Рішення

від 17.05.2024 по справі 380/4648/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 рокусправа № 380/4648/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І. розглянувши в порядку письмового провадження питання про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Львівській області, Третього державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДСНС України у Львівській області (Львівська область, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1, кв. 47; код ЄДРПОУ 38627339) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38627339; місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Підвальна, буд. 6) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. включно з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38627339; місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Підвальна, буд. 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. включно з врахуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Тобто, в даному випадку позивач має право на отримання індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, для проведення індексації грошового забезпечення. З огляду на наведене просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.03.2024 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали. На виконання вимог ухвали суду позивачем усунуто зазначені недоліки.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

29.03.2024 за вх.№24651 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою суду від 03.04.2024 залучено Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (ЄДРПОУ 38326214, адреса: вул. В. Великого, 56, м. Львів, 79053) до участі в справі як другого відповідача.

16.04.2024 за вх.№28919 від представника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що під час проходження позивачем військової служби у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області и виплата грошового забезпечення військовослужбовцю здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства України в межах наявного фонду грошового забезпечення, в тому числі під час виключення зі списків особового складу військової частини.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Позивач проходив службу у 4-ій державній пожежно-рятувальній частині Головного управління ДСНС України у Львівській області

Відповідно до витягу з наказу («по особовому складу» ГУ ДСНС України у Львівській області від 07.10.2020 №286о/с «Про кадрові питання», старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 4 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Львівській області , з 07 жовтня 2020 року звільнено зі служби у запас Збройних Сил України за станом здоров`я, виключивши з кадрів ДСНС України.

Відповідно до Положення про 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, затвердженого наказом ДСНС від 24.05.2013 №328 (у редакції наказу ДСНС від 11.05.2021 №295), правонаступником 4 ДПРЧ є 3 ДПРЗ (ідентифікаційний код - 38326214), який є окремою юридичною особою (ЄДРПОУ 38326214, адреса: вул. В. Великого, 56, м. Львів, 79053).

21.09.2023 адвокат Скржешевський М.С. в інтересах позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом № 23921/АЗ-1 з проханням надати довідку про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

Листом від 19.10.2023 за №5801-6683/5807 відповідач надав довідку про розмір індексації ОСОБА_1 . Відповідно до наданої довідки, за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року ОСОБА_1 було нараховано і виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 463,10 грн. (232,00 грн в квітні 2016 року та 231,10 грн в червні 2016 року).

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як місяця, для обчислення індексу споживчих цін («базового» місяця) протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби віднесено, зокрема, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі, також - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі, також - Закон №1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 4 Закону №1282-XI, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі, також - Порядок №1078).

Так, пунктом 11 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно зі змістом абзаців 1, 2, 6 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місяцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпечення і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за спірний період суд зазначає таке.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період проходження позивачем військової служби (навчання) в Національній академії сухопутних військ (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

У подальшому 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою визначено інший порядок встановлення та розмір посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності 01.03.2018.

Таким чином наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018, а березень 2018 року став базовим.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 до 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Так, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 по справі №400/1118/21 зазначила, що «п.43 Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. 44. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. 45. З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. 46. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року».

З наведених підстав, Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення березня 2015 року, зазначивши при цьому, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак суд вважає, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 23.06.2017.

Щодо доводів про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, суд зазначає, таке.

Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №400/1118/21, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а у цьому контексті додатково зауважив, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, «базовий» місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений «базовий» місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Застосовуючи ці підходи, Верховний Суд у вищевказаній постанові визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням «базового» місяця для цієї індексації є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Водночас Суд вказав на обов`язковість судом першої інстанції встановлення місяця, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. включно з урахуванням виплачених сум та зобов`язати Головне управління ДСНС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. включно з врахуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, однак як встановлено в ході розгляду справи, належним відповідачем у справі є Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, як правонаступник 4 ДПРЧ є 3 ДПРЗ, в якому позивач проходив військову службу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

За таких обставин, Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Відтак, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДСНС України у Львівській області (Львівська область, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1, кв. 47; код ЄДРПОУ 38627339), Третього державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 56; код ЄДРПОУ 38326214) про визнання протиправною бездіяльність задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Третього державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в повному обсязі.

Зобов`язати Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна