Рішення

від 15.05.2024 по справі 926/3657/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3657/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Банилівської сільської ради, с. Банилів Вижницького району Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Енерджі Груп, м. Чернівці

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 107695,47 грн

Представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача Тютько А.Б.

прокурор Маріуца Р.А.

ВСТАНОВИВ :

Керівник Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Банилівської сільської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Енерджі Груп про визнання недійсними додаткових угод до договору № 1 від 11.01.2021 та стягнення коштів до бюджету в сумі 107695,47 грн.

Обґрунтовуючи викладені у позовній заяві вимоги прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі UA-2020-12-06-000346-b, між Банилівською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Лайф Енерджі Груп укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2021. Ціна договору становить 585120,00 грн з ПДВ. В подальшому сторонами укладено 8 додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару до 10 %, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Прокурор зазначає, що усі зміни внесені додатковими угодами №1 від 22.02.2021, №2 від 27.08.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 12.10.2021, №5 від 12.10.2021, №6 від 12.11.2021, №7 від 15.11.2021, №8 від 16.11.2021 до договору №1 від 11.01.2021, якими безпідставно змінено істотні умови договору, суперечать ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсності у порядку ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч.1 ст.215 ЦК України. Відповідно, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 107695,469 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 року позовну заяву передано судді Дутці В.В.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.10.2023 зупинено провадження у справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Cуду рішення у справі № 922/2321/22.

Ухвалою від 18.03.2024 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.04.2024.

Ухвалою від 03.04.2024 відкладено підготовче засідання на 15.04.2024.

Ухвалою від 15.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово позивача та відповідача, за клопотанням представника прокуратури оголосив перерву до 15.05.2024.

15.05.2024 представник прокуратури заявив усне клопотання про долучення до справи доказу, а саме копії цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати №164 від 12.02.2021.

Розглянувши клопотання представника прокуратури про долучення доказу, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Представник прокуратури не довів поважності пропуску строку для подання доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що докази згідно клопотання про долучення доказів, не подані у встановлений процесуальним законом строк та, при цьому, прокуратурою не обґрунтовано належними та допустимими доказами неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, такі докази до розгляду судом не приймаються на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Розгляд справи 15.05.2024 продовжено зі стадії вступного слова учасників справи.

Представник прокуратури в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Банилівською сільською радою (далі - Рада) з використанням вебпорталу Уповноваженого органу з питань закупівель (інформаційно - телекомунікаційна система «Ргоzоrrо» за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua), проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 212 000 кіловат - година з очікуваною вартістю 614 800,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі 11.01.2021 між Радою і Товариством укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №1 (далі Договір).

Цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок і умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1.1 Договору).

За цим Договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві - приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору (п. 3.1 Договору).

Ціна Договору становить 585 120,00 грн з ПДВ (п.5.1.Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Рахунки надаються Споживачу до 1 числа місяця, що настає за звітнім (п. 5.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021, Сторони домовились, що дія договору розповсюджується на відносини сторін, що склалися до його укладання, а саме з 01.01.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 УЦК України (п.13.1 Договору).

Пунктом 13.8 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2)збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

3)покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4)продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5)погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6)зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7)зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8)зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У подальшому, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) сторонами укладено 8 додаткових угод до Договору, згідно яких було збільшено ціну на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії. Зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 22.02.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,97 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. Так, на підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №164 від 12.02.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, яка містить інформацію про середньозважену ціну на ринку держпідприємства «Оператор ринку»;

- додатковою угодою № 2 від 27.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,266703 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1028/1 від 20.08.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 29.01.2021 - 1546,21 грн/МВт. год, на 30.07.2021 - 1727,33 грн/МВт.год.;

- додатковою угодою № 3 від 27.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,593047 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1028/7 від 20.08.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 30.07.2021 - 1727,33 грн/МВт. год, на 05.08.2021 - 1988,79 грн/МВт.год.;

- додатковою угодою № 4 від 12.10.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,951992 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1227 від 06.10.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 05.08.2021 - 1988,79 грн/МВт. год, на 22.09.2021 - 2505,34 грн/МВт.год.

- додатковою угодою № 5 від 12.10.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 4,323 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1404/1 від 04.11.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 04.10.2021 - 2740,95 грн/МВт. год, на 22.09.2021 - 2505,34 грн/МВт.год.;

- додатковою угодою № 6 від 12.11.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 4,698 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1404/2 від 04.11.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 04.10.2021 - 2740,95 грн/МВт. год, на 13.10.2021 - 2978,79 грн/МВт.год.;

-додатковою угодою № 7 від 15.11.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 4,91 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1373/4 від 01.11.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 28.10.2021 - 3113,44 грн/МВт. год, на 13.10.2021 -2978,79 грн/МВт.год.;

-додатковою угодою № 8 від 16.11.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 5,40 грн.

У зазначеній угоді сторонами необґрунтовано необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1373/5 від 01.11.2021 про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед»: на 28.10.2021 - 3113,44 грн/МВт. год, на 01.11.2021 -3491,75 грн/МВт.год.

Відповідно до Договору Товариство повинно було поставити Раді 212000 кВт*год по ціні 2,76 грн за 1 кВт*год.

Радою відповідно до договору здійснено оплату за постачання електроенергії в сумі 592 681,51 грн. тобто за 214 739,67 кВт*год.

Однак, Товариство поставило відповідно до Договору лише 175 719,58 кВт* год.

Таким чином, Товариством в порушення умов договору недопоставлено 39 020,09 кВт*год .

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 107 695,469 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд встановив, що на виконання приписів ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував:

- порушення інтересів держави в особі територіальної громади, яке полягало у безпідставній сплаті коштів з бюджету, що перешкоджає належним чином фінансувати першочергові потреби соціально незахищених верств населення, підриває економічні основи місцевого самоврядування, а тому безпосередньо порушує інтереси держави, яка гарантує належну реалізацію конституційних прав громадян, в тому числі на достатній рівень життя, освіту, безкоштовну медицину, безпеку життя та здоров`я;

- неналежне здійснення Банилівською сільською радою захисту інтересів територіальної громади, яке полягало у невжитті заходів щодо визнання недійсними додаткових угод та повернення до бюджету коштів виплачених на виконання вказаних угод.

Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частина 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.

У ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, Банилівська сільська рада є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Вижницькою окружною прокуратурою 19.06.2023 №50-104-1567 вих-23 направлено лист до Банилівської сільської ради щодо необхідності визнання недійсними додаткових угод та повернення зайво сплачених коштів.

Однак, Рада у відповіді на вказаний лист не повідомила про намір самостійно вжити заходи щодо повернення коштів.

Таким чином, маючи відповідні повноваження, Банилівська сільська рада не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо звернення з позовом до суду.

Прокурор, керуючись ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 11.08.2023 повідомив Банилівську сільську раду про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Банилівської сільської ради шляхом подання позову до відповідача.

З огляду на викладене, у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Банилівської сільської ради, у зв`язку із здійсненням останнім захисту інтересів держави неналежним чином.

Щодо розгляду спору по суті.

Згідно зі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 на підставі статей 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, Банилівською сільською радою за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено з переможцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» договір №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 в обсязі 212000 кВт/год з терміном поставки товарів з 01.01.2021 до 31.12.2021, ціна (тариф) електричної енергії - 2,76 грн за 1 кВт.год. Отже, вбачається, що сторони у договорі обумовили усі істотні умови.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі, тобто, правовою підставою для їх укладення були норми п. 2 ч.5 ст. 41 цього Закону.

За приписами п.8 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною 4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №№1-8 до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем надано дані офіційного сайту ДП «Оператор ринку» «на добу на перед» про середньозважену ціну електроенергії «ОАЕС України» (Об`єднана енергетична система України), а до позовної заяви додані цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати №1028/7 від 20.08.2021, №1028/1 від 20.08.2021, №1227 від 06.10.2021, №1373/4 від 01.11.2021, №1373/5 від 01.11.2021, №1404/1 від 04.11.2021, №1404/2 від 04.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії.

Водночас, згідно з додатковими угодами №№1-8 вісім разів змінено істотні умови договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 2,76 грн до 5,40 грн за 1 кВт/год та зменшено кількість товару з 212000 до 175719,58 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 51%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено на 36280,42 кВт/год.

Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Суд зауважує, що споживач мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електроенергії збільшилася на 86,5%, а обсяг поставки електроенергії за договором істотно зменшився.

Відтак, враховуючи викладене, суд вважає, що така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Із наведеного вбачається, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Тобто, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 дійшла наступних висновків про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд також зауважує, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Щодо документального підтвердження коливання цін на електричну енергію на ринку, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які саме органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Відповідно до п.5.2. Договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку відповідачем для споживача було надано, зокрема цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати №1028/7 від 20.08.2021, №1028/1 від 20.08.2021, №1227 від 06.10.2021, №1373/4 від 01.11.2021, №1373/5 від 01.11.2021, №1404/1 від 04.11.2021, №1404/2 від 04.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії які ґрунтуються на інформації з сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» про середньозважену ціну електричної енергії (Об`єднаної енергетичної системи України) станом на конкретне число із долученням до довідок відповідних роздруківок із сайту ДП «Оператор ринку».

Оцінюючи докази надані відповідачем в підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку, суд вважає їх неналежними та недопустимими у розумінні ст. 76,77 ГПК України, оскільки вказані цінові довідки та роздруківки не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на електроенергію в періоди між укладенням договору та кожної окремої додаткової угоди.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факт коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

Зважаючи на викладене, вбачається не відповідність укладених додаткових угод №№1-8 положенням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Натомість, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відтак, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод №1 від 22.02.2021, №2 від 27.08.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 12.10.2021, №5 від 12.10.2021, №6 від 12.11.2021, №7 від 15.11.2021, №8 від 16.11.2021 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 107695,47 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються первинним договором. Відтак, постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, а саме з розрахунку 2,76 грн за 1 кВт*год.

Як встановлено судом, Банилівській сільській раді за договором №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 поставлено електричної енергії в обсязі 175719,58 кВт/год на загальну суму 592 681,51 грн, яка сплачена споживачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі електричної енергії по місяцях та платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному договорі Банилівська сільська рада повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 175719,58 кВт/год кошти у розмірі 484 986,04 грн.

Відтак, внаслідок виконання Банилівською сільською радою своїх фінансових зобов`язань згідно укладеного договору, відповідачем було надмірно отримано грошові кошти на загальну суму 107695,47 грн, яка становить вартість електричної енергії, недопоставленої на виконання договору, а тому отримана відповідачем оплата у сумі 107695,47 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на визнання додаткових угод №№1-8 до договору № 1 від 11.01.2021 недійсними та встановлення фактичних обставин надмірно отриманих відповідачем грошових коштів у сумі 107695,47 грн, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 22.02.2021, №2 від 27.08.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 12.10.2021, №5 від 10.11.2021, №6 від 12.11.2021, №7 від 15.11.2021, №8 від 16.11.2021 до договору № 1 від 11.01.2021 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» та Банилівською сільською радою.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» (м.Чернівці, Проспект Незалежності, буд.114, кв.33, код ЄДРПОУ 43888659) на користь Банилівської сільської ради (с.Банилів, вул.Гостинець, 63 Вижницький район Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04418204) сплачені кошти в сумі 107 695,47 грн.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» (м.Чернівці, Проспект Незалежності, буд.114, кв.33, код ЄДРПОУ 43888659) на користь Чернівецької обласної прокуратури (м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код ЄДРПОУ 02910120, р/р у форматі ІВАN UА378201720343110001000004946; банк - ДКСУ м.Київ, МФО 820172) cудовий збір в сумі 24156,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2024.

Суддя В.В.Дутка