Рішення

від 07.05.2024 по справі 908/2465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/22/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 908/2465/22 (908/3358/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Петруніної С.О., розглянувши матеріали справи № 908/2465/22(908/3358/23)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Руно» (вул.Полтавська, 129, кімната 409, м.Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, код ЄДРПОУ 35457147)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вул. Південне шосе, 80, кабінет 9, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191129), скорочене найменування - ПрАТ «ММК ім.Ілліча»

про стягнення 330 849,36 грн,

в межах справи №908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129)

розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (49038, м.Дніпро, пл.Вокзальна, 2, літ.Н, поверх 4)

У відсутність учасників

УСТАНОВИВ:

Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ ММК імені Ілліча суд здійснив 19.12.2022 (номер публікації 69739).

03.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ «ТД «Руно» до ПрАТ ММК ім.Ілліча - Боржника у справі про банкрутство № 908/2465/22 про стягнення 330 849,36 грн.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна….

За загальним правилом заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження (абз.4 ч.2 ст.7 КУзПБ).

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2023 розгляд судової справи № 908/3358/23 визначено судді Ніколаєнку Р.А., на підставі ч.2 ст.7 КУзПБ.

Ухвалою від 08.11.2023 згідно зі ст.174 Господарського процесуального кодексу України суд залишив позовну заяву ТОВ «ТД «Руно» без руху, визначив строк та спосіб усунення допущених недоліків заяви.

Після усунення недоліків у встановлений строк, ухвалою від 27.11.2023 Господарський суд Запорізької області прийняв до розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ ММК ім.Ілліча позов ТОВ ТД Руно до ПрАТ ММК ім.Ілліча про стягнення 330 849,36 грн та відкрив провадження у справі № 908/2465/22(908/3358/23), яку ухвалив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Розгляд справи по суті суд ухвалив розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Надалі, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, 22.01.2024 суд постановив ухвалу про розгляд в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ ММК ім.Ілліча справи № 908/2465/22(908/3358/23) за позовом ТОВ ТД Руно до ПрАТ ММК ім.Ілліча про стягнення 330 849,36 грн за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі суд призначив на 21.02.2024, 10.00. Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання Позивача про витребування доказів та витребував у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків запитані Позивачем докази відповідну податкову звітність Відповідача у періоді з січня 2022 року по серпень 2022 року, у якій відображені податкові накладні ТОВ «ТД «Руно», які покладені у підставу позову.

Ухвалою від 21.02.2024 підготовче засідання суд відклав до 20.03.2024.

04.03.2024 від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суд отримав реагування на ухвалу суду від 22.01.2024 щодо витребування доказів - лист вих.№ 820/5/32-00-51-01-07 від 01.03.2024, згідно з яким за відомостями Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ТД Руно зареєструвало податкові накладні №73 від 24.01.2022, №74 від 24.01.2022, №75 від 24.01.2022, № 76 від 24.01.2022, №77 від 24.01.2022 за період взаємовідносин січень 2022 року на загальну суму ПДВ 18 575,48 грн; суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту та відповідають даним додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2022 року.

До вказаного листа Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків додало податкову декларацію ПрАТ ММК ім.Ілліча з податку на додану вартість за січень 2022 року з додатком № 1 до неї.

Постановленою за підсумками засідання 20.03.2024 ухвалою суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання у справі №908/2465/22(908/3358/23) відклав до 09.04.2024 о 10.30. Крім того, зважаючи на доводи Позивача та визначену Позивачем доказову базу, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, які мають вагоме значення для об`єктивного та правильного вирішення спору, суд витребував від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків податкові декларації Відповідача з податку на додану вартість з додатками № 1 до них за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року включно, з метою дослідження податкової звітності Відповідача за весь період, про який зазначив Позивач у клопотанні про витребування доказів.

В засіданні 09.04.2024 суд оголосив перерву до 15.04.2024, 11.00.

10.04.2024 на виконання ухвали від 20.03.2024 від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суд отримав лист вих.№ 1241/5/32-00-51-01-07 від 01.04.2024 з доданням копій податкових декларацій ПрАТ ММК ім.Ілліча з податку на додану вартість з додатками № 1 до них за період з лютого 2022 по серпень 2022 включно.

Ухвалою від 15.04.2024 суд закрив підготовче провадження з розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ ММК ім.Ілліча справи №908/2465/22(908/3358/23) за позовом ТОВ ТД Руно до ПрАТ ММК ім.Ілліча про стягнення 330 849,36 грн та призначив справу до судового розгляду по суті. Судове засідання суд призначив на 07.05.2024 о 14.30.

В засідання 07.05.2024 учасники не з`явилися (явку в засідання суд визнавав необов`язковою), у зв`язку з чим згідно з ч.3 ст.222 ГПК України фіксація засідання технічним засобом не здійснювалась.

При цьому зазначається, що Позивач подав суду заяву (б/н від 09.04.2024), у якій просив розглядати справу 908/2465/22(908/3358/23) без його участі. Заявлення суд прийняв.

Також зазначається, що Відповідач належно, відповідно до ст.120, 242 ГПК України повідомлявся про розгляд справи, призначені засідання суду шляхом надсилання ухвал по справі до його електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, а ухвали від 15.04.2024 про призначення розгляду справи по суті на відомі суду адреси електронної пошти.

В засідання суду представник Відповідача не з`являвся. Правом на подання відзиву Відповідач не скористався.

За наслідками судового засідання 07.05.2024 суд справу розглянув по суті за наявними матеріалами та ухвалив рішення.

Звернувшись з позовом до суду, Позивач - ТОВ «ТД «Руно» зазначив про невиконання Відповідачем ПрАТ «ММК ім.Ілліча» грошових зобов`язань з оплати товару вартістю 278548,70 грн за укладеним сторонами Договором № 423 від 15.02.2018 та утворення заборгованості в зазначеній сумі, що послугувало, крім заявлення до стягнення суми цього основного боргу, нарахування за періоди прострочення виконання зобов`язань та заявлення до стягнення інфляційних втрат, що склало 40441,35 грн, та 3% річних, що склало 11859,31 грн, на підставі ст.625 ЦК України.

Вивченням матеріалів справи суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

15.02.2018 між ТОВ «ТД «Руно» (Позивачем), як Постачальником, та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Відповідачем) Покупцем був укладений договір № 423 (про придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) (далі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.2.1 Договору кількість, номенклатура ресурсів визначаються у Специфікаціях до цього Договору, які являються його невід`ємними частинами.

За умовами розд.3 Договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у Специфікаціях (п.1). Постачальник зобов`язаний поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у Специфікаціях, згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року (п.3.2). Строки поставки зазначаються у Специфікаціях. На випадок поставки ресурсів за графіком, такий графік оформлюється у вигляді додатку до Договору, який є його невід`ємною частиною (п.3.3). Постачальник вправі здійснити поставку в інші строки за попередньою письмовою згодою Покупця (п.3.4).

За домовленостями п.4.1, 4.2 Договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, що вказані у специфікаціях і включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з постачанням. Ціна на обладнання може бути змінена лише за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до Договору.

Згідно з п. 5.1, 5.2 Договору сторони домовились, що оплата Покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється протягом строку, вказаного у специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів та відповідної документації.

У п.6.4 Договорів передбачений обов`язок Постачальника здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на всю суму виниклих у Постачальника податкових зобов`язань з ПДВ з дотриманням строків, передбачених законодавством, але не пізніше п`ятого числа календарного місяця, наступного за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Ст. 79 ГПК України визначає положення щодо вірогідності доказів та встановлює, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Представлений Позивачем Договір підписаний та скріплений печатками з обох його сторін ПрАТ «ММК ім.Ілліча» та ТОВ «ТД «Руно».

Позивач зазначив, що в рамках Договору сторонами були погоджені такі Специфікації: №38 на загальну суму 134980,30 грн; №41 на загальну суму 54953,68 грн; №43 на загальну суму 12880,54 грн; №43 на загальну суму 50726,52 грн; №44 на загальну суму 41891,34 грн; №45 на загальну суму 58777,78 грн; №46 на загальну суму 64664,38 грн; №47 на загальну суму 2826,58 грн; №48 на загальну суму 141128,87 грн.

За змістом зазначених специфікацій обумовлено постачання Позивачем Відповідачем автомобільним транспортом підшипників різних характеристик у загальному періоді з вересня 2021 по березень 2022 року. Датою поставки вважається дата підпису представника Покупця про отримання товару на товарно-транспортній або видатковій накладній, що супроводжує вантаж.

Товарно-транспортні накладні щодо поставок, покладених у підставу позову, Позивач не надав, представлені видаткові накладні з рахунками на оплату до них.

Так, представлені такі видаткові накладні, характеристики ресурсів у яких відповідають характеристикам ресурсів за згаданими специфікаціями: від 20.12.2021 №1608 на загальну суму 12880,54 грн; від 20.12.2021 №1609 на загальну суму 70998,10 грн; від 20.12.2021 №1610 на загальну суму 6684,86 грн; від 24.01.2022 №74 на загальну суму 2445,12 грн; від 24.01.2022 №75 на загальну суму 4297,26 грн; від 24.01.2022 №76 на загальну суму 40130,47 грн; від 24.01.2022 №77 на загальну суму 29434,78 грн; від 24.01.2022 №78 на загальну суму 35145,22 грн; від 17.02.2022 №231 на загальну суму 2927,95 грн; від 17.02.2022 №232 на загальну суму 3013,58 грн; від 17.02.2022 №233 на загальну суму 48,12 грн; від 17.02.2022 №234 на загальну суму 10718,10 грн; від 17.02.2022 №235 на загальну суму 4862,21 грн; від 17.02.2022 №236 на загальну суму 54962,39 грн.

Загалом сума постачання за переліченими видатковими накладними складає 278548,70 грн і ця сума заявлена Позивачем до стягнення.

Суд зазначає, що належним підтвердженням передання товару продавцем (постачальником) покупцю є первинні документи, зокрема двосторонньо оформлена видаткова накладна.

Однак, ні представлені специфікації, ні видаткові накладні не оформлені, не підписані з боку Відповідача.

Позивач пояснив, що видаткові накладні були направлені на адресу Відповідача, проте не повернуті із підписами, тому надані копії лише з підписом Постачальника.

Стверджуючи про постачання ресурсів по всіх без виключення видаткових накладних, Позивач представив такі кореспондуючі з ними податкові накладні, звертаючи увагу, що з його боку є виконаними вимоги п.6.4 Договору:

- від 20.12.2021 №106 на суму 12880,54 грн, в тому числі ПДВ 2146,76 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 06.01.2022;

- від 20.12.2021 №107 на загальну суму 70998,10 грн, в тому числі ПДВ 11833,02 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 06.01.2022;

- від 20.12.2021 №108 на загальну суму 6684,86 грн, в тому числі ПДВ 1114,14 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 06.01.2022;

- від 24.01.2022 №73 на загальну суму 2445,12 грн, в тому числі ПДВ 407,52 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 10.02.2022;

- від 24.01.2022 №74 на загальну суму 40130,47 грн, в тому числі ПДВ 6688,41 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 10.02.2022;

- від 24.01.2022 №75 на загальну суму 29434,78 грн, в тому числі ПДВ 4905,80 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 10.02.2022;

- від 24.01.2022 №76 на загальну суму 35145,22 грн, в тому числі ПДВ 5857,54 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 10.02.2022;

- від 24.01.2022 №77 на загальну суму 4297,26 грн, в тому числі ПДВ 716,21 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 10.02.2022;

- від 17.02.2022 №104 на загальну суму 2927,95 грн, в тому числі ПДВ 487,99 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022;

- від 17.02.2022 №105 на загальну суму 3013,58 грн, в тому числі ПДВ 502,26 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022;

- від 17.02.2022 №106 на загальну суму 48,12 грн, в тому числі ПДВ 8,02 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022;

- від 17.02.2022 №107 на загальну суму 10718,10 грн, в тому числі ПДВ 1786,35 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022;

- від 17.02.2022 №108 на загальну суму 4862,21 грн, в тому числі ПДВ 810,37 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022;

- від 17.02.2022 №109 на загальну суму 54962,39 грн, в тому числі ПДВ 9160,40 грн, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією від 24.06.2022.

Також Позивач надав експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» від 20.12.2021 №59000772087405, від 262401.2022 №59000786366934 та №59000786367763, від 17.02.2022 №59000795855685.

Крім того, представлені виписані Відповідачем довіреності відповідальній особі Відповідача за № 69914/3146 від 20.12.2021, № 69914/71 від 24.01.2022 та № 69914/197 від 17.02.2022 на отримання по Договору ТМЦ підшипників.

На підтвердження досягнення домовленостей щодо постачання Позивач надав електронне листування сторін і в цій частині суд одразу зазначає, що зміст цього листування свідчить про договірну роботу сторін у такому режимі, про узгодження поставок по специфікаціях № 38, 41-48, про прохання з боку працівника Відповідача підписати специфікації на направити у двох екземплярах на адресу Відповідача. Ці докази суд визнав належними та достовірними.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є рух активів, а тому, крім обставин оформлення первинних документів, необхідно враховувати обставини такого руху і позивач-постачальник не позбавлений можливості доводити факт постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У разі дефектів первинних документів чи їх неоформлення покупцем у будь-якому разі мають досліджуватися обставини господарської операції з урахуванням сукупності інших наданих доказів, вибіркова оцінка доказів судом не відповідатиме вимогам процесуального законодавства, в тому числі ст.86 ГПК України.

З метою підтвердження віднесення Відповідачем сум ПДВ по виписаних ним податкових накладних до податкового кредиту, Позивач заявив клопотання про витребування доказів, яке суд задовольнив та витребував у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків:

- податкову звітність платника податків - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 80, кабінет 9; код ЄДРПОУ 00191129) з ПДВ з січня 2022 року по серпень 2022 року, а саме: декларації з ПДВ з додатком №1 до них, в яких відображені податкові накладні ТОВ «ТД «Руно» (ідентифікаційний код: 35457147) від 20.12.2021 №106; від 20.12.2021 №107; від 20.12.2021 №108; від 24.01.2022 №73; від 24.01.2022 №74; від 24.01.2022 №75; від 24.01.2022 №76; від 24.01.2022 №77; від 17.02.2022 №104; від 17.02.2022 №105; від 17.02.2022 №106; від 17.02.2022 №107; від 17.02.2022 №108; від 17.02.2022 №109;

- інформацію про те чи включав платник податків ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129) до суми податкового кредиту накладні, виписані ТОВ «ТД «Руно» (ідентифікаційний код 35457147) від 20.12.2021 №106; від 20.12.2021 №107; від 20.12.2021 №108; від 24.01.2022 №73; від 24.01.2022 №74; від 24.01.2022 №75; від 24.01.2022 №76; від 24.01.2022 №77; від 17.02.2022 №104; від 17.02.2022 №105; від 17.02.2022 №106; від 17.02.2022 №107; від 17.02.2022 №108; від 17.02.2022 №109 у додатку №1 розділу №2 Декларації з ПДВ за період з січня 2022 року по серпень 2022 року.

Ухвалу суду про витребування доказів Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виконало, податковим органом представлена запитана інформація, а також копії податкових декларацій з податку на додану вартість з Додатком № 1 ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за запитаний Позивачем період - з січня 2022 року по серпень 2022 року.

За визначенням п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 цього ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі постачальником на користь другої сторони - покупця, за умови формування покупцем податкового кредиту може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вивченням наданої податковим органом інформації та отриманої від податкового органу звітності Відповідача суд встановив, що у розділі ІІ «Податковий кредит» Додатку № 1 до податкової декларації ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за січень 2022 року по постачальнику з індивідуальним податковим номером 354571405660, який відповідає індивідуальному податковому номеру ТОВ «ТД «Руно», відображений податковий кредит по його податкових накладних за січень 2022 року у обсязі постачання без ПДВ - 92 877,37 грн, крім того ПДВ 18 575,48 грн.

Разом з ПДВ обсяг постачання, з якого Відповідач сформував податковий кредит, становить 111 452,85 грн і ця сума дорівнює загальній сумі січневих видаткових накладних, покладених у підставу позову, і тому, виходячи з оцінки доказів у сукупності, суд вважає доведеними обставини прийняття Відповідачем господарських операцій по всіх цих накладних, а отже отримання по них ресурсів.

Відносно інших видаткових накладних від 20.12.2021 та від 17.02.2022 встановлено, що Відповідач - ПрАТ «ММК ім.Ілліча» у деклараціях з податку на додану вартість за період з січня 2022 року по серпень 2022 року не відобразив податковий кредит по цих накладних (з періодом складання грудень 2021 року, лютий 2022 року) по постачальнику ТОВ «ТД «Руно» (індивідуальний податковий номер 354571405660), а отже постачання ресурсів за цими видатковими накладними, які не підписані представником Відповідача, не підтверджуються вчиненням інших юридично значимих дій, а саме формуванням Відповідачем податкового кредиту.

Щодо представлених як на підтвердження виконання постачання експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» від 20.12.2021 та від 17.02.2022, то по-перше зазначається, що сама по собі експрес-накладна не є однозначним свідченням саме прийняття, отримання відправлення адресатом. Ці накладні не дозволяють ідентифікувати відправлення з прив`язуванням до Договору, а також не містять відомостей про фактичну доставку вантажу та одержання вантажу Відповідачем.

Те ж саме стосується довіреностей на отримання ТМЦ від 20.12.2021 та від 17.02.2022, які також самі п собі не є свідченням прийняття товару.

Також доцільно зазначити, що не являються первинними документами, які підтверджують постачання, рахунки на оплату товару.

Крім того, акцентується, що зареєстровані Позивачем податкові накладні від 20.12.2021 та від 17.02.2022 є лише свідченням вчинення оподаткування, але не є підтвердженням господарської (договірної) операції.

Податкові накладні можуть слугувати доказом та підлягати оцінці лише у сукупності з іншими доказами та не можуть самі по собі бути доказом на підтвердження передачі ресурсів Відповідачу.

Іншими словами, за відсутності інших належних, допустимих доказів вчинення Позивачем господарської операції з постачання та отримання товару Відповідачем, а також вчинення Відповідачем юридично значимих дій, як то формування податкового кредиту, власні податкові накладні Позивача не є достатніми доказами прийняття товару Відповідачем та як наслідок не слугують підставою для стягнення.

Суд звертає увагу, що обсяг доказів визначає Позивач.

За приписом ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами ч.1 ст.265 Господарського кодексу Украйни за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме з фактом поставки товару постачальником та його прийняттям покупцем пов`язується настання обов`язку з оплати.

В даному випадку інші докази у підтвердження отримання ресурсів за видатковими накладними від 20.12.2021 та від 17.02.2022, ніж ті, що згадані вище, Позивач не представив та матеріали справи не містять і обсяг цих доказів не дозволяє встановити факт отримання (прийняття) ресурсів за цими накладними Відповідачем, саме з чим, як вже вказано, закон, а також й Договір пов`язує настання обов`язку з оплати.

За таких обставин, відносно заявленої до стягнення суми основного боргу позовні вимоги суд задовольнив частково в сумі 111 452,85 грн, що є заборгованістю за отримані Відповідачем за видатковими накладними від 24.01.2022 ресурси, докази оплати яких відсутні.

В іншій частині суми основного боргу позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Відносно заявлених до стягнення втрат від інфляції та 3% річних суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Як слідує зі змісту позовної заяви та представлених розрахунків Позивач, розраховуючи втрати від інфляції та 3% річних на загальну суму заборгованості у 278548,70 грн, визначив загальні розрахункові періоди з червня 2022 року по вересень 2023 року та з 18.05.2022 по 17.10.2023 відповідно.

Відлік періоду нарахувань за прострочення оплати січневих поставок узгоджується з умовами Договору з урахуванням Специфікацій, згідно з якими строк оплати ресурсів протягом 90 днів з дати поставки.

Однак Позивач не врахував обставину відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» ухвалою господарського суду від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22, введення одночасно з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів та наслідки цього введення.

Так, за приписами ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, крім іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, в даному випадку правомірним є нарахування у періоді з 18.05.2022 по 18.12.2022 включно щодо 3% річних, та у періоді з червня 2022 року по грудень 2022 включно щодо інфляційних втрат.

Виходячи з суми основного боргу, щодо якої суд дійшов висновку про задоволення позову, - 111 452,85 грн, розмір 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання з оплати з 18.05.2022 по 18.12.2022 становить 1960,35 грн, втрати від інфляції за період з червня 2022 року по грудень 2022 року складають 12 451,76 грн, внаслідок чого у цих сумах позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

В інших частинах 3% річних та втрат від інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, що є наслідком визнання необґрунтованими позовних вимог за основним боргом у відповідній частині, а також невідповідності розрахунків нарахувань ч.3 ст.41 КУзПБ.

За таких викладених вище обставин, суд задовольнив позов частково в сумі 111 452,85 грн основного боргу, 1960,35 грн 3% річних та в сумі 12 451,76 грн втрат від інфляції, в інших частинах боргу та нарахувань суд в позові відмовив.

У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір по справі (4962,74 грн) покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1887,83 грн відшкодування судового збору.

Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 129, 194, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вул. Південне шосе, 80, кабінет 9, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Руно» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул.Полтавська, 129, код ЄДРПОУ 35457147) 111 452 сто одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві/ грн 85 коп. основного боргу, 1 960 /одну тисячу дев`ятсот шістдесят/ грн 35 коп. 3% річних, 12 451 /дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну/ грн 76 коп. втрат від інфляції та 1 887 /одну тисячу вісімсот вісімдесят сім/ грн 83 коп. відшкодування судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копії рішення надіслати сторонам спору, представнику позивача, розпоряднику майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» до кабінетів Електронного суду / на повідомлені адреси електронної пошти з КЕП судді.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 16.05.2024.

Суддя Р.А.Ніколаєнко