Ухвала

від 04.07.2024 по справі 902/934/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"04" липня 2024 р. Cправа № 902/934/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі

за позовом: виконувача обов`язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Пушкіна, буд. 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100) та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради (вул. Свинаря, буд. 17, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 336 772,55 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурора Суходоля М.В. за посвідченням;

позивача 1 не з`явився;

позивача 2 не з`явився;

відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/934/23 за позовом виконувача обов`язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Р. Нечепоренка в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 336 772,55 грн.

Рішенням суду від 13.05.2024 позов задоволено частково, окрім іншого, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 284 206,55 грн.

07.06.2024 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

24.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 24.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-37/36/24 від 24.06.2024) представника боржника - адвоката Обертюх Т.С. про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі № 902/934/23.

Суд, ухвалою від 26.06.2024 призначив судове засідання з розгляду заяви № б/н від 24.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-37/36/24 від 24.06.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" - адвоката Обертюх Т.С. про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі № 902/934/23 на 04.07.2024.

27.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 27.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6727/24 від 27.06.2024) представника Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Франчук І.О. про розгляд заяви за відсутності останньої. При цьому, за змістом заяви № б/н від 27.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6727/24 від 27.06.2024), з приводу вимог заяви ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" покладається на розсуд суду.

03.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 02.07.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6892/24 від 03.07.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" - адвоката Обертюх Т.С. про розгляд заяви за відсутності останньої.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі. Інші учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання заяви останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 026.06.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 26.06.2024 о 20:31 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 27.06.2024.

Відповідно до ст. 332 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, а тому, суд вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутності представників стягувача та боржника.

Розглянувши в судовому засіданні заяву № б/н від 24.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-37/36/24 від 24.06.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" - адвоката Обертюх Т.С. про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі № 902/934/23, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що з метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на період з 01.10.2021 до 31.05.2025 та з метою надання послуг із забезпечення доступності для побутових споживачів, відповідно до вимог ПСО між Товариством, як постачальником послуг, та ДП "Гарантований покупець", як замовником послуг, було укладено Договір № 2294/02/21 від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг.

Водночас, станом на сьогодні, норми ПСО учасниками ринку виконуються неналежно, а тому станом на 15.05.2024 заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед Товариством - постачальником універсальної послуги в рамках фінансового ПСО становить 1 812 156 111,58 грн. з яких:

- 298 137 846,14 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за травень 2023 року;

- 298 713 652,47 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за червень 2023 року;

- 309 473 225,78 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року;

- 340 878 369,62 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за серпень 2023 року;

- 6 100 855,69 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за жовтень 2023 року;

- 231 802 679,10 грн, у т.ч. ПДВ 20%, за березень 2024 року.

- 327 049 482,78 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за квітень 2024 року.

Також існує прострочене грошове зобов`язання Боржника перед Кредитором з оплати планових платежів згідно умов Договору прогнозованої вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг на травень 2024 в сумі - 354 349 722,81 грн. (І-ІV платежі згідно пункту 7 Договору).

Тобто, наявність даної заборгованості не дозволяє Товариству здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливлює виконання рішення по справі № 902/934/23.

Саме невиконання, несвоєчасне та неповне виконання протягом 2023-2024 років зобов`язань ДП "Гарантований покупець", покладених на нього Положенням та передбачених договором № 2294/02/21 від 15.09.2021, і призвело до виникнення цього спору.

У зв`язку з невиконанням ДП "Гарантований покупець" вказаних зобов`язань, Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1 517 439 512,32 грн. Розгляд справи № 910/1228/24 в Господарському суді міста Києва триває, рішення на сьогоднішній день ще не прийняте.

Окрім того, Товариство на ринку електричної енергії є електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов`язки з виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Вінницької області.

Товариство постачає електричну енергію побутовим споживачам (населенню) і малим непобутовим споживачам на території Вінницької області.

Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, платоспроможність побутових споживачів Вінницької області значно знизилась, а тому станом на 31.05.2024 утворилась заборгованість побутових споживачів перед Товариством за фактично спожиту електричну енергію та складає 113 946 045,60 грн.

Таким чином, поточний фінансовий стан Товариства та необхідність виконання ПСО, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє Відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню спеціальних обов`язків та загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, відповідно до вимог ПСО.

Одномоментне стягнення суми згідно рішення суду у справі № 902/934/23, стане непосильним тягарем для Відповідача та порушить стабільне функціонування Товариства і може призвести до негативних наслідків, в першу чергу, поставить під загрозу стабільне електропостачання всього населення Вінницької області.

Проте, враховуючи триваючу кризу неплатежів на ринку електричної енергії, систематичне невиконання своїх зобов`язань з боку ДП "Гарантований покупець", Товариство просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

Протягом вказаного строку з високою ймовірністю буде прийнято та виконано остаточне рішення у справі № 910/1228/24 за позовом Товариства до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості в розмірі 1 517 439 512,32 грн. Після чого Товариство зможе в повному обсязі погасити заборгованість перед Позивачем. При цьому, якщо рішення у справі № 910/1228/24 буде виконано раніше ніж протягом 12 місяців, або у випадку надходження коштів від ДП "Гарантований покупець", той погашення заборгованості Товариства перед Позивачем буде здійснено раніше.

З огляду на викладене, заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі № 902/1456/23 строком на 12 календарних місяців з дати набрання рішенням законної сили рівними частинами.

На підтвердження зазначених обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" надало до суду довідку № б/н та дати про заборгованість побутових споживачів перед Товариством за фактично спожиту електричну енергію станом на 31.05.2024, яка складає 113 946 045,60 грн; договір № 2294/02/21 від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, укладений між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"; акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2024; ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/1228/24.

Докази здійснення відповідачем часткового повернення безпідставно надмірно отриманих бюджетних коштів на час постановлення ухвали матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що, дійсно, майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, водночас, при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).

Суд також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Суд зазначає, що надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.

Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 284 206,55 грн.

Натомість, відповідачем як у досудовому порядку, так і на момент винесення рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі № 902/934/23, звернення із заявою про розстрочення виконання рішення від 13.05.2024, жодних коштів сплачено не було.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору відстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви № б/н від 24.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-37/36/24 від 24.06.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" - адвоката Обертюх Т.С. про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.05.2024 у справі №902/934/23.

Примірник ухвали надіслати сторонам, Хмільницькій окружній прокуратурі та Вінницькій обласній прокуратурі - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст ухвали підписано 10.07.2024.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи