Постанова

від 30.12.2024 по справі 320/42749/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42749/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544880707.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з правомірністю нарахування штрафних санкцій, їх нарахування було здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України без належних правових підстав та доказів, адже з наказу про проведення фактичної перевірки № 2437-п від 14.06.2023 вбачається, що він складений з порушенням вимог ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки у його змісті не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки (наявне лише загальне посилання на вимоги п. п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України), з чого не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі не визначено, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення, а також, в якому порядку вона була отримана. Зазначає, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог п. 12 підр. 5 р. XX ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що посилання позивача на не зазначення конкретної підстави для проведення фактичної перевірки є безпідставними та не узгоджуються з приписами Податкового кодексу України, при цьому, встановлені за наслідком порушення, не спростовані позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 16.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕЙЛ» було отримано наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 2437-п від 14.06.2023 щодо проведення працівниками Головного управління ДПС у Харківській області фактичної перевірки товариства за місцем фактичного провадження діяльності у господарських об`єктах, розташованих за адресами: вул. Дерев`янка, 23-Б, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 151-А, м. Харків, вул. Морозова, буд. 15, м. Харків, з 14.06.2023, тривалістю не більше 10 діб.

Позивачем 25.07.2023 було отримано акт (довідку) фактичної перевірки № 19897/20/30/РРО/41203184 (вх. № 37 від 25.07.2023), відповідно до висновків якого, за місцем фактичного провадження діяльності по вул. Дерев`янка, 23-Б, м. Харків, встановлено порушення п. 11.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями), п.п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Позивачем 07.08.2023 було подано заперечення до акту (довідки) фактичної перевірки та додано документи в його обґрунтування, проте останні залишені без задоволення.

Позивачем 25.08.2023 отримано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544880707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 40000,00 грн за порушення п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, винесене ГУ ДПС у м. Києві, а також рішення від 22.08.2023 № 0261190902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 500000,00 грн за порушення ст. Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», винесене ГУ ДПС у Харківській області.

На податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 № 0544880707 та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261190902 позивачем 06.09.2023 подано скаргу до Державної податкової служби України від 06.09.2023, на що, 08.11.2023 товариством отримано Рішення про результати розгляду скарги (вих. 33401/6/99-00-06-03-01-06 від 07.11.2023), відповідно до змісту якого, ДПС України залишило податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.08.2023 №0544880707 та Рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2023 № 0261180902 без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суд.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що під час проведення фактичної перевірки, відповідачем не було встановлено фактичного відпуску (торгівлі) пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних інформаційної системи «Єдиний реєстр акцизних накладних», з огляду на що, висновки відповідача про порушення позивачем положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально та не додані в якості доказів відповідачем до матеріалів справи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.

Так, зі змісту оскаржуваного наказу про призначення фактичних перевірок слідує, що фактична перевірка позивача була призначена на підставі п. п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно змісту п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до положень п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно абзаців першого-четвертого п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Таким чином, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки, як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, та полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

При цьому, формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

З матеріалів справи вбачається, що наказ містить посилання на одну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 та 80.5 ст. 80 ПК України.

В даному випадку, під час перевірки дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки позивача, не вбачається порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, оскаржуваний наказ про призначення перевірки є реалізованим. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Водночас, відповідно до норм пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За змістом пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00, 2711 12 91 00,2711 12 93 00, 2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України також передбачено, витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами - лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з абзацом 9 пп. 230.1.2 п. 320.1 ст. 320 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За п. 128-1.1 ст. 128 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20000,00 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, до відповідача було застосовано штрафні санкції в розмірі 40 000,00 грн за порушення п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме, за використання незареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 1 витратоміра - лічильника, 1 рівноміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі (2*20000 грн = 40000 грн)

Щодо порушення п. 12 підр. 5 р. XX ПК України, яким визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, суд першої інстанції вірно вказав, що у вказаний в акті перевірки період з 22.06.2022 по 19.07.2022, на акцизному складі з уніфікованим номером - 1018557, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б, використовувався наземний резервуар 11,3, серійний номер 21 (заводський № 02027), в який встановлено рівномір-лічильник рівня пального (скраплений газ) DELPHI 485, серійний номер 046604, сертифікат відповідності, з 15.06.2022 (акт підключення). Для відпуску пального ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ РІТЕИЛ» використовувалась паливороздавальна колонка, яка виконує функції витратоміра-лічильника - АСТРА-2-09, заводський номер 110603, повірка засобу вимірювальної техніки здійснена за період з 06.04.2021 по 22.11.2023.

З наведеного слідує, що акцизний склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 23-Б було обладнано витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками відповідно до вимог пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України.

При цьому, довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри розпорядником акцизного складу було подано 20.07.2022, тобто у межах строку, визначеного п. 69.1.ст. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України.

Отже, зважаючи на наявність рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.10.2022 № 60595/6/26-15-04-04-08 щодо неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку ТОВ «Ел Пі Джі Рітейл» щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), платник податків звільняється від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У роз`ясненні ДПС України від 04.09.2023, розміщеному на сайті ГУ ДПС України, вказано на те, що у разі наявності прийнятого контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом, або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.

Так, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, та/або документів (повідомлень), у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПК України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів тощо, такі платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час проведення фактичної перевірки, відповідачем не було встановлено фактичного відпуску (торгівлі) пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних інформаційної системи «Єдиний реєстр акцизних накладних», з огляду на що, висновки відповідача про порушення позивачем положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально та не додані в якості доказів відповідачем до матеріалів справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 0544880707 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку