаткові документи з наступних підстав:

1. В наданому декларантом інвойсі від 28.11.2023 № GT/172 зазначено номер контракту №2023-24/DP від 18.08.2023, але відсутнє посилання на специфікацію. Згідно п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 № 2023-24/DP «Продавець продає, а Покупець купує товар відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку, який є невід`ємною частиною цього Контракту». Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю інвойсу № GT/172 від 28.11.2023 із задекларованою партією товарів.

2. Рахунки на оплату від 05.01.2024 № 90 та 91 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», не містить інформації щодо маршруту транспортування вантажу. Вищезазначене не дає можливості упевнитися, що зазначені рахунки ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 05.01.2024 № 90 та 91 стосуються задекларованих товарів.

3. Проформа-інвойс від 21.11.2023 № 127/2023-24 та проформа-інвойс від 17.10.2023 №127/2023-24 містять опис товару, який не збігається із описом товару в інвойсі від 28.11.2023 № GT/172, сертифікаті про походження від 01.12.2023 № 40783 та коносаменті від 04.12.2023 № HLCUBO12311ASOX8.

Суд зазначає, що ідентифікація наданого до митного контролю інвойсу від 28.11.2023 № GT/172 із задекларованою партією товарів підтверджується актом митного огляду, що був проведений 09.01.2024 до ЕМД UA110140000154U8.

Порівняння кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку до додатку до контракту від 21.11.2023 N 3-2 та інвойсі-фактурі від 11.10.2023 № GT/142, урахуванням листа про технічну помилку від 09.01.2024 б.н. доводить, що кількість, асортимент і ціна в зазначених документах збігається

Суд зазначає, що рахунок на оплату від 05.01.2024 № 90 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», містить не тільки інформації щодо маршруту транспортування вантажу, а і детальну інформацію щодо вартості кожного окремого переміщення Констанца, Румунія п/п Ісакча- п/п Орлівка м. Дніпро. Додатково в рахунку є посилання не тільки на договір ТЕО43704891 від 06.02.2023, а і Заявку на перевезення за маршрутом №11 від 05.01.2024, номер транспортного засобу, який збігається з номером транспортного засобу, зазначеному в автотранспортній накладній від 05.01.2024 N2146 і на якому товар доставлений в зону митного контролю. Таким чином, додаткового підтвердження, що вартість перевезення, яка зазначена в рахунку від 05.01.2024 № 90, стосується вартості перевезення партії товару доставленої до зони митного контролю, не потрібно.

Крім того, в описі товару в проформа-інвойс від 21.11.2023 № 127/2023-24 та проформа-інвойс від 17.10.2023 №127/2023-24 допущена технічна помилка в ширині мішка, вказана ширина 55 см, а дійсна ширина 56 см. Про що до митниці було направлено листа виробника про технічну помилку від 09.01.2024.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, слід дійти довисновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як встановлено судом, у спірному Рішення про коригування митної вартості товарів графа 33 не містить жодної інформації.

В графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартостіне зазначені

- причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (таким чином порушено вимоги пп.1 п.2ст.55 МКУ);

- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів (таким чином порушено вимоги п. 4 та п.6 ст.54, п.2 та п.3 ст.55 МКУ);

- пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо (п.16 Правил та п.2, п.4 частини 2ст. 55 МКУ)

- відомості, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п.17 Правил та п.2, п.4 частини 2ст. 55 МКУ).

Згідно п.3ст. 55 МКУФорма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів (далі Форма) та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Пунктом 1.3 Правил визначається, що Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою цим наказом формою. А п.1.4 Правил зазначено «при електронному декларуванні посадова особа митного органу надсилає декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення, у складі якого прийняте Рішення». Таким чином Рішення - це електронний документ засвідчений електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача, який надсилається Позивачу в складі електронного повідомлення теж засвідченого електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача. Цей електронний документ має обов`язковий реквізит електронного документа, а саме: номер документу, дату документу, цифровий підпис автора документу. Тому він має всі підстави для обліку документу і має юридичну силу. Рішення, за своєю суттю, є актом індивідуальної дії, виданий суб`єктом владних повноважень і тому для набуття юридичної сили повинен мати обов`язковий реквізит електронного документа (ст.1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідност.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладання електронного підпису завершує створення електронного документа. Позивач в повідомленнях отримав повністю сформований електронний документ в завершеному вигляді, який має свій номер, дату та засвідчений електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача. Візуальна форма, у вигляді роздруківки, надана в додатку до позовної заяви але з незаповненою графою 33. Ці документи мають свій номер та дату і підписані електронним підписом посадової особи. Позивач вважає, що наступні повідомлення не можуть бути визнані належним та достовірним доказом заповнення графи 33 Рішення про коригування митної вартості виходячи з наступного. Текст самого повідомлення не має обов`язкових реквізитів електронного документу. Його не можна визнати як акт індивідуальної дії чи частину акту. Роз`яснення, що це невід`ємна частина Рішення про коригування митної вартості в тексті нема.Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»,Митним Кодексомта Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не передбачено можливість розділення Рішення про коригування митної вартості на декілька частин (тим самим зміна затвердженої форми Рішення) та не заповнення графи 33 в самому електронному документі (тим самим зміна затверджених правил заповнення). Фактично, в Рішеннях про коригування митної вартості не зазначена інформація, яка повинна в ній бути згідно п.2ст.55 МКУ. Отже Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відійшов від принципу законності своїх дій визначених частиною другоюст.19 Конституції України. Технічні причини не є підставою для суб`єкта владних повноважень відступати від принципу законності своїх дій.

Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VIПро внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, спірні рішення митного органує протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» (вул. Волгодонська, буд.27-А, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, код ЄДРПОУ 43704891) до Дніпровської митниці (вул. Ольги Княгині, буд. 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання дій протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товаріввід від 09.01.2024 №UA110140/2024/000002/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371)на Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» (вул. Волгодонська, буд.27-А, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900, код ЄДРПОУ 43704891) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко