Рішення

від 16.05.2024 по справі 922/5348/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5348/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

за участю секретаря судового засідання Погорелової О.В.

розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по справі

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Садівничого товариства "Світанок" (62492, Харківська обл., Харківський р-н., с. Лизогубівка) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про за участю: визнання недійсними рішень позивача ОСОБА_1 ;

представника позивача Орлова О.О.;

представника відповідача Олефіра А.М.;

третьої особи не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Світанок", в якому просив:

- визнати недійсним попереднє рішення спільних зборів Правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок" від 26.12.2021 відповідно до якого було виключено ОСОБА_1 з членів Садівничого товариства "Світанок" за несплату членських внесків за 2021 рік.

- визнати недійсним рішення спільних зборів Правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок", оформленого протоколом від 26.06.2022 в частині виключення садовода ділянки №161/163 з Садівничого товариства "Світанок" - ОСОБА_1 та нарахування йому штрафних санкцій у розмірі 2500 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 у справі №922/5348/23 позов задоволено в повному обсязі.

06.05.2024 позивач подав заяву (вх. №11898) про винесення додаткового рішення по справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що позивач у позові заявив про намір подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Заява позивача про стягнення судових витрат (вх.№ 11898/24) подано до суду 06.05.2024. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказана заява подана до суду з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (02.05.2024).

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки в рішенні Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 у справі №922/5348/23 не було здійснено розподіл судових, які поніс позивач, суд вважає за необхідне вирішити заяву позивача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 розгляд заяви про стягнення судових витрат (вх.№ 11898/24) було призначено на 16 травня 2024 року о 14:00 год.

16.05.2024 представник відповідача подав заперечення (вх. 12820), в яких проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15'000 грн заперечував, посилаючись на відсутність детального розрахунку витрат на правову допомогу в розмірі 15'000 грн. Крім того, відповідач вказав, що матеріали справи не містять належних доказів понесених Фізичною особою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась позивачу у справі адвокатом Орловим О.О., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, а також відповідного договору про надання правової допомоги з цим адвокатом. Також відповідач вказав, що не можна вважати витрати на "моніторинг стану розгляду справи клієнта засобами офіційного сайту "Судова влада" та ЄДРСР" - фактичними та неминучими, оскільки за ч.6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати зобов`язані зареєструвати кабінет в системі ЄСІТС, в якому інформація про стан розгляду справи оновлюється раніше, а також приходе окреме повідомлення на електронну пошту адвоката. Крім того, відповідач вважає, що зазначення в актах виконаних робіт, як окремі види правової допомоги 1) участь у судовому засіданні 02.05 2024 та 2) участь у судових дебатах 02 05.2024 очевидно не є фактичною правовою допомогою, адже це одна дія, а не дві. Також відповідач зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У судовому засіданні 16.05.2024 позивач разом зі своїм представником підтримали заяву, просили стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15'000 грн.

У судовому засіданні 16.05.2024 представник відповідача підтримав вищезазначені заперечення та просив суд відмовити в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів розміру понесених витрат на оплату послуг адвокату позивач надав суду копії:

- Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023;

- Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023.

- Розписки про отримання гонорару адвокатом від 29.11.2023 за Договором про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023.

- Акта виконаних робіт №1 від 03.05.2024 до Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд установив, що позивачем під час розгляду цієї справи було отримано правову допомогу від адвоката Орлова О.О. за Договором про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023 та Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023.

Відповідно до 3.1 Договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього Договору, по одному примірнику для кожної зі сторін.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 від 22 листопада 2023 року до зазначеного Договору сторони дійшли до згоди, що за надання правничої допомоги щодо представництва та захисту прав, свобод та інтересів клієнта у справі щодо виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого товариства "Світанок" (код ЄДРПОУ 23148478), - у суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області) становить 15'000 (п`ятнадцять тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.

Таким чином, умовами Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023 був встановлений фіксований розмір гонорару адвоката.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Відповідно до Акту виконаних робіт №1 від 03.05.2024 до Договору про надання правничої допомоги №51/Л/Г-23 від 22.11.2023 адвокат Орлов О.О. надав, а Фізична особа ОСОБА_1 прийняв послуги, на загальну суму 15'000 грн, а саме:

1) здійснив аналіз наявної правової ситуації та наданих Клієнтом документів та вивчив судову практику з правовідносин що склалися;

2) склав, підписав та подав до суду позовну заяву;

3) склав, підписав та подав до суду заяву про усунення недоліків;

4) склав, підписав та подав до суду відповідь на відзив;

5) здійснював моніторинг стану розгляду судової справи клієнта засобами офіційного сайту "Судова влада України", Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) склав, підписав та подав до суду клопотання про витребування доказів з ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області;

7) склав, підписав та подав до суду клопотання про витребування доказів з СТ "Світанок";

8) склав, підписав та подав до суду клопотання про долучення доказів;

9) склав, підписав та подав до суду додаткові пояснення по справі;

10) приймав участь у судових засіданнях: 24.01.2024; 07.02.2024; 21.02.2024; 07.03.2024; 03.04.2024; 25.04.2024; 02.05.2024;

11) приймав участь у судових дебатах;

12) склав, сформував заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/5348/23 про розподіл судових витрат клієнта па правничу допомогу адвоката та стягнення їх з відповідача.

Розглянувши наданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг, суд вважає, що зазначений в ньому розмір витрат на правову допомогу не є співмірним, з огляду на таке.

Суд погоджується з запереченнями представника відповідача про те, що витрати на "моніторинг стану розгляду справи клієнта засобами офіційного сайту "Судова влада" та ЄДРСР" - фактичними та неминучими, оскільки за ч.6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати зобов`язані зареєструвати кабінет в системі ЄСІТС, в якому інформація про стан розгляду справи оновлюється раніше, а також приходе окреме повідомлення на електронну пошту адвоката.

Крім того, суд звертає увагу, що складання та подання позивачем заяви про усунення недоліків позовної заяви викликано саме діями позивача, а не відповідача.

Також суд враховує, що в судовому засіданні 07.03.2024 представник позивача просив не розглядати клопотання про витребування доказів з ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, а тому підставі для покладення витрат, пов`язаних зі складанням та поданням цього клопотання, на відповідача відсутні.

Щодо тверджень відповідача про відсутність детального розрахунку витрат на правову допомогу в розмірі 15'000 грн суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Щодо тверджень відповідача про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу адвоката в сумі 15'000 грн, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Таким чином, надання або не надання стороною доказів фактичної оплати послуг адвоката не є вирішальною обставиною, від якої залежить розподіл судових витрат.

Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, а також заперечення відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 13'000 грн.

Відтак, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13'000 грн.

Суд зазначає, що сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Всі інші доводи та міркування представника відповідача залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/5348/23.

Стягнути з Садівничого товариства "Світанок" (62492, Харківська область, Харківський р-н, с. Лизогубівка; код ЄДРПОУ 23148478) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13'000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Повний текст додаткового рішення складено 17.05.2024.

Суддя І.В. Трофімов