Постанова

від 14.05.2024 по справі 910/14396/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 910/14396/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Родіонова О.В. - адвокат, посвідчення № 4987;

від відповідача: Рущак В.І. - адвокат, посвідчення № 21/2431;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (повний текст - 19.03.2024)

у справі № 910/14396/23 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл"

про виселення з технічної будівлі

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" (надалі - відповідач), в якому просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з нерухомого майна загальною площею 2748 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська на 1 - 4 поверхах 4-поверхового будинку № 6А, літера «З».

Позовні вимоги було мотивовано тим, що договір оренди нерухомого майна №29-КМФ/23 від 29.05.2023 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, проте відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням, не маючи на це відповідної правової підстави.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" про виселення із займаного нежитлового приміщення задоволено. Зобов`язано усунути перешкоди Акціонерним товариством "Укртелеком" у здійсненні права власності шляхом виселення ТОВ "Софіївкарітейл" з нерухомого майна загальною площею 2748 кв.м, а саме: - приміщення 1 поверху загальною площею 696,2 кв.м (група приміщень № 1 площа 449,6 кв.м (приміщення №№ 1 - 28), група приміщень № 2 площею 243,6 кв.м (приміщення № 19), група приміщень № 3 площею 3 кв.м (приміщення № 1); приміщення 2 поверху загальною площею 664,8 кв.м (приміщення №№ 1- 35); приміщення 3 поверху загальною площею 700,2 кв.м (приміщення №№ 1 - 34); приміщення 4 поверху загальною площею 686,80 кв.м (приміщення №№ 1 - 8, 10-13), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Братиславська на 1 - 4 поверхах 4-поверхового будинку № 6-А Літера «З». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" судовий збір у сумі 2 684 грн. 00 коп.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" 07.04.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 08.04.2024), в якій просив прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/14396/23. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 у справі № 910/14396/23 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також скаржник просить суд визнати обґрунтованою неможливість подання доказів раніше та долучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/14396/23, розгляд якої призначено на 14.05.2024.

19.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України.

13.05.2024 від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішень у справах № 910/2445/24 та № 910/3551/24.

У судове засідання 14.05.2024 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 14.05.2024 суд апеляційної інстанції (без виходу до нарадчої кімнати) відмовив скаржнику у прийнятті нових доказів, долучених до апеляційної скарги, а також залишив без розгляду клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі з наступних підстав.

Щодо подання нових доказів, долучених до апеляційної скарги, а саме, копії: адвокатського запиту №1403/24-2 від 14.03.2024, № 1903/24-2 від 19.03.2024, лист № 14-10/60 від 20.03.2024, №423-вих-KV-82С000-2024 від 25.03.2024, довідка № 82046 від 25.03.2024, суд апеляційної інстанції не встановив виняткового випадку в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України для їх прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду першої інстанції. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, заявником як підставу неподання нових доказів зазначено, що вказані докази стали існувати після ухвалення рішення судом першої інстанції.

У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був позбавлений права звернутись з відповідними адвокатськими запитами до або під час розгляду справи в суді першої інстанції. Водночас, стороною вказаного здійснено не було. Тоді як незвернення з відповідним запитом раніше - не є поважною причиною для поновлення строку подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що з відповідних положень ст. 80 ГПК вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Вказаних обставин суд апеляційної інстанції не встановив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості долучити такі докази (які не існували як на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (копію адвокатського запиту №1403/24-2 від 14.03.2024, № 1903/24-2 від 19.03.2024, листа № 14-10/60 від 20.03.2024, №423-вих-KV-82С000-2024 від 25.03.2024, довідки № 82046 від 25.03.2024) в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Щодо поданого апелянтом клопотання про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішень в інших справах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В судовому засіданні 14.05.2024 позивач проти задоволення такого клопотання заперечував, з підстав того, що, по-перше, відповідачем неналежно виконувались обов`язки в частині оплати (за доводами сторони орендарем не було сплачено жодної гривні), по-друге, одна із справ до якої просив зупинити провадження апелянт - була зупинена до закінчення розгляду даної справи.

Так, судом апеляційної інстанції зазначається, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/14396/23.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги, зокрема, мають бути зазначену клопотання особи, яка подала скаргу.

Звертаючись 13.05.2024 з клопотанням про зупинення провадження у справі сторона не просила поновити пропущений строк на подання відповідного клопотання.

В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про зупинення провадження у справі не заявлялося, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для прийняття поданого клопотання, тому воно підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 11, 207, 269 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення із невірним застосуванням норм матеріального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та просив його скасувати з наступних підстав.

Так, скаржник зазначив, що відповідач систематично намагався позбавити позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк, навмисне затримував підписання договору оренди від 29.05.2023 № 30-КМФ/23, щоб позбавити такого переважного права. При цьому, скаржник вважає, що орендодавець навмисне затягував підписання договору оренди, щоб була можливість у орендодавця маніпулювати орендарем.

Також апелянт зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення відповідача про припинення дії договору. Так, до листа від 05.06.2023 № 1159-ВИХ-KV-82Е100-2023 додаються докази відправлення. Проте, в тих доказах відсутні будь-які відомості стосовно того, що саме направлялось орендарю. Таким чином, за доводами скаржника, відсутні докази того, що саме цей лист (від 05.06.2023) було направлено орендарю. Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які можуть підтвердити належне повідомлення (надання) орендаря про припинення правовідносин за договором оренди.

Окрім цього, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав взагалі оцінку тому факту, що у матеріалах справи відсутні будь-які повноваження ОСОБА_1 вчиняти дії у рамках договору оренди.

Так, скаржник зазначив, що у директора Київської міської філії Іванця А.В. не було повноважень на підписання акту повернення майна, актів-рахунків (рахунків) виставлених відповідачу, претензій та відмов, ураховуючи що довіреністю та статутом АТ «Укртелеком» встановлені обмеження для таких дій.

Таким чином, враховуючи обмеження, визначені цією довіреністю, ОСОБА_1 не мав повноважень без згоди (директора дирекції, наглядової ради чи загальних зборів) одноособово підписувати листи про відмову відповідачу в переважному праві, акт повернення майна та припинення правовідносин між сторонами, рахунки на оплату, тощо, оскільки річна сума за договором становить більше, ніж 500 000 грн.

А тому скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивачем було дотримано порядок повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договір. Окрім цього, позивач зазначив про надання довіреністю № 7974 необхідного обсягу повноважень Іванцю А.В. на підписання вказаних листів.

А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 76292074 від 19.12.2016 АТ "Укртелеком" є власником нерухомого майна - технічної будівлі АТС-513 (літ. З), загальною площею 2758,70 кв.м, розташованої у м. Києві по вул. Братиславська, буд. 6а.

29.05.2023 між АТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії (орендодавець) та ТОВ "Софіївкарітейл" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 29-КМФ/23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Братиславська на 1 - 4 поверхах 4-поверхового будинку № 6-А, літера «З», загальною площею 2 748 кв.м, для використання у якості готелю або хостелу, або офісу, або для ведення іншої господарчої діяльності, не забороненої законом. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору. Вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 24 41 066,48 грн. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1, 2.4 договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави. Орендар зобов`язаний прийняти орендоване майно в користування та підписати акт приймання-передачі не пізніше 5 днів з дати повідомлення орендодавцем орендаря про готовність передати орендоване майно у користування. Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна в належному стані з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Умовами п. 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.06.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це (п. 11.2 договору).

Відповідно до п. 11.3 договору зважаючи на те, що законодавство України передбачає переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору на новий строк, сторони узгодили порядок реалізації орендарем такого права, а саме: не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна; у разі якщо орендар не повідомив орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна, то орендодавець не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомляє орендаря про припинення договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не надіслав у встановлений договором строк відповідне повідомлення про наміри щодо подальшої оренди, а також про необхідність звільнити орендоване майно і підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна; орендодавець у відповідь на повідомлення орендаря зобов`язаний повідомити останнього про можливість та умови пролонгації договору (або його переукладення на новий строк). При цьому орендодавець може прийняти рішення про вибір орендаря на конкурсних засадах (в тому числі шляхом проведення електронного аукціону) та запропонувати орендарю взяти участь у такому конкурсі (аукціоні). У разі якщо орендар відмовиться від участі у конкурсі (аукціоні), не візьме у ньому участь, то вважається, що орендар та орендодавець не досягли домовленості щодо умов договору для можливості його укладення на новий строк і тому, зважаючи на положення абзацу 3 ч. 1 ст. 777 ЦК, переважне право орендаря на укладення договору на новий строк припиняється, а орендар зобов`язується звільнити орендоване майно та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі не пізніше дати закінчення строку дії договору.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання умов договору оренди АТ "Укртелеком" передало, а ТОВ "Софіївкарітейл" - прийняло у користування нерухоме майно за адресою: місто Київ, вул. Братиславська на 1 - 4 поверхах 4-поверхового будинку № 6-А, літера «З», загальною площею 2 748 кв.м, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.01.2023.

У подальшому, у зв`язку з наближенням закінчення строку дії договору, позивач листом від 05.06.2023 №1158-ВИХ-KV-82Е100-2023 повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати термін дії вказаного договору, який спливає 30.06.2023 (включно), і вимагав повернення орендованого майна за актом приймання-передачі не пізніше ніж термін завершення договору (тобто до 01.07.2023). Також позивач вимагав від ТОВ "Софіївкарітейл" сплатити до 30.06.2023 дебіторську заборгованість за оренду приміщень та поточні рахунки, яка була наявна у відповідача. Даний лист було надіслано на юридичну адресу та на електронну адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

АТ "Укртелеком" листом № 1472-ВИХ-КV-82Е100-2023 від 30.06.2023 зазначило, що враховуючи закінчення строку дії договору 30.06.2023 (включно), АТ "Укртелеком" не має наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ "Софіївкарітейл". У цьому ж листі позивач вказав, що з огляду на те, що АТ "Укртелеком" буде використовувати нежитлове приміщення для власних потреб і ведення господарської діяльності, укладення договорів оренди на новий строк з використанням переважного права орендаря є неможливим, а тому вимагав повернути орендоване майно за актом приймання-передачі не пізніше останнього дня дії договору (тобто до 01.07.2023).

Крім цього, 07.08.2023 АТ "Укртелеком" направило ТОВ "Софіївкарітейл" ще один лист №1702-ВИХ- КV-2023 з вимогою про повернення майна з користування за актом прийому-передачі до 15.08.2023, котрий, утім, був залишений відповідачем без виконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" просило усунути йому перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з нерухомого майна загальною площею 2748 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська на 1 - 4 поверхах 4-поверхового будинку № 6А, літера «З».

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями статті 283 Господарського кодексу України визначені поняття та ознаки договору оренди, а саме: за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, вимоги, які випливають з правовідносин за договором оренди та спрямовані на реалізацію прав і виконання обов`язків за цим договором, є такими, що звернені до сторони договору оренди регулюються, крім умов договору, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Саме сторона договору оренди є відповідальною за використання орендованого майна за цільовим призначенням, своєчасну сплату платежів за договором оренди, повернення орендодавцю орендованого майна після припинення дії договору. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у cправі № 925/253/23.

Як зазначалось вище умовами п. 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.06.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що згідно ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.02.2023.

Договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це (п. 11.2 договору).

Відповідно до п. 11.3 договору зважаючи на те, що законодавство України передбачає переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору на новий строк, сторони узгодили порядок реалізації орендарем такого права, а саме:

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна;

- у разі якщо орендар не повідомив орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна, то орендодавець не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомляє орендаря про припинення договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не надіслав у встановлений договором строк відповідне повідомлення про наміри щодо подальшої оренди, а також про необхідність звільнити орендоване майно і підписати акт приймання- передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

- орендодавець у відповідь на повідомлення орендаря зобов`язаний повідомити останнього про можливість та умови пролонгації договору (або його переукладення на новий строк). При цьому орендодавець може прийняти рішення про вибір орендаря на конкурсних засадах (в тому числі шляхом проведення електронного аукціону) та запропонувати орендарю взяти участь у такому конкурсі (аукціоні). У разі якщо орендар відмовиться від участі у конкурсі (аукціоні), не візьме у ньому участь, то вважається, що орендар та орендодавець не досягли домовленості щодо умов договору для можливості його укладення на новий строк і тому, зважаючи на положення абзацу 3 ч. 1 ст. 777 ЦК, переважне право орендаря на укладення договору на новий строк припиняється, а орендар зобов`язується звільнити орендоване майно та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі не пізніше дати закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 05.06.2023 №1158-ВИХ-KV-82Е100-2023 повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати термін дії вказаного договору, який спливає 30.06.2023 (включно), і вимагав повернення орендованого майна за актом приймання-передачі не пізніше ніж термін завершення договору (тобто до 01.07.2023). Також позивач вимагав від ТОВ "Софіївкарітейл" сплатити до 30.06.2023 дебіторську заборгованість за оренду приміщень та поточні рахунки, яка була наявна у відповідача. Даний лист було надіслано на юридичну адресу та на електронну адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У свою чергу, ТОВ "Софіївкарітейл" листом № 100623/1 від 10.06.2023 повідомило позивача щодо наявності юридичних суперечностей в договорі оренди нерухомого майна від 29.05.2023 № 29-КМФ/23, за яких орендар не може виконати п. 3.10 договору в частині сплати заставної суми та п. 12.3 договору в частині реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору на новий строк, у зв`язку з чим просило виправити такі суперечності.

Також листом № 150623/1 від 15.06.2023 ТОВ "Софіївкарітейл" повідомило АТ "Укртелеком" про своє переважне право на укладення договору на новий строк та запропонувало укласти такий договір та повідомити умови, за яких можлива реалізація даного права.

У відповідь на вищезазначені листи відповідача АТ "Укртелеком" листом № 1472-ВИХ-КV-82Е100-2023 від 30.06.2023 зазначило, що враховуючи закінчення строку дії договору 30.06.2023 (включно), АТ "Укртелеком" не має наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ "Софіївкарітейл". У цьому ж листі позивач вказав, що з огляду на те, що АТ "Укртелеком" буде використовувати нежитлове приміщення для власних потреб і ведення господарської діяльності, укладення договорів оренди на новий строк з використанням переважного права орендаря є неможливим, а тому вимагав повернути орендоване майно за актом приймання-передачі не пізніше останнього дня дії договору (тобто до 01.07.2023).

Окрім цього, 07.08.2023 АТ "Укртелеком" направило ТОВ "Софіївкарітейл" ще один лист №1702-ВИХ- КV-2023 з вимогою про повернення майна з користування за актом прийому-передачі до 15.08.2023, котрий, був залишений відповідачем без виконання.

Таким чином, позивачем було дотримано порядок (визначений пунктом 11.3) та повідомив не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії договору про відсутність наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ "Софіївкарітейл".

Щодо доводів скаржника про відсутність у особи ОСОБА_1 повноважень без згоди( директора дирекції, наглядової ради чи загальних зборів) одноособово підписувати листи про відмову відповідачу в переважному праві, акт повернення майна та припинення правовідносин між сторонами, рахунки на оплату, тощо, оскільки річна сума за договором становить більше, ніж 500 000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нерухомого майна № 29-КМФ/23 від орендодавця було підписано ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності № 7974 від 20.12.2022. Вказаною особою від імені орендодавця було підписано також додаткову угоду № 1, 2, а також акт приймання-передачі майна від 01.01.2024.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що саме ОСОБА_1 були підписані листи, що містять заперечення проти продовження дії договору.

Таким чином, апелянт заперечує щодо повноважень ОСОБА_1 в частині підписання листа про відсутність наміру на продовження дії договору, тоді як фактично визнає наявність необхідного обсягу повноважень у цієї ж особи на підписання договору оренди та акту приймання-передачі спірного майна.

Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

В цій частині, дослідивши наяву а матеріалах справи довіреність № 7974 від 20.12.2022 (а.с. 173), суд апеляційної інстанції зазначає, що довіреністю, зокрема, пунктом 10 дійсно передбачено обмеження, що сума кожного договору протягом одного року його дії не повинна перевищувати 500 000,00 грн, а строк не дії договору не повинен перевищувати 1 рік.

Разом з цим, з урахуванням підписання вказаною особою договору та передачі спірного майна в оренду, враховуючи принцип добросовісності, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на підписання листів щодо відсутності наміру орендодавця на продовження дії договору оренди, як підставу для відмову в позові з урахуванням положень ст. 3 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє також через необґрунтованість доводи скаржника з посиланням на те, що договір оренди фактично було укладено лише 07.06.2023 (після отримання відповідачем свого примірника договору). В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що дата підписання або отримання свого примірника сторонами в даному випадку не впливає на термін дії договору, оскільки сторони пунктом 11.1. договору передбачили дію останнього до 30.06.2023 включно. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються, оскільки вони не впливають на правильно встановлені судом першої інстанції обставини справи.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на недобросовісність поведінки позивача в частині проведення позивачем аукціону для визначення наступного орендаря спірного приміщення, тоді як в листі позивач вказував про необхідність використання приміщення для власних потреб. Разом з цим, в цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи позивача, що, по-перше, площа приміщень, що мала здаватись в оренду за вказаними апелянтом аукціонами відрізняється, а самі приміщення знаходяться на різних поверхах однієї будівлі, по-друге, такі аукціони не відбулись. Відповідачем вказаної позивачем інформації спростовано не було. А тому такі доводи апелянта з посиланням на недобросовісність поведінки саме позивача - відхиляються через необґрунтованість.

Таким чином, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївкарітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/14396/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/14396/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич