Постанова

від 27.08.2024 по справі 924/181/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Справа № 924/181/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача Козачок І.П.

інші учасники - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 (ухвалене суддею Вибодовським О.Д., повний текст складений 17.05.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО"

до Фермерського господарства "ГВМ-АГРО"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Приватний виконавець Лабчук Роман Михайлович

АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання недійсним (фраудаторним) правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 позов задоволений частково.

Визнано недійсним договір №25 від 31.08.2023, укладений між Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" та Фермерським господарством "ГВМ-АГРО".

В частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1, відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 2 422,40 грн - витрат по оплаті судового збору.

Стягнуто з Фермерського господарства "ГВМ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 2 422,40 грн - витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що укладений 31.08.2023 між ПП "ГВМ-АГРО" та ФГ "ГВМ-АГРО" договір №25 за яким ПП "ГВМ-АГРО" було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн на користь ФГ "ГВМ-АГРО" має ознаки фраудаторного та підлягає визнанню недійсним.

Місцевий господарський суд щодо вимоги позивача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не являється стороною правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами на підставі договору №25 від 31.08.2023 укладеного між ПП "ГВМ-АГРО" та ФГ "ГВМ-АГРО".

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- місцевий господарський суд не врахував судової практики, на яку посилався апелянт при поданні позову, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в частині відновлення становища, яке існувало до порушення. За таких обставин доводи місцевого господарського суду свідчать про неправильне застосування норм матеріального права (ст. 16 Цивільного кодексу України) та не врахування судової практики; такі доводи за своїм змістом направлені на обмеження права апелянта на захист порушених прав та інтересів шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення з огляду на протиправну поведінку відповідача 1 та відповідача 2;

- суд не виконав вимоги процесуального закону та не надав обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні частини позовних вимог;

- дії апелянта при зверненні до суду є правомірними: відповідачами були порушені права та інтереси апелянта, а відтак останній змушений був звертатись до суду за захистом таких прав; при цьому захист прав апелента може бути здійснений лише шляхом застосування ефективного способу захисту права, яким і є повернення сторін у первісний стан до порушення;

- суд помилково трактував позовну вимогу про відновлення становища, що існувало до порушення, як вимогу до АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та, крім іншого, вийшов за межі позовних вимог;

- предметом позову є визнання недійсним правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення. Обидві складових направлені й адресовані виключно до відповідачів. Підставою позову ж є, в першу чергу, порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність;

- позовні вимоги апелянта направлені виключно на зміну юридичного статусу відповідача 1 щодо пшениці: апелянт просить повернути статус власника пшениці від відповідача 2 до відповідача 1; жодних вимог до АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" апелянтом не висуваються;

- посилання на сам лише факт того, що апелянт не є стороною правовідносин між АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та відповідачами як підставу для відмови в задоволенні позовним вимог не заслуговує на увагу: апелянт так само не є стороною і оскаржуваного правочину; оскаржуваний правочин укладено виключно між відповідачем 1 та відповідачем 2; однак при цьому місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про визнання оскаржуваного правочину недійсним.

13.06.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №924/181/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 45 706,32 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

26.06.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "27" серпня 2024 р. об 10:30 год. Запропоновано учасникам справи у строк до 15.08.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Інші учасники справи не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/368/23 задоволено позов ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" до ПП "ГВМ-АГРО".

Вирішено стягнути з відповідача 19 9932 094,60 грн суми попередньої оплати, 472 903,06 грн пені, 402 8611,64 грн процентів, 173 203,31 грн витрат зі сплати судового збору. На виконання рішення 07.08.2023 видано наказ.

17.08.2023 позивач подав заяву про примусове виконання рішення до приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича. Постановою від 21.08.2023 відкрито виконавче провадження 72585756 про примусове виконання наказу №924/368/23 від 07.08.2023.

В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено ряд запитів для виявлення майна, яке належить відповідачу 1. Згідно отриманих відповідей приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем було виявлено, належне рухоме майно відповідачу 1:

- зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг, що знаходиться на зберіганні на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1;

- трактор колісний FENDT FENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 2018року випуску;

- трактор колісний FENDT 936 VARIO S4, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , 2018року випуску;

- комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND HOLLAND CR9.80, заводський номер НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , номер державної реєстрації НОМЕР_9 , 2018 року випуску;

- автомобіль SCANIA, модель: R480, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: 1844, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: СИНІЙ, рік виробництва: 2011, реєстраційний номер НОМЕР_12 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_13 ;

- автомобіль OPEL, модель: MOVANO, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: БІЛИЙ, рік виробництва: 2013, реєстраційний номер НОМЕР_14 , /номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 .

Постановою від 29.08.2023 в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на майно.

31.08.2023 між ПП "ГВМ-АГРО" та ФГ "ГВМ-АГРО" укладено договір №25 за яким ПП "ГВМ-АГРО" було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн на користь ФГ "ГВМ-АГРО".

08.09.2023 приватний виконавець отримав лист (вих. 130-2-19/2421 від 08.09.2023 року) від АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", на чиїх елеваторах зберігалось зерно пшениці, належне відповідачу 1, що 06.09.2023 зерно пшениці 4 класу заліковою вагою 690766,00 кг було переоформлено на третю особу, листом (вих. 130-2-5485/2-19/2796 від 16.10.2023) було повідомлено назву юридичної особи, на користь якої було переоформлено зерно - ФГ "ГВМ-АГРО".

Оскільки, правочин вчинений між відповідачем 1 та відповідачем 2, а саме договір 25 від 31.08.2023 року, за яким було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн - є оскаржуваним правочином, позивач звернувся до суду про визнання недійсним з моменту вчинення.

Також позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" (код ЄДРПОУ 38171525) право власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279) за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів (постанова Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №910/5540/20).

Як зазначалося вище, позивач просить визнати недійсним договір №25 від 31.08.2023, укладений між Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" та Фермерським господарством "ГВМ-АГРО" та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений 31.08.2023 між ПП "ГВМ-АГРО" та ФГ "ГВМ-АГРО" договір №25 за яким ПП "ГВМ-АГРО" було відчужено майно - пшеницю 4 класу в кількості 601,1120 тонн на користь ФГ "ГВМ-АГРО" має ознаки фраудаторного та підлягає визнанню недійсним.

Однак, відмовив у задоволенні позовних вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" (код ЄДРПОУ 38171525) права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Скаржник оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №917/1796/23).

При цьому, реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 910/7606/17, від 11 липня 2018 року у справі № 910/8955/16, від 06 серпня 2019 року у справі № 910/1922/18, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 757/57019/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі № 331/4782/18).

Отже, якщо власник передав майно за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину має пред`являтися в разі, якщо майно залишається в набувача за таким правочином. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним чи застосування наслідків його недійсності, якщо він є нікчемним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19).

Тож якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20).

Як зазначалося вище, позивач просить визнати недійсним Договір №25 від 31.08.2023, який укладений між ПП "ГВМ-АГРО" та ФГ "ГВМ-АГРО".

Таким чином, у даній справі предметом спору є правочин (Договір №25 від 31.08.2023) за участю власника - ПП "ГВМ-АГРО", і першого покупця (набувача) - ФГ "ГВМ-АГРО".

Поряд з цим, позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1.

Однак, із змісту позовної вимоги вбачається, що майно (пшениця 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн), право власності на яке просить повернути позивач Приватному підприємству "ГВМ-АГРО", не знаходиться у набувача (ФГ "ГВМ-АГРО") згідно Договору №25 від 31.08.2023. Вказане майно зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1.

Таким чином, позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у даному випадку не може пред`являтися, оскільки майно не знаходиться в набувача за правочином.

Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що позовні вимоги апелянта направлені виключно на зміну юридичного статусу відповідача 1 щодо пшениці: повернути статус власника пшениці від відповідача 2 до відповідача 1.

Однак, як вже було встановлено, спірне майно не знаходиться у набувача - відповідача 2. Отже, позовна вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не є ефективним спосособом захисту у даному випадку.

Колегія суддів вважає, що рішення суду про визнання недійсним договору №25 від 31.08.2023, який укладений між Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" та Фермерським господарством "ГВМ-АГРО" (враховуючи, що спірне майно не знаходиться у набувача відповідача 2), відновило становища, яке існувало до порушення, та встановило юридичний статус власника відповідача 1 щодо спірного майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23) та від 07.03.2024 у справі №903/135/23 (903/148/23), у аналогічних правовідносинах між учасниками фраудаторного правочину, який визнаний судом недійсним: "Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16)".

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" права власності на пшеницю 4 класу 2023 року врожаю в кількості 601,120 тонн, яка зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2024 у справі №924/181/24 - без змін.

2. Справу №924/181/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.