Рішення

від 17.05.2024 по справі 320/42749/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року м. Київ№ 320/42749/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544880707.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не погоджується з правомірністю нарахування штрафних санкцій, їх нарахування було здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України без належних правових підстав та доказів, адже з наказу про проведення фактичної перевірки № 2437-п від 14.06.2023 вбачається, що він складений з порушенням вимог ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки у його змісті не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки (наявне лише загальне посилання на вимоги п. п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України), з чого не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі не визначено, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення, а також, в якому порядку вона була отримана.

Щодо порушення п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, яким визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, позивач зазначає, що у вказаний в акті перевірки період з 22.06.2022 по 19.07.2022 на акцизному складі з уніфікованим номером - 1018557, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б, використовувався наземний резервуар 11,3, серійний номер 21 (заводський № 02027), в який встановлено рівномір-лічильник рівня пального (скраплений газ) DELPHI 485, серійний номер 046604, сертифікат відповідності, з 15.06.2022 (акт підключення). Для відпуску пального ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» використовувалась паливороздавальна колонка, яка виконує функції витратоміра-лічильника - АСТРА-2-09, заводський номер 110603, повірка засобу вимірювальної техніки здійснена за період з 06.04.2021 по 22.11.2023. А отже, позивач вважає, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог п. 12 підр. 5 р. XX ПК України. Довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри розпорядником акцизного складу було подано 20.07.2022, тобто у межах строку, визначеного п. 69.1.ст. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення». Також, позивач наголошує на тому, що 10.11.2022 товариством отримано Рішення ГУ ДПС у м. Києві № 60595/6/26- 15-04-04-08, яким підтверджена неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у п. п. 69.1 п. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України.

Натомість, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк, посилання позивача на незазначення кокретної підстави для проведення фактичної перевірки є безпідставними та не узгоджуються з приписами ПК України, при цьому, встановлені за наслідком порушення, не спростовані позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так, матеріали перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» не містять самого акту перевірки від 23.06.2023 № 19897/20/32/PPO/41203184 зазначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0544880707 що, в свою чергу, свідчить про відсутність законних та обґрунтованих підстав для винесення податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС в м. Києві, про що у своєму відзиві працівники ДПС не заперечували, а лише процитували норми ПК України, яким регулюється порядок проведення перевірок, якого вони самі ж не дотримуються.

Також, під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві не було встановлено фактичного відпуску (торгівлі) пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних інформаційної системи «Єдиний реєстр акцизних накладних», з огляду на що, висновки відповідача про порушення позивачем положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально та не додані в якості доказів відповідачем до матеріалів справи та позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" було отримано наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 2437-п від 14.06.2023 щодо проведення працівниками Головного управління ДПС у Харківській області фактичної перевірки товариства за місцем фактичного провадження діяльності у господарських об`єктах, розташованих за адресами: вул. Дерев`янка, 23-Б, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 151-А, м. Харків, вул. Морозова, буд. 15, м. Харків, з 14.06.2023, тривалістю не більше 10 діб.

25.07.2023 позивачем було отримано акт (довідку) фактичної перевірки № 19897/20/30/РРО/ НОМЕР_1 (вх. № 37 від 25.07.2023), відповідно до висновків якого, за місцем фактичного провадження діяльності по вул. Дерев`янка, 23-Б, м. Харків, встановлено порушення п. 11.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481) із змінами та доповненнями), п. п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України.

07.08.2023 позивачем було подано заперечення до акта (довідки) фактичної перевірки та додано документи в його обґрунтування, проте останні залишені без задоволення.

25.08.2023 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544880707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 40000,00 грн за порушення п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України, винесене ГУ ДПС у м. Києві, а також рішення від 22.08.2023 № 0261190902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону № 481, винесене ГУ ДПС у Харківській області.

06.09.2023 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544880707 та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261190902 позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 06.09.2023, на що, 08.11.2023 товариством отримано Рішення про результати розгляду скарги (вих. 33401/6/99-00-06-03-01-06 від 07.11.2023), відповідно до змісту якого, ДПС України залишило ППР ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544880707 та Рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261180902 без змін, а скаргу - без задоволення.

ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖВ РІТЕЙЛ» вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято відповідачем за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків актів перевірки, які не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з огляду на що, підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.

Так, зі змісту оскаржуваного наказу про призначення фактичних перевірок слідує, що фактична перевірка позивача була призначена на підставі п. п. 80.2.5, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно змісту п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до положень п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до абзаців першого-четвертого п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки, як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Як вже зазначалось вище, відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, в редакції, чинній на час прийняття наказу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, та полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відступивши від висновків Верховного Суду, сформулював такий правовий висновок - незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

При цьому, формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22.

Як встановлено у цій справі, наказ містить посилання на одну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 та 80.5 ст. 80 ПК України.

Суд вважає, що, у даному випадку, під час перевірки дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки позивача, не вбачається порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, оскаржуваний наказ про призначення перевірки є реалізованим. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення. У даному випадку, суд не вбачає підстав для задоволення позову з підстав порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Водночас, відповідно до норм пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За змістом пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00, 2711 12 91 00,2711 12 93 00, 2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України також передбачено, витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами - лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з абзацом 9 пп. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За п. 128-1.1 ст. 128 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000,00 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Так, оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, до відповідача було застосовано штрафні санкції в розмірі 40 000,00 грн за порушення п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме, за використання незареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 1 витратоміра - лічильника, 1 рівноміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі (2*20000 грн = 40000 грн)

Щодо порушення п. 12 підр. 5 р. XX ПК України, яким визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, суд звертає увагу на те, що у вказаний в акті перевірки період з 22.06.2022 по 19.07.2022, на акцизному складі з уніфікованим номером - 1018557, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б, використовувався наземний резервуар 11,3, серійний номер 21 (заводський № 02027), в який встановлено рівномір-лічильник рівня пального (скраплений газ) DELPHI 485, серійний номер 046604, сертифікат відповідності, з 15.06.2022 (акт підключення). Для відпуску пального ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕИЛ» використовувалась паливороздавальна колонка, яка виконує функції витратоміра-лічильника - АСТРА-2-09, заводський номер 110603, повірка засобу вимірювальної техніки здійснена за період з 06.04.2021 по 22.11.2023.

З наведеного слідує, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України.

При цьому, довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри розпорядником акцизного складу було подано 20.07.2022, тобто у межах строку, визначеного п. 69.1.ст. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України.

Отже, зважаючи на наявність рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.10.2022 № 60595/6/26-15-04-04-08 щодо неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку ТОВ «Ел Пі Джі Рітейл» щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), платник податків звільняється від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У роз`ясненні ДПС України від 04.09.2023, розміщеному на сайті ГУ ДПС України, вказано на те, що у разі наявності прийнятого контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом, або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.

Так, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПК України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів тощо, такі платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Суд вважає, що під час проведення фактичної перевірки, відповідачем не було встановлено фактичного відпуску (торгівлі) пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних інформаційної системи «Єдиний реєстр акцизних накладних», з огляду на що, висновки відповідача про порушення позивачем положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально та не додані в якості доказів відповідачем до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності та доведеності висновків акта перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544880707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.