Постанова

від 22.10.2024 по справі 916/5805/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5805/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Державного підприємства Адміністрація морських портів України: Жильцов В.В.

Від Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО: Вишневська Г.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 (повний текст рішення складено 17.05.2024)

по справі №916/5805/23

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України

до Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО

про стягнення заборгованості,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В., дата та місце ухвалення рішення: 07.05.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса)

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України" (далі - ДП «АМПУ») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (далі - ПрАТ «УДП») про стягнення заборгованості у розмірі 653 995 грн.16 коп., 3% річних у розмірі 9 897 грн. 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 81 906 грн. 42 коп., пені у розмірі 137 126 грн. 01 коп.

В обгрунтування позовних вимог ДП «АМПУ» зазначає, що одним із видів портових зборів, передбачених Законом України «Про морські порти України», Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та Договором №367-П-АМПУ-18, який підлягає справлянню з судновласника, є якірний збір, який відповідно до п.6.1 та п.6.2 Порядку справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту на дату виходу судна з морського порту. При цьому, в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

ДП «АМПУ» зазначило, що стосовно групи суден ПрАТ «УДП», що протягом 2022 року перебували на якірних стоянках, щомісячно здійснювався розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту та відповідно до п.4.5 Договору було виставлено рахунки, які направлено на адресу ПрАТ «УДП» для акцепту та оплати. Разом з тим, рахунки №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн. 22 коп., №3979/12 від 02.07.2022 на суму 89 478 грн. 56 коп. оплачено не було, що позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ПрАТ «УДП» на свою користь заборгованість у розмірі 653 995 грн. 16 коп.

Також позивач зазначив, що відповідно до п.5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості на кожен день прострочення. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 137 126 грн. 01 коп. (з урахуванням положень п.7 розділу 9 Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст.258, п.12 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651), яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 81 906 грн. 42 коп. та 3% річних у розмірі 9 897 грн. 91 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 позовну заяву ДП «Адміністрація морських портів України" до ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» про стягнення заборгованості у розмірі 653 995 грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 9 897 грн. 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 81 906 грн. 42 коп., пені у розмірі 137 126 грн. 01 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України" заборгованість у розмірі 638 508 грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 80 677 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 9 662 грн. 43 коп., пеню у розмірі 133 201 грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 930 грн 73 коп., у задоволенні решти позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що рахунки №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн. 22 коп., №3979/12 від 02.07.2022 на суму 89 478 грн. 56 коп. оплачено не було. Суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості по оплаті відповідачем рахунків №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн. 22 коп.

Щодо рахунку №3979/12 від 02.07.2022 на суму 89 478 грн. 56 коп. ( з ПДВ), суд зазначив у рішенні, що крім якірного збору до цього рахунку включено ще корабельний збір на вхід у сумі 234 грн. 04 коп., корабельний збір на вихід у сумі 234 грн 04 коп. та адміністративний збір у сумі 105 грн. 90 коп., у зв`язку із чим задоволенню підлягає лише вимога про стягнення якірного збору у розмірі 73 991 грн. 49 коп., оскільки у тексті позовної заяви позивач наводить обґрунтування щодо стягнення лише якірного збору, а не будь-яких інших зборів.

Також місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем і судом розрахунок пені, заявленої до стягнення, дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку пені, однак враховуючи часткове стягнення за рахунком №3979/12 від 02.07.2022 у розмірі 73 991 грн. 49 коп., судом зроблено власний розрахунок пені на цю суму та встановлено, що вона становить 18 751 грн. 27 коп.

Крім того, враховуючи часткове стягнення за рахунком №3979/12 від 02.07.2022 у розмірі 73 991 грн. 49 коп., судом зроблено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на цю суму та встановлено, що розмір інфляційних втрат за цим рахунком становить 5 872 грн. 40 коп., а розмір 3% річних 1 125 грн 08 коп.

10.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23.

Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України та підлягає скасуванню в зв`язку із неповнотою та неправильністю установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин

Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, не прийнято до уваги, що дія зазначеного Договору не розповсюджується та не може охоплювати період, який виходить за межі строку його дії, періоди виставлених рахунки відповідно не входять та не охоплюються умовами цього договору, а рахунки щодо справляння портових зборів за періоди, що не охоплюються умовами договору є необґрунтованими.

У той самий час, суд першої інстанції, належним чином не дослідивши у повному обсязі обставини справи, задовольнив вимоги ДП «АМПУ» про стягнення заборгованості з ПрАТ «УДП» щодо портових зборів по баржі УДП-ДМ-1018 за період 19.06.2012-31.05.2019, по баржі УДП-ДМ-2066 за період 05.08.2005-31.05.2019, по баржі УДП-ДМ-1034 з 15.08.2012-31.05.2019, тобто за період, що виник до підписання договору та вступу змін до Порядку у законну силу між сторонами спору, таким чином неправомірно застосував дію положень Порядку та умови договору у ретроспективі.

Крім того, апелянт зазначає, судом при розгляді справи не надано правової оцінки доводам відповідача щодо існування правила, встановленого п. 1.4. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого Наказом, сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту.

На переконання відповідача чинне законодавство та Договір № 367/П-АМПУ-18 від 03.12.2018 визначають як обов`язок сплати зборів по судну, так і процедуру справляння цих зборів в порту, а саме обрахування та виставлення відповідних рахунків під час знаходження судна в порту та встановлення заборони на вихід з порту до оплати зборів. Відповідні збори позивачем з ПрАТ «УДП» не справлено до виходу суден з порту, визначений законодавством та договором порядок справляння позивачем не дотримано, у зв`язку з чим відповідач вважає, що не повинен нести відповідальність через недбалі дії позивача, недотримання процедури справляння портових зборів, своєчасного виконання своїх обов`язків та сплачувати виставлені рахунки.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу, що у відзиві на позов від 01.02.2024 він порушував перед судом першої інстанції клопотання про закриття провадження по справі № 619/5805/23 у частині стягнення заборгованості по сплаті якірного збору за рахунками, заборгованість за якими було раніше заявлено до стягнення у судовому порядку тим самим позивачем ДП «АМПУ» до того самого відповідача ПрАТ «УДП» у межах господарської справи № 916/3837/19 з аналогічним предметом спору - стягнення якірного збору, з аналогічних підстав, яким було надано правову оцінку під час розгляду справи та відмовлено в задоволенні стягнення, за якими рішення набрало законної сили. Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі 916/3837/19, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності, а розгляд позову у частині зазначених вимог буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішення суду.

Апелянт вважає, що в порушення вимог закону Господарський суд Одеської області не розглянув клопотання відповідача про закриття провадження по справі, обґрунтування та докази ПрАТ «УДП» щодо преюдиціальності спорів належним чином судом не досліджені, аргументам відповідача не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5805/23.

19.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5805/23.

28.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Адміністрація морських портів України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вважає рішення таким, що в повній мірі відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи й ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу апеляційна скарга, на думку позивача, не має аргументованого спростування встановленого судом першої інстанції висновку та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ДП «АМПУ» зазначає, що в зазначеному господарському спорі на відміну від справи № 916/3837/19 існує головна відмінність, а саме факт виходу флоту з акваторії морського порту Ізмаїл, тому різняться обставини спору, а отже правова та фактична підстави позовів (пред`явлення грошової вимоги без виникнення права та після виникнення такого права).

Крім того, за попередньою редакцією Порядку, до набрання чинності Наказом № 252, було передбачено, що якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту, а після набрання чинності Наказом № 252, пункт 6.2. діє в такій редакції: «Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 призначено на 19.08.2024 року о 14-30 год., судове засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО та призначено розгляд справи №916/5805/23 на 19.08.2024 року о 14-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Крім того, 14.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Адміністрація морських портів України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 по справі №916/5805/23 задоволено клопотання Державного підприємства Адміністрація морських портів України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/5805/23 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/5805/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 призначено на: 19.08.2024 року о 14-30 год.

В судовому засіданні 19.08.2024 оголошено перерву по справі №916/5805/23 до 23.09.2024 до 12-30 год.

В судовому засіданні 23.09.2024 оголошено перерву по справі №916/5805/23 до 22.10.2024 о 10-30 год.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово, відповідач наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції та задоволенні його апеляційної скарги. Позивач в свою чергу заперечував проти доводів скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Декларації про приєднання №108 від 22.12.2018 ПрАТ «УДП» приєдналося до Договору з ДП «АМПУ» №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п.1.1 якого ( в редакції, що діє з 01.01.2020) цей Договір є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (додаток №1 до Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в установленому цим Договором порядку.

Відповідно до п.1.2 Договору всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору) виконуються відповідною філією ДП «АМПУ», перелік яких визначений у додатку №3 до цього Договору.

За умовами п.2.1 Договору він врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov/ua/ru/morskieagenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy.

Згідно з п.3.1.3 Договору Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.

Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і морському агенту послуги у порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (п.3.2.2 Договору).

При цьому, у п.4.3 Договору сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони під час розрахунків застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або ) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Остаточні розрахунки по суднозаходу, а також 4 інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з податковим законодавством України (п.4.5 Договору).

Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом п.п.3.2.7 та 3.2.9 Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси на умовах Договору на дату його підписання на адресу електронної пошти\факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та\або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та\або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому п. Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку ( п.4.6 Договору).

Морський агент незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським Агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обовязку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією (п.4.8).

З матеріалів справи вбачається знаходження групи суден ПрАТ «УДП» УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 на якірних стоянках, у зв`язку із чим щомісячно позивачем здійснювався розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту та відповідно до п.4.5 Договору було виставлено рахунки, які направлено на адресу ПрАТ «УДП» для акцепту та оплати.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати рахунків №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн.22 коп., №3979/12 від 02.07.2022 на суму 89 478 грн. 56 коп.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості на кожен день прострочення. У випадку затримання оплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції,, передбачені даним пунктом Договору можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 137 126 грн. 01 коп. (з урахуванням положень п.7 розділу 9 Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст.258, п.12 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651), яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 81 906 грн 42 коп. та 3% річних у розмірі 9 897 грн. 91 коп.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 85 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, в тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Статтею 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про морські порти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про морські порти України").

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462 (далі - Порядок).

Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 1.3. Порядку).

Відповідно до п. 1.5 Порядку нарахування портових зборів здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. При цьому умовний об`єм судна підлягає округленню у такому порядку: до 0,5 кубічного метра округлюється до цілого числа в меншу сторону, а 0,5 кубічного метра і більше округлюється до цілого числа в більшу сторону.

Згідно з п. 1.14. Порядку податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів (п. 1.15. Порядку).

Пунктами 6.1 та 6.2 Порядку (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019 №252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про затвердження Порядку справляння та розміри ставок портових зборів") визначено, що одним із зборів, який підлягає справлянню з судновласника за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту на дату виходу судна з морського порту. При цьому, в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Таким чином, виключні повноваження ДП «АМПУ» на справляння портових зборів в морських портах України визначені Законом України «Про морські порти України» та Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, а взаємовідносини сторін, крім того, регулюються Договором.

Крім того, сам вихід належних відповідачу барж відбувся 04.03.2022 та 02.07.2022, тому керуючись положенням Порядку, який діяв до набрання чинності Наказом № 252, право вимоги щодо сплати якірного збору виникло у ДП «АМПУ» з моменту виходу зазначених суден з акваторії морського порту Ізмаїл, тобто вже під час дії Договору, який врегульовує взаєморозрахунки між сторонами, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією не приймаються.

З матеріалів справи вбачається знаходження групи суден ПрАТ «УДП» УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 на якірних стоянках, у зв`язку із чим щомісячно здійснювався розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту та відповідно до п.4.5 Договору було виставлено рахунки, які направлено на адресу ПрАТ «УДП» для акцепту та оплати, адже, при виході суден з акваторії порту у ДП «АМПУ» виникло право на пред`явлення до сплати рахунку по якірному збору.

Така подія настала у березні 2022 року, коли з акваторії порту відбувся вихід ліхтерів УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, а також у липні 2022 року, коли з акваторії вийшов ліхтер УДП-ДМ-1034, у зв`язку із чим позивачем було виставлено рахунки №915/12 від 04.03.2022 (якірний збір) на суму 282 616 грн. 38 коп. за судно УДП-ДМ-1018 за період стоянки з 19.06.2012 по 31.05.2019 (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022), №921/12 від 04.03.2022 (якірний збір) на суму 281 900 грн. 22 коп. за судно УДП-ДМ-2066 за період стоянки з 05.08.2005 по 31.05.2019 (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 04.03.2022р.), №3979/12 від 02.07.2022(якірний збір, корабельний збір, адміністративний збір) на суму 89 478 грн. 56 коп. за судно УДП-ДМ-1034 за період стоянки з 15.08.2012 по 31.05.2019 (відхід судна з акваторії морського порту Ізмаїл 02.07.2022).

Разом з тим, рахунки №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн. 22 коп., №3979/12 від 02.07.2022 на суму 89 478 грн. 56 коп. оплачено не було.

За приписами ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наявні матеріали справи, а також встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості по оплаті відповідачем рахунків №915/12 від 04.03.2022 на суму 282 616 грн. 38 коп., №921/12 від 04.03.2022 на суму 281 900 грн. 22 коп. та часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за рахунком №3979/12 від 02.07.2022 на суму 73 991 грн. 49 коп.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Стосовно доводів апелянта про необхідність закриття провадження у даній справі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі №916/3837/19 суд, відмовляючи у стягненні якірного збору, нарахованого ДП «АМПУ» щодо суден УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 за розрахункові періоди, до яких входять вказані у рахунках №915/12 від 04.03.2022, №921/12 від 04.03.2022, №3979 від 02.07.2022 розрахункові періоди, виходив з того, що на той час у позивача не настав момент, у який ДП «АМПУ» набуло підстав для виставлення таких рахунків, а саме: вихід суден з акваторії порту. У зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог а цій частині було відмовлено як в таких, що заявлені передчасно.

Таким чином, в ході розгляду справи №916/3837/19 ліхтера УДП-ДМ-1018, УДП-ДМ-2066, УДП-ДМ-1034 знаходились в акваторії морського порту Ізмаїл, на відміну від даної справи, адже у березні 2022 року та у липні 2022 року. відбувся вихід суден з акваторії, що і стало підставою для оформлення рахунків на сплату якірного збору за весь період знаходження суден на якірних стоянках, та адміністративного і корабельного збору, а у подальшому звернення до суду з позовом у зв`язку із несплатою відповідачем виставлених рахунків.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі в частині вказаних вимог судовою колегією не приймаються до уваги.

Також судом не приймаються доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку ставок якірного збору, оскільки відповідні розміри ставок унормовані Порядком справляння та розміри ставок портових зборів.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.5.1 Договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 цього Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.

Перевіривши здійснений позивачем і судом розрахунок пені, заявленої до стягнення, колегія суддів погоджується з його правильністю, у зв`язку з чим судом правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 133 201 грн. 21 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 80 677 грн. 28 коп. та 3% річних у розмірі 9 662 грн. 43 коп.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду та не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 по справі №916/5805/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош