Рішення

від 01.05.2024 по справі 908/3577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 Справа № 908/3577/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецбуд" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Каховська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 32498683)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд інвест" (електронна пошта: aip2015@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1; ; вул. Феодосійська, буд. 2, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 41281708)

про стягнення 651 509,30 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Голубєв Є.М., наказ № 2-к від 17.01.2024, в.о. директора;

Від відповідача: Зелена Р.В., ордер серії АР №1163437 від 16.02.2024;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд інвест" про стягнення 651 509,30 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справу №9908/3577/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 11.12.2023 на підставі ч. 6 ст. 6, п. 2 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків у термін 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адреси відповідача та суду письмової інформації щодо відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, оригінали доказів направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у вказаний вище строк.

22.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 20.12.2023.

Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3577/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.01.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22.01.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.02.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 20.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.03.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.04.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.04.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 01.05.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 01.05.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 18.03.2019 між ТОВ "Запоріжспецбуд" та ТОВ "Метпромбуд інвест" укладено договір підряду №601/2019/4 на капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі №2 ПрАТ «ДМЗ». Позивач виконав капітальні роботи, та враховуючи часткові сплати і взаємозаліками між сторонами у відповідача виникла заборгованість в сумі 63 378,93 грн. Також позивач в період з 30.04.2019 по 03.06.2020 надавав відповідачу різні послуги будівельної техніки без договору, що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт на суму 764 144,33 грн. З урахуванням проведених відповідачем часткових оплати та взаємозаліку, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 526 974,33 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 61 156,04 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача підтримали доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 19.02.2024 пояснивши, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Факт пропуску позовної давності визнається позивачем у позовній заяві, однак на підтвердження поважності пропуску строку ним вказано ті обставини, що діяльність підприємства у період з 30 червня 2022 року по 01 листопада 2023 року булла зупинена. На підтвердження чого Позивачем надано відповідні накази № 17 та № 18. Однак, відповідач вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, оскільки 02 листопада 2020 року відповідачем оплачено 300 000,00 грн. платіжним дорученням № 9559 роботи за актом № 0-05/19 за травень 2019 року. Отже, позивач мав звернутися до 02 листопада 2023 року включно до суду із цим позовом. Робота підприємства поновлена 01 листопада 2023 року, отже, у строк, коли позивач мав звернутися до суду щодо вимоги 63 378,93 грн., підприємство вже здійснювало діяльність. Отже, твердження позивача про те, що з позовом у справі № 908/3577/23 неможливо було звернутися в межах строку позовної давності у період з 30 червня 2022 року по 01 листопада 2023 року через зупинення діяльності підприємства є такими, що не відповідають дійсності, враховуючи, що до інших суб`єктів господарювання позивач звертався до суду саме у період, в який підприємство начебто не працювало. Крім того, наданий наказ про зупинення діяльності підприємства не є достатнім доказом того, що підприємство дійсно не здійснює діяльність, оскільки наказ є внутрішнім документом підприємства. Щодо вимог про стягнення з відповідача 526 974,33 грн. заборгованості та 61 156,04 грн. інфляційних втрат, то відповідач вважає, що позивачем здійснено таке звернення до суду передчасно, оскільки строк виконання зобов`язань у Відповідача не настав. Позивач вважає, що строк виконання зобов`язаннь у відповідача настав 30 червня 2022 року, у день направлення претензії. Однак, місцезнаходження діяльності відповідача було зареєстровано за іншою адресою, а, отже, позивачем не реалізовано своє право вимоги у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. Отже, нараховувати на вказану суму інфляційні втрати є безпідставним, оскільки відсутнє прострочення боржника. На підставі викладеного, відповідач просить суд застосувати позовну давність у справі № 908/3577/23 щодо стягнення 63 378,93 грн. з ТОВ "Метпромбуд Інвест" та відмовити у задоволенні позову; відмовити у задоволенні вимог у справі № 908/3577/23 про стягнення 526 974,33 грн. заборгованості та 61 156,04 грн. інфляційних втрат з ТОВ "Метпромбуд Інвест" через їхню безпідставність; в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення 526 974,33 грн. заборгованості та 61 156,04 грн. інфляційних втрат з ТОВ "Метпромбуд Інвест", застосувати у справі № 908/3577/23 позовну давність щодо цих вимог та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді на відзив від 29.02.2024 зазначивши, що відповідач до березня 2019 року знаходився за адресою вул.Північне шосе, буд.78, офіс 27 у м. Запоріжжя. З березня 2019 року по липень 2021 року - вул. Фоедосійська, буд.3-А, к.7, м. Запоріжжя. В цей час сторонами було укладено договір підряду № 601/2019//4 від 18.03.2019 року на капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі № 2 ПрАТ «ДМЗ». Розділом 14 «Адреси та реквізити сторін» вказаного Договору, зазначено адресу Підрядника, а по справі відповідача, як м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд.3-А, к.7, а пунктом 12.3 цього ж договору вказано, що «Сторони зобов`язані повідомляти одна одну про зміну своєї юридичної адреси, найменування підприємства, реєстраційних даних та банківських реквізитів у триденний строк з дня їх зміни.» Строк дії вказаного договору, відповідно до п.10.1, встановлено «до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до виконання Сторонами своїх зобов`язань». Свої зобов`язання відповідач перед позивачем не виконав досі. Залишилося не виконаним зобов`язання щодо сплати виконаних робот. Таким чином, вказаний договір діє, а відповідач не повідомляв позивача про зміну своєї юридичної адреси, найменування підприємства, реєстраційних даних та банківських реквізитів у триденний строк з дня їх зміни, як це передбачено п.12.3 договору, хоча представник відповідача сама, у відзиву на позовну заяву, підтвердила про подвійну зміну юридичної адреси та реєстраційних даних підприємства відповідача. Акти наданих послуг досі тривалі у часі з квітня 2019 року по червень 2020 року. Саме тому, за відсутністю повідомлень зі сторони відповідача про зміну реєстраційних даних, вимога про сплату була направлена за адресою м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 3-А, к.7. Однак, приймаючи зауваження представника відповідача щодо зміни адреси, позивач 28.02.2024 року направив претензію також на адресу м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2, сподіваючись що відповідач в семиденний строк, до наступного судового засідання виконає своє зобов`язання щодо їх сплати.

Крім того, представник відповідача підтримав письмові заперечення на відповідь на відзив від 19.03.2024, та пояснив, що як вказує позивач, ним направлено відповідачу претензію у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України за адресою м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, б. 3-А, каб. 7 на підставі того, що вказана адреса місцезнаходження відповідача зазначена в укладеному Договорі. Однак, відповідач зазначеної претензії не отримував та не міг отримати, оскільки його місце знаходження за вищевказаною адресою було зареєстровано у період до 31 липня 2021 року, а на дату направлення претензії - 30 червня 2022 року: м. Київ, вул. Ушинського, б. 40, офіс 302. Також позивач посилається на умову Договору, викладену у п. 12.3: Сторони зобов`язані повідомляти одна одну про зміну своєї юридичної адреси, найменування підприємства, реєстраційних даних та банківських реквізитів у триденний строк з дня зміни. Однак, наслідків порушення умов, викладених у п. 12.3 договору, в умовах договору не передбачено. Отже, відповідач вважає, що вимога не може вважатися пред`явленою, через що строк виконання зобов`язань не настав. Щодо відправлення 28 лютого 2024 року позивачем претензії на адресу відповідача, то відповідач вважає, що такі дії свідчать про визнання позивачем того, що первісна претензія не є направленою належним чином. З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні позву відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецбуд» (далі - Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд інвест» (далі - Підрядник) укладено договір підряду № 601/2019/4, відповідно до п. 1.1. якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту доменної печі № 2 (частині проекту «Капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі №2) на ПрАТ «ДМЗ», а Підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору згідно Акту прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим договором.

Перелік робіт, що виконуються за цим договором, визначається сторонами в Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, орієнтовна вартість робіт за цим договором визначається вартістю Додаткових угод до цього договору на дату їх підписання. Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в цьому договорі та Додаткових угодах (Додатках) до цього договору, є звичайними, справедливими, ринковими.

У пункті 3.3. договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником в наступному порядку: за фактом виконання робіт протягом 35 календарних днів після підписання Замовником Акту прийому-передачі виконаних робіт, надання Субпідрядником оригіналу рахунку-фактури при умові складання і реєстрації Субпідрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог п.2.1.17-2.1.18 договору, якщо інше не передбачено відповідною Додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

22.03.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №601/2019/4 від 18.03.2019 відповідно до п.1 якої Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту доменної печі №2 згідно Додатку 5 вказаного договору та Відомості одиничних вартостей (Додаток №6), (частині проекту «Капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі №2», яка затверджена сторонами, на загальну суму 3 095 335,45 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 619 067,09 грн. Загальна сума з урахуванням ПДВ складає 3 714 402,54 грн.

У пункті 6 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата робіт, передбачених в цій Додатковій угоді, крім авансового платежу, проводиться Замовником по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів після підписання Акта прийому-передачі виконаних робіт, надання рахунку і податкової накладної за виконані роботи.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за. відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На виконання умов вказаного договору, позивач виконав капітальні роботи з ремонту доменної печі на суму 2 036 038,93 грн., а відповідач частково сплатив вказані роботи та частково закривав заборгованість актами взаємозаліку між підприємствами на суму 1 972 660,00 грн.

Виникнення залишку з останнього Акту виконаних робіт підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі виконаних робіт № 9-05/19 за травень 2019 року на суму 407 964,96 грн., платіжним дорученням № 9559 від 02.11.2020 року на суму 300 000,00 грн. та Актом взаємозаліку від 08.09.2020 року, за яким згідно рахунку № СФ - 0000119 від 31.05.2019 року, борг ще зменшений на 44 586,03 грн.

Відповідно Акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.11.2023 залишок боргу відповідача перед позивачем склав суму 63 378,93 грн., який підписаний зі сторони позивача.

Таким чином, заборгованість за виконані роботи на підставі договору підряду №601/2019/4 від 18.03.2019, ТОВ «Метпромбуд інвест» перед ТОВ «Запоріжспецбуд» складає 63 378,93 грн.

Разом з тим, відповідач проти наявності вказаної суми боргу не заперечив та в цій частині заявив клопотання про застосування строку позовної давності пояснивши, що факт пропуску позовної давності визнається позивачем у позовній заяві, однак на підтвердження поважності пропуску строку ним вказано ті обставини, що діяльність підприємства у період з 30 червня 2022 року по 01 листопада 2023 року була зупинена. На підтвердження чого Позивачем надано відповідні накази № 17 та № 18. Однак, вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, оскільки 02 листопада 2020 року відповідачем оплачено 300 000,00 грн. платіжним дорученням № 9559 роботи за актом № 0-05/19 за травень 2019 року. Отже, позивач мав звернутися до 02 листопада 2023 року включно до суду із цим позовом. Робота підприємства поновлена 01 листопада 2023 року, отже, у строк, коли Позивач мав звернутися до суду щодо вимоги 63 378,93 грн. підприємство вже здійснювало діяльність.

У статті 256 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що за Актом прийому-передачі виконаних робіт №-9-05/19 за травень 2019, рахунок - фактуру №СФ-0000119 позивачем виставлено відповідачу - 31.05.2019, то згідно положень п. 6 Додаткової угоди строк для оплати спливає - 30.06.2019.

Отже, позивач може звернутися до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за виконані роботи згідно вказаного договору на суму 63 378,93 грн. у строк протягом трьох років, а саме до 30.06.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що з цим позов позивач звернувся до суду - 01.12.2023, що підтверджується відбитком штемпеля АТ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла позовна заява, тобто зі спливом трирічного строку передбаченого статтею 257 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до п. 19. «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи, що на час звернення позивача до суду з цим позовом воєнний стан в Україні діє та наразі продовжено, то перебіг позовної давності щодо звернення з цим позовом до суду зупинявся, а отже суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про застосування строку позовної давності в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за виконані роботі на підставі договору підряду № 601/2019/4 від 18.03.2019 в сумі 63 378,93 грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на підставі Актів здачі-прийняття робіт в сумі 526 974,33 грн. та зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 61 156,04 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За умовами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 30.04.2019 по 03.06.2020 надав відповідачу послуги з будівельної техніки без договору на загальну суму 764 144,33 грн., що підтверджується наступними Актами та рахунками-фактурами:

- Акт № СУ - 0000065 від 30.04.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000055 від 30.04.2019 на суму 450 000,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000087 від 15.05.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000085 від 15.05.2019 на суму 173 077,20 грн.;

- Акт № СУ - 0000126 від 14.06.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000125 від 14.06.2019 на суму 1 480,01 грн.;

- Акт № СУ - 0000179 від 09.08.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000177 від 09.08.2019 на суму 11 232,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000181 від 12.08.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000179 від 12.08.2019 на суму 3 510,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000189 від 21.08.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000187 від 21.08.2019 на суму 11 232,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000190 від 29.08.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000200 від 29.08.2019 на суму 5 232,00 грн.;

- Акт № СУ-0000191 від 30.08.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000202 від 30.08.2019 на суму 5 967,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000205 від 02.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ -0000203 від 02.09.2019 на суму 7 020,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000206 від 05.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000204 від 05.09.2019 на суму 6 318,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000207 від 06.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000205 від 06.09.2019 на суму 6 318,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000208 від 09.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000206 від 09.09.2019 на суму 2 808,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000209 від 13.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ-0000207 від 13.09.2019 на суму 6 318,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000210 від 16.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000208 від 16.09.2019 на суму 2 105,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000211 від 17.09.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000209 від 17.09.2019 на суму 3 510,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000260 від 1.2.11.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000258 від 12.11.2019 на суму 3 996,00 грн.;

- Акт № СУ-0000261 від 13.11.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000259 від 13.11.2019 на суму 13 923,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000262 від 14,11.2019 року, рахунок-фактура № СФ-0000260 від 14.11.2019 на суму 3 108,00 грн.;

- Акт № СУ-0000263 від 19.11.2019 року, рахунок-фактура № СФ - 0000261 від 19.11.2019 на суму 3 552,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000001 від 16.01.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000001 від 16.01.2020 на суму 6 482,40 грн.;

- Акт № СУ - 0000003 від 17.02.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000003 від 17.02.2020 на суму 6 318,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000004 від 21.02.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000004 від 21.02.2020 на суму 2 105,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000010 від 12.03.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000010 від 12.03.2020 на суму 2 105,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000012 від 19.03.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000012 від 19.03.2020 на суму 2 105,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000017 від 27.03.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000017 від 27.03.2020 на суму 2 105,00 грн.;

- Акт № СУ - 0000034 від 03.06.2020 року, рахунок-фактура № СФ - 0000034 від 03.06.2020 на суму 4 212,00 грн.

Вказані Акти здачі прийняття робіт підписані та скріплені печатками обох підприємств, але не містять строків оплати виконаних робіт.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4424 від 01.06.2020 та проведено взаємозалік на суму 19 170,00 грн., що підтверджується Актом взаємозаліку від 21.07.2021

Таким чином, вартість неоплачених відповідачем за надані позивачем послуги без договору становить 526 974,33 грн.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, щодо строку (терміну) виконання зобов`язання визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 21.06.2022 ТОВ "Запоріжспецбуд" направило ТОВ "Метпромбуд інвест" претензію про сплату заборгованості за надані послуги в період з 30.04.2019 по 03.06.2020. Також вказано, що в разі невиконання свого зобов`язання в 7-денний строк з моменту отримання цієї вимоги, ТОВ "Запоріжспецбуд" буде звертатись з відповідним позов до суду для захисту своїх інтересів.

На підтвердження направлення вказаної претензії на адресу ТОВ "Метпромбуд інвест" позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист від 30.06.2022, фіскального чеку від 30.06.022 та поштової накладної №6909300673716 від 30.06.2022.

Судом встановлено, що ТОВ "Запоріжспецбуд" направлено вказану претензію ТОВ "Метпромбуд інвест" на наступну адресу: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, б. 3-А, к. 7.

Однак, зазначену претензію відповідач не отримав, оскільки, як пояснив представник відповідача, місцезнаходження ТОВ "Метпромбуд інвест" було зареєстровано за адресою зазначеною у претензії: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, б. 3-А, к. 7, у період з 18 березня 2019 року по 31 липня 2021 року.

Станом на дату відправки претензії - 30 червня 2022 року, місцезнаходження ТОВ "Метпромбуд інвест" зареєстровано за адресою: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, б. 40, офіс 302.

30 вересня 2022 року змінено місцезнаходження ТОВ "Метпромбуд інвест" на: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, б. 2.

Судом встановлено, що вказані зміни місцезнаходження відповідача підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2024.

Твердження позивача, що за відсутністю повідомлень зі сторони відповідача на виконання п. 12.3 договору про зміну реєстраційних даних, вимога про сплату була направлена за адресою м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд.3-А, к.7, судом до уваги не приймається, оскільки інформація про місцезнаходження юридичних осіб є у відкритому доступі в мережі Інтернет і може бути перевірена у будь-який час учасниками господарських правовідносин в ЄДРПОУ, та позивач мав можливість її перевірити.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з цим позовом до відповідача зазначено вірну адресу місцезнаходження ТОВ "Метпромбуд інвест", а саме: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, б. 2, а отже йому до подання позову до суду вже було відомо про зміну місцезнаходження відповідача, але відповідну претензію на вказану адресу відповідача не направив.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Щодо відправлення позивачем претензії на адресу відповідача: м.Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд.2 - 28 лютого 2024 року, суд зазначає, що вказана претензія не приймається судом як доказ звернення позивача до відповідача з вимогою здійснити оплату на суму 526 974,33 грн. у цій справі, оскільки зазначена претензія є новим доказом, який виник вже під час розгляду справи в суді, а не передувала тим обставинам, які пов`язані зі зверненням з цим позовом до суду, отже зазначена претензія породжує самостійну процедуру щодо стягнення вказаної заборгованості в межах іншого позовного провадження.

Дослідивши надані позивачем до позову Акти здачі-прийняття робіт та рахунки-фактури судом встановлено, що у вказаних документах вказано взагалі іншу адресу відповідача: 69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 78, офіс 27.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач направив вказану претензію на адресу, за якою у той час відповідач не був зареєстрований, що стало причиною її неотримання відповідачем, а отже враховуючи, що ні в Актах здачі-прийняття робіт, ні в рахунках-фактурах не зазначено строку для здійснення оплати за отримані послуги, та позивачем не реалізовано своє право вимоги у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, то строк виконання зобов`язань у відповідача зі сплати грошових коштів за послуги за вищевказаними Актами здачі-прийняття робіт в сумі 526 974,33 грн. на момент звернення до суду ще не настав, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, а отже підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Також суд не вбачає підстав щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 61 156,04 грн., оскільки на час прийняття рішення у цій справі у відповідача відсутнє прострочення зі сплати боргу перед позивачем.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми заборгованості 526 974,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 61 156,04 грн. не підлягає розгляду, оскільки в задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині судом відмовлено.

Також суд виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд інвест" (вул.Феодосійська, буд. 2, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 41281708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецбуд" (вул. Каховська, буд. 32, м.Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 32498683) заборгованість за договором підряду № 601/2019/4 від 18.03.2019 в сумі 63 378 (шістдесят три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 93 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 950 (дев`ятсот п`ятдесят) грн. 68 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 13.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.