Рішення

від 17.05.2024 по справі 904/6801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6801/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 28, ідентифікаційний код 31793056) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 4, кімната 206/2, ідентифікаційний код 43064633) до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) про стягнення 137 775,64 грн. збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №1525/010.01-03 від 28.12.2023 про стягнення заборгованості на загальну суму 137 775,64 грн., з яких:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" 2 600,00 грн. (розмір франшизи згідно страхового полісу) збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- з Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" 135 175,64 грн. збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2023 о 19:00 у місті Дніпро на перехресті вул. Макарова та вул. Будівельників сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме відбулось зіткнення транспортних засобів ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу під керуванням працівника ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" та застрахований в Приватному акціонерному товаристві страховій компанії "Інтер-Поліс", діючий поліс №212634616, про що було зазначено в матеріалах поліції при оформлені ДТП та що підтверджується роздруківкою з сайту МТСБУ "Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування".

Інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області був складений лише один протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 №010647 від 16.01.2023 на ОСОБА_1 . Адміністративну справу №204/1821/23 відносно ОСОБА_1 який керував транспортним засобом позивача було розглянуто Красногвардійським судом м. Дніпропетровська. 21 березня 2023 року по справі №204/1821/23 (провадження 3/204/1317/23) Красногвардійським судом винесена постанова, яка набрала законної сили 03.04.2023, про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, Красногвардійський суд встановив факт відсутності вини водія автомобіля позивача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП та встановив, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок виїзду автомобіля відповідача Renault Logan на смугу для руху по якій здійснював рух автомобіль позивача ЗАЗ Lanos TF69YO.

Позивач стверджує, що з рішення Красногвардійського суду вбачається, що саме водій Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, а саме пункт 16.6., яким встановлено правила проїзду регульованих перехресть і яким встановлено наступне: "16.6. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.". Водій Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 також порушив пункти 10.1 та 10.5 ПДР, якими встановлено наступне: "10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. 10.5. Поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху".

18 травня 2023 року позивачем було укладено договір №040523/276 на виконання експертних послуг. Вартість експертних послуг згідно умов договору складає 5 500,00 грн. та була сплачена позивачем у повному обсязі. Згідно висновку експерта складеного 21.05.2023 №ЭУs040523 автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріальних збитків у зв`язку з аварійними ушкодженнями, заподіяними автомобілю ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1 , вартість матеріальних збитків становить 132 275,64 грн.

08 червня 2023 року позивач звернулось до відповідача-1 з претензією від 06.06.2023 №1738/010.01-04 про відшкодування збитків (шкоди). 29.06.2023 позивач отримав відповідь відповідача-1 в якій ТОВ "Грінс-Д" відмовило у відшкодуванні шкоди та рекомендувало звернутись за відшкодуванням безпосередньо до водія ОСОБА_2 , який і скоїв ДТП.

22 червня 2023 року позивачем направлено до відповідача-2 заяву про страхове відшкодування від 21.06.2023 №1910/010.01-04. 28.09.2023 позивач отримав лист №2008/1/-23 від 25.09.2023 відповідача-2 в якому зазначив про відмову у здійсненні страхового відшкодування, так як відсутні на сьогоднішній день документи, що встановлюють цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , забезпеченого за договором (полісом) №ЕР-212634616.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення відповідачу-1 копії позовної заяви і доданих до неї документів.

До суду 03.01.2024 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовом позивачем подано клопотання про витребування у Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" страховий поліс №212634616 на транспортний засіб Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 ,

Клопотання обґрунтоване тим, що страховий поліс є доказом, який підтверджує встановлений розмір франшизи ТОВ "Грінс-Д" та розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, яку, в разі ДТП, сплачує ПрАТ СК "Інтер-Поліс".

З метою всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об`єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд задовольнив подане позивачем клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №904/6801/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 29.01.2024 надійшов відзив відповідача-2 яким останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розподілити судові витрати відповідача-2, а саме стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Відповідач-2 стверджує, що постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська є обов`язковою лише в частині встановлених дій ОСОБА_1 , а тому посилання позивача, що цією постановою встановлено вину іншого учасника є необґрунтованими.

Також відповідач-2 зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги у розмірі ринкової вартості транспортного засобу до ДТП. Для вірного визначення розміру страхового відшкодування потрібно визначити різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що передбачено нормою ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таким чином, позивачем необґрунтовано заявлено позов про стягнення шкоди у розмірі вартості транспортного засобу, що є порушенням ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

До суду 05.02.2024 позивачем подана відповідь в якій зазначає, що відповідач-2 у відзиві зазначає, що позивачем нібито заявлено позовні вимоги у розмірі ринкової вартості транспортного засобу до ДТП, що не відповідає дійсності, так як ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК", керуючись висновком експерта просить суд в позовній заяві стягнути збитки (шкоду), заподіяну майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Судовий експерт зробив висновок, розраховуючи вартість матеріальних збитків, з урахування та у порядку, передбаченому ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правових відповідальності власників наземних транспортних засобів". Судовий експерт чітко вказав, що ринкова вартість аварійно пошкодженого в ДТП автомобіля ЗАЗ Lanos 1.5i SE, державний номер НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження не може бути визначена, що по суті означає, що він нічого не коштує.

До суду 06.02.2024 відповідачем-1 подано відзив яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу (орієнтовний розмірі 2 500,00 грн.). Відповідач-1 стверджує, що позовні вимоги є передчасними та відповідач-1 не є належним відповідачем у справі.

Відповідач-1 зазначає, що зі змісту постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2023 (справа №204/1821/23) вбачається, що в діях водія Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 наявні ознаки порушення ним вимоги Правил дорожнього руду України, що спричинило настання дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ОСОБА_2 , у цьому випадку є заподіювачем шкоди, який згідно вимог чинного законодавства має відшкодовувати позивачеві завдані збитки.

Також відповідач-1 зазначає, що ОСОБА_2 у момент настання дорожньо-транспортної пригоди мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 , керував ним з відома та дозволу відповідача-1 ТОВ "Грінс-Д", який є власником цього автомобіля. Відповідач-1 зауважує, що у трудових відносинах з відповідачем-1 ОСОБА_2 станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не перебував та дотепер не перебуває, а тому у відповідача-1 відсутній обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відшкодовувати шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідач-1 стверджує, що оскільки обов`язковою ознакою покладання на особу обов`язку відшкодувати шкоду є наявність відповідної належної правової підстави володіння ним транспортним засобом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, а ОСОБА_2 у момент настання дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 , на належній правовій підставі, то саме він має відшкодувати позивачеві встановлену полісом ОСЦПВ №212634016 франшизу в розмірі 2 600,00 грн.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем-1 до суду 02.04.2024 подана заява про покладення на позивача понесені відповідачем-1 судові витрати у розмірі 2 500,00 грн.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2023 року о 19:00год. у місті Дніпро на перехресті вул. Макарова та вул. Будівельників сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме відбулось зіткнення транспортних засобів ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , який належить Приватному акціонерному товариству "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (далі - позивач) під керуванням працівника ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" (далі - відповідач-1).

Відповідачем-1 транспортний засіб Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , переданий ОСОБА_2 в управління на підставі договору №12/12 управління майном від 12.12.2022 та з метою використання у якості таксі для здійснення діяльності з перевезення пасажирів та їх багажу (п.3.2 договору).

Автомобіль, власником якого є відповідач-1, на 16.01.2023 на дату ДТП, був застрахований в Приватному акціонерному товаристві страховій компанії "Інтер-Поліс" (далі - відповідач-2), діючий поліс №212634616.

Відповідно до полісу №212634616 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.12.2022, автомобіль марки Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , застрахований в ПрАТ "СК "Інтер-Поліс". Термін дії полісу з 24.12.2022 по 23.12.2023 включно. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн. Розмір франшизи 2 600,00 грн. У графі "ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі" стоїть відмітка "так".

Інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області був складений лише один протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 №010647 від 16.01.2023 на ОСОБА_1 .

Адміністративну справу №204/1821/23 відносно ОСОБА_1 який керував транспортним засобом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" розглянуто Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська.

21 березня 2023 року по справі №204/1821/23 (провадження 3/204/1317/23) Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесена постанова, яка набрала законної сили 03.04.2023, про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська встановив факт відсутності вини водія автомобіля позивача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП та встановив, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок виїзду автомобіля відповідача-1 Renault Logan на смугу для руху по якій здійснював рух автомобіль позивача ЗАЗ Lanos TF69YO.

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська встановив, що транспортний засіб ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , рухався прямо по вул. Макарова в напрямку вул. Енергетичної. Транспортний засіб Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 рухався по вул. Макарова у зустрічному напрямку, а саме у напрямку вул. Титова. Проаналізувавши схему місця ДТП, долучені до матеріалів справи №204/1821/23 фотознімки з місця ДТП, долучений до матеріалів справи №204/1821/23 відеозапис, а також інші матеріали справи в їх сукупності, оцінивши характер пошкоджень на транспортних засобах та розташування уламків на дорозі, вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулось саме на смузі для руху, по якій рухався транспортний засіб ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , а отже в діях ОСОБА_1 немає порушення Правил дорожнього руху, в тому числі і п.2.3б Правил дорожнього руху. Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів дає підстави для висновку, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок виїзду т/з Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , на смугу для руху по якій здійснював рух т/з ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Також Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська вказав, що будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 16.01.2023 порушив вимоги п. 2.3б Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять. Судом встановлено, що водій транспортного засобу ЗАЗ Lanos TF69YO, номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 в момент ДТП рухався прямо у своїй смузі для руху на зелене світло світлофора, в той час як водій транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 в момент ДТП виконував маневр повороту ліворуч, виїхавши на смугу для руху, по якій в цей момент рухався ОСОБА_1 , що підтверджується розташуванням транспортних засобів на дорозі після ДТП, розташуванням уламків від автомобілів та схемою місця ДТП.

Після отримання вказаної постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позивач 20.04.2023 звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення від 20.04.2023 №497/010.01-03. Позивач просив скласти протокол про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_2 і передати протокол про адміністративне правопорушення та відповідні матеріали до органу уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

02 травня 2023 року на адресу позивача надійшов лист від УПП в Дніпропетровської області ДПП від 27.04.2023 №5446/41/19/01-2023, в якому зазначено про неможливість на теперішній час скласти адміністративний протокол, оскільки розгляд матеріалів працівниками УПП в Дніпропетровської області ДПП закінчено.

18 травня 2023 року між Приватним акціонерним товариством "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мазурек О.А. (виконавець) укладено договір №040523/276 на виконання експертних послуг відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання судової експертизи, для надання до суду, по визначенню вартості відновлювального ремонту, та величини матеріального збитку, з урахуванням втрати товарної вартості, заданого власникові КТЗ пошкодженого в ДТП автомобіля ЗАЗ Lanos державний номер НОМЕР_1 .

Вартість експертних послуг згідно умов договору складає 5 500,00 грн. та була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №0003381245 від 24.05.2023.

Відповідно до Висновку експерта складеного 21.05.202 №ЭУs040523 автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріальних збитків у зв`язку з аварійними ушкодженнями, заподіяними автомобілю ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1 , вартість матеріальних збитків становить 132 275,64 грн.

Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією від 06.06.2023 №1738/010.01-04 про відшкодування збитків у сумі 132 275,64 грн. та вартість експертних послуг у сумі 5 500,00 грн.

Позивачем 29.06.2023 отримано відповідь від відповідача-1, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" відмовило у відшкодуванні шкоди та рекомендувало звернутись за відшкодуванням безпосередньо до водія ОСОБА_2 , який і скоїв ДТП.

Також позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від 21.06.2023 №1910/010.01-04 про страхове відшкодування у сумі 132 275,64 грн. вартості матеріальних збитків та вартість експертних послуг у сумі 5 500,00 грн.

Позивачем отримано від відповідача-2 лист від 25.09.2023 вих. №2008/1/-23, в якому зазначено про відмову у здійсненні страхового відшкодування, так як відсутні на сьогоднішній день документи, що встановлюють цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , забезпеченого за договором (полісом) № ЕР-212634616. Розмір франшизи за страховим полісом складає 2 600,00 грн.

Отже, позивач стверджує, що майну (автомобілю) Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" було завдано значної шкоди (збитків), а саме були спричинені значні механічні пошкодження транспортному засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1 , що потрапило в ДТП з вини транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д", під керуванням ОСОБА_2 , та розмір шкоди складає 137 775,64 грн. з яких:

- 132 275,64 грн. - вартість матеріальних збитків згідно висновку експерта складеного 21.05.2023 №ЭУs040523 автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріальних збитків у зв`язку з аварійними ушкодженнями, заподіяними автомобілю ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1 ;

- 5 500,00 гри. оплачена позивачем вартість експертних послуг згідно умов договору.

Позивач просить стягнути з відповідача-2 розмір шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 135 175,64 грн. (137 775,64 грн. - 2 600, 00 грн.(розмір франшизи згідно страхового полісу) та з відповідача-1 розмір франшизи згідно страхового полісу у сумі 2 600,00 грн., що і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності/відсутності підстав для стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у заявленому розмірі.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом статті 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Як встановлено судом відповідач-1 відмовив у відшкодуванні шкоди у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Гренс-Д" та рекомендував звернутись за відшкодуванням безпосередньо до водія ОСОБА_2 , який і скоїв ДТП. Також відповідач-2 відмовив у здійсненні страхового відшкодування, так як відсутні на сьогоднішній день документи, що встановлюють цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , забезпеченого за договором (полісом) № ЕР-212634616.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 927/120/18 зроблено висновок, що постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, може бути належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення виключно лише в разі, якщо в такій постанові чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою.

Отже, враховуючи викладене та положення ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу.

Зі змісту постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2023 по справі №204/1821/23 не вбачається встановлення вини ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, до основних засад господарського судочинства, зокрема, відноситься змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказування полягає не лише в поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме: суду не надані докази того, що ДТП сталася саме внаслідок протиправної поведінки водія ОСОБА_2 . Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним. Суд зауважує, що наявні в матеріалах докази не свідчать про вину водія ОСОБА_2 , а засвідчують лише факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди, заподіяної внаслідок порушення правил дорожнього руху.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Крім того, відповідачами заявлені до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пунктах 130 -131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 міститься висновок, що з аналізу зазначеної норми (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

У пункті 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 4 000,00 грн. відповідач-2 надав:

- договір про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 10.01.2022 укладений між Адвокатським об`єднанням "ІНС.ЛОУ Груп" (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством страховою компанією "Інтер-Поліс" (клієнт) за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось здійснювати представництво, захист, або надати інші види правничої допомоги клієнту, що вказані в договорі на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги у розмірі та в строки встановлені договором (п.1.1 договору); розмір гонорару (винагороди) може також визначатися додатковими угодами до договору (п.3.1.6 договору);

- додаткову угоду №94 від 02.01.2024 в якій сторони визначили за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням згідно договору про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 10.01.2022 у справі №904/6801/23 клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі, що визначений у пп.3.1.1 п.3.1 договору №10/01/22-АП від 10.01.2022 у розмірі 4 000,00 грн.;

- платіжну інструкцію №134 від 05.01.2024 на суму 4 000,00 грн.;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС№11030/10 від 13.02.2023 на ім`я Гусєва П.В.;

- довіреність №73 від 28.12.2023.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 2 500,00грн. відповідач-1 надав:

- договір про надання правничої допомоги №1Ю/24 від 25.01.2025 укладений між Адвокатським бюро "Олександра Негробова" (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" (клієнт) за умовами якого адвокат надає усіма законними методами та способами правову допомогу клієнту з приводу представництва та захисту його його інтересів у судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування тощо (п.1.1 договору); умови виплати гонорару та його розмір визначаються у окремій додатковій угоді до договору (п.5.2 договору);

- додаткову угоду №1 від 25.01.2024 в якій клієнт погодився, що розмір гонорару адвоката, в рамках надання правової допомоги, враховуючи положення додаткової угоди, скидатиме 5 000,00 грн., оплата якого здійснюється наступним чином: 2 500,00 грн. - під час розгляду справи №904/6801/23 у сумі першої інстанції; в разі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі №904/6801/23 (за ініціативою будь-якої сторони), клієнт сплачує адвокату частку гонорару в розмірі 2 500,00 грн. на протязі 3-х робочих днів після відкриття апеляційного провадження (прийняття апеляційної скарги до розгляду);

- акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 25.01.2024 по 25.03.2024 на суму 2 500,00 грн.;

- рахунок на оплату №0002/24 від 31.01.2024 на суму 2 500,00 грн.;

- виписка банку про сплату 2 500,00 грн.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги АЕ №1252307 від 01.02.2024;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП№002072 від 12.03.2019 на ім`я Негробова О.В.

Суд, врахувавши надані відповідачами докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатами послуг відповідачам, врахувавши результат розгляду справи, керуючись статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь кожного з відповідачів по 2 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн. є співрозмірні з наданими відповідачам послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" та до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" про стягнення 137 775,64 грн. збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести на позивача.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 28, ідентифікаційний код 31793056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 4, кімната 206/2, ідентифікаційний код 43064633) 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 28, ідентифікаційний код 31793056) на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв