Рішення

від 14.05.2024 по справі 924/181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2024 р. Справа № 924/181/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Буй К.В. розглянувши матеріали

за позовом ТОВ "АДАМА УКРАЇНА", м.Київ

до Приватного підприємства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області

до Фермерського господарства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Приватний виконавець Лабчук Роман Михайлович, м.Хмельницький

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ

про визнання недійсним (фраудаторним) правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення

Представники сторін:

Від позивача: Козачок І.П. на підставі ордеру серії АІ №1544191 від 06.02.2024р. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача 1: не з`явився;

Від відповідача 2: не з`явився;

Від третьої особи 1: не з"явився;

Від третьої особи 2: не з`явився;

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть:

08.02.2024р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "АДАМА УКРАЇНА", м.Київ до Приватного підприємства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, Фермерського господарства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватний виконавець Лабчук Роман Михайлович, м.Хмельницький, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ про визнання недійсним (фраудаторним) правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою суду від 13.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою витребувано в Приватного підприємства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області оригінал договору №25 від 31.08.2023р.

Витребувано в Фермерського господарства «ГВМ-АГРО», село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області оригінал договору №25 від 31.08.2023р.

На виконання вимог ухвали суду від 13.02.2024р. на адресу суду супровідним листом від 28.02.2024р. від Фермерського господарства «ГВМ-АГРО» надіслано оригінал договору №25 від 31.08.2023р. та оригінал договору про внесення змін до договору поставки №25 від 31.08.2023р.

Вказані документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п.5 ст. 233 ГПК України від 28.03.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В матеріалах справи наявні додаткові пояснення відповідача 1 ПП «ГВМ-АГРО» від 21.08.2023р. в яких зазначає, що підприємство перебуває у скрутному майновому становищі, у зв"язку із чим звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішень та надав довідки з банківських установ, в яких відкрито рахунки підприємства, які підтверджують відсутність коштів на рахунках підприємства.

Станом на 21 серпня 2023 року відповідно до довідок від 21.08.2023р.:

- залишок на рахунку ПП «ГВМ-АГРО» № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» становить нуль гривень 00 копійок;

- залишок на рахунку ПП «ГВМ-АГРО» № НОМЕР_2 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» становить нуль гривень 53 копійки;

- залишокнарахунку ПП «ГВМ-АГРО» №UА573805820000026006010332003/980 в АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» становить 639,51 (шістсот тридцять дев`ять гривень 51 копійка).

Зазначає, що станом на серпень 2023 року підприємство перебуває на етапі збору урожаю (період жнив) для його подальшої реалізації з метою отримання прибутку, що потребує великої кількості часу та грошових вкладень

У випадку реалізації отриманої під час діяльності продукції підприємством буде погашатися заборгованість перед податковими органами та рішеннями суду.

Присутній в засіданні суду в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів та третіх осіб в засідання суду не з"явились відзивів (письмових пояснень) з приводу заявленого позову суду не надали.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 року у справі 924/368/23 задоволено позов ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» (надалі -Позивач) до ПП «ГВМ-АГРО» (надалі - Відповідач 1). Вирішено стягнути з відповідача 19 9932 094,60 грн. суми попередньої оплати, 472 903,06 грн. пені, 402 8611,64 грн. процентів, 173 203,31 грн. витрат зі сплати судового збору. На виконання рішення 07.08.2023 року видано наказ.

17.08.2023 року позивач подав заяву про примусове виконання рішення до приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича. Постановою від 21.08.2023 року відкрито виконавче провадження 72585756 про примусове виконання наказу 924/368/23 від 07.08.2023 року.

В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено ряд запитів для виявлення майна, яке належить відповідачу 1. Згідно отриманих відповідей приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем було виявлено, належне рухоме майно відповідачу 1:

- зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг, що знаходиться на зберіганні на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1;

- трактор колісний FENDT FENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , 2018року випуску;

- трактор колісний FENDTFENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_6 , двигун № НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 , 2018року випуску;

- комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND NEW HOLLAND CR9.80, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , номер державної реєстрації НОМЕР_11 , 2018 року випуску;

- автомобіль SCANIA, модель: R480, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_12 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_13 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: 1844, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 ;

- автомобіль OPEL, модель: MOVANO, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: БІЛИЙ, рік виробництва: 2013, реєстраційний номер НОМЕР_16 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 .

Постановою від 29.08.2023 року в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на майно.

31.08.2023р. між ПП «ГВМ-АГРО» та ФГ «ГВМ-АГРО» укладено договір №25 за яким ПП «ГВМ-АГРО» було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн на користь ФГ «ГВМ-АГРО».

08.09.2023 року приватний виконавець отримав лист (вих. 130-2-19/2421 від 08.09.2023 року) від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на чиїх елеваторах зберігалось зерно пшениці, належне відповідачу 1, що 06.09.2023 року зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг було переоформлено на третю особу, листом (вих. 130-2-5485/2-19/2796 від 16.10.2023 року) було повідомлено назву юридичної особи, на користь якої було переоформлено зерно - ФГ «ГВМ-АГРО».

Оскільки, правочин вчинений між відповідачем 1 та відповідачем 2, а саме договір 25 від 31.08.2023 року, за яким було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн - є оскаржуваним правочином, позивач звернувся до суду про визнання недійсним з моменту вчинення.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зокрема, статтею 215 ЦК України встановлені загальні вимоги щодо недійсності правочину, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

А тому не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

У зв`язку з цим суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При цьому позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини третьої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиці Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19).

Крім цього, формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Як вбачається із матеріалів справи рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 року у справі 924/368/23 задоволено позов ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» до ПП «ГВМ-АГРО». Вирішено стягнути з відповідача 19 9932 094,60 грн. суми попередньої оплати, 472 903,06 грн. пені, 402 8611,64 грн. процентів, 173 203,31 грн. витрат зі сплати судового збору. На виконання рішення 07.08.2023 року видано наказ.

17.08.2023 року позивач подав заяву про примусове виконання рішення до приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича. Постановою від 21.08.2023 року відкрито виконавче провадження 72585756 про примусове виконання наказу 924/368/23 від 07.08.2023 року.

В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено ряд запитів для виявлення майна, яке належить відповідачу 1. Згідно отриманих відповідей приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем було виявлено, належне рухоме майно відповідачу 1:

- зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг, що знаходиться на зберіганні на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1;

- трактор колісний FENDT FENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , 2018року випуску;

- трактор колісний FENDTFENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_6 , двигун № НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 , 2018року випуску;

- комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND NEW HOLLAND CR9.80, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , номер державної реєстрації НОМЕР_11 , 2018 року випуску;

- автомобіль SCANIA, модель: R480, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_12 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_13 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: 1844, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 ;

- автомобіль OPEL, модель: MOVANO, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: БІЛИЙ, рік виробництва: 2013, реєстраційний номер НОМЕР_16 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 .

Постановою від 29.08.2023 року в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на майно.

31.08.2023р. між ПП «ГВМ-АГРО» та ФГ «ГВМ-АГРО» укладено договір №25 за яким ПП «ГВМ-АГРО» було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн ФГ «ГВМ-АГРО».

08.09.2023 року приватний виконавець отримав лист (вих. 130-2-19/2421 від 08.09.2023 року) від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на чиїх елеваторах зберігалось зерно пшениці, належне відповідачу 1, що 06.09.2023 року зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг було переоформлено на третю особу, листом (вих. 130-2-5485/2-19/2796 від 16.10.2023 року) було повідомлено назву юридичної особи, на користь якої було переоформлено зерно - ФГ «ГВМ-АГРО».

Укладення оскаржуваного правочину та відчуження майна відбулось через 16 (шістнадцять) днів з моменту відкриття виконавчого провадження:

- 21.08.2023 року відкрито виконавче провадження;

- 31.08.2023 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено оскаржуваний правочин,

- 06.09.2023 року відбулось відчуження майна, що підтверджується видатковою накладною 18, підписаною відповідачем 1 та відповідачем 2.

Виконавче провадження щодо виконання наказу 924/368/23, виданого 07.08.2023р. господарським судом Хмельницької області, було відкрито 21.08.2023 року. Отже, з 21.08.2023 року до Єдиного реєстру боржників внесено відомості про боржника - відповідача 1.

Отже, вчинення відповідачем 1 оскаржуваного правочину, направленого на відчуження майна останнього, було здійснено в період не завершеного виконавчого провадження щодо останнього. Відчуження відбулось в період, коли до Єдиного реєстру боржників були внесені відомості про відповідача 1, а це, в силу положень закону, є самостійною підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

В межах виконавчого провадження приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було здійснено ряд запитів про рух коштів на рахунках відповідача 1.

Згідно отриманих відповідей у період з дати відкриття виконавчого провадження (21.08.2023 року) по дату запиту (12.01.2024 року) не було виявлено надходження грошових коштів від відповідача 2.

Вказане може свідчити про оплату зі значним відтермінуванням строку оплати для уникнення грошових розрахунків.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду cправа №910/13786/16 (910/10994/22) від 07 листопада 2023 року, № 910/20146/20 (910/9531/22) від 25 жовтня 2023 року.

З наведеного слідує, що укладений 31.08.2023р. між ПП «ГВМ-АГРО» та ФГ «ГВМ-АГРО» договір №25 за яким ПП «ГВМ-АГРО» було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн на користь ФГ «ГВМ-АГРО» має ознаки фраудаторного та підлягає визнанню недійсним.

Що стосується вимоги позивача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству «ГВМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 38171525) право власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не являється стороною правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами на підставі договору №25 від 31.08.2023р. укладеного між ПП «ГВМ-АГРО» та ФГ «ГВМ-АГРО».

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт вірогідності доказів не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі Олюджіч проти Хорватії). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах Мала проти України, Богатова проти України).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах Дюлоранс проти Франції, Донадзе проти Грузії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі Ван де Гурк проти Нідерландів). Водночас принцип jura novit curia (суд знає закон) зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнати недійсним договір №25 від 31.08.2023 року, укладений між Приватним підприємством «ГВМ-АГРО» та Фермерським господарством «ГВМ-АГРО». В частині відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству «ГВМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 38171525) право власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1 відмовити.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів згідно зі ст. 129 ГПК України у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №25 від 31.08.2023 року, укладений між Приватним підприємством «ГВМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 38171525) та Фермерським господарством «ГВМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 37852640).

В частині відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству «ГВМ-АГРО» (код ЄДРПОУ 38171525) право власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ГВМ-АГРО», (32140, село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, вул. Шевченка, будинок 62, код: 38171525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА", (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4 А/41, код: 36138418) - 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства «ГВМ-АГРО», (32140, село Іванівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, вул. Шевченка, будинок 62, код: 37852640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА", (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4 А/41, код: 36138418) - 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 1 прим. - до справи.

Представникам сторін - надіслати в кабінет ЕС.