Рішення

від 07.05.2024 по справі 916/5805/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5805/23

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Жильцов В.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Вишневська Г.В. в порядку самопредставництва.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України" (далі - ДП «АМПУ») звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (далі - ПрАТ «УДП») про стягнення заборгованості у розмірі 653 995 грн 16 коп., 3% річних у розмірі 9 897 грн 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 81 906 грн 42 коп., пені у розмірі 137 126 грн 01 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5805/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2024р. Ухвалою суду від 13.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 07.03.2024р. Ухвалою суду від 07.03.2024р. відкладено підготовче засідання на 21.03.2024р. Протокольною ухвалою суду від 21.03.2024р. закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті, відкладено розгляд справи на 16.04.2024р. Протокольною ухвалою суду від 16.04.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 07.05.2024р.

Представник позивача у судових засіданнях підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.02.2024р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 02.02.2024р., та запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 15.02.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі ДП «АМПУ» зазначає, що Підприємство забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо або через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Згідно декларації про приєднання №108 від 22.12.2018р. ПрАТ «УДП» приєдналося до Договору з ДП «АМПУ» №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п.1.1 якого ( в редакції, що діє з 01.01.2020р.) цей Договір є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (додаток №1 до Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в установленому цим Договором порядку.

Відповідно до п.1.2 Договору всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору) виконуються відповідною філією ДП «АМПУ», перелік яких визначений у додатку №3 до цього Договору.

За умовами п.2.1 Договору він врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov/ua/ru/morskieagenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy.

Згідно п.3.1.3 Договору Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.

Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і морському агенту послуги у порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (п.3.2.2 Договору).

При цьому, як зазначає позивач, у п.4.3 Договору сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони під час розрахунків застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або ) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Остаточні розрахунки по суднозаходу, а також 4 інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з податковим законодавством України (п.4.5 Договору).

Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом п.п.3.2.7 та 3.2.9 Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси на умовах Договору на дату його підписання на адресу електронної пошти\факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та\або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та\або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому п. Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку ( п.4.6 Договору).

Морський агент незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським Агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обовязку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією (п.4.8).

Позивач зазначає, що одним із видів портових зборів, передбачених Законом України «Про морські порти України», Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 та Договором №367-П-АМПУ-18, який підлягає справлянню з судновласника, є якірний збір, який відповідно до п.6.1 та п.6.2 Порядку справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту на дату виходу судна з морського порту. При цьому, в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Виключні повноваження ДП «АМПУ» на справляння портових зборів в морських портах України визначені Законом України «Про морські порти України» та Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, а взаємовідносини сторін, крім того, регулюються Договором.

ДП «АМПУ» зазначило, що стосовно групи суден ПрАТ «УДП», що протягом 2022 року перебували на якірних стоянках, щомісячно здійснювався розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту та відповідно до п.4.5 Договору було виставлено рахунки, які направлено на адресу ПрАТ «УДП» для акцепту та оплати.

Але, рахунки №915/12 від 04.03.2022р. на суму 282 616 грн 38 коп., №921/12 від 04.03.2022р. на суму 281 900 грн 22 коп., №3979/12 від 02.07.2022р. на суму 89 478 грн 56 коп. оплачено не було, що позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів та у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ПрАТ «УДП» на свою користь заборгованість у розмірі 653 995 грн 16 коп.

При цьому, позивач зауважив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2022р. у справі №916/1074/22, залишеним без змін постановою Південно-західного господарського суду від 24.04.2023р. та постановою Верховного суду від 29.08.2023р., у повному обсязі задоволено позов ДП «АМПУ» до ПрАТ «УДП» щодо стягнення заборгованості по сплаті якірного збору за період 2019-2021 років та штрафних санкцій.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023р. у справі №916/1171/23, яке набрало законної сили, у повному обсязі задоволено позов ДП «АМПУ» до ПрАТ «УДП» щодо стягнення заборгованості по сплаті якірного збору за період з січня по вересень 2022р. ( крім рахунків №915/12, №921/12, №3979/12).

Також, позивач зазначив, що відповідно до п.5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості на кожен день прострочення. У випадку затримання оплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції,, передбачені даним пунктом Договору можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 137 126 грн 01 коп. (з урахуванням положень п.7 розділу 9 Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст.258, п.12 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651), яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 81 906 грн 42 коп. та 3% річних у розмірі 9 897 грн 91 коп.

Позивач також зауважив, що вважає хибною позицію відповідача щодо відсутності підстав стягнення заборгованості по якірному збору, нарахованого щодо суден УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 за розрахункові періоди, що входять у періоди, вказані у рахунках №915/12 від 04.03.2022р., №921/12 від 04.03.2022р., №3979 від 02.07.2022р., адже в ході розгляду справи №916/3837/19 суд апеляційної інстанції у постанові від 10.11.2020р. встановив, що до прийняття 11.04.2019р. Міністерством інфраструктури України наказу №252 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 «Про затвердження Порядку справляння та розміри ставок портових зборів» п.6.2 Порядку було визначено, що якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. Отже, навіть при довготривалому перебуванні судна Адміністрація морського порту була позбавлена права виставляти відповідні рахунки щодо стягнення якірного збору протягом всього часу перебування судна до моменту його виходу.

Після внесення відповідних змін п.6.2 Порядку доповнено реченням «У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця».

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що виходячи з положень п.6.2 Порядку в редакції, що діяла до травня 2019р., він отримав право на пред`явлення до сплати рахунку по якірному збору за період з дати постановки судна на якірну стоянку до 01.06.2019р., при виході судна з акваторії порту. Така подія настала у березні 2022р., коли з акваторії порту відбувся вихід ліхтерів УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, а також у липні 2022р., коли з акваторії вийшов ліхтер УДП-ДМ-1034, у зв`язку із чим позивачем було виставлено рахунки №915/12 від 04.03.2022р. (якірний збір) на суму 282 616 грн 38 коп. за судно УДП-ДМ-1018 за період стоянки з 19.06.2012р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022р.), №921/12 від 04.03.2022р. (якірний збір) на суму 281 900 грн 22 коп. за судно УДП-ДМ-2066 за період стоянки з 05.08.2005р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022р.), №3979/12 від 02.07.2022р.(якірний збір, корабельний збір, адміністративний збір) на суму 89 478 грн 56 коп. за судно УДП-ДМ-1034 за період стоянки з 15.08.2012р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 02.07.2022р.).

При цьому, позивач зазначив, що в ході розгляду справи №916/3837/19 ліхтера УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 знаходились в акваторії морського порту Ізмаїл, на відміну від справи №916/5805/23, адже у березні 2022р. та у липні 2022р. склалася нова подія вихід суден з акваторії, що і стало підставою для оформлення рахунків на сплату якірного збору за весь період знаходження суден на якірних стоянках, та адміністративного та корабельного збору, а у подальшому звернення до суду з позовом у зв`язку із несплатою відповідачем виставлених рахунків.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в межах розгляду господарської справи №916/3837/19 судом вже було вирішено справу між тими ж сторонами, предметом якої було стягнення якірного збору, нарахованого ДП «АМПУ» щодо суден УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 за розрахункові періоди, до яких входять вказані у рахунках №915/12 від 04.03.2022р., №921/12 від 04.03.2022р., №3979 від 02.07.2022р. розрахункові періоди, заборгованість за якими є предметом розгляду у справі №916/5805/23.

Зокрема, по ліхтеру УДП-ДМ-1034 згідно з рахунком №3979/12 від 02.07.2022р. нараховано та заявлено до стягнення якірний збір за період 05.08.2012р. по 02.07.2022р., в той час як в межах справи №916/3837/19 було заявлено до стягнення заборгованість за рахунком №2620/12 від 30.06.2019р. за період з 15.08.2012р. по 30.06.2019р.

По ліхтеру УДП-ДМ-2066 згідно з рахунком №921/12 від 04.03.2022р. нараховано та заявлено до стягнення якірний збір за період 05.08.2005р. по 31.05.2019р., в той час як в межах справи №916/3837/19 було заявлено до стягнення заборгованість за рахунком №2603/12 від 30.06.2019р. за період з 05.08.2005р. по 30.06.2019р.

По ліхтеру УДП-ДМ-1018 згідно з рахунком №915/12 від 04.03.2022р. нараховано та заявлено до стягнення якірний збір за період 19.06.2012р. по 31.05.2019р., в той час як в межах справи №916/3837/19 було заявлено до стягнення заборгованість за рахунком №2507/12 від 30.06.2019р. за період з 19.06.2012р. по 30.06.2019р.

При цьому, як зазначає відповідач, рішеннями судів у справі №916/3837/19 у задоволенні вимог ДП «АМПУ» у частині стягнення якірного збору, нарахованого по рахунках №2620/12, №2603/12, №2507/12 відмовлено.

Також, відповідач зазначив, що «перевиставляння» рахунків (тобто виставляння нових рахунків з новим номером та датою) та подання їх у якості доказів не може вважатися іншою підставою позову.

По суті позовних вимог відповідач зазначив, що портові збори установлюються за єдиними тарифами, мають цільовий характер і не можуть використовуватися з іншою метою. Порядок справляння портових зборів, у тому числі якірного, регламентовано Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 ( з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019р. №252),згідно п.1.4 якого сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту.

Якірний збір відповідно до п.6.1 та п.6.2 Порядку справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту на дату виходу судна з морського порту. При цьому, в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Відповідно до ст.91 Кодексу торгового мореплавства України капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі, зокрема, несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів.

Виходячи з зазначених норм законодавства та умов Договору відповідач дійшов висновку про у випадку наявності заборгованості по сплаті якірного збору судно не могло вийти з порту, однак судна були випущені з порту ще у 2022 році, що свідчить про відсутність заборгованості.

ПрАТ «УДП» вважає, що у даному випадку у відповідача є усі підстави трактувати умови Договору, закону та висновки за рішенням суду у справі №916/3837/19 на свою користь та вважати вимоги ДП «АМПУ» по сплаті якірного збору за спірний період за спірними рахунками незаконними та безпідставними будь-коли, як такі, що були вже розглянуті та відхилені, не пов`язуючи момент їх нарахування та перевиставлення з фактом виходу з акваторії суден, не сплачувати їх після виходу судна з акваторії.

При цьому, відповідач посилається на недотримання саме позивачем порядку справляння якірного збору, передбаченого п.4.1 Договору, п.6.1 Порядку та ст.91 Кодексу торгового мореплавства України, та вважає, що він не повинен нести відповідальність у вигляді оплати перевиставлених рахунків через недбалі дії ДП «АМПУ» щодо недотримання процедури справляння портових зборів, своєчасного виконання своїх обов`язків.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 14.05.2022р. у справі №944/3046/20, від 03.07.2019р. у справі №911/1521/18, відповідач зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в Договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови, і тлумачення закону здійснюються на користь особи (суб`єкта приватного права) у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державною (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень). Відповідно до принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норми позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією із сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Крім того, відповідач зазначає, що до рахунку №3979/12 від 02.07.2022р. крім якірного збору включено ще корабельний збір на вхід у сумі 234 грн 04 коп., корабельний збір на вихід у сумі 234 грн 04 коп. та адміністративний збір у сумі 105 грн 90 коп., у звязку із чим відповідач вважає цей рахунок неналежним доказом у справі, який не може бути підставою для справляння відповідачем якірного збору за цим рахунком.

Також, відповідач зазначив, що у тексті позовної заяви позивач наводить обгрунтування щодо стягнення лише якірного збору, а не будь-яких інших зборів, у зв`язку із чим вимога щодо стягнення корабельного збору у розмірі 468 грн 08 коп. та адміністративного збору у розмірі 105 грн 90 коп. взагалі є необгрутованою та не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначив, що у даному випадку ці вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із відсутністю підстав для стягнення основного боргу.

Розглянув матеріали справи та подані сторонами докази, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що згідно декларації про приєднання №108 від 22.12.2018р. ПрАТ «УДП» приєдналося до Договору з ДП «АМПУ» №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п.1.1 якого ( в редакції, що діє з 01.01.2020р.) цей Договір є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (додаток №1 до Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в установленому цим Договором порядку.

Відповідно до п.п. 2, 13, 18 ч.1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження (внутрішній рейд); якірна стоянка - гідротехнічна споруда, розташована в межах акваторії морського порту, призначена для стоянки суден на якорі.

Статтею 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.2 Договору всі права та обов`язки Адміністрації ( в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору) виконуються відповідною філією ДП «АМПУ», перелік яких визначений у додатку №3 до цього Договору.

За умовами п.2.1 Договору він врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov/ua/ru/morskieagenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy.

Згідно п.3.1.3 Договору Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.

Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і морському агенту послуги у порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг ( п.3.2.2 Договору).

При цьому, у п.4.3 Договору сторони погодили, що у разі внесення змін та(або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони під час розрахунків застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або ) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Остаточні розрахунки по суднозаходу, а також 4 інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з податковим законодавством України (п.4.5 Договору).

Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом п.п.3.2.7 та 3.2.9 Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси на умовах Договору на дату його підписання на адресу електронної пошти\факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та\або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та\або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому п. Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку ( п.4.6 Договору).

Морський агент незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським Агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обовязку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією (п.4.8).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462 (далі - Порядок).

Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 1.3. Порядку).

Відповідно до п. 1.5 Порядку нарахування портових зборів здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. При цьому умовний об`єм судна підлягає округленню у такому порядку: до 0,5 кубічного метра округлюється до цілого числа в меншу сторону, а 0,5 кубічного метра і більше округлюється до цілого числа в більшу сторону.

Згідно з п. 1.14. Порядку податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів (п. 1.15. Порядку).

Пунктами 6.1 та 6.2 Порядку ( в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019 р. № 252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про затвердження Порядку справляння та розміри ставок портових зборів") визначено, що одним із зборів, який підлягає справлянню з судновласника за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту на дату виходу судна з морського порту. При цьому, в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Отже, виключні повноваження ДП «АМПУ» на справляння портових зборів в морських портах України визначені Законом України «Про морські порти України» та Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, а взаємовідносини сторін, крім того, регулюються Договором.

З матеріалів справи вбачається знаходження групи суден ПрАТ «УДП» УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 на якірних стоянках, у зв`язку із чим щомісячно здійснювався розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту та відповідно до п.4.5 Договору було виставлено рахунки, які направлено на адресу ПрАТ «УДП» для акцепту та оплати, адже, при виході суден з акваторії порту у ДП «АМПУ» виникло право на пред`явлення до сплати рахунку по якірному збору.

Така подія настала у березні 2022р., коли з акваторії порту відбувся вихід ліхтерів УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, а також у липні 2022р., коли з акваторії вийшов ліхтер УДП-ДМ-1034, у зв`язку із чим позивачем було виставлено рахунки №915/12 від 04.03.2022р. (якірний збір) на суму 282 616 грн 38 коп. за судно УДП-ДМ-1018 за період стоянки з 19.06.2012р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022р.), №921/12 від 04.03.2022р. (якірний збір) на суму 281 900 грн 22 коп. за судно УДП-ДМ-2066 за період стоянки з 05.08.2005р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022р.), №3979/12 від 02.07.2022р.(якірний збір, корабельний збір, адміністративний збір) на суму 89 478 грн 56 коп. за судно УДП-ДМ-1034 за період стоянки з 15.08.2012р. по 31.05.2019р. (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 02.07.2022р.).

При цьому, позивач зазначив, що в ході розгляду справи №916/3837/19 ліхтера УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 знаходились в акваторії морського порту Ізмаїл, на відміну від справи №916/5805/23, адже у березні 2022р. та у липні 2022р. склалася нова подія вихід суден з акваторії, що і стало підставою для оформлення рахунків на сплату якірного збору за весь період знаходження суден на якірних стоянках, та адміністративного та корабельного збору, а у подальшому звернення до суду з позовом у зв`язку із несплатою відповідачем виставлених рахунків.

Але, рахунки №915/12 від 04.03.2022р. на суму 282 616 грн 38 коп., №921/12 від 04.03.2022р. на суму 281 900 грн 22 коп., №3979/12 від 02.07.2022р. на суму 89 478 грн 56 коп. оплачено не було, що позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів та у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом та просив суд стягнути з ПрАТ «УДП» на свою користь заборгованість у розмірі 653 995 грн 16 коп.

Тлумачення ст.629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 390/34/17 викладено такий висновок щодо застосування норми п. 6 ст.3 Цивільного кодексу України: Добросовісність- це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Висновки щодо застосування норм п. 6 ст. 3 і ст.629 Цивільного кодексу України (щодо обов`язковості виконання договорів) також викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 р. у справі № 916/818/22 зі спору, в якому позовна вимога про стягнення коштів обґрунтовувалася невиконанням стороною зобов`язань за договором, який не визнано недійсним.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої зміни умов договору, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи матеріали справи, суд доходить висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості по оплаті відповідачем рахунків №915/12 від 04.03.2022р. на суму 282 616 грн 38 коп., №921/12 від 04.03.2022р. на суму 281 900 грн 22 коп.

Щодо рахунку №3979/12 від 02.07.2022р. на суму 89 478 грн 56 коп. ( з ПДВ), суд зазначає, що як вірно зазначив відповідач у справі, крім якірного збору до цього рахунку включено ще корабельний збір на вхід у сумі 234 грн 04 коп., корабельний збір на вихід у сумі 234 грн 04 коп. та адміністративний збір у сумі 105 грн 90 коп., у зв`язку із чим задоволенню підлягає лише вимога про стягнення якірного збору у розмірі 73 991 грн 49 коп., адже, у тексті позовної заяви позивач наводить обгрунтування щодо стягнення лише якірного збору, а не будь-яких інших зборів.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно п.5.1 Договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018р. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 цього Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.

Перевіривши здійснений позивачем і судом розрахунок пені, заявленої до стягнення, суд колегія доходить висновку про правильність та обґрунтованість розрахунку щодо пені, нарахованої по рахункам №915/12 від 04.03.2022р. на суму 282 616 грн 38 коп., №921/12 від 04.03.2022р. на суму 281 900 грн 22 коп., розмір якої становить 57 297 грн 57 коп. та 57 152 грн 37 коп. відповідно.

Враховуючи часткове стягнення за рахунком №3979/12 від 02.07.2022р. у розмірі 73 991 грн 49 коп., судом зроблено власний розрахунок пені на цю суму та встановлено, що вона становить 18 751 грн 27 коп.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 133 201 грн 21 коп.

Крім того, у зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано ПрАТ «УДП» до сплати інфляційні втрати в розмірі 81 906 грн 42 коп. та 3% річних у розмірі 9 897 грн 91 коп., які були нараховані за кожним рахунком окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, суд погоджується з їх правильність та обґрунтованістю щодо нарахувань за рахунками №915/12 від 04.03.2022р. у сумі : інфляційні втрати 37 449 грн 89 коп. та 3% річних у розмірі 4 274 грн 09 коп.; №921/12 від 04.03.2022р. у сумі: інфляційні втрати у розмірі 37 354 грн 99 коп. та 3% річних у розмірі 4 263 грн 26 коп.

Враховуючи часткове стягнення за рахунком №3979/12 від 02.07.2022р. у розмірі 73 991 грн 49 коп., судом зроблено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на цю суму та встановлено, що розмір інфляційних втрат за цим рахунком становить 5 872 грн 40 коп., а розмір 3% річних 1 125 грн 08 коп.

За таких обставин, позовні вимоги ДП „АМПУ" до ПрАТ «УДП» підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на те, що в межах розгляду господарської справи №916/3837/19 судом вже було вирішено справу між тими ж сторонами, предметом якої було стягнення якірного збору, нарахованого ДП «АМПУ» щодо суден УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 за розрахункові періоди, до яких входять вказані у рахунках №915/12 від 04.03.2022р., №921/12 від 04.03.2022р., №3979 від 02.07.2022р. розрахункові періоди, заборгованість за якими є предметом розгляду у справі №916/5805/23, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову, до уваги судом не приймаються, адже, суд у справі №916/3837/19, відмовляючи у стягненні якірного збору нарахованого ДП «АМПУ» щодо суден УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 за розрахункові періоди, до яких входять вказані у рахунках №915/12 від 04.03.2022р., №921/12 від 04.03.2022р., №3979 від 02.07.2022р. розрахункові періоди, виходив з того, що на той час у позивача не настав момент, у який ДП «АМПУ» набуло підстав для виставлення таких рахунків, а саме: вихід суден з акваторії порту.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України" до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» про стягнення заборгованості у розмірі 653 995 грн 16 коп., 3% річних у розмірі 9 897 грн 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 81 906 грн 42 коп., пені у розмірі 137 126 грн 01 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр.Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) заборгованість у розмірі 638 508 грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 80 677 грн 28 коп., 3% річних у розмірі 9 662 грн 43 коп., пеню у розмірі 133 201 грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 930 грн 73 коп.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога