Рішення

від 13.05.2024 по справі 902/934/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2024 р.Cправа № 902/934/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконувача обов`язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Пушкіна, буд. 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100) та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (вул. Свинаря, буд. 17, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 336 772,55 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурора Суходоля М.В. за посвідченням;

позивача 1 Франчук І.О. згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ;

позивача 2 не з`явився;

відповідача Обертюх Т.С. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 56-3260вих-23 від 12.07.2023 за підписом виконувача обов`язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Р. Нечепоренка в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про визнання недійсними наступних Додаткових угод до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії: № 1 від 11.08.2021; № 3 від 19.08.2021; № 4 від 25.08.2021; № 5 від 31.08.2021; № 6 від 25.10.2021; № 7 від 27.10.2021; № 8 від 01.11.2021; № 9 від 26.11.2021; № 10 від 29.11.2021, та стягнення з ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 336 772,55 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 17.07.2023 постановив позовну заяву № 56-3260вих-23 від 12.07.2023 залишити без руху та встановив прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 56-3380вих-23 від 20.07.2023, що надійшла до суду 20.07.2023, прокурором усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 24.07.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/934/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 05.09.2023.

17.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1.13-4509 від 14.08.2023.

18.08.2023 до суду від прокурора відповідь на відзив № 56/1-1463-23 від 18.08.2023.

28.08.2023 до суду надійшли пояснення № б/н від 28.08.2023 (вх. № 01-34/7933/23 від 28.08.2023) за підписом представника позивача-1 Ірини Франчук.

За результатами слухання справи 05.09.2023, з урахуванням усного клопотання представника позивача-1 та спільного клопотання учасників справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 03.10.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

08.09.2023 до суду від позивача 1 надійшла відповідь на відзив № б/н від 08.09.2023 (вх. № 01-34/8355/23 від 08.09.2023), в прохальній частині якої заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.

18.09.2023 до суду надійшло заперечення № 1.13-5099 від 14.09.2023 відповідача на відповідь на відзив № 56/1-1463-23 від 18.08.2023 прокурора.

18.09.2023 до суду надійшло заперечення № 1.13-5100 від 14.09.2023 відповідача на відповідь на відзив Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

При розгляді справи 0310.2024, дослідивши додані Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до відповіді на відзив № б/н від 08.09.2023 (вх. № 01-34/8355/23 від 08.09.2023) матеріали, судом встановлено що низка документів, які долучені до відповіді на відзив не засвідчені в установленому законом порядку, тому залишені судом без розгляду.

За результатами слухання справи 03.10.2023, з урахуванням ст. 119 ГПК України, судом поновлено Управлінню Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області процесуальний строк для подання відповіді на відзив. Разом з цим, з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному встановленню всіх обставин справи, судом прийнято до розгляду відповідь на відзив № б/н від 08.09.2023 (вх. № 01-34/8355/23 від 08.09.2023) позивача-1 та заперечення відповідача. Водночас, судом закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 16.11.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

13.11.2023 до суду надійшло клопотання № 1.13-6222 від 10.11.2023 відповідача про зупинення провадження у справі № 902/934/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2321/22.

За результатами слухання справи 16.11.2023, судом, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання, розгляд справи по суті відкладено на 28.11.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

Суд, ухвалою від 28.11.2023, повернувся у справі № 902/934/23 на стадію підготовчого провадження, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задовольнив, зупинив провадження у справі № 902/934/23 до закінчення розгляду Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2321/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, зобов`язавши при цьому сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 902/934/23.

01.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 01.03.2024 (вх. № 01-34/2246/24 від 01.03.2024) представника відповідача - адвоката Обертюх Т.С. про поновлення провадження у справі.

Суд, ухвалою від 06.03.2024, поновив провадження у справі № 902/934/23 та призначив підготовче засідання на 26.03.2024.

14.03.2024 через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 14.03.2024 (вх. № 01-34/2831/24 від 14.03.2024) представника відповідача - адвоката Обертюх Т.С. про долучення пояснень до матеріалів справи.

26.03.2024 на адресу суду надійшла заява № 56/1-1463-23 від 25.03.2024 за підписом керівника Хмільницької окружної прокуратури - Максима Кандзьоби про поновлення строку для подання доказів та про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.03.2024, дослідивши клопотання № б/н від 14.03.2024 (вх. № 01-34/2831/24 від 14.03.2024) представника відповідача та додані до нього документи, судом встановлено, що означені документи подані без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК, а тому залишені без розгляду.

За результатами слухання справи 26.03.2024, судом, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд заяви № 56/1-1463-23 від 25.03.2024 про поновлення строку для подання доказів та про долучення документів до матеріалів справи відкладено до наступного судового засідання, підготовче засідання відкладено на 16.04.2024, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

10.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 10.04.2024 (вх. № 01-34/3818/24 від 10.04.2024) представника відповідача - адвоката Обертюх Т.С. про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи.

16.04.2024 на електронну адресу суду надійшло заперечення № 56/1-1463-23 від 15.04.2024 керівника Хмільницької окружної прокуратури М. Кандзьоби на клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи.

Ознайомившись в судовому засіданні 16.04.2024 з запереченнями № 56/1-1463-23 від 15.04.2024 керівника Хмільницької окружної прокуратури М. Кандзьоби, судом встановлено, що заперечення не містить електронного цифрового підпису, тому, в силу приписів ч. 8 ст. 42 ГПК України, ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не є офіційним документом, відтак прийняті судом до розгляду.

За результатами слухання справи 16.04.2024, з урахуванням ст. 119 ГПК України, судом поновлено Хмільницькій окружній прокуратурі та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" процесуальний строк для подання документів та долучено останні до матеріалів справи, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 02.05.2024, про що 16.04.2024 постановлено протокольну ухвалу.

02.05.2024 судом було розпочато розгляд справи по суті та заслухано учасників справи, які підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 03.05.2024, постановивши протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 03.05.2024 розпочато стадію безпосереднього дослідження доказів на якій оголошено перерву до 08.05.2024, та в подальшому до 13.05.2024.

На визначену судом (13.05.2024) в судове засідання з`явились прокурор у справі, представники позивача 1 та відповідача.

Позивач 2 правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 08.05.2024, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронної скриньки позивача 2 - 09.05.2024 о 06:03 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 09.05.2024.

В судовому засіданні 13.05.2024 після завершення стадії дослідження доказів проведено стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами прокурор у справі, представники позивача 1 та відповідача.

В судовому засіданні 13.05.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників учасників про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 13.05.2024 представники учасників не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (надалі Замовник) було прийнято рішення, щодо проведення процедури відкритих торгів та оголошено закупівлю № UА-2021-01-11-000614-c. Проте станом на 29.01.2021 не було подано жодної пропозицій, як наслідок торги були відмінено.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради 01.02.2021 повторно було прийнято рішення, щодо проведення процедури відкритих торгів та оголошено закупівлю № UА -2021-02-01-000081-с, але станом на 18.02.2021 не було подано жодної пропозицій, як наслідок торги були відмінено.

Враховуючи те, що Замовником було двічі відмінено закупівлю за предметом «Електрична енергія (Електрична енергія) код ДК 021-2015: 09310000-5 Електрична енергія» через відсутність достатньої кількості учасників, тендерним комітетом було прийнято рішення, щодо застосування переговорної процедури закупівлі з підстави, що визначена п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону.

За результатом переговорної процедури, Замовником прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідльністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

В подальшому, 09.03.2021 між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (позивач 1, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір № КА-134400 про постачання електричної енергії споживачу (надалі Договір).

Предметом вказаного Договору є електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 «електрична енергія», за ціною 2,40 гри. за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ, обсяг електричної енергії: 270000 кіловат-годин, загальна вартість Договору 648 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1 Договору).

Згідно з комерційною пропозицією, ціна (тариф) електричної енергії: 2,40 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ, загальний обсяг постачання 270000 кВт/год.

Згідно п. 3.4. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк з 09.03.2021 до 31.12.2021.

Пунктом 3.5. Договору визначено місце постачання електричної енергії: Вінницька область, Калинівський район, с. Іванів, межа балансової належності електроустановок Замовника.

Відповідно до п.13.1. Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Додатковою угодою № 1 до Договору, укладеною Сторонами 22.04.2021, внесені зміни до Договору, а саме зменшено обсяги закупівлі та суму Договору, виклавши п.5.2. Договору в наступній редакції: « 5.2. Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 480 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 576 000, 00 грн.» Після підписання даної додаткової угоди кількість товару становить 240 000кВт/год (240 МВт/год).

У подальшому, до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 між Замовником та Постачальником за ініціативою Постачальника, укладено ще ряд Додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, при незмінній ціні Договору, а саме:

Додаткова угода № 1 від 11.08.2021, на підставі якої підвищено ціну з 01.07.2021 на електричну енергію з 2,40 грн. за кВт/год до 2,618160 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 3 від 19.08.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.08.2021 на електричну енергію з 2,618160 грн. за кВт/год до 2,879448 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 4 від 26.08.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.08.2021 на електричну енергію з 2,879448 грн. за кВт/год до 3,166824 грн за 1 кВт/год.

Додаткова угода №5 від 31.08.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.08.2021 на електричну енергію з 3,166824 грн. за кВт/год до 3,264 грн за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 6 від 25.10.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.10.2021 на електричну енергію з 3,264 грн. за кВт/год до 3,590074 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 7 від 27.10.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.10.2021 на електричну енергію з 3,590074 грн. за кВт/год до 3,799734 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 8 від 01.11.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.10.2021 на електричну енергію з 3,799734 грн. за кВт/год до 4,179327 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 9 від 26.11.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.11.2021 на електричну енергію з 4,179327 грн. за кВт/год до 4,596842 грн. за 1 кВт/год.

Додаткова угода № 10 від 29.11.2021 на підставі якої підвищено ціну з 01.11.2021 на електричну енергію з 4,596842 грн. за кВт/год до 5,056067 грн. за 1 кВт/год.

Окрім цього, 29.11.2021 між Сторонами укладено Додаткову угоду №11 щодо продовження строку дії Договору на наступний рік у пункті 5 якої узгодили наступне: «Споживач та Постачальник, керуючись нормами ЗУ «Про публічні закупівлі» чинного цивільного та господарського законодавства, прийшли до згоди продовжити строк дії Договору № КА-13 4400 від 09.03.2021 року до 31.03.2022 року, для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку».

24.01.2024 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 12 щодо продовження строку дії Договору на наступний рік, у пункті 5 якої що узгодили наступне: «Споживач та Постачальник, керуючись нормами ЗУ «Про публічні закупівлі» чинного цивільного та господарського законодавства, прийшли до згоди продовжити строк дії Договору № КА-134400 від 09.03.2021 року до 31.03.2022 року, для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі, а саме 115200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 23040,00 грн.».

Як вказує прокурор, посилаючись на оприлюднену Відділом освіти у системі Ргоzоrо інформацію, 31.05.2022 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань публічний закупівель оприлюднено звіт про виконання Договору.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що Хмільницькою окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в Договорі про закупівлю, а саме внаслідок укладення Додаткових угод №№1-10 збільшено ціну за одиницю товару з 2,40 грн. до 5,056067 грн. за 1 кВт/год., тобто на 2,656067 грн. (на 110 % більше від первинної ціни). При цьому, кількість кВт/год. електричної енергії зменшено та із запланованих 270 000 кВт/год поставлено лише 176 470,59 кВт/год..

На переконання прокурора таке підвищення ціни товару відбувалось за відсутності документального підтвердження Постачальником коливання ціни на товар на ринку.

Так прокурор зауважує, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару, при підписанні додаткової угоди № 1 від 11.08.2021 надало експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.08.2021 №О-717 та довідку від ДП «Оператор ринку».

Крім того, ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до кожної додаткової угоди: № 3 від 19.08.2021, № 4 від 26.08.2021 та № 5 від 31.08.2021 у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію надав однакову інформацію, а саме: експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати України від 11.08/2021 № О-758 (інформаційна довідка) та лист ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» від 16.08.2021 №56-2, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проекти додаткових угод.

В інформаційній довідці Черкаської торгово-промислової палати України від 11.08.2021 № О-758 наведена інформація про коливання середньозваженої ціни електричної енергії за І декаду серпня (2127,10 грн./МВт.год.): відносно І декади липня 2021 року (1055,60 грн./МВт.год.), III декади липня 2021 року (1623,28 грн./МВт.год.) та липня (в цілому) 2021 року (1444,05 грн./МВт.год.), в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, проте інформація ДП «Оператор ринку» - відсутня.

При підписанні додаткової угоди № 6 від 25.10.2021 підставою збільшення ціни товару слугував експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 19.10.2021 №В-541 та довідка від ДП «Оператор ринку». В експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 19.10.2021№В-541 надано інформацію щодо зміни вартості середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС України та РДН за І декаду жовтня 2021 року (2568,15 грн./МВт.год.) відносно середньозваженої ціни за І декаду вересня 2021 року (2217,07 грн./МВт.год.), в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, проте інформація ДП «Оператор ринку» - відсутня.

У даному експертному висновку в п. 1 «Примітки» вказано, що всі дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

Підставою укладення додаткової угоди № 7 від 27.10.2021 є той самий експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 19.10.2021 № В-541, що надавався при підписанні додаткової угоди №6.

Підставою укладення додаткової угоди № 8 від 01.11.2021 вказано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 23.10.2021 № В-563, у якому надано інформацію щодо зміни вартості середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС України та РДН з порівнянням II декади жовтня місяця 2021 року (2841,95 грн./МВт.год.) відносно II декади вересня місяця 2021 року (2208,60 грн./МВт.год.), в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, проте інформація ДП «Оператор ринку» - відсутня.

При підписанні додаткової угоди № 9 від 26.11.2021 підставою збільшення ціни товару вказано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 09.11.2021 № В-596 та довідка від ДП «Оператор ринку». В експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати від 09.11.2021 №В-596 надано інформацію щодо зміни вартості середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС України та РДН з порівнянням жовтня місяця (в цілому) 2021 року (2793,44 грн./МВт.год.) відносно вересня місяця (в цілому) 2021 року (2230,78 грн./МВт.год.), в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, проте інформація ДП «Оператор ринку» - відсутня. У даному експертному висновку в п. 1 «Примітки» вказано, що всі дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

Підставою укладення додаткової угоди № 10 від 29.11.2021 вказано є той самий експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 09.11.2021 № В-596 та довідка від ДП «Оператор ринку», що надавалися при підписанні додаткової угоди №9.

Прокурор стверджує, що при укладанні додаткових угод використано одні і ті ж самі довідки як обґрунтування підвищення ціни до угод укладених на різні дати та не містять належного підтвердження коливання фактичної ціни електричної енергії РДН з урахуванням податку на додану вартість та урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, що не відповідає п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922.

Також прокурор зауважує тій обставині, що навіть за умови настання події, а саме зміни регулятором тарифу на послуги з розподілу електричної енергії після укладення Договору чи додаткової угоди до Договору, застосування нового тарифу можливе не раніше спливу 20 днів від дня надання електропостачальником споживачу повідомлення, а укладання додаткових угод в дуже малий проміжок часу, а саме додаткові угоди №№ 1, 3, 4, 5 укладені протягом серпня 2021 року починаючи з 11.08.2021 по 31.08.2021, тобто впродовж 20 днів, додаткові угоди №№ 6, 7, 8 укладені впродовж стислого терміну, з різницею від двох до трьох днів в період з 25.10.2021 по 01.11.2021, додаткові угоди №№ 9, 10 укладені з різницею трьох днів з 26.11.2021 по 29.11.2021, що дає підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо неперевищення 10% збільшення, який суттєво дотримано не був - тобто укладання спірних додаткових угод не мало легітимної мети у розумінні ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Отже, на переконання прокурора, Замовником Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради здійснено оплату товару за значно вищою ціною, ніж було розраховано під час укладення Договору. Такі недобросовісні дії ТОВ «Енера Вінниця» зробили результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів.

За твердженням прокурора, зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного у відповідності до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання та винятково пропорційно такій зміні.

Крім вимоги про визнання Додаткових угод недійсними прокурор просить стягнути з відповідача надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 336 772,55 грн, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за період з квітня 2021 по квітень 2022 про закупівлю за Договором № КА-134400 за період з 09 березня 2021 року по квітень 2022 року Відділ освіти, культури молоді та спорту Іванівської ради фактично отримав 255 840,5 кВт.год. електричної енергії, сплативши - 950 789,75 грн з ПДВ.

При тому, що без врахування укладених Додаткових угод, при ціні електричної енергії згідно Договору - 2,40 грн/кВт.год. з ПДВ (після збільшення ціни Додатковою угодою № 1 від 11.08.2021) за 129 200,5 кВт.год. відділом повинно бути сплачено - 310 081,20 грн. Натомість фактично сплачено 646 853,75 грн.

Таким чином, за Договором № КА-134400 від 09.03.2021 за період з 01 липня 2021 року по квітень 2022 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту Івановської сільської ради надмірно сплачено - 336 772,55 грн. (646 853,75 грн. - 310 081,20 грн.).

Отже, на підставі Додаткових угод №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 за поставлений товар в кількості 255 840,5 кВт/год. сплачено бюджетних коштів на загальну суму 646 853,75 гривні, як наслідок, саме 336 772,55 грн підлягає стягненню.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання 9 (дев`яти) Додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради надмірно сплачених коштів у сумі 336 772,55 грн.

Відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень, серед іншого, зводиться до того, що відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

По суті заявлених позовних вимог ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" вважає, що спірні Додаткові угоди укладені відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII (далі - Закон), забезпечують баланс інтересів сторін, тому повністю заперечує проти позову.

Також відповідач вважає, що обрання прокурором та позивачем такого способу захисту, як визнання Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №КА-134400 від 09.03.2021 недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що також узгоджується із правовою позицією у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідач вважає, що для стягнення коштів з відповідача, позивач повинен обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами факт того, що оскаржувані Додаткові угоди є нікчемними. Тоді як прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що зазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону.

При цьому відповідач посилається на положення частини п`ятої статті 41 Закону, які дозволяють збільшити ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При укладанні Додаткової угоди № 3 сторонами при зміні ціни за одиницю товару не було збільшено суму, визначену у Договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено. Отже, збільшення ціни відповідало Закону.

Крім того, як в проекті договору, що міститься у складі тендерної документації на закупівлю електричної енергії, так і в укладеному між сторонами Договорі визначено порядок зміни умов Договору, у тому числі і в разі збільшення ціни за одиницю товару, який також було дотримано сторонами при укладенні відповідної Додаткової угоди.

Відповідач вважає, що сторони правомірно вносили зміни у частині ціни за одиницю товару, але не більше 10 відсотків з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в Договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до такого Договору.

Таким чином відповідач доводить, що Договір між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» та позивачем 2 і Додаткові угоди до нього було укладено з дотриманням норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» та інших нормативних актів законодавства України.

У відповіді на відзив прокурор, спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема зазначає, що у позовній заяві належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді в особі позивачів - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради з посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», ГПК України, правових висновків Конституційного та Верховного судів, Європейського суду з прав людини.

Також, на думку прокурора, є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення Додаткових угод до Договору постачання електричної енергії споживачу.

Прокурор вказує, що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради Хмільницького району мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Постачальника про збільшення ціни підписала Додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу № КА-134400 від 09.03.2021 внаслідок чого ціна 1 кВт/год. електричної енергії збільшилася більше ніж на 110 % від її первинної ціни. Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.

Додаткові угоди № 1 від 11.08.2021; № 3 від 19.08.2021; № 4 від 25.08.2021; № 5 від 31.08.2021; № 6 від 25.10.2021; № 7 від 27.10.2021; № 8 від 01.11.2021; № 9 від 26.11.2021; № 10 від 29.11.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 порушують вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та права Замовника.

Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати та Вінницької торгово-промислової палати, як обґрунтування збільшення ціни за електроенергію, не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не можуть бути розцінені як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору КА-134400 від 09.03.2021 в частині збільшення вартості електроенергії.

Тому прокурор вважає, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» ініціювало укладення додаткових угод № 1, 3-10 у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме належним чином не обґрунтовано коливання ціни, перевищено 10% максимальний ліміт щодо зміни ціни за одиницю товару та порушенням інтересів суспільства і держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради Хмільницького району.

Прокурор звертається до суду з вимогою про визнання Додаткових угод до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії: №1 від 11.08.2021; № 3 від 19.08.2021; № 4 від 25.08.2021; № 5 від 31.08.2021; № 6 від 25.10.2021; № 7 від 27.10.2021; № 8 від 01.11.2021; № 9 від 26.11.2021; № 10 від 29.11.2021 недійсними, і в жодному разі не посилається на порушення вимог ч. 4 ст. 41 Закону, тобто про те, що вказані угоди є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, наявні фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання оскаржуваних Додаткових угод недійсними на момент їх укладення, оскільки останні суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошує, що прокурором не доведено, що Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (позивач-1) є належним позивачем, так як відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також відповідач вказує, що надана прокурором до матеріалів справи надана довідка від 20.06.2023, що складена позивачем-1 за результатами участі у якості спеціаліста працівника Управління у досудовому розслідуванні в межах кримінального провадження №42022020000000206 від 01.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, не може бути допустимим доказом відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

Позивач 1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надав пояснення, в яких зауважує на тому, що в межах кримінального провадження №42022020000000206 від 01.06.2021, до Управління надійшло звернення від СВ ВП №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 29.05.2023 №4317/218-2023, на виконання якого державним фінансовим інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Бердик Н.В. взято участь у дослідженні документів Замовника в межах досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

За результатами участі в досудовому розслідуванні кримінального провадження №42022020000000206 від 01.06.2021 спеціалістом Управління складено довідку від 20.06.2023, яку Хмільницькою окружною прокуратурою надано в додатках до позовної заяви, в якій підтверджено факт зайвої сплати коштів Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради на загальну суму 336 772, 55 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Щодо визначення прокурором позивачами Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пункт 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачає право органів Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, згідно з яким Північний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Чернігівській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Як стверджує прокурор, в порядку положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Хмільницькою окружною прокуратурою повідомлено Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як структурний підрозділ у Вінницькій області міжрегіонального територіального органу Держаудитслужби, про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» Додаткових угод до Договору № КА-134400 від 09.03.2021.

Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області повідомило окружну прокуратуру, що підстави для проведення моніторингу на даний час відсутні, оскільки процедуру закупівлі виконано у повному обсязі. Водночас повідомлено, що викладені факти будуть враховані під час планування заходів державного фінансового контролю.

Проте в подальшому, 20.06.2023 на виконання звернення СВ ВП №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 29.05.2023 №4317/218-2023, державним фінансовим інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Бердик Н.В. з 05.06.2023 по 16.06.2023 взято участь у дослідженні документів Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (далі - Відділ) в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42022020000000206 від 01.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 191 КК України.

Відповідно до дослідження та проведеним розрахунком з урахуванням фактичного обсягу спожитої електроенергії встановлено, що внаслідок необгрунтованого внесення змін до істотних умов Договору додатковими угодами №1-10, Відділом в період з березня 2021 року по березень 2022 року отримано електроенергії в загальному обсязі 255 840,5 кВт/год, оплата за який проведена в повному обсязі за цінами, визначеними всупереч вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922, що призвело до зайво сплачених коштів на загальну суму 336 772,55 грн. (255 840,5 кВт/год*2,4 грн -950 789,75 грн), зокрема внаслідок укладання додаткових угод від 11.08.2021 №1, від 19.08.2021 №3, від 25.08.2021 №4, від 31.08.2021 №5, від 31.08.2021 №6, від 27.10.2021 №7, від 01.11.2021 №8, від 26.11.2021 №9, від 29.11.2021 №10, чим нанесено матеріальної шкоди місцевому бюджету на зазначену суму.

Після дослідження, 22.06.2023 окружною прокуратурою знову направлено в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення Управлінню Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як структурний підрозділ у Вінницькій області міжрегіонального територіального органу Держаудитслужби, про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» Додаткових угод до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 та про необхідність реалізації представницької діяльності, зокрема з питання законності використання бюджетних коштів.

У відповідь Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області 03.07.2023 за № 260205-17/2167-2023 послалось на лист від 27.06.2019 №25-17/395-2019 згідно якого Генеральна прокуратура України листом від 05.08.2019№05/1-11616-19 повідомила, що керівникам регіональних прокуратур направлено інформаційний лист та зорієнтовано прокурорів, що обсяг та зміст повноважень Держаудитслужби визначено, зокрема, статтею 10 Закону №2939 та п.п.4,6, Положення, відповідно до них Держаудитслужба може звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із недотриманням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Пунктом 7 статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону №2939 орган державного фінансового контролю має право звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі № 824/753/16-а дійшла висновку, що аналіз норм Закону № 2939 дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону № 2939, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Крім того, у постанові від 21.03.2019 по справі № 912/898/18 Верховний Суд зазначає, що: «Відповідно до Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).».

Управлінням ревізія в Іванівській сільській раді не проводилась, порушення законодавства з питань збереження і використання активів не виявлялись, вимога про їх усунення не виставлялась.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення передбачено, що Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, моніторингу закупівель.

Частиною першою статті 5 Закону № 2939 передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється, зокрема, шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі». Порядок проведення моніторингу закупівель врегульований статтею 8 Закону №922.

Тобто, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області як органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо припинення та визнання недійсними додаткових угод до договору не вживались. Тобто орган не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, що призводить до порушення економічних інтересів держави та свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Оскільки позивач-1 відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не подав, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Тому, визначення прокурором цього органу позивачем є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли з серпня 2021 року, однак уповноваженим органом заходів, до усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Крім того, положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Згідно умов закупівлі розрахунок з виконавцем робіт за цією закупівлею здійснюватиметься в межах виділених бюджетних призначень.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.

У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Згідно ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Іванівської сільської ради від 04 листопада 2021 № 336 (далі - Положення).

Відповідно до Положення Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Іванівської сільської ради.

Згідно з п. 4 розділу 1 Положення Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власний бланк.

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Положення Відділ підпорядкований Іванівській сільській раді, підзвітний і підконтрольний Міністерству освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту культури Вінницької обласної державної адміністрації, а також, з питань здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих закладів освіти - Державній інспекції навчальних закладів України.

Згідно з пунктом 2 розділу 5 Положення Відділ утримується за рахунок коштів бюджету Іванівської сільської ради.

Основними завданнями Відділу є участь у забезпеченні реалізації на території громади державної політики у сфері освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту, Управління закладами освіти та культури, що є комунальною власністю і перебувають у безпосередньому підпорядкуванні, Здійснення керівництва і контролю за діяльністю закладів освіти та культури громади, Розроблення і подання на розгляд пропозицій до проектів фінансування та матеріально-технічного забезпечення виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища освіти, дітей і молоді, розвиток фізичної культури та спорту, Внесення пропозицій до проекту бюджету, забезпечення ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів, (п.п. 1, 8, 25, 45, 64 розділ 2 Положення).

Відповідно до п. 2 розділу 3 Положення Відділ має право вносити пропозиції щодо фінансування закладів освіти та культури, брати безпосередньо участь у формуванні бюджету освітньої галузі об`єднаної територіальної громади. Використовувати асигнування для зміцнення матеріально - технічної бази закладів освіти та установ культури.

Згідно п. 8 розділу 3 Положення доходи (прибутки) Відділу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання даної організації, реалізації мети (цілей, завдань та напрямів діяльності, визначених даним Положенням.

Отже, Відділ є головним розпорядником коштів, передбачених у бюджеті Іванівської об`єднаної територіальної громади на утримання закладів та установ освіти комунальної власності.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави, у тому числі у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Зі змісту відповіді Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради, наданої на запит окружної прокуратури, вказаним органом заходи щодо стягнення грошових коштів за непоставлений товар у судовому порядку не вжито, відповідний позов до суду не скеровувався. Більш того, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради повідомило, що не вбачає підстав для реагування, оскільки не вважає, що інтересам держави завдано будь-якої шкоди.

Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, а ні Управлінням, а ні Відділом, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні Договору постачання електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.

Тому, визначення прокурором позивачами Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у 2021 році, однак, заходів для усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів уповноваженими органами не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.

Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Неефективне та нераціональне використання бюджетних коштів підриває засади бюджетного процесу, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (ч. 3 ст. 131-1 Конституції України).

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність у прокурора достатніх правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом спростовується викладеним вище.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

За загальним правилом договір визнається недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Тому до спірних правовідносин щодо підстав недійсності додаткової угоди до договору застосовується та редакція Закону "Про публічні закупівлі", яка була чинною на момент укладення такої угоди. Тобто застосуванню підлягає Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ (з відповідними змінами).

Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

У п. 5.8. Договору про закупівлю встановлено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.б ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019р. №3304-/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» (додаток №5), Сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.оrее.соm.uа) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання Договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору обґрунтована відповідачем коливанням ціни на ринку електричної енергії.

Судом встановлено, що підставою укладення Додаткової угоди № 1 від 11.08.2021 слугували експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.08.2021 №О-717 та довідка від ДП «Оператор ринку».

Укладенню Додаткових угод № 3 від 19.08.2021, №4 від 26.08.2021 та № 5 від 31.08.2021 передував лист відповідача від 16.08.2021 №56-2 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Підставою укладення зазначених Додаткових угод вказано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати України від 11.08/2021 № 0-758.

Укладенню Додаткових угод № 6 від 25.10.2021 та № 7 від 27.10.2021 передував лист відповідача від 21.10.2021 №56-17 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Підставою укладення зазначених Додаткових угод вказано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 19.10.2021 № В-541 та довідка від ДП «Оператор ринку».

Укладенню Додаткової угоди № 8 від 01.11.2021 передував лист відповідача від 27.10.2021 №56-18 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Підставою укладення зазначеної Додаткової угоди вказано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 23.10.2021 № В-563 та довідка від ДП «Оператор ринку».

Укладенню Додаткових угод № 9 від 26.11.2021 та № 10 від 29.11.2021 передував лист відповідача від 15.11.2021 №10 в якому зазначено про зростання цін електричної енергії на ринку України та необхідність приведення цін до ринкової. Підставою укладення зазначених Додаткових угод вказано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 09.11.2021 № В-596 та довідка від ДП «Оператор ринку».

Проте, зазначені висновки не містять інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки).

Суд зазначає, що у вказаних експертних висновках інформація про динаміку ціни електричної енергії відсутня, оскільки не має інформації про рівень цін за попередні періоди (місяці, роки), а лише зазначено середньозважені ціни за період червень 2021- ІІ декада липня 2021 (висновок від 03.08.2021 № О-717), за період І декада липня 2021 ІІІ декада липня 2021 та липень 2021 (в цілому) (висновок від 11.08.2021 № О-758), за період І декаду вересня 2021 І декаду жовтня 2021 (висновок від 19.10.2021 № В-541), ІІ декаду вересня 2021 ІІ декаду жовтня 2021 (висновок №В-563 від 23.10.2021), за період вересня в цілому в порівняні в жовтнем 2021 (висновок № В-596 від 09.11.2021). Крім того, ці висновки носять довідково-інформаційний характер, не враховують умов договору, термінів поставки та оплати.

Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, необхідність внесення зазначеної зміни ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Суд також зважає, що укладення Додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Також суд звертає увагу на те, що оспорюваними додатковими угодами загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 2,40 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 5,056067 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 2,656067 грн. (на 110 % більше від первинної ціни).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (до якої зупинявся розгляд даної справи) дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «Енера Вінниця» Додаткових угод № 1 від 11.08.2021, № 3 від 19.08.2021, № 4 від 25.08.2021, № 5 від 31.08.2021, №6 від 25.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 01.11.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 29.11.2021 до Договору №КА-134400 від 09.03.2021, сторони не дотримали вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару була збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Сторонами Договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Враховуючи те, що Додаткові угоди № 1 від 11.08.2021, № 3 від 19.08.2021, № 4 від 25.08.2021, № 5 від 31.08.2021, №6 від 25.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 01.11.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 29.11.2021 до Договору №КА-134400 від 09.03.2021 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Висновок про визнання додаткових угод недійсними, щодо необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

Викладене вище спростовує твердження відповідача що обрання прокурором та позивачем такого способу захисту, як визнання Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №КА-134400 від 09.03.2021 недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором №КА-134400 від 09.03.2021 грошових коштів у розмірі 336 772,55 грн, внаслідок укладення Додаткових угод № 1 від 11.08.2021, № 3 від 19.08.2021, № 4 від 25.08.2021, № 5 від 31.08.2021, №6 від 25.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 01.11.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 29.11.2021 до Договору №КА-134400 від 09.03.2021, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які були визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.

Як вже було встановлено судом, у додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція сторони погодили ціну за 1кВт/год 2,40 грн з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що позивачем 2 за період дії Договору (з урахуванням продовження його дії Додатковими угодами № 11 від 29.12.2021 та № 12 від 24.01.2022) фактично спожито електричної енергії в розмірі 220 796,50 кВт/год, а не 255 840,50 кВт/год як зазначено прокурором.

Факт споживання електричної енергії позивачем 2 у вказаній кількості підтверджується Актами приймання-передачі електричної енергії наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зауважує, що наданими прокурором Актами приймання-передачі електричної енергії підтверджується споживання позивачем електричної енергії за Договором № КА-134400 від 09.03.2021 в період березень 2021 року лютий 2022 року. Доказів споживання позивачем 2 електричної енергії за вказаним Договором в березні 2022 року матеріали справи не містять і прокурором та позивачем 2 таких не надано.

Натомість, як встановлено судом, 18.03.2022 між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № КА-134400.

Постачання електричної енергії позивачу 2 з березня 2022 року здійснювалось на підставу саме Договору про постачання електричної енергії споживачу № КА-134400 від 18.03.2022, про що свідчать Акти прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії № КА-134400/97661/1 від 12.04.2022, № КА-134400/ЛІ-133100/97488/1 від 12.04.2022.

Прокурором здійснено розрахунок надмірно сплаченої відповідачу суми за Договором №КА-134400 від 09.03.2021р., внаслідок зміни цін на підставі Додаткових угод № 1 від 11.08.2021, № 3 від 19.08.2021, № 4 від 25.08.2021, № 5 від 31.08.2021, №6 від 25.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 01.11.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 29.11.2021, що підлягають визнанню судом недійсними, відповідно до якого надмірно сплачено бюджетних коштів на користь відповідача в розмірі 336 772,55 грн, а саме: без врахування укладених Додаткових угод, при ціні електричної енергії згідно Договору 2,40 грн/кВт,год з ПДВ (після збільшення ціни Додатковою угодою № 1 від 11.08.2021) за 129 200,50 кВт.год позивачем 2 повинно бути сплачено 310 081,20 грн. Натомість фактично сплачено 646 853,75 грн. Таким чином, за розрахунком прокурора, за Договором №КА-134400 від 09.03.2021 за період з липня 2021 року по квітень 2022 року позивачем 2 надмірно сплачено 336 772,55 грн (646 853,75 грн 310 081,20 грн).

Суд не може погодитись з наведеним розрахунком прокурора, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження проведення позивачем 2 розрахунків за Договором прокурором надано платіжні документи на загальну суму 950 789,75 грн. При цьому, за змістом призначень платежів означених платіжних документів, за Договором № КА-134400 від 09.03.2021 позивачем 2 сплачено 814 118,15 грн. Решта суми в розмірі 136 671,60 грн сплачено за Договором №КА-134400 від 18.03.2022 за поставку електричної енергії в березні 2022 року.

Відтак, виходячи з фактично спожитої позивачем 2 електричної енергії за Договором № 134400 від 09.03.2021 (220 796,50 кВт/год.), зважаючи на ціну електричної енергії визначену в Договорі № 134400 від 09.03.2021 (2,40 грн за 1 кВт/год.), вартість фактично спожитої позивачем 2 електричної енергії склала 529 911,60 грн, тому позивачем 2 надмірно сплачено 284 206,55 грн (814 118,15 грн 529 911,60 грн).

За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором №КА-134400 від 09.03.2021 грошових коштів у розмірі 336 772,55 грн підлягають до часткового задоволення, у визначеному судом розмірі, а саме 284 206,55 грн.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд приймає до уваги, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п.1-3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають до часткового задоволення.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 28 419,10 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 11.08.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.08.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.08.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 31.08.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 25.10.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 27.10.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 01.11.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 26.11.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 29.11.2021 до Договору № КА-134400 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037; ЄДРПОУ 41835359) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (вул. Свинаря, буд. 17, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432; ЄДРПОУ 44128509) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 284 206 грн. 55 коп.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037; ЄДРПОУ 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909, рахунок UA 568201720343110002000003988, МФО 820172).

13. В решті позовних вимог відмовити.

14. Примірник рішення направити сторонам, Хмільницькій окружній прокуратурі та Вінницькій обласній прокуратурі - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 17 травня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи