Постанова

від 17.05.2024 по справі 922/5491/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/5491/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету (вх.№800Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., дата складання повного тексту рішення - 04.03.2024, у справі №922/5491/23

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,

до Державного біотехнологічного університету, м. Харків,

про стягнення 136 519, 84грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного біотехнологічного університету на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 83 257, 26грн пені, 8 716, 13грн 3% річних; 44 546, 45грн інфляційних втрат та 2 684, 00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що внаслідок порушення строків оплати вартості отриманих послуг та розподілу електричної енергії відповідачу правомірно нараховано пеню за період червень 2022 -вересень 2023 року у сумі 83 257, 20грн, 3% річних за період березень 2022 -вересень 2023 року у сумі 8 716, 13грн, а також інфляційні за період травень 2022 - квітень 2023 року у розмірі 44 546, 45грн, з урахуванням переплати у розмірі 208, 48грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до позивача з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов`язань та з пропозицією врегулювання такої ситуації.

При цьому, посилання відповідача, що останній є закладом вищої освіти державної форми власності та є неприбутковою державною установою, що, в свою чергу, унеможливлює виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими з огляду на приписи статей 42, 193 Господарського кодексу України, оскільки відсутність коштів у боржника не є підставою для не виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що стягнення 3% річних та інфляційних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Місцевим господарським судом враховано пояснення позивача, що АТ "Харківобленерго" вимушено впродовж всього періоду дії воєнного стану виконувати аварійно-відновлювальні роботи після знищення або пошкодження енергетичного обладнання через постійні обстріли та бомбардування, забезпечувати аварійні бригади паливом для автотранспорту, матеріалами та обладнанням, необхідним для здійснення ремонтних робіт, закупівлю ТМЦ та палива для швидкого реагування і усунення наслідків руйнації, виплату заробітної плати працівникам, які, ризикуючи свої життям виконують дуже важливу роботу.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних витрат та 3% річних є необґрунтованим, тому суд відмовив у його задоволенні.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5491/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір нарахованих до стягнення пені, інфляційних та 3% річних з урахуванням обставин справи; просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував, що договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії №1130 укладено між сторонами у справі лише 30.11.2022, що виключає можливість виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань як бюджетної установи у період до його укладення.

Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд відповідно до практики застосування статей 551, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України мав право з урахуванням обставин справи зменшити розмір стягуваних пені, 3% річних та інфляційних; суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, не надав належної оцінки обставинам справи та доводам відповідача щодо наявності виняткових обставин та причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання та щодо ступеню виконання зобов`язання, щодо майнового стану відповідача, який бере участь у зобов`язанні, й інші інтереси сторін.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, що він є закладом вищої освіти державної форми власності та неприбутковою установою, помилково оцінені судом першої інстанції як такі, що не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач зазначав про такі обставини в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Крім того, на думку апелянта, до спірних правовідносин не повинна застосовуватись норма частини 2 статті 226 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного біотехнологічного університету на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5491/23 та постановлено здійснити її розгляд у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 22.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 22.04.2024 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що апелянт є правонаступником прав та обов`язків Національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка, а додатковою угодою від 01.11.2022 внесено зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №6-0067 від 01.01.2019 та змінено найменування споживача на Державний біотехнологічний університет.

Тобто, договір надання послуг з розподілу електричної енергії №6-0067С від 01.01.2019 є чинним, і саме за порушення строків оплати вартості отриманих послуг за договором позивачем було нараховано відповідачу штрафні та фінансові санкції.

Як зазначає позивач, апелянтом не надано до суду доказів тяжкого фінансового стану, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних.

Позивач вважає рішення Господарського суд Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5491/23 обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, у зв`язку із звільненням у відставку суддів Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Акціонерне товариство "Харківобленерго" є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1446 та положень пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Відповідно до вказаного Закону та Правил роздрібного ринку електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Між AT "Харківобленерго" та Національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенка укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №6-0067С від 01.01.2019 шляхом підписання заяви-приєднання з додатками, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії № 6-0067С від 01.03.2006 з додатками.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 01.11.2022, внесені зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №6-0067С від 01.01.2019, а саме: змінено найменування споживача - Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка (код ЄДРПОУ 00493741) на Державний біотехнологічний університет (код ЄДРПОУ 44234755) у Договорі та всіх його додатках.

Інші умови Договору не змінені, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Зміни внесені у зв`язку з реорганізацією Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П Василенка на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №431 та наказу Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 №689 відповідно до положень статей 104, 106, 107 Цивільного кодексу України шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету, який відповідно до пункту 9 наказу №689 є правонаступником всього майна прав та обов`язків Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, постачальником надавались послуги з розподілу електричної енергії.

Проте, відповідач у порушення умов договору здійснював оплату отриманих послуг із порушенням встановлених Договором строків.

Так, позивачем у позові зазначено, що за період: січень 2022 року - вересень 2023 року позивач надав послуги з розподілу електричної енергії споживачу (відповідачу) у відповідності до умов Договору у обсязі 1 138 552 кВт*год вартістю 1 329 461, 06грн, що підтверджується відомостями про витрати електричної енергії, звітами про покази обліку електричної енергії, які надані відповідачем, актами про обсяги розподілу електричної енергії, актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії та оплатою вартості отриманих послуг.

За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, Оператором системи розподілу надані споживачу рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії за період: січень 2022 року, липень 2022 року - вересень 2023 року, які отримані уповноваженим представником споживача (відповідача) та були направлені на його (споживача) поштову адресу.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих послуг, позивачем нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні та пеню відповідно до пункту 8 додатку №4 "Порядок розрахунку" до Договору, яким визначено, що у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії, передбачених пунктом 7 даного порядку, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та інфляційні від суми боргу за кожен день прострочення. У тому числі за день оплати.

Таким чином, внаслідок порушення строків оплати вартості отриманих послуг з розподілу електричної енергії відповідачу нараховано пеню та період червень 2022 року - вересень 2023 року у сумі 83 257, 20грн, 3% річних та період березень 2022 року - вересень 2023 року у сумі 8 716, 13грн, а також інфляційні за період травень 2022 року - квітень 2023 року у розмірі 44 546, 45грн (з урахуванням переплати у розмірі 208, 48грн).

Відповідач зазначає, що Державний біотехнологічний університет було створено лише у 2021 році на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 12.05.2021 "Про утворення Державного біотехнологічного університету" та Наказу Міністерства освіти і науки України №689 від 18.06.2021 "Про утворення Державного біотехнологічного університету".

Державний біотехнологічний університет був утворений шляхом приєднання до нього чотирьох закладів вищої освіти, одним серед яких є Національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка.

Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 6-0067С від 01.01.2019 AT "Харківобленерго" уклало саме з Національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенка (код ЄДРПОУ 00493741), правонаступником якого є Державний біотехнологічний університет.

30.11.2022 Договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії №1130 (далі - Договір № 1130) було укладено між Державним біотехнологічним університетом та AT "Харківобленерго", пунктом 1.1. якого передбачено код закупівлі за Державним класифікатором 021:2015 65310000-9 та зазначено, що Державний біотехнологічний університет за Договором №1130 сплачує вартість послуг згідно з умовами договорів приєднання, в тому числі: №6-0067С від 01.01.2019.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 10.1. Договору №1130, його дію розповсюджено на період до його підписання: з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022.

Відповідач вважає, що факт укладення Договору №1130 30.11.2022 виключає можливість виконання ним своїх грошових зобов`язань у період до його укладення, а саме: з 01.01.2022 по 30.11.2022.

Факт початку оплати за Договором № 1130 та Договором №6-0067С від 01.01.2019 (до якого приєднався правопопередник та права та обов`язки якого набуло Державний біотехнологічний університет) після його укладення 01.11.2022 підтверджує позивач у розрахунку заборгованості доданої до позову, вказуючи, що оплата послуг почалася вже у грудні 2022 року, тобто одразу після укладення договору № 1130.

На думку відповідача, позивачем до "стягуваного періоду" безпідставно включено період, протягом якого боржник фізично не міг виконувати грошові зобов`язання через відсутність правових підстав (укладеного договору) з 01.01.2022 по 30.11.2022, а отже нарахування та стягнення за вказаний період пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача електричної енергії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8 додатку №4 "Порядок розрахунку" до Договору визначено, що у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії, передбачених пунктом 7 даного порядку, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та кожний день прострочення платежу, 3% річних та інфляційні від суми боргу, та кожен день прострочення. У тому числі за день оплати.

Апелянт не заперечує, що порушення виконання зобов`язання мало місце, однак, на думку відповідача, позивачем до "стягуваного періоду" безпідставно включено період, протягом якого боржник фізично не міг виконувати грошові зобов`язання через відсутність правових підстав (укладеного договору) з 01.01.2022 по 30.11.2022, а отже нарахування та стягнення за вказаний період пені, інфляційних втрат та 3% річних вважає необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що між AT "Харківобленерго" та Національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенка укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 6-0067С від 01.01.2019.

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П Василенка на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №431 та наказу Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 №689 відповідно до положень статей 104, 106, 107 Цивільного кодексу України було приєднано до Державного біотехнологічного університету, який відповідно до пункту 9 наказу №689 є правонаступником всього майна прав та обов`язків Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка.

01.11.2022 укладена додаткова угода до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 6-0067С від 01.01.2019, якою внесені зміни до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 6-0067С від 01.01.2019, а саме: змінено найменування Споживача Харківський Національний Технічний університет Сільського господарства ім. П. Василенка ( код ЄДРПОУ 00493741) на нове найменування Споживача Державний Біотехнологічний Університет (код ЄДРПОУ 44234755) у Договорі та всіх його додатках.

Пунктом 4 вказаної Угоди передбачено, що ця Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками Сторін. Сторони дійшли згоди, що згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цієї Додаткової угоди застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли до її укладення, з 01.01.2022.

При цьому, будь-які інші умови вищевказаного Договору змінені цією Угодою не були, та залишаються чинними у тій редакції, що викладена сторонами раніше, і обов`язковість яких сторони підтверджують для себе.

Відповідно статті 512 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Тобто, до відповідача перейшли всі права та обов`язки за вказаним договором.

Відтак, позивач правомірно на підставі норм діючого договору включив до періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних період з 01.01.2022 по 30.11.2022.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не з`ясував, що договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії №1130 укладено між сторонами у справі лише 30.11.2022, що виключає можливість виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань як бюджетної установи у період до його укладення, оскільки позивачем було нараховано інфляційні, 3% річних та пеню на підставі діючого Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 6-0067С від 01.01.2019.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Щодо доводів апелянта, що місцевий господарський суд відповідно до практики застосування статей 551, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України мав право з урахуванням обставин справи зменшити розмір стягуваних 3% річних та інфляційних, судова колегія зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначення вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, у вказаній справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу 90 календарних днів до дня повної плати.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У даному випадку позивачем було нараховано 3% річних, нарахування яких передбачено положеннями статті 625 Цивільного кодексу України і їх розмір (розмір річних) не було збільшено.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення 3% річних та інфляційних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Як зазначає апелянт, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, не надав належної оцінки обставинам справи та доводам відповідача щодо наявності виняткових обставин та причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання та щодо ступеню виконання зобов`язання, щодо майнового стану відповідача, який бере участь у зобов`язанні, й інші інтереси сторін.

Так, в обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на таке:

1)наявність виняткових обставин та причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання - відповідач перебуває у процедурі реорганізації та у період з 01.01.2022 по 30.11.2022 (що складає 11 місяців) відповідач не мав реальної можливості виконувати зобов`язання перед позивачем у зв`язку з тим, що не був укладений відповідний договір між сторонами та оплата послуг відбувалася одразу після укладення необхідного Договору №1130 від 30.11.2022, саме за наявності якого стало можливим сплачувати кошти через Державну казначейську службу України, що і було здійснено відповідачем.

Судом апеляційної інстанції надано вище оцінку правовідносинам сторін щодо чинності договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №6-0067С від 01.01.2019, укладеного між позивачем та Національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенка.

01.11.2022 сторони у справі уклали додаткову угоду щодо зміни найменування споживача, пунктом 4 якої передбачено, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли до її укладення, з 01.01.2022.

При цьому, будь-які інші умови вищевказаного Договору змінені цією Угодою не були, та залишаються чинними у тій редакції, що викладена сторонами раніше, і обов`язковість яких сторони підтверджують для себе.

Відповідач не заперечує, що є правонаступником Національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка; до відповідача перейшли всі права та обов`язки Національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка за вказаним договором.

2)ступінь виконання зобов`язання боржником позивач виконав зобов`язання на 98, 4%, а саме сплачено за договором 1 307 791, 73грн.

Поряд з цим, відповідач не заперечує, що прострочення виконання зобов`язання мало місце з підстав, які визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставами для зменшення штрафних санкцій.

3)майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні - Державний біотехнологічний університет є закладом вищої освіти державної форми власності, тобто за своїм правовим статусом с неприбутковою державною установою, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету. Внаслідок реорганізації до відповідача передано боргові зобов`язання всіх чотирьох право попередників, разом з цим, станом на сьогодні, внаслідок війни, яка триває в Україні вже понад 22 місяця, університет, як і багато інших державних установ опинився у вкрай складній ситуації, що пов`язана із постійним зменшенням видатків на фінансування, відсутністю стабільних надходжень до спеціального фонду бюджету, систематичним знищенням навчальної та іншої інфраструктури, яка потребує коштовного відновлення, а також станом загальноекономічних процесів у державі. Стягнення з університету значних сум пені, суми інфляційних витрат та відсотків річних істотним чином впливає на виконання університетом власних зобов`язань по виплаті заробітної плати працівникам, здійснення інших видатків, що забезпечують життєдіяльність установи. Вказані обставини підтверджуються у розділі "Додаткова інформація до заходу" Акту від 09.08.2023 №ПНС/ХК/13069/173, складеного за результатами проведення планового позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці Північно-Східним Межрегіональним управлінням державної служби з питань праці.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з частиною 2 статті 226 Господарського кодексу України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинно невідкладно повідомити про це другу сторону.

Апелянтом не надано до матеріалів справи доказів звернення до позивача з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов`язань та з пропозицією врегулювання ситуації.

Апелянтом також не надано суду доказів складного фінансового стану, таких як, фінансової звітності, виписок з банків щодо наявності/ відсутності грошових коштів на рахунках, які б давали підстави вважати в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг би скористатися своїм правом та зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних.

Крім того, розмір штрафних санкцій, які нараховані відповідачу за порушення строків оплати заборгованості об`єктивно не є надмірно великими у порівнянні з розміром заборгованості, яка була сплачена з порушенням строків.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, що він є закладом вищої освіти державної форми власності та неприбутковою установою, помилково оцінені судом першої інстанції як такі, що не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач зазначав про такі обставини в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

З підстав, зазначених вище, за відсутності доказів на підтвердження складного фінансового стану відповідача, самі по собі доводи останнього, що він є закладом вищої освіти державної форми власності та неприбутковою установою не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, на думку апелянта, до спірних правовідносин не повинна застосовуватись норма частини 2 статті 226 Господарського кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, не здійснюючи своєчасну оплату за спожиту електричну енергію, не був позбавлений права і можливості звернутись до позивача із зазначенням відповідних причин.

Однак, відповідач зазначеного не здійснив; прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних.

4)інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, - зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається понесених позивачем збитків від дій відповідача, якщо останні будуть кваліфіковані судом як такі, що мають зобов`язальний характер.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідач як правонаступник Національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка мав усвідомлювати наслідки порушення зобов`язання за договором.

Поряд з цим, судом першої інстанції враховано, що позивача віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 та належить до підприємств, що забезпечують життєдіяльність населення, об`єктів безпеки і оборони, лікарень та медичних закладів та інших об`єктів критичної інфраструктури на території м. Харкова та Харківської області.

АТ "Харківобленерго" вимушено впродовж всього періоду дії воєнного стану виконувати аварійно-відновлювальні роботи після знищення або пошкодження енергетичного обладнання через постійні обстріли та бомбардування, забезпечувати аварійні бригади паливом для автотранспорту, матеріалами та обладнанням, необхідним для здійснення ремонтних робіт, закупівлю ТМЦ та палива для швидкого реагування і усунення наслідків руйнації, виплату заробітної плати працівникам, які, ризикуючи свої життям виконують складну роботу.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5491/23 без змін.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5491/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя В.О. Фоміна